Автор: Олена Захарян

10 лютого виповниться 56 років з того моменту, як Крим був приєднаний до України. Крим, попри екологічну катастрофу на півострові, залишається справжнім скарбом. Він має багаті енергетичні й рекреаційні ресурси, представляє самобутній культурний осередок і цікавий туристам. Ну і, звісно, вихід у море – геополітичний показник, за який завжди боролися багато країн світу. Крим так чи інакше завжди був тісно пов’язаний з Україною впродовж своєї історії.

Втім, коли Крим передавався Україні, він не був шляхетним подарунком від радянської влади. Цю подію було приурочено до „великої річниці” – 300 років з дати „воз’єднання України з Росією”. 10 лютого 1954 року Кримську область було передано УРСР – „враховуючи спільність економіки, територіальну близькість і тісні господарські зв’язки”. І цим завершилося формування території України – до тих кордонів, які ми маємо зараз. Але таке рішення Верховної Ради СРСР було продиктоване інтересами центрального керівництва держави.

Сталіним з території Криму було виселено кримсько-татарське населення, німців, греків, болгар та вірмен. Тоді статус півострова як автономної республіки Російської Федерації змінився: було сповіщено про створення Кримської області РСФСР.

Внаслідок масових депортацій господарське життя Криму було паралізоване. Особливо важким був стан сільського господарства. Півострів планувалося заселити переселенцями з Російської Федерації. Але заселення і особливо економічне опанування території відбувалося повільно. Росіяни просто не вміли вести господарство в природних і кліматичних умовах Криму! Вони почувалися, як гості, що змушені господарювати в чужій хаті.

Переселенці навіть заявляли: „Виписали б хоч одного татарина, щоб розповів, де що сіяти і де воду брати!”

До середини 1948 року з Криму виїхала частина родин, що приїхала туди у 1944-1947 роках. Це відбувалося, звісно, таємно і, як правило, вночі.

Радянська влада вирішила здихатися цього тягаря. А тут невдовзі з’явився (чи, вірніше, його влаштували) і привід. Влада змушувала Україну взяти на себе відновлення господарського й культурного життя на півострові.

До того ж, СРСР був такою тоталітарною і жорстко централізованою країною, що будь-які обмеження центральної влади, які ніби існували через автономію певних адміністративно-територіальних одиниць, були абсолютно умовні. Тому, передаючи Кримську область УРСР, московський центр нічого не втрачав, адже безроздільно контролював Україну.

Автор: Олена Захарян
На фото: вигляд Криму з супутника