Автор: Олександр Палій

Дискусія щодо спадку Київської Русі не затихає, на моє переконання, з однієї причини - політичної. Адже наукових документальних підстав для вирішення належності спадку Київської Русі більш ніж досить. Щоб зрозуміти етнічний характер Русі, і те, якою мовою вона говорила, варто подивитися на сучасну карту України. Україномовні території - це, власне території "ядра" Київської держави, на відміну від нещодавно колонізованих.

Автор: Роман Ревчук

Русини ми, чи українці? Безперечно, що ми русини! Так відповість кожний національно свідомий чоловік на Підкарпатській Русі, в Галичині, на Буковині й у Великій Україні, якщо він не хоче бути підніжком і грязею чужого народу.
Але тоді чому ми самі називаємо себе й позволяємо, ба й домагаємося, щоб нас називали й узнавали українцями? Чи ми вже покинули назву "русин" і виреклися її? Ось, саме відповідь на це питання треба пояснити нашому народові...
Назви "русин" ми не вирікаємося й не покидаємо її. Нею називалися наші славні князі в Київі й у Галичині й на Підкарпатті, нею називалися наші великі предки, нею називаємося і ми" - писав Авґустин Волошин ("Русини чи українці ").
Що таке 300 років у історичному вимірі? Мить одна. Це 10-12 поколінь наших предків, з яких принаймні 3-4 ми пам'ятаємо.
За словами Авґустина Волошина, ...

Автор: Сергій Грабовський

Українське село традиційно вважалося, та, власне, і зараз дуже багатьма теоретикам вважається колискою української нації. І для таких тверджень є серйозне підґрунтя. Настільки серйозне, що на початку ХХ століття Володимир (Зеєв) Жаботинський із відвертою заздрістю писав: "Український народ зберіг недоторканим те, що є головним, непереможним опертям національної душі: село. Народові, чиє коріння міцно й густо вп'ялося на величезному терені в суцільну рідну землю, нема чого боятися за свою племінну душу, хоч би що виробляли по містах з бідолашними паростями його культури, з його мовою та його поетами".

          Холмщина – земля князя і короля Данила Романовича... Так, то саме цей давньоукраїнський, або – кажучи мовою його епохи – руський, володар, який побудував свою монаршу резиденцію у Холмі (1230-1250-ті роки), дав цим вчинком початок перетворенню межуючої із Лядською землею забужанської окраїни Волині у окремий історичний реґіон. На жаль, саме це забужанське положення Холмщини неґативно позначилося на долі його українських мешканців, адже у ХІХ-ХХ сторіччях Буг, із комунікаційної артерії (як в народі колись казали – “жили землі”), перетворився у політичну межу, котра відрізала холмсько-південнопідляське Забужжя від українського материка, перетворюючи його у землю майже без українців. Що ж, така доля погранич націй, які в каламуті віків втратили опору свої етнічної стабільности – державу, а ...

Автор: Олександр Палій

Як повідомив на засіданні Київради заступник глави КМДА Віталій Журавський, Московський патріарх Кирило звернувся до Київської державної адміністрації з проханням перейменувати вулицю Івана Мазепи на Лаврську.

Минулого літа канадсько-українська експедиція продовжила щорічні археологічні дослідження в м. Батурині Чернігівської области. У 1669–1708 рр. Батурин був столицею козацько-гетьманської держави та резиденцією знаменитого гетьмана Івана Мазепи (1687–1709 рр.), конкуруючи з найбільшими містами центральної України Києвом і Черніговом. Піднесення Батурина було підірване під час придушення царем Петром І повстання Мазепи за незалежність Гетьманщини.
1708 р. московська армія захопила й спалила повстале місто та перебила там 11–14 тисяч гетьманської ґвардії, козаків і міщан. Торішні розкопки були зосереджені на ділянці колишньої садиби Мазепи на батуринській околиці Гончарівці. Перед 1700 р. він спорудив там розкішний укріплений палацовий комплекс, де знаходились його приватні покої, парадні зали для офіційних прийнять, нарад та банкетів, бібліотека, гетьманський ...

Українське  Генеалогічне і Геральдичне Товариство

Помітною особливістю української історичної науки останніх десятиліть стало поступове зближення двох відгалужень національної історіографії, що тривалий час існували відокремлено: одна – в Україні, інша – розвинулася в умовах діаспори. У радянську добу вони були не лише відокремлені, але й протипоставлені одна одній. Діаспорну історіографію комуністична влада УРСР свідомо приховувала від широкого загалу, зокрема й від майбутніх фахівців-істориків, санкціонуючи допуск до закритих «спецфондів» лише апологетично налаштованим радянським вченим. Саме тому, історія дослідження закордонних українських установ та товариств, як і їх науково-дослідницької діяльності (особливо у післявоєнний період 1945-1990-ті рр.) на сучасному етапі є...

Автор: Сергій Піддубний Зазвичай ворог применшує геройські вчинки супротивника. Але зовсім приховати чудеса справжнього героїзму неможливо.

Відомий англійський історик Фред Томас Джейн у своїй праці "Імператорський Російський військовий флот: його минуле, теперішнє й майбутнє" зізнавався: "Руський флот, появу якого відносять порівняно до пізнього часу - періоду правління Петра Великого, - має в дійсності більше права претендувати на древність, ніж Британський. За століття до того, як Альфред побудував перші британські кораблі, руські судна билися в жорстоких морських битвах; і тисячу літ тому кращими моряками того часу були вони, руські."

Автор: Петро Процик

Втрати СРСР у Другій світовій війні склали 26,6 мільйона людських життів. Загальні втрати Німеччини - трохи менше 6 мільйонів. Під шовіністичне завивання та цинічні прояви "піклування" про ветеранів та інвалідів, котрих ще сотні й сотні тисяч не отримали житла протягом майже 50-літнього повоєнного панування комуністичної влади, - наближаються дні Перемоги.

Автор: Сергій Грабовський

"Багатовікова боротьба слов'янських народів за своє існування й незалежність закінчилась перемогою над німецькими окупантами та тиранією. Віднині буде майоріти великий прапор свободи народу й миру між народами". Йосип Сталін Вождь та вчитель, корифей усіх наук, товариш маршал. Тоді ще не генералісимус, але вже недовго залишилося. Ось так він оцінив по гарячих слідах, одразу по капітуляції Німеччини, значення тієї перемоги. При цьому, до речі, відзначивши, що сама капітуляція де-юре відбулася 8 травня 1945 року.

Автор: Ігор Лубківський

Свято Перемоги вочевидь знову підніме на поверхню українського суспільства дискусію щодо примирення ветеранів УПА і Радянської Армії. І нова українська влада напевно спробує вирішити його з точністю до навпаки до того, як це робив Віктор Ющенко.

Автор: Галина Терещук

Павлокома – Цими днями минуло 195 років від дня народження автора гімну України отця Михайла Вербицького. На місці поховання священика, у колишньому українському селі Млини (сучасна територія Польщі), щороку моляться українці з Польщі і переселенці з України, ті, хто пережив жахливі події 1944-51 років. Віддзначають цими днями українці у Польщі і 65-ту річницю трагедії в селі Павлокома.
Українці, які у 1944-51 роках були примусово переселені з Польщі, з етнічних українських земель, до Радянської України, щоразу приїжджаючи на свою батьківщину, відчувають водночас і сум, і радість. Тому вони і люблять тут бувати, бодай одни день чи кілька годин. Дорогою уже старші чоловіки та жінки пригадували дитинство, показували місця, де у 1940-50-х роках стояли їхні хати, а також церкви, в яких вінчались батьки. Володимир Середа, голова товариства «Надсяння» ...

ПІДПІЛЛЯ

Автор: Кость БОНДАРЕНКО

Після офіційного закінчення Другої світової війни в Європі постріли та кровопролиття не припинилися. Низка народів не змирилися з продовженням і визнанням де-юре їхнього колоніального статусу і продовжували боротися за свою незалежність. Окрім того, ця боротьба супроводжувалася активним опором політиці колективізації та примусовому насадженню комуністичної ідеології.

Українців убивали мільйонами Терор голодом: 1920-ті — сталінська генеральна репетиція 1932-1933 рр.

Автор: Костянтин НІКІТЕНКО

Незважаючи на проведену в останні роки величезну роботу щодо дослідження трагічних сторінок історії України, питання голодоморів XX століття має ще достатню кількість білих плям. Проблема ускладнюється і тривалим періодом замовчування фактів трагедій в умовах тоталітарно-радянського суспільства, і шаленою, відмінно профінансованою (нашим би історикам-дослідникам такі бюджети!) істеричною контрпропагандою. Ще

Автор: Валерія Чепікова

Нещодавно, їдучи в машині зі своїм дідом, я почула пісню:
«Україну як попіл забуття засипає
І не чути уголос їхніх звань та імен,
Ех, стрільці січовії, хто вас нині згадає,
Хто вустами торкнеться шовку ваших знамен...
..І для кожного сина шлях нелегкий проляже,
Та яка б ця дорога не терниста була,
Ех, стрільці січовії,і ніщо вже не важить,
Тільки щоб Україна нас усіх прийняла...»
 

Вона мене торкнула за душу й перед очима відразу постали рідкісні кадри кінохроніки: іде сніг і рухається колона Січових стрільців армії УНР, в усіх на обличчях натхненність і рішучість боротьби за незалежність України до кінця. Після цього я вивчила багато літератури й документів, присвячених періоду боротьби за ...

