Опубліковано: 2010-09-04 18:04:03
Історія одного життя
Вона прокинулась від теплого сонячного проміння, відчула, як це добре поспати, як давно вона не могла заснути… А скільки безсонних ночей вона провела плачучи…Їй не хотілось більше думати про біль, про майбутнє та й взагалі чи буде воно в неї?!
Неочікуваний порив вітру зачинив кватирку, це змусило Ліну встати з ліжка… Безсила, виснажена дівчина підійшла до вікна, глянула по той бік шиби… З очей ринули сльози. Ні, це не були сльози безпорадності, невизначеності та страху, їх не супроводжувало постійне до цього часу запитання чому я? За що? Їй так не хотілося покидати цей світ, йти в небуття…Вона хотіла жити. Жити в свої 19.
Стомлене тіло дівчини не могло більше витримати тих мук, мук душевних, а не фізичних, адже фізично їй ніхто не міг допомогти. Жоден академік, професор, кандидат наук чи простий лікар не зможе вилікувати її. Ліна приречена, смертельно хвора… Вона помирає, з кожною хвилиною й годиною віддаляється з цього світу. Її душі практично вже нема, а серце не витримує ці муки.
Пильним поглядом охоплює Ліна свій двір. Ще зовсім недавно, раптом рік тому, вона весело гуляла, сміялася, готувалася до вступних іспитів… А тепер цього всього вже немає, воно кудись втекло, зникло, її життя перекреслено, змінено, перегорнуто нову сторінку. Сторінку не білу й чисту, а швидше за все червоняву з чорним закінченням. Боже! Лише рік тому, про неї друзі говорили: «Щаслива», сьогодні навпаки, вона нещасна та й друзів поряд немає. Ні, вони не покинули її, дівчина не осуджує їх, бо вони просто живуть своїм життям, і яке їм діло до неї – невиліковно хворої…
Підсвідомість Ліни зазирає в закутки її пам`яті, а звідти постають старі образи та події, вона мимовільно пригадує з чого все починалося…
Почалась ця історія одного короткого життя з випадкової зустрічі, яка буквально змінила все життя Ліни. Серед сотень студентських облич та постатей чорнявій дівчині з голубими, як небо, очима, стрункою поставою вирізнявся один досить привабливий юнак. Їх крилаті долі зустрілися в актовому залі університету, куди майбутні вступники принесли документи. Ліна хотіла стати архітектором, її бездоганні проекти будинків та вулиць вражали. Його звали Денис, він теж прагнув бути проектувальником. Все починалось так романтично, банально й водночас просто: Денис підійшов до Ліни та запропонував піти прогулятись… Ліна сьогодні вже не могла згадати настільки довго вони тоді гуляли й спілкувались.
Усе було як у прекрасній казці. Зранку він зустрічав її, вони разом ішли в університет, потім удвох з нього повертались…І так день у день минуло півроку. Півроку кохання, турботи й ніжності. Звичайно, у них був секс – ніч кохання. Ніч, яка перевернула все Лінине життя. Спочатку, все було добре. Ден продовжував про неї піклуватися, вони тоді ще спілкувалися. Та згодом вона відчувала, що з нею щось не так…Постійна слабкість та лихоманка турбували її. Ліна пішла у студентську поліклініку на обстеження.
2 червня – цей день назавжди закарбувався у пам`яті дівчини, прийшли результати аналізу. Страшний діагноз, написаний великими літерами на білому папері – ВІЛ інфекція… Вона ВІЛінфікована…Страшний переляк, сльози та розпач охопили її, а вдома – постійний запах маминої валер`янки та батькові сльози. Ліна шукала розради тільки в Ньому, лише Він міг її допомогти. Натомість Денис сказав: «Пробач, я не думав, що ти заразишся» і пішов. Їй більше нічого не хотілось, вона більше нікого не чекала. В голові, як карусель, кружляли слова – заразив, ВІЛ та смерть. Все частіше Ліна думала про неї…і чим більше думала, тим міцнішав її страх.
У двері постукали, це змусило спогади Ліни відступити, до кімнати зайшла мати. Ця згорьована жінка, що всяко підтримувала її, благала піти доньку в церкву, помолитись. Дівчина покірно кивнула матері, відійшла від вікна і пішла одягатись. Вона зайшла в храм, в останню для неї відраду. Помолилась, їй стало легше, душевно легше. Дівчина взяла свічку, запалила її, простягнула руки до ікони: «Прости мені, Господи! Я так більше не можу». Ліна знала, за що вона просить вибачення, їй так хотілось отримати передсмертне прощення Творця. Покінчити життя самогубством – цю думку довго виношувала дівчина, піти з життя. Вона не егоїстка, вона могла б терпіти цей біль ще довго…Їй нестерпно стало жаль батьків, які зі всіх сил намагались витягнути доньку з прірви. Ліна не хоче більше мучити їх. Вона мусить померти. Все було вирішено.
Вона б померла, якби не дивний сон, що їй приснився. Маленький ангел підійшов до неї і дав її в руки шматочок небесного світла. Це була її ниточка, яка принесла жагу до життя. Ліна почала знову вчитись усміхатись, радіти. Лінине життя набуло нового змісту, вона жила для своїх рідних, для Господа. Розуміла, що вона не зможе реалізувати всіх своїх мрій та прагнень, проте Ліна так прагнула спробувати. Дівчина вірила в диво…А віра, як відомо, інколи стає реальністю…
P. S. ВІЛ та СНІД смертельні хвороби, які знищують щодня сотні людей. Нам потрібно Диво, яке зможе принести такі необхідні ліки. Я вірю в це Диво, повірте і ви в нього!!! Хай ваші серця сповняться добротою й взаєморозумінням, ласкою й милосердям до людей хворих на СНІД! Бережіть любов, бо ми створені, щоб бути щасливими людьми!
Влітку 2012 року на широкі екрани вийде перший український 3D-фільм жахів Синевир.
За словами творців, Синевир є абсолютно українським фільмом...