У Центральній Туреччині розташований мальовничий край Каппадокія, головною принадою якого є вулканічний ландшафт. Близько двох мільйонів туристів щороку приїздять туди, аби подивитися на дивні космічні форми з м’якої породи, які отримали назву "казкові комини".

Але, як розповідає кореспондент Бі-Бі-Сі Джонатан Гед, унікальна геологія Каппадокії, яка є джерелом її великих прибутків, для кількох сіл стала збудником смертельної хвороби.

Село Тузкой на перший погляд не відрізняється від інших турецьких поселень. Але тут- епідемія одного з видів раку - мезотеліоми.

Дехто закликає визнати село зоною, небезпечною для проживання, зрівняти його з землею і засадити лісом.

Життя у селі Тузкой затьмарює рак, який уже забрав половину його населення.

"Я молодий. Мені 25 років, маю п’ятимісячну дитину. Я не хочу жити під цим ризиком. Це почуття мені дуже заважає. Мій дядько помер, коли йому було ледь більше 30-ти. Мій дід, бабуся - всі вони померли від цієї хвороби", - розповідає один з мешканців.

Неподалік села натовпи туристів оглядають кам’яні брили Каппадокії, занесені до переліку світової спадщини.

Села довкола Каппадокії стали заможними саме завдяки іноземним туристам. Унікальні пласти м’якої крихкої породи відклалися тут після величезного вулканічного виверження мільйони років тому. Того самого виверження, через яке Тузкой і ще два села потрапили під прокляття.

Доктор Іззетін Беріс першим виявив причину епідемію раку в Тузкої тридцять років тому:

"Ми знайшли тут еріоніт. Він залягає довшими і тоншими пластами ніж азбест".

Це - місцевий камінь, із якого селяни будуть хати і сараї на подвір’ї.

Еріоніт, який рідко зустрічається у природі, потрапляючи у легені у вигляді пилу, призводить до мезотеліоми - одного з виду раку легенів і шлунково-кишкового тракту, який викликає також азбест.

Доктор Іззетін Беріс каже, що від хвороби не втечеш:

"Достатньо провести в цьому селі дитинство. Потім можна перебиратися куди завгодно, але від мезотеліоми вже не втечеш. Це дуже погана хвороба. Від неї дуже боляче в грудях, дуже. Людина не може спати, не може їсти. Це трагедія. Жахлива хвороба".

Через 30 років центральний уряд нарешті почав щось робити. Він виділив гроші на побудову нового села у безпечній зоні на пагорбі, що височіє над Тузкоєм. Уже побудовано 250 будинків, але цього не достатньо.

Більше тисячі людей і далі живуть у раковій зоні. Поміж них - Донду Гюлер і її діти, які бавляться довкола кам’яних стін, які абсолютно точно містять смертоносний еріоніт.

Донду розповіла, що кілька її родичів вже померли від мезотеліоми:

"Ми не боїмося. Може в нас уже і є той рак. Якщо він уже вразив моїх дітей, що я можу зробити? Така воля Божа. Звісно, я хотіла б виселитися звідси. Але в нас немає для цього грошей. Ми не є власниками нерухомості, а тому не можемо претендувати на одну із тих новобудов. Нам доведеться винаймати хату".

Люди скаржаться, що нові хати роздали людям, які навіть ніколи не жили у Тузкої. Люди роздратовані і спантеличені. Ніхто з них достеменно не знає, що відбувається у їхньому селі.

Сільський голова Уміт Балак запевняє, що робить все можливе, аби вибити в уряду більше допомоги:

"Офіційно визнана зона катастрофи є дуже обмеженою. Нам потрібно збудувати ще двісті хат, але ми не можемо цього зробити, доки уряд не розширить межі небезпечної зони. Ми сподіваємося, що кабінет зробить це швидко, і до наступного року ми зможемо розібрати старе село і засадити це місце деревами".

Навіть цей план - суперечливий.

Розбирати старі будинки небезпечно через пил від еріоніту, яким доведеться дихати будівельникам. Інші пропонують просто вийти із села і залишити його таким, як є, відгородивши довкола парканом.

Однак обидва шляхи обіцяють надію селянам, що наступне покоління Тузкоя зростатиме без страху перед раком, який так довго затьмарював їхнє життя.

Джерело: Бі-Бі-Сі