Автор: Валерія Чепікова

2 серпня 1940 року 7 сесія верховної ради СРСР прийняла закон про включення північної Буковини й південної Бессарабії в складі Хотинського й Ізмаїльського повітів до складу УРСР.
Для того що б зрозуміти цю подію треба розглянути ряд історичних подій. В античності територія Бессарабії була прикордонної між дакофракийскими племенами й кочівниками українських степів. В VI столітті до н.е. у нинішнього міста Белград- Дністровський виникла грецька колонія Тиру. В 1006 році Римський імператор Траян скорив її й включив до складу новоствореної провінції Дакия, вибудувати Троянов Вал частково збережений і до наших днів. В III столітті сюди прийшли готи, наприкінці V століття авари, потім болгари й наприкінці першого тисячоріччя слов'янські племена улічей і тиверців.
Після розпаду Київської держави територія підкорялася Галицькому князівству. Наприкінці  XIII століття були засноване перші ...

Автор: Віктор Сосновський

18 жовтня 1918р. -  У Львові виникла Українська Національно Рада з депутатів австрійського парламенту, крайових сеймів Галичини і Буковини. Ця рада ухвалила резолюцію про утворення в майбутньому на українських землях, що перебували в складі Австро-Угорщини, української держави.
28 жовтня 1918р. -  У Кракові виникла полська Ліквідаційна комісія, яка заявила про намір перебрати владу у Галичині до своїх рук.
1 листопада 1918р. - Головний польський штаб наказав військовим частинам, які складались з поляків, присягнути на вірність Польщі. Саме тому, в ніч на 1 листопада 1918р. у Львові відбулося повстання українських частин. Польскі військові загони були захоплені зненацька, але до другої половини дня оговтались і на вулицях міста почалися бої. В ході військових сутичок з ворогом, галичани розпочали творення своєї держави. 9 листопада сформовоно уряд — Державний ...

Автор: Віктор Сосновський

Намагання нового кремлівського керівництва діста­ти ширшу підтримку неросійських народів, і особливо ук­раїнців, були частиною великого плану реформ.
У 1954р. з метою відзначення російсько-українського партнерства по всьому Радянському Союзу з надзвичайною помпезністю були проведені святкування 300-ї річниці Пе­реяславської угоди. На додаток до численних урочистос­тей ЦК КПРС обнародував тринадцять "тез", у яких до­водилася непохитність "вічного союзу" українців з росія­нами. В переддень святкування було створено ряд пафосних художніх творів, які мали на меті відобразити важливість цієї події. Створені вони були на догоду комуністичній партії та радянському уряду.
У 1956 р. на XX з'їзді партії М. Хрущов виголосив одну з найдраматичніших у радянській історії промов. Ця про­мова стала сигналом до десталінізації. За нею почали ...

Автор: Віктор Сосновський

Питання голодомору 1932-1933 рр. є центральним не лише України, воно має універсальне значення для всіх істориків світу, які вважають, що людство - це велика родина націй, народностей. етносів, що знищення. або ослаблення будь-якого народу веде до кризових явищ в духовному, економічному. культурному житті всієї цивілізації. Тому питання штучного голоду в Україні на початку 30-х років невід'ємне від питання порушення прав людини, народу, воно підпадає під категорію злочинів проти людяності і людства.
Поки що, на жаль, вивчення голодомору не займає належного місця у контексті європейської світової науки про геноцид, незважаючи на значні зусилляя еміграційних та вітчизняних істориків. Це зумовленно багатьма причинами. не остання з яких - закритість українського світу ід світового процесу розвитку сторіі. І цю закритість доведеться довго і важко переборювати. Ще одна труднсть - орієнтація ...

Автор: Валерія Чепікова

Подорожуючи по безбережних сторінках Інтернету, на одному з українських сайтах я наткнулася на цікаві заповіді:

Одна, єдина, неподільна, від Карпат аж до Кавказу самостійна, вільна, демократична Україна — республіка робочих людей.
Усі люди — твої браття, але москалі, ляхи, угри, румуни та жиди — се вороги нашого народу, поки вони панують над нами й визискують нас.
Україна для українців! Отже, вигонь звідусіль з України чужинців-гнобителів.
Усюди й завсігди уживай української мови. Хай ні дружина твоя, ні діти твої не поганять твоєї господи мовою чужинців-гнобителів.
Шануй діячів рідного краю, ненавидь ворогів його, зневажай перевертнів-відступників — і добре буде цілому твоєму народові й тобі.
Не вбивай України своєю байдужістю до всенародних інтересів.
Не зробися ...