Лікування цілющими травами завжди привертало до себе увагу людини. Щоб повніше і глибше зрозуміти причини, що зумовили вражаючу трвалість застосування лікарських рослин порівняно з іншими лікувальними засобами, необхідно перш за все зупинитися на питаннях, пов'язаних з виникненням та історією фітотерапії.

У довідкових виданнях, в працях з історії використання людиною рослин для лікування зазвичай стверджується, що знайомство людини з їх лікувальними властивостями сягає глибокої давнини. Для підтвердження цього вказується, що вже кілька тисячоліть тому в Стародавньому Єгипті було відомо багато лікарських рослин. Однак ці або подібні до них формулювання залишають невиясненим питання про час виникнення фітотерапії. До якого ж періоду розвитку людського суспільства слід віднести початок застосування рослин для лікування різних захворювань?

Безперечні докази про використання людиною цілющих властивостей рослин виявлені надревніших писемних пам'ятках людської культури. Перші записи про лікарські рослини знаходимо в найдавнішому з відомих нам писемних пам'яток, що належали шумерійцям, що жили в Азії на території нинішнього Іраку за 6000 років до н. е.. Безсумнівно, що рослини використовували з лікувальною метою і до виникнення писемності, коли відомості про цілющі властивості рослин, накопичені протягом життя людини, передавалися усно.

Рослини дикорослі, бо землеробство і вирощування культурних рослин зародилися лише кілька тисяч років тому, створили необхідні умови для появи і існування людини на землі і дали їй їжу, житло, одяг та лікувальні засоби. Від зеленого листка, вказував К. Є. Тімірязєв, "... беруть початок всі прояви життя на землі".

Наші травні, кровотворні, видільні та інші органи пройшли тривалий період розвитку. При цьому створення типу обміну речовин, будови всіх органів, пристосування кожного органу до виконання суворо специфічних функцій визначалися складним природним комплексом речовин, необхідних для життєдіяльності людського організму, що були в навколишньому рослинному світі, оскільки рослини служили основною їжею людині, її предкам. Це зумовило узгодженість між людським організмом і рослинним світом, таку ж узгодженість, яка є "... між легенями і повітрям, між світлом і оком, між звуком і вухом".

Остаточне формування людини відбувалося тривалий період, який вимагає уважних досліджень, заснованих на наявних достовірних історичних даних і існуючих наукових гіпотезах. Внутрішні органи людей, похованих в ранні періоди існування людини, зотліли, але кістки зберігають свої особливості і сліди ураження хворобами протягом тисячоліть. Сучасні методи досліджень дозволяють знайти сліди анкілозів, остеомієліту, рахіту, сифілісу, кісткового туберкульозу і т. д., але ці патологічні зміни відображають лише частину захворювань, причому захворювання людей і тварин були подібні.

Так, на хребцях динозаврів, що жили 200 - 250 мільйонів років тому, виявлені сліди хвороби, типові для хвороби Бехтерєва. Первісна людина, втамовуючи голод і займаючись первісної виробничою діяльністю, розрізняла різні властивості рослин: блювотне, проносне, що збуджує, снодійне, кровоспинне, болезаспокійливе, отруйне, протиотрутне та ін. Вона запам'ятовувала окремі цілющі рослини і використовувала їх в подальшому вже свідомо при тому чи іншому захворюванні. Могутній інстинкт до життя, а потім емпіричні навички допомогли людині знайти потрібні цілющі трави, так само як і визначити їстівність і доброякісність природних харчових продуктів задовго до знання їх хімічного складу.

Людина могла помилятися у пошуках тих чи інших засобів харчування та лікування, але у використанні дарів природи вона ішла в основному по правильному шляху. У працях з історії медицини І. П. Павлов писав про лікарів: "Їхня діяльність - ровесниця першої людини ... було б несправедливо вважати початок історії медицини з письмового її періоду". З огляду на це висловлювання І. П. Павлова, а також на те, що першим лікувальними засобами, що застосовувалися людиною для лікування, були лікарські трави, можна стверджувати, що перший лікар на землі був фітотерапевтом.

Лікування рослинами у тваринному світі мало місце як до, так і після появи людини. Загальновідомі випадки самолікування тварин рослинами (спостереження за лікуванням тварин травами і тепер ще використовуються в медицині). Як відомо, цілющі властивості сибірського "кореня життя" - левзеї - були виявлені мисливцями під час погоні за оленями; втомленa тварина з жадібністю поїдала стебла і коріння левзеї, після чого легко втікала в гори. Дослідження вчених показали, що коріння левзеї дійсно є прекрасним тонізуючим і стимулюючим засобом.

Нещодавно в приморській далекосхідній тайзі дослідники звернули увагу, що козулі та інші тварини охоче їдять жорсткі листя чагарника елеутерококу. Це навело на думку, що тварини не харчуються ним, а лікуються. