Автор: Андрій Кузнецов

Жителі Донбасу потерпають від відходів вуглевидобутку. Палаючі терикони, яких на Луганщині і Донеччині більш, ніж достатньо, забруднюють повітря і не дають людям нормально дихати.

На Луганщині більше півтисячі териконів. І, за підрахунками екологів, 66 із них постійно горять. Отруйні речовини, які утворюються у процесі горіння шкодять, як мешканцям, так і навколишньому середовищу, – говорить начальник відділу атмосферного повітря обласного управління екології Любов Талубаєва.

«Коли горить породний відвал, відбуваються викиди в атмосферу сірчаного ангідриду, окису вуглецю, діоксиду азоту, сірководню. Ви самі розумієте, весь цей букет і в такій кількості, звичайно, шкідливий для людини. Шкідливий для всього живого», – каже Любов Талубаєва.

Кольоровий сніг

Найбільше дістається мешканцям міста Свердловськ. Тут знаходиться майже третина усіх тліючих териконів Луганщини. Особливо потерпають ті мешканці, чиї оселі розташовані побіля самого підніжжя, у так званій санітарній зоні, де взагалі не повинно бути жодних житлових споруд.

Житло будували у радянські часи, тож усі дозвільні документи є. Тепер же люди постійно скаржаться на погане самопочуття.

«За висновками санстанції, у будь-якій частині міста, де б ми не брали заміри атмосферного повітря, перевищення допустимої концентрації шкідливих речовин в повітрі становить від 5 до 20 разів. Ми не знаємо, що таке білий сніг. Якщо терикон прогорів, то сніг навколо нього червоно-кровавого кольору», – розповідає місцева жителька, голова громадської організації «Еко-регіон» Олена Степанець.

Суд не допоміг – чи допоможе президент-земляк?

Нещодавно активісти-екологи намагалися у суді відстояти своє право на чисте повітря. Вимагали від влади відселити їх із небезпечної території, або хоча б загасити терикони. Адже ці штучні гори можуть навіть вибухати. Проте, зусилля виявилися марні – суд повернув позов на доопрацювання.

Гасити ж терикон – це ціла історія. На кожен з них потрібен спеціальний проект з ліквідації займання і декілька мільйонів гривень. Коштів у вугільних підприємств не вистачає. Люди, яким доводиться жити побіля задимлених териконів, зараз сподіваються на Президента. Кажуть, він свій, з Донбасу, має зрозуміти.

Автор: Андрій Кузнецов з Луганська 
Джерело: Радіо Свобода