Опубліковано: 2010-09-04 18:03:25
Тривожить спогади, не забувається минуле. Гірким болем вривається в душу те, що нині можна назвати сном, що колись було моїм, а зараз... зараз стало чужим і холодним.
Досі щойно невідоме тягне мене туди - на берег озера. Не дає забути тебе. То спомини, які з минулого намагаються збудувати майбутнє. Але... Укотре повертаюсь на цей берег і бачу лише пустку. А тоді, чудового вечора поруч зі мною був ти. І здавалось, у цілому світі немає людини щасливішої за мене.
Боляче, та ти пішов, я залишилась одна. Часто дзвонив телефон і в слухавці звучав твій голос. Я хапалась за нього, немов за рятівну соломинку. Знала: ти - уже з минулого життя, однак не хотіла вірити, що колись навіть телефонний дзвінок буде останнім.
Хто розлучив нас з тобою? Не знаю. Та скажи, чому після того, що було між нами, я для тебе, рідний, якщо так тебе можна називати, стала чужою?
Сьогодні в мене День народження. Звісно, ти не прийдеш. Та чомусь знову набираю номер твого телефону. У відповідь чую лише довгий звук. Краплинки дощику стукають у вікно. Ні, то плаче моя любов!
Влітку 2012 року на широкі екрани вийде перший український 3D-фільм жахів Синевир.
За словами творців, Синевир є абсолютно українським фільмом...