Чи спроможне  ЮНЕСКО зупинити руйнацію церков?

Автор: Галина Терещук

Українські та польські експерти відібрали 16 із 40 автентичних дерев’яних церков прикордоння двох країн, які пропонуватимуть унести до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, – вісім храмів із польського боку та стільки ж з українського. До переліку українських претендентів потрапили чотири церкви із Львівщини та по два із Закарпатської й Івано-Франківської областей. Визначено сакральні пам’ятки по обидва боки кордону – бойківського, гуцульського, галицького, лемківського типів.

Усі вісім відібраних українських дерев’яних храмів належать до XV-XІX століть.

На Львівщині мають шанс потрапити в реєстр світової спадщини дерев’яні церкви Жовкви (1720 р.), Дрогобича (кінець XV-XVI ст.), церковна архітектура села Потелич Жовківського району (1502 р.), села Матків Турківського району (кінець XVIII ст.).

На Івано-Франківщині обрано автентичні церкви в Рогатині (1644 р.) і в околиці Коломиї, в селі Нижній Вербіж (1808 р.).

Також експерти відібрали унікальні дерев’яні сакральні об’єкти на Закарпатті – в селищі Ясіня Рахівського району (1813 р.) і в селі Ужок Великоберезнянського району(1745 р.). Цікаво, що первісний вигляд гуцульської дерев’яної церкви в Ясіні зберігся на поштівці Карпатської України, виданій у 1930-х роках.
 
Жодна дерев’яна церква в Україні не є в доброму стані
 
Усім храмам і територіям довкола них, щоб вони могли потрапити до списку ЮНЕСКО, потрібно повернути первісний вигляд, відчуття давнього духу, зазначив відомий дослідник сакральної архітектури, автор численних книг Василь Слободян, який представляв Україну у складі експертів у спільній комісії.

За його словами, щоб українські дерев’яні храми внесли в реєстр ЮНЕСКО, необхідна спеціальна урядова програма й передусім бажання уряду та Президента.

 “Ми маємо спільно зробити колосальну роботу. Це громада, райони, область, уряд. Передусім реставрувати, привести ці храми в нормальний вигляд: познімати пластик, який руйнує дерево, зробити автентичне покриття церков, зняти бляху, там, де пофарбовано, все треба знімати, бо церкви в нас не фарбували. На кожну пам’ят ку слід підготувати чимало документації: історія, архів, фотографії, геодезичні зйомки. Церква має мати натуральну, а не бетонну чи металеву огорожу. А ще – належні дороги, вказівники. Людина мусить дістатися до місця, відчути там первісність, те, що було закладено під час будівництва церкви. Така вимога ЮНЕСКО. Усе це можна зробити, було б бажання влади. Але ми мусимо це зробити. Наразі я не відчув, що хтось у цьому зацікавлений”, – розповів дослідник-науковець Василь Слободян.

На сьогодні в карпатському регіоні збереглися 1600 дерев’яних давніх церков. Понад 100 унікальних храмів за роки незалежності цілком зруйновано. Немає жодного дерев’яного храму в доброму стані: знищено зовнішній вигляд, інтер’єр, де перемальовано ікони, оббито пластиком і металом дерево. Лише одну стару дерев’яну церкву в Західній Україні охороняють, і жодна не має пожежної сигналізації…
 
Дерев’яні церкви в Польщі – окремий туристичний проект
 
Натомість у сусідній Польщі ситуація зі збереженням сакральних пам’яток суттєво інша. Майже всі храми в належному стані, відновлено первісний інтер’єр, загородження довкола церков, не зрубано старих дерев і збережено українські ікони та вівтарі в бойківських і лемківських дерев’яних храмах.

На сьогодні в сусідній державі налічують 160 українських дерев’яних церков. У більшості з них відправляють Служби Божі римо-католики.

Фінансування на збереження дерев’яних храмів надають і місцеві органи влади, і центральна влада. Спершу якусь суму збирає громада, яка звертається до сільської ради, потім до обласної та, відповідно, до уряду.

 Дерев’яні церкви входять до туристичних маршрутів. Малопольське та Підкарпатське воєводства Польщі створили успішний туристичний проект “Шляхом дерев’яної архітектури”.
 
В Україні ставлення до дерев’яних храмів варварське
 
Іще чотири роки тому дерев’яні костели Польщі ввійшли до списку ЮНЕСКО. До слова, в міжнародному реєстрі перебувають сакральні дере­в’яні об’єкти Румунії і Словаччини. Серед словацьких є й три українські дерев’яні церкви на Пряшівщині.

 В Україні значно більше різноманітних типів сакральних пам’яток, аніж у сусідніх державах, зазначає експерт Василь Слободян, – гуцульські, галиць­кі, бойківські, буковинські, лемківські, – але ставлення до них з боку і влади, і громад, і священиків варварське та байдуже. Панує тотальна неосвіченість у суспільстві, каже історик.

Гуцульський п’ятиверхий храм 1808 року з Нижнього Вербіжа найбільше вразив своєю красою польських експертів. А ця споруда навіть не є національною пам’яткою, немає жодної документації.

 Майстер, який збудував церкву, 1810 року отримав від австрійського цісаря спеціальну нагороду за те, що створив таку фантастичну споруду. Але щоб цей храм потрапив до переліку Світової культурної спадщини, необхідно зняти бляху, обгородити, реставрувати інтер’єр. За місцеві кошти зробити цього не вдасться.

 “Сучасні богомази, перемальовані ікони, неживі квіти, бігає світло на іконах – це просто кіч і жах. Коли 2002 ро ку була спроба внести церкви до списку ЮНЕСКО, уряд не зробив нічого. Я боюся, що і зараз, коли маємо унікальний шанс разом із Польщею поповнити реєстр ЮНЕСКО, буде так само. Це таке ставлення до ук раїнської культури і пам’яток”, – каже Василь Слободян.
 
Дерев’яні церкви – це безцінна культурна спадщина
 
 “Усі церкви створювали враження такої легкості і летючості, що, здавалося, достатньо підважити тільки кути будови, щоб вона почала плисти догори, немовби чудовий вітрильник, захоплюючи повітря розіпнутими наметами дахів”, – так описував бойківські дерев’яні церкви відомий польський письменник, мистецтвознавець, історик Владислав Лозінський (1843-1914). Дерев’яні українські церкви вражають своєю довершеністю форм, гармоній­ністю, майстерністю, в такому храмі посилюється релігійне відчуття.

Наступного року фахівці ЮНЕСКО оглянуть усі 16 дерев’яних українських храмів українсько-польського прикордоння. Прибудуть двоє фахових експертів цієї організації з Румунії та Норвегії.

До того часу Україна має розпочати реставраційні роботи. В іншому разі до списку Світової спадщини ЮНЕСКО можуть потрапити лише вісім українських храмів, які є на території Польщі.

Автор: Галина Терещук, радіо “Свобода”
Джерело: "Львівська газета"
На фото 1. Церква Пресвятої Богородиці в Рокитному Яворівського району на Львівщині, 1864 р. Цілком здорові липи біля храму спиляли. Фото: 9 квітня 2008 р. Архів О. Бойко

Фото 2: Церква св. Миколая у Княжому Сокальського району на Львівщині, 1782 р. Дерев’яний храм оббито пластиком. Фото: 21 вересня 2006 р. Архів О. Бойко
 
Фото 3: Церква Різдва Пресвятої Богородиці в Нижньому Вербіжі Коломийського району на Івано-Франківщині, 1808 р., одна з відібраних. Унікальний дерев’яний храм зараз оцинковано. Фото: 1 червня 2009 р. Архів В. Слободян