Ми, молодь, цінуємо людське індивідуальне, самодостатність і свободу кожної людської особистості, прагнемо до кращої влади в Україні. І оскільки саме ці вартості нині як ніколи під загрозою, ми використовуємо своє право висловитися вголос.

Ми написали цього листа, бо для нас Україна є не просто позначкою на географічній карті. Ми незгодні миритися з тим, щоб нашу країну використовували як місце для присвоювання нечесних статків. Ми хочемо жити в сучасній демократичній правовій державі, яка захищатиме інтереси громадян, а не здирників, керуватиметься верховенством права, а не клановими інтересами. Ми прагнемо відкритого суспільства, свободи і процвітання, а не диктатури, сваволі і злиднів. Ми дивимося в майбутнє і пам’ятаємо минуле.

До цього ми хочемо закликати усіх справжніх українців, насамперед молодь. Багато хто з нас брав участь у Помаранчевій революції 2004 року. І сьогодні, коли Україна стоїть на порозі виборів – нового випробування, потрібно звернути увагу на національну ідентифікацію і в жодному разі не залишатись осторонь визначального періоду в історії розвитку держави. Звичайно, сьогодні в багатьох несвідомих молодих людей простежується апатія до виборів, бо більшістю  інтересів знехтували й сподівання, які молодь покладала на політиків на минулих президентських виборах, не виправдалися. Молодь виклалася на всі 100%, а навзаєм не отримала нічого: ні робочих місць, ні обіцяного житла, ні достойних заробітків. Але кожному з нас потрібно усвідомити одне – ми голосуємо не за політика. Ми робимо вибір нашого майбутнього.

Байдужість – основна вада  українців. Молоді байдуже, хто стане президентом. Вони думають про сьогоднішній день, вважають, що від них нічого не залежить, почуваються незахищеними, безпорадними і нікому не потрібними. Є і інша сторона "медалі". Деякі знають за кого голосуватимуть, грудьми кидаються за кандидата. На питання "Чому саме цей кандидат?", відповіді немає. Вони йдуть за течією: як всі, так і вони. Для них це щось на зразок фан - клубу, не більше.

Тим паче, позиція "взагалі не піду на вибори, бо не вірю владі", яку багато вважають єдиною можливістю висловити свій протест владі, навпаки -  неправильна і неприпустима для свідомого громадянина, тим паче, молодого українця.

 Молоді потрібно усвідомити одне, як би це банально не звучало, – ми майбутнє України, нам будувати своє -- розвинену, демократичну державу, нам ж нею і керувати. Ми --  велика політична, економічна і соціальна сила, яка може не лише потенційно, а й реально впливати на перебіг суспільних процесів, відстоювати свої власні інтереси, діяти творчо та оперативно. Активна, енергійна, цілеспрямована молодь здатна зрушити з місця суспільство в позитивному напрямку. І хоч що б відбувалося у суспільстві, молодь ніколи не повинна залишатись осторонь.

 Відмовимося жити за принципом "моя  хата скраю"! Відмовимося від байдужості! Врешті – решт, сидіти склавши руки  - не вихід з проблеми. Не потрібно піддаватися гіпнозу газет, телебачення та яскравих листівок: слухай тільки самого себе.   Не звертай увагу на програми та лозунги тих чи тих кандидатів або партій — папір витримає все, а програма сьогодні може бути одна єдина: НЕ КРАДИ. Не голосуйте  за обіцянки на майбутнє — дивись на те, як, чому  і  коли змінювалася позиція того чи того політика, дізнайся, що він обіцяв, робив і сповідував протягом всього свого життя. Не дозволяй брехливим обіцянкам і фальшивим словам заполонити твоє серце. І тоді вибір молодих українців буде справжній вибором душі!

Українці споконвіків відстоювали свою незалежність і право на демократичний розвиток. Тож давайте, не загубимо пам'ять про сторінки історії країни і візьмемо до уваги помилки наших предків. Я переконана, що молодь сьогодні постала перед складним вибором. Але, на щастя, тільки притаманний молодим людям максималізм, не обмежений безглуздими заборонами та ідеологічними шаблонами, спроможний капіталізувати значні зміни у розвитку суспільства.

Прийдімо на вибори і зробімо вибір України, вибір демократичного майбутнього. Правильні кроки сьогодні - підвалини нашого майбутнього!

                                                                                                            Автор:  Ярина ФЕДЬКІВ