Автор: Галина Мокрушина

Йдеться не тільки про Івана Дем'янюка, йдеться про нашу гідність українців і про наш обов'язок громадян вільного світу висловити своє обурення цим лицемірним показовим судом.

Мене, як українську канадку і просто як людину, шокує і обурює показовий суд над Іваном Дем'янюком. Це не суд, а справжній розгул політичного лицемірства і вкрай небезпечне знецінення фундаментальної людської цінності - справедливості. Цей судовий процес був би по-абсурдному смішним, якби він не був такий трагічним. Трагічним для Івана і для тих, хто підтримує його в цьому тяжкому випробуванні, і я захоплююся мужністю і наполегливістю, які вони проявили за всі ці довгі роки боротьби за людьску гідність. Проте не це спонукало мене написати листа.

Я вирішила написати через мовчанку української діаспори в цей вирішальний історичний момент. Немає жодних офіційних заяв, жодних прес-релізів, жодних виступів від імені Конгресу Українців Канади, які б підтримали українця, котрий став жертвою завзятих зусиль тих, хто, майстерно граючи на почутті провини європейців, викликаної Голокостом, намагаються обмити свою вину за нацистські злочини кров'ю людини, яка була однією з їхніх жертв.

Сполучені Штати позбавили Івана Дем'янюка американського громадянства - як же тут не засумніватися у об'єктивності і щирості американського правосуддя? Україна зреклася його в 2006 році і повністю ігнорує його з того часу - чому ж дивуватися, якщо зважити на анти-українські дії теперішнього керівництва України?

Проте ніхто не може відібрати у Івана Дем'янюка права належати до української громади, і громада повинна стати на захист одного зі своїх членів. Я усвідомлюю, що спротив тих, хто прагне помсти за масові вбивства єврейського народу, надзвичайно сильний, і українці на Заході повинні бути обережними у політичних іграх навколо правосуддя. Але я переконана, що ми також повинні вжити всіх громадських засобів, які існують у демократичному суспільстві, щоб виступити проти цього кричущого порушення найвищого людського принципу - справедливості.

Йдеться не тільки про Івана Дем'янюка, йдеться про нашу гідністьукраїнців і про наш обов'язок громадян вільного світу висловити своє обурення цим лицемірним показовим судом. Я вважаю, що відстояти людську гідність живої людини, українця, одного з нас, так само важливо, як боротися за збереження пам'яті тих, хтозагинув у радянських в'язницях і в голодоморах.

Ми не повинні покидати напризволяще Івана Дем'янюка: він належить до нашої громади, він - один із нас. Я вважаю за честь належати до української канадської громади, яка своїми здобутками, своїм патріотризмом і активною громадянською позицією навчила мене бути гордою з того, що я - українка. Вона також навчила мене, що треба діяти, а не скаржитися, і саме тому я вирішила написати цього листа, щоб спитати: чому Конгрес Українців Канади не виступає проти несправедливого суду над Іваном Дем'янюком? Чому на суді немає представника ані від Комітету Конгресу Українців Америки, ані від Світового Конгресу Українців, ані від КУК-у? Чому на суді немає українських канадських журналістів, які б висвітлювали судовий процес?

Я, мабуть, видадуся наївною експертам, які знаються на тонкощах політичних інтриг, але вважаю, що відстояти людську гідність живої людини, українця, одного з нас, так само важливо, як боротися за збереження пам'яті тих, хто загинув у радянських в'язницях і в голодоморах. Я вважаю, що Іван Дем'янюк повинен знати, що він - не один, і що українська громада Канади підтримує його, якщо не вся громада, то, принаймні, я.

Автор: Галина Мокрушина
Про автора: Галина Мокрушина навчається в докторантурі зі спеціальності "соціологія" в Оттавському університеті. Вона працює добровільним кореспондентом української програми на ЧИН радіо в Оттаві: записує інтерв'ю з українськими митцями та вченими і готує репортажі на політичні та культурні теми. Вона також займається літературним перекладом і зараз працює, зокрема, над перекладом французькою творів українського філософа Памфіла Юркевича.

Джерело: e-POSHTA March 18 березня 2011 Vol.12 No. 7