Новий Податковий кодекс повністю знищить малий бізнес України! Тільки ледачий не вигукує цю фразу на кожному розі. Але давайте нарешті розберемося, що таке малий бізнес України, яким його бачать політики і висвітлюють журналісти.

Нещодавно під час перегляду чергового новинного сюжету про Новий Податковий кодекс та його згубний вплив на малий бізнес мені, вже не вперше, спало на думку: як виглядає цей бізнес, яке у нього обличчя?

В першій частині вищезгаданого сюжету в черговий раз з екрану телевізора, в мікрофон журналіста віщала якась «панянка» на промовистому фоні ларьків і палаток якогось базару. «Панянка» була проста «як двері», явно погано розбиралася в економіці, фінансах і … в чому там ще треба елементарно розбиратися, для того щоб аналізувати норми одного з основних нормативно-правових актів держави. А ще на її втомленому обличчі великими літерами було написано, що її високий статус «представника малого бізнесу» чомусь її не тішить, напевно, тому що вона то точно знає, що «бізнес-леді» і «продавець з брудного базару» – діаметрально протилежні поняття.

В другій частині сюжету прокоментувати новий Податковий кодекс попросили невелику групку чоловіків-таксистів. Хто не знає, «таксист по-українськи» - це, як правило, чоловік, який має права категорії «В», пошарпану стару машинку і не має жодної можливості влаштуватися на роботу, яка приносила би йому задоволення, а його сім`ї стабільний дохід. Він вимушений бути таксистом, тому що він … інженер, а кому зараз потрібні інженери, і років йому аж …. 40-45, а в Україні це вже глибока старість.

Так ось ти який – малий бізнес, подумала я. Це тебе, таксиста, і тебе, продавчиню, хоче розтоптати наша держава. Знову. Адже ви постраждаєте не вперше. Спочатку розвалився завод, на якому працював ти, майбутній таксист; прийшло в повний занепад сільське господарство в тисячах сіл, в одному з яких працювала ти, майбутня продавчиня.

Так ось ти який – малий бізнес, із змученим та приреченим обличчям. А чи потрібен нам такий бізнес? Особисто мені – не потрібен! Мені шкода цю бізнес-леді з базару і чоловічка-таксиста, шкода їх сім`ї. Вони не бізнесмени, а нещасні люди, які заробляють копійки у єдиний доступний їм спосіб. Чомусь я впевнена, що описана мною бізнес-вумен із задоволенням проміняла би свою комерційну діяльність на роботу у рідному селі (звідки вона явно родом), на роботу на землі, наприклад. А таксист з великим задоволенням пішов би працювати на завод.

Шановні правителі, якщо ви хочете знищити цей малий бізнес, я із задоволенням допоможу Вам порадою. Розверніться обличчям до людей, досить вже виблискувати перед ними тим місцем, на якому вони сидять, а ви думаєте. Досить розкрадати країну. Відновіть виробництво, підійміть з колін село, допоможіть людям до-, пере- кваліфікуватися і цей малий бізнес розсмокчеться сам по собі. ВСЕ.

А тепер давайте поговоримо про справжній малий бізнес. І для того, щоб побачити його істинне обличчя, поговоримо про малий бізнес, наприклад, в Європейському Союзі (хто не знає – це те міжнародне співтовариство, в яке ми так довго і так безуспішно йдемо).

Як же виглядає малий бізнес в Європі? Перукарня, магазинчик, ресторанчик, міні-пекарня, ювелірна крамничка, агентство нерухомості, юридична фірма, агентство з найму персоналу – ось він справжній малий бізнес по-європейськи. Сфера послуг – його левова частка. Товстощокий пекар, розторопний маклер, діловий юрист, поважний ювелір – ситий та задоволений середній клас – ось вони справжні представники цього бізнесу. Їх мільйони, вони фундамент процвітаючої економіки Європейського союзу. Їх поважають, до них прислухаються, їх підтримують. Їх успішна робота – гарантія економічної зрілості та стабільності Європи.

Так може і у нас, все-таки, малий бізнес це не перекупниця з речового ринку, не бабка з продуктового базару, а рекламіст, маркетолог, юрист, комп`ютерник, менеджер з підбору персоналу, перукар, маклер… І може, все-таки це про них треба говорити журналістам, до них іти за коментарями про те, як вони ставляться до того, що для них збільшили податки, їх повикидали зі спрощеної системи оподаткування. І кричати про новий Податковий кодекс, який може повністю знищити їх діяльність. В нашій країні просто зникне сфера послуг. Сфера, що дає роботу мільйонам людей. Ви собі можете це уявити? Я ні.

І, на завершення, про наболіле. Я – приватний підприємець. Займаюся пошуком та підбором персоналу. Я створила робоче місце для себе і допомагаю ліквідувати безробіття в країні в цей непростий час для неї в цілому і ринку праці зокрема. Я влаштовую на хорошу роботу людей, яким місяцями не може допомогти державний центр зайнятості. Я кожен день працюю на покращення статистики по безробіттю в нашій країні. Це дуже важка і далеко не надприбуткова робота.

Як ви вважаєте, держава сказала мені дякую за виконувану мною таку відповідальну місію? Допомогла мені? Підтримала мою, таку соціально важливу діяльність? Мінімізувала податковий тиск на моє підприємство? …

Держава викинула мене зі спрощеної системи оподаткування*, їй наплювати на те, що таким чином вона практично залишає мене без роботи, як, в принципі, і мільйони таких же як я … простих громадян … простої європейської держави!
Дякую тобі країно!
Ми йдемо у краще життя! Хлопці, кого ви обманюєте – краще життя в іншій стороні!

*всі інші знущання з мене як з представника малого бізнесу читайте в проекті Податкового кодексу..

Автор: Софія Старовецька