Автор: Турчин Таїсія

На крові тих, що впали на полі бою в обороні рідних хат, сімей і населення, в наступі на гестапівські та енкаведівські гнізда й загони, в індивідуальному двобою в час конспіративної підпольної роботи, на крові тих, що замучені по тюрмах і таборах, виросла безсмертна легенда воюючої поневоленої нації, що вогненним смолоскипом горить у серцях і думах народу й освічує шлях у майбутнє. Україна живе й бореться та силою здобуває перемогу. Хай же вічна буде слащава павшим героям, що склали своє життя на жертівнику нації.   (з "Деклярації" Проводу ОУН)

Друга світова війна стала жахливою трагедією для українського народу, що зустрів світовий конфлікт розділеним територіально між сусідніми державами. Не здобувши на той момент власної державності, деморалізовані українські маси приречені були нещасливою своєю історією грати роль «гарматного м'яса» у суперечці за світове панування двох колосальних потуг – «Совєтського» Союзу і Великонімецького Райху.

Але у тому трагічному протистоянні українська нація зуміла показати, що має також свої власні інтереси і готова відстоювати їх зі зброєю в руках, створивши унікальне у світовій історії явище - армію без держави. Це був момент перетворення нації з об'єкта історії на суб'єкт, здатний творити власну історичну долю власними руками, момент пробудження активної національної сили і незламної волі до буття.

Основна проблема полягає в тому, що ще напередодні вторгнення німецьких військ на територію СРСР націоналістичний рух в Україні вже був суттєво розколотий. Таким чином, ще з 1940 року існувало дві паралельні гілки українських націоналістичних організацій: ОУН-Р – революційна, або ОУН-Б – бандерівська, та ОУН-М – мельниківська.

Обидві течії залишалися вірними інтегральному націоналізмові та мали на меті єдине – незалежність України. Розходження поглядів полягало лише в тому, як здобути ту незалежність. Якщо мельниківці щиро розраховували на допомогу Німеччини у вирішенні українського питання, то бандерівці покладалися лише на власні сили.

З самого початку боротьби Німеччини з СРСР ОУН-Б у завойованому німцями Львові проголошують Акт про відновлення Української держави, за що в подальшому гітлерівці кинули за грати С.Бандеру, Я.Стецька , заарештували 300 членів ОУН, 15 з яких розстріляли.

Не краща доля спіткала й діячів ОУН-М, які спиралися на допомогу Німеччини. Не дивлячись на короткочасну свободу дій, яку тимчасово надали гітлерівці, вже в грудні 1941 року розпочалися репресії проти мельниківців і ОУН іде в підпілля.

Єдине, що можемо зараз сказати впевнено, то це те, що Третій рейх не бажав утвердження в Україні будь-якої моделі державності, не кажучи вже про тоталітарний СРСР, тому боротьба проти цих двох агресивних імперій була справжнім геройством, на яке людину міг підштовхнути лише щирий патріотизм та невмируща любов до своєї землі.

Автор: Турчин Таїсія, студентка Інституту журналістики
Фото: Емблема ОУН, джерело: Вікісховище