Автор: Аскольд Лозинський

Авторитарні режими добровільно не міняють ні курсу політики, ні себе. Вони не віддають влади.Але українській діаспорі не можна прийняти у жодному разі тактику ізоляції чи „ембарго” України.

Навпаки, потрібно тим більше контактуватися та допомагати народові України. Але не режимові,навіть у лже-благородних цілях.

Ось цікава проблема. Оскільки влада України від самого проголошення Незалежностіпроголосила себе бідною, діаспора, мудро чи не мудро, фінансово допомагала. Фактично тут справа не в мудрості, але у совісті. Діаспора дійсно не тільки „душу”, але і „тіло” була і є готова „положити” за „нашу свободу”. Тому діаспора в різних місцевостях фінансувала навіть дипломатичні місії, розбудовувала чи передавала резиденції послам, тощо.

Кожного року діаспора по своїх місцевостях відзначає річницю Незалежності України по-своєму. І в багатьох випадках не тільки всередені, але також „публічно” відзначають ці річниці дипломатичні місії України, особливо гостинами. У деяких громадах завелось таке, що діаспора фінансує ці патріотичні заходи поза Україною, хоч формально їх влаштовують дипломатичні місії України.

Більше  про це тут .

Можна б було сказати : „Як не соромно для влади в Україні, щоби діаспора платила за відзначення Незалежності України?” Але так було майже від початку, наприклад, в США, у Н’ю-Йорку, напевно, і в других місцевостях США чи Канади, за президентів Кравчука, Кучми і Ющенка. Чи так повинно бути за Віктора Януковича?

Леонід Кравчук, колишній ідеолог КПУ, волиняк по походженню, скаржився, що не знав про Голодомор, у що було трішки важко повірити, одначе не противився розсекреченню цієї білої плями радянської історичної спадщини та доручив вшанувати пам’ять жертв, що остаточно завершилося встановленням Пам’ятного знаку на Михайлівській площі в Києві.

Натомість Віктор Янукович вже з першого дня складання присяги президента зняв сторінку про Голодомор з веб-сайту президента України. А після цього поїхав до Страсбургу, де членам Парламентської Асамблеї Ради Європи і всьому світу заявив, що Голодомор не був геноцидом українського народу.

Леонід Кучма теж не противився процесові розсекречення, а за його президентства з нагоди 70-ліття Голодомору влада вперше визнала, що Голодомор був геноцидом українського народу.

Відбулися парламентські слухання, щодо вшанування пам’яті жертв Голодомору, на яких доповідав сьогоднішній українофоб Дмитро Табачник, в той час віце-прем’єр-міністр з гуманітарних питань. За президента Кучми цей україножер не смів сказати, що галичани не є українцями. Також не смів заперечити Голодомору. Радше на тих слуханнях у Верховній Раді

України 12 лютого 2003 Дмитро Табачник переконував членів ВРУ, що Голодомор був геноцидом українського народу.

Ясно, що не потрібно порівнювати духовні цінності Віктора Януковича та Віктора Ющенка. Президент Ющенко мав чимало мінусів, але без сумніву був українським президентом.

Висновок такий: Україна мала за час відновлення Незалежності різноманітну владу, але завжди в більшій чи меншій мірі - українську. Натомість режим Віктора Януковича не має нічого спільного з українським народом. Він служить тільки власним інтересам і Москві. Фінансова допомога йому чи його вислужникам, добровільним чи задля кар’єри, сьогодні не допомагає ні Україні, ні українському народові. Мав гроші Віктор Янукович відзначити разом з москалями „побєду” в Другій Світовій Війні?

Гроші діаспори, які підуть на відзначення теперішнім режимом Незалежності, уможливлять тільки те, що призначені на цю ціль бюджетні гроші опиняться у кишенях нинішніх олігархів. До речі, мабуть так було і колись, коли діаспора передавала допомогу, медичну та іншу, навіть книжки, через владу, поки діаспора не здогадалась, що ця допомога не доходила до народу чи призначеним, а продавалися начорно. Але тоді хоча була напів-українська влада в Україні.

Корумпована, але українська.

Сьогодні влада в Україні бандитська і зовсім неукраїнська. Сьогодні президент України за гроші продає суверенітет України, як це було недавно в Харкові. Чи годувати цих малоросів і яничарів тяжко заробленими грішми патріотичної діаспори? Тут не тільки розум, але і совість каже: Ні!

 Автор: Аскольд Лозинський, колишній президент Світового конгресу українців (1998—2008)

Джерело: e-POSHTA/e-ПОШТА http://www.eposhta.com/