Сексуальна одержимість  

Автор: Наталія ДРУЖБЛЯК
 
Канадські вчені встановили пікантну наукову істину. Виявляється, патологічну залежність від сексу слід трактувати як повноцінний психічний розлад. Рівноцінний алкоголізму, наркоманії, шопоголізму, залежності від азартних ігор та їжі. 
 
Британські психотерапевти узагальненнями не обмежились і провели аналогію між сексом та наркотиками, залучивши як аргумент на користь дані лабораторних досліджень. Секс провокує викид у мозок хімічних речовин, ідентичних тим, що виробляються при вживанні… героїну чи кокаїну.

Фаховий журнал Postgraduate Medicine зауважує: у пастку патологічної залежності від сексу потрапило не менш як 3-6% жителів планети. І чоловіків – удесятеро більше, ніж представниць прекрасної половини людства.

– А я б не був таким однозначним у висновках, - заперечив у розмові з кореспондентом “ВЗ” головний сексопатолог у Львівській області Василь Черепанин. – Чоловіків, одержимих сексом, може, й більше, але не настільки. Просто “чоловіча” одержимість помітніша. Тільки-но почне думати про секс – і, маєш, всі вже помітили, що у нього “на умі”. Що переживає жінка – відомо лише їй. Але й для неї залежність від сексу – неабияка проблема. До мене часто зверталися жінки – зрілі, мудрі, добропорядні дружини й матері – з проханням допомогти. Вони були готові на все, навіть приймати медикаменти – лиш би вилікуватись від сексуальної залежності. Розповідали, що не можуть спокійно їхати в транспорті, не можуть стояти поруч з чоловіками - на зупинці, у черзі…

- І тоді ви діагностуєте німфоманію…

- Кожен випадок – індивідуальний. Є надмірний статевий потяг, один з різновидів гіперсексуальності, а є просто форма сексуальної поведінки жінки, якої не схвалює суспільство. Я би радив розрізняти патологію і розбещеність, коли людині нічим зайнятись, і вона…

- З жиру біситься?

- Якраз це я і хотів сказати,- долучається до розмови головний сексопатолог міста Ростислав Білобривка. – Це питання не медицини, а моралі. Свідома доросла людина вибирає, чи мати їй десятки партнерів і чи буде це прийнятно для неї.

Візьмімо, до прикладу, ситуацію, що склалася довкола прем’єр-міністра Італії Сильвіо Берлусконі. Його походеньки “наліво” давно перестали хвилювати громадськість країни – набридло. Аж раптом його дружина, Вероніка Ларіо, реанімує суспільний інтерес до приватного життя свого чоловіка – просить подругу написати книгу, в якій звинувачує благовірного в небажанні лікуватися від сексуальної одержимості. Хвороби, від якої бідолаха, за її словами, страждає вже понад 19 років!

Не думаю, що він справді має таку недугу. Схоже на те, що багатий дядечко не знає, куди подіти купу грошей – ось і тратить їх на молоденьких коханок. Тут не до лікаря треба вести, а до совісті апелювати. Хоча навряд це допоможе. Він, з його великими грошима, почувається безкарним. Та й італійське суспільство набагато толерантніше, ніж наше. Там його сексуальна гіперактивність сприймається як плюс.

– Берлусконі – не мій пацієнт. Як на мене, витоки його поведінки слід шукати в психології старіючого чоловіка, - висловив свою думку Василь Черепанин. – Чоловіки з комплексом донжуана зазвичай перетворюються на дідусів з комплексом старіючого мачо. Секс для них – спосіб самоствердитися. Довести всім, а в першу чергу самому собі, що вони ще – ого-го!

- Люди, що насправді виявляються заручниками сексу, – схильні до агресії?

- На це запитання можна відповісти й навпаки. Ґвалтівники, сексуальні маніяки завжди є заручниками сексу. Але не всі люди, залежні від сексу, виявляють агресію. Дехто з них почувається пригніченим, замикається в собі і відчуває агресію хіба що до себе - за свою “неправильність”, збоченість.

- Щоб не грати на одній половині поля, повернімось до німфоманії…

- Ця хвороба розвивається у двох напрямах: або жінка намагається пережити якомога більше оргазмів, або ж вона міняє партнерів як рукавички. Неспроста, до речі. Є жінки, які взагалі не знають, що таке оргазм, симулюють під час сексу, щоб не образити свого чоловіка… Незадоволення накопичується, і у що воно виллється – залежить від багатьох факторів. Один із можливих варіантів – безладне статеве життя.

– Німфоманок не хвилює ані зовнішність чоловіка, ані його душевні якості, ані розмір гаманця. Головне – розмір “чоловічого достоїнства”. І потенція “жертви”, - додає Ростислав Білобривка. – Прикладів жіночої ненаситності в історії безліч. Найрезонанснішою постаттю у цьому плані, безумовно, була Катерина ІІ. Про її сексуальні експерименти легенди складали.

– Катерина ІІ була маскулінізованою жінкою – вона перейняла шаблон типово чоловічої поведінки, - зауважує Василь Іванович. – У її руках зосереджувалась вся влада - їй нічого було боятись. Жодних етичних рамок… Ось вона й вирішила – а чому не розширити географію сексуальних походеньок? А чому не спробувати новий сексуальний експеримент, який і досі зміг би шокувати суспільну мораль, хоча чого ми вже з вами не бачили і про що тільки не чули?

- Патологічно підвищений статевий потяг у чоловіків схожий за симптоматикою на німфоманію?

- Частково так. Сексуально одержимий чоловік, як і жінка-німфоманка, постійно у пошуку нових партнерок. Його сексуальна поведінка якісно змінюється – задоволення статевого потягу стає для нього головною метою життя. І це вже – велика проблема.

- Тобто допоки чоловік (чи жінка, нема принципової різниці) любить секс, часто про нього думає – це вважається нормою?

- Це – норма, допоки задоволеними залишаються обидва партнери. Коли хтось не задоволений – до того ж систематично – починаються проблеми.

- Тож якщо темпераменти збігаються – і чоловік, і жінка – обоє залежні від сексу – значить… усе гаразд?

- Це значить, що їм нечувано пощастило, - заспокоює читачів головний сексопатолог. – І німфоманія, і сатиріазис – рідкісні патології. Я б не хотів, щоб читачі газети після цієї публікації почали ставити собі діагнози.

Чотири ознаки сексуальної одержимості:

- секс стає нав’язливою ідеєю, яку неможливо контролювати; людина намагається задовольнити свої бажання попри очевидні негативні наслідки;

- усі спроби пригнітити бажання завершуються неудачею;

- виникнення залежності провокується намаганнями затінити інші проблеми;

- сам секс не приносить очікуваного задоволення – людина й надалі почувається нещасною.

Чотири стадії захворювання  (класифікація доктора Патріка Карнса):

- сексуальна одержимість, що вимагає постійної стимуляції;

- створення спеціальних еротичних ритуалів перед контактом для посилення відчуттів від сексу;

- патологічна залежність від цих ритуалів і абсолютна втрата контролю;

- неминучий відчай та депресія.

На фото: «А вона нічого...».

Автор: Наталія Дружбляк
Фото Ігоря Нестюка

Джерело: http://www.wz.lviv.ua