Що таке кохання? Хіба хтось дав відповідь на це, здавалось, просте запитання? А хіба просте? Якщо страх - стан хвилювання, тривоги, неспокою, викликаний чеканням чого-небудь неприємного, небажаного. Біль - своєрідний психофізіологічний стан людини, який проявляється в неприємному, гнітючому, інколи нестерпному відчутті. А хіба з коханням так просто? Хіба кохання це не страх, не біль, тривога, щастя і ще нескінченний перелік почуттів та емоцій. Так звісно кохання може бути як приємним почуттям, так і недуже, адже воно приходить насподівано, і немов чума б"є просто в серце, незалишаючи шансів на одужання. Вчені стверджують, що в закоханих активізовуються ті самі ділянки мозку, що і під-час вживання героїну, і лікуватись від кохання пропонують так само, як від героїну. Але хіба ж потрібно лікуватись від цього прикрасного, можливо інколи несправедливого і жорстокого, але всеж ...

Під такою назвою 23 жовтня 2011 р. в приміщенні Канадсько-Українського Інституту «Просвіта» в м. Вінніпеґ відбулося святкове міроприємство з нагоди 69-ої річниці Української Повстанської Армії (УПА), організоване Управою Ліґи Українців Канади. Гостем свята був співак і композитор з Тернополя Володимир Вермінський. Володимир – лауреат премії ім. братів Лепких, заслужений артист України.

Автор: Лариса Денисенко, письменниця, спеціально для УП.Життя

Лариса Денисенко - автор з унікальним для української літератури досвідом. Походить з російськомовної родини, але принципово пише українською.Фаховий юрист з правом практики закордоном.Кар'єри адвоката виявилося мало.

Хто бореться, може програти, хто не бореться, той вже програв! Г.Трумен
Чи згідні українці надалі терпіти наслідки всевдореформ діючого уряду? Скільки може продовжуватись безжалісне випробовування народу на терплячість шляхом експерементальних спроб Азарова встановити «парядак і стабільность»? Коли буде кінець зростанню цін на продукти харчування, одяг, паливо, коли буде припинено мобілізацію до армії безробітних, коли вгамується підняття комунальних тарифів, коли...? А зараз ці архаровці взяли курс на знищення як виду малих підприємців, закриття базарів, розорення торгових точок, як сказав їхній керманич-стратег «лавочніков нужно прикрить». Так коли ж проллється остання капля нашого терпіння, скільки залишилося до точки кипіння?
Хто хоча б раз читав певний нормативно-правовий акт незалежної України, той мабуть помітив, що для того, щоб не заблукати в цих ...

Автор: Галина Мокрушина
Йдеться не тільки про Івана Дем'янюка, йдеться про нашу гідність українців і про наш обов'язок громадян вільного світу висловити своє обурення цим лицемірним показовим судом.
Мене, як українську канадку і просто як людину, шокує і обурює показовий суд над Іваном Дем'янюком. Це не суд, а справжній розгул політичного лицемірства і вкрай небезпечне знецінення фундаментальної людської цінності - справедливості. Цей судовий процес був би по-абсурдному смішним, якби він не був такий трагічним. Трагічним для Івана і для тих, хто підтримує його в цьому тяжкому випробуванні, і я захоплююся мужністю і наполегливістю, які вони проявили за всі ці довгі роки боротьби за людьску гідність. Проте не це спонукало мене написати листа.
Я вирішила написати через мовчанку української діаспори в цей вирішальний історичний момент. Немає жодних офіційних заяв, жодних прес-релізів, ...

Дорогий читачу!
Прошу віднестися з розумінням до мене і до цієї статті.
Із самого початку хочу сказати, що я вважаю, що всі люди, які живуть на землі, з'явилися тут не випадково. Кожен із нас має виконати певну місію
перед собою, перед Богом і перед кожною людиною, що живе на цій прекрасній планеті.

