Автор: Христенко Тетяна   

25 лютого 1935 року Гребінка стала районним центром а 25 жовтня 1938 року її віднесено до розряду селищ міського типу. Напередодні Великої Вітчизняної війни у Гребінці налічувалося 475 будинків, у яких мешкало 3200 чоловік.

       Місто Гребінка розташоване в західній частині Полтавської області на лівому березі річки Оржиця, на перехресті двох важливих залізничних магістралей: Харків-Київ, Москва-Одеса. Відстань від обласного центру 203 кілометри. Населення 13500 чоловік. Городище над р.Оржицею входило до складу Переяславського князівства і становило на його сході укріплений рубіж. Напевне, засноване 988 року київським князем Володимиром Святославовичем. 1239 чи 1240 року татаро-монголи, ідучи на Київ, розгромили городище. У другій половині XVII cт. було вдруге заселене і потрапило до володінь лубенського полковника Леонтія Свічки. За даними 1740 року входило до Пирятинської сотні. На початку XIX ст. Городище належало П.А.Свічці, але через борги частина володінь потрапила до рук інших поміщиків. За Свічками залишилася тільки Слобода-Петрівка. Городище потрапило до поміщика І.А.Горбовського. Частина земель Свічок біля Городища перейшла  до поміщика Стороженка, який з Тарасівки переселив сюди своїх селян-кріпаків. Так виник хутір Новосілки. Але ця назва не прижилася. Його називали, то Затінь і нарешті Тінь. 1863 року Городище - волонський центр пирятинського повіту, де налічувалось 83 двори, 500 жителів, три приватновласницькі крамниці, відбувалися три ярмарки на рік. На початку XX cт. в Городищі було дві школи - церковнопарафіяльна та земська. Перша з них була розташовна в будинку біля церкви (збереглася до нашого часу на території школи №2).

      Започаткована Гребінка 1895 року водночас із будівництвом залізничної колії Харків-Київ. Невелике село Тінь, розширившись за рахунок декількох залізничних споруд, перетворилося на станцію Петрівка. У 1901 році станцію і село було перейменовано  на честь видатного українського письменника Євгена Павловича Гребінки, який народився за 14 км. звідси, на хуторі Убіжище (тепер село Мар'янівка). У перших пристанційних будиночках мешкали начальник станції, касир, два стрілочники, п'ятеро ремонтиків та сторож. Потяги, що складалися з невеликих двоколісних ванонів, курсували лише двічі на добу, возили їх паровозики серії ОД та ОВ. Станція освітлювалася газовими ліхтарями, вулиці тонули в баговинні. Школи не було, лікарні теж. По медичну допомогу мешканці зверталися аж до Пирятина, а їхні діти навчалися в селі Городищі, де, в двокласній парафіяльній школі з півсотнею учнів, працював один учитель.  

     На початку ХХ сторіччя Гребінка швидко розростається. Особливо цей процес пожвавився після закінчення будівництва шорококолійної магістралі  в 1910 році. Наступного року тут мешкало 540 чоловік, було споруджено два парові млини. Згодом Гребінка стала значним залізничним вузлом. Розташована на перехресті двох важливих магістралей, вона здобула велике економічне і стратегічне значення. В роки  Першої світової та Громадянської війни звідси відправлялись на фронти боєприпаси, обмундирування, продовольство, передусім хліб. Спочатку Гребінка, зберігаючи за собою статус містечка, залишалася волосним центром Пирятинського повіту, який у 1923 р. було розформовано, Гребінка і найближчі села ввійшли до складу пирятинського району. Значну роль у подоланні розрухи відігравав залізничний вузол. На станції  збудовано клуб, літній театр, 1928 року збудовано електростанцію, утворено ТСОЗ.

    Бурхливо розвивалась Гребінка в двадцяті роки, з`являються промислові підприємства, налагоджується побутове обслуговування. Починаючи з 1926 року, в клубі регулярно демонструють кінокартини, розв'язується і шкільна проблема, першого травня 1929 року закладається фундамент семирічної школи. На житті Гребінки гостро позначається Голодомор  1932-1933 років. Залізничники ще так-сяк були захищені пайками, а решта голодували. З навколишних сіл у надії підробити чи поїхати в хлібні краї збирались виснажені селяни. Багато їх тут і повмирало. На місці одного зі стихійних захоронень стоїть Меморіал жертв Голодомору.

Навесні 1930 року у Гребінці створено колгосп "Ленінський шлях", а через три роки, 1933 року в Гребінці створено машинно-тракторну станцію, вже за два роки в її розпорядженні були 71 трактор, 18 автомашин, комбайни, молотарки, двигуни і інша сільськогосподарська техніка. Для оперативного керівництва рухом поїздів від Ромодану до Дарниці і від Бахмача до станції імені Шевченка в Гребінці створено залізничний відділок. Поряд з розвитком транспорту інтенсивно будуються промислові підприємства, стали до ладу промартіль "Харчопродукт", цегельний завод, артіль побутового обслуговування.

Рівно два роки - від 19 вересня 1941 до 19 вересня 1943 в Гребінці господарювали німецько - фашистські окупанти, гітлерівці розстріляли, вивезли до Німеччини на примусові роботи сотні жителів. Зруйнували паровозне і вагонне депо, школи, лікарні, багато будинків. Але почували вони себе незатишно через активні дії підпільників-патріотів. Героїчно воювали наші земляки і на фронтах. Їхніми світлими іменами рясніють пам'ятники мало не в усіх країнах Європи.

     Відразу ж після визволення Гребінка включилась в ратний труд на благо перемоги над фашизмом, почалася відбудова. Були споруджені нові корпуси локомотивного і вагонного депо, дистанція зв'язку і колії. В 1955 році гостинно відчинилися двері нового кінотеатру «Комсомолець», а в 1957 - Будинку культури залізничників на 450 місць, було здано в експлуатацію пішохідний міст через колії, який нарешті сполучив обидві частини селища, 30 вересня 1958 року до Гребінки приєднано село Городище, і 21 листопада 1959 року вона здобула статус міста районного підпорядкування.

     Нині в Гребінці діють чотири середні школи, дві лікарні та дві поліклініки, п'ять бібліотек, по висхідній розвивається культура і спорт (чудовий комплекс з легкоатлетичним манежем, сучасними спортивними залами, за останнім словом обладнані стадіон та корти), два Будинки культури, 2 музеї, Будинок школярів. У м. Гребінка розташований спортивний комплекс. В складі якого: стадіон, легкоатлетичний манеж, спортивний зал, тенісні корти, волейбольні та баскетбольні майданчики. Стадіон має 5,5 тисяч глядацьких місць. Тут проводяться всеукраїнські, обласні та районні спортивні змагання. Тут є всі умови для проживання, тренувальних занять і відпочинку. Споруджено меморіали жертв фашизму та голодомору, пам'ятники Є. Гребінці та Г.Кагамликові, Шевченкова стела, пам'ятні знаки на честь полеглих у боротьбі з фашистами вчителів та учнів шкіл №1 і №3, робітників та земляків - патріотів.

      Отже, Гребінка, як і кожна частинка нашої країни має свою багатовікову історію, котру ми повинні зберегти та збагатити, щоб передати це вічно палаюче полум'я нашим нащадкам!

Автор: Христенко Тетяна

Avatar Image: NationMaster.com