Традиційно для студентів сесія проходить взимку та влітку. Не марно в народі кажуть «від сесії до сесії живуть студенти весело, а сесія всього два рази в рік». З 24 грудня Верховна рада України пішла на канікули, а студентське життя саме в цей час набирає обертів.
Заліки, екзамени… Сприймання студентами сесії досить різне, але загалом існують дві основні категорії - студенти сприймають сесію як закріплення набутих знань (це меншість), а інші – як початок сезону депресії та недоспаних ночей.
Винахідливий студент завжди готовий до її початку – шпори, але і вони не завжди допомагають. В цьому випадку виникають інші ідеї – підкуп викладача, відмовки за станом здоров’я. Дорослі студенти починають грати в дитячі ігри з викладачами.
Підготовка до Нового року в студентські роки відбувається в останній день, або навіть години. Тому студентам бажаю ...

Автор: Павло Солодько

Наївно думати, що документальними фільмами про УПА, українськими вечорницями чи молитвами за гетьмана Мазепу можливо викорінити Союз. Він може відмерти тільки природним шляхом - із останнім народженим в СРСР.

Автор: Павел Видомый
Панове!

 Добре відомо, що термін «інтеліґенція» має на увазі тoй зміст, який склався в Росії в ХІХ-початку ХХ ст. і має на увазі цілком певні моральні якості у згоді з обширною ерудицією і творчим потенціалом людини, що має честь і обов'язок бути інтеліґентом, а не просто володіє набором аксесуарів у вигляді диплома, професії, чину, посади.
До написання цього звернення мене спонукало небезпідставне припущення, що останнє десятиліття демонструє «наявність відсутності» російської (ніяк не російськомовної) інтеліґенції в Україні. Судіть самі. Хіба російський інтелігент став би проявляти хамську неповагу до нашої історії, хіба він вимагав би дивитися на неї тільки його очима?
Невже російський інтеліґент демонстрував би образливе нехтування, неприйняття мови, яка є рідною для мільйонів жителів нашої країни, виявляв би презирство до них, носіїв цієї ...

Не маючи особливого таланту та потягу до малювання, в третьому класі на уроці я передавала на папір свої мрії та бажання - жити в місті Париж та бути директором НБУ, в той час, коли мої однокласники мріяли про велосипед та собаку. Ще з дитинства я знала чого хочу - успішно закінчити школу, вступити до престижного ВНЗ, побувати в Парижі, зробити неперевершену кар'єру, вийти заміж, а що робити далі я була впевнена, що придумаю..

Відкрився сайт, присвячений С.М.Т. Тростянець. Тут усі тростянчани, та відвідувачі сайту зможуть поділитися своїми фотографіями, новинами, статями.

…І знову дощ! Як він набрид їй! Спершу вона раділа йому, потім дратувалась, а тепер завжди бере парасольку виходячи з дому.Ще тоді, років десять тому, приїхавши до Львова на навчання, дівчина знаходила в ньому щось романтичне й привабливе..

Історія одного життя Вона прокинулась від теплого сонячного проміння, відчула, як це добре поспати, як давно вона не могла заснути… А скільки безсонних ночей вона провела плачучи…Їй не хотілось більше думати про біль, про майбутнє та й взагалі чи буде воно в неї?!

Тривожить спогади, не забувається минуле. Гірким болем вривається в душу те, що нині можна назвати сном, що колись було моїм, а зараз... зараз стало чужим і холодним.

Досі щойно невідоме тягне мене туди - на берег озера. Не дає забути тебе. То спомини, які з минулого намагаються збудувати майбутнє.

Сльозинка дощику повільно по вікні стікає.
Вона мені про тебе нагадає.
І очі вже наповняться журбою,
і небу плакати захочеться рікою.

Скільки радості в очах, у тремтиливому голосі! А поцілунок красномовніший за слова промовляв: "Як я радий тебе бачити!". Ми говорили, говорили, говорили...Здавалось - не бачились цілу вічність. Час зупинився - яке нам діло до всього, що було десь там. поза нами, що десь мене чекають!

Очі...Як багато вони можуть сказати, вони не будуть лукавити. Тоді, ще тоді, я не ховала їх, адже на душі було легко й спокійно. Чому ж сьогодні при зустрічі з тобою я відводжу погляд, чому боюсь глибини твоїх очей? Всього два місяці, а як багато змінилось! Нас не повернути..Між нами десяткм облич, рук, чужі вуста, чужі почуття.
Так, тепер я сильна, тепер я вмію боротися, та за все заплачено надто дорого.
Я більше ніколи не знепритомнію, потопаючи в твоїх очах.
Нас колишніх, більше немає...

З Днем незалежності, Україно!

Хоча ми і далеко, проте також святкуємо цей великий День в історії нашої молодої держави.  Святкування Дня незалежності цього року було особливим. Вівторок видався прохолодним,  як на кінець серпня, але пропустити таке важливе свято ми не могли. І слава Богу!
Розпочалося все опівдні з урочистої частини у City Hall (а по-нашому, Міська рада). Тут були присутні Голова КУКу у Вінніпезі Неллі Дрозд, представники українських молодіжних організацій Пласт та СУМ, мер міста Вінніпеґ Сем Кейтс, президент Суспільної служби українців Канади (Манітоба) мґр. п-ні Ярослава Демко та інші активні члени громади. Виступ п. Дрозд був емоційним і сповненим переживання за долю України. Урочистості зібранню додавала присутність представників обох найбільших українських церков - Греко-католицької (о. Володимир Башуцький) та Православної (др. о. Ярослав Пацьора).
Але серед ...

Збірка екстремальних відео

Представляємо до Вашої уваги супер збірку просто неймовірних та захоплюючих екстремальних відео, що напевне Вас здивують. У кожному з них присутній фактор ВАУ! Збірку спеціально складено компанією EzReklama. Нижче Ви побачите Світлодіодне мистецтво від овець, Найбільша небезпека у світі скейтборду та Найбільша у світі підкорена хвиля для серфенгу, Політ по дротах, Найбільший у світі скейтборду спуск, Найвища гойдалка у світі, Божевільний стрибок автомобіля, а також Лавини: Неймовірний сноубординг і Людина-двигун.
Від EzReklama

 Вінніпеґ, Манітоба-17 серпня 2010 р.

-23 серпня 2010 р. в Канаді відзначатимуть День Чорної стрічки - Національний Поминальний День пам'яті жертв комунізму та нацизму в Європі, який було проголошено Парламентом Канади восени минулого року. Цей щорічний День пам'яті відзначається у  річницю підписання пакту Молотова-Ріббентропа між нацистським і радянським комуністичним режимами.
Ця декларація була запропонована членами Парламенту Канади Бобом Раем та  Борисом  Вжесневським  і була одноголосно прийнята Парламентом Канади 30 листопада 2009 року. Вона була схвалена лідерами постраждалих від цих режимів громад у Канаді, зокрема: Міло Сучма (Президент Чеської і Словацької Асоціації в Канаді), Аґнес Соморяй (Президент Угорської  Етнічної Асоціації в  Канаді), Аво Кіттаск (Президент Естонської Центральної Ради), Андріс Кестеріс (Президент Латвійської ...

Автор: Аскольд Лозинський
Авторитарні режими добровільно не міняють ні курсу політики, ні себе. Вони не віддають влади.Але українській діаспорі не можна прийняти у жодному разі тактику ізоляції чи „ембарго” України.
Навпаки, потрібно тим більше контактуватися та допомагати народові України. Але не режимові,навіть у лже-благородних цілях.
Ось цікава проблема. Оскільки влада України від самого проголошення Незалежностіпроголосила себе бідною, діаспора, мудро чи не мудро, фінансово допомагала. Фактично тут справа не в мудрості, але у совісті. Діаспора дійсно не тільки „душу”, але і „тіло” була і є готова „положити” за „нашу свободу”. Тому діаспора в різних місцевостях фінансувала навіть дипломатичні місії, розбудовувала чи передавала резиденції послам, тощо.
Кожного року діаспора по своїх місцевостях відзначає річницю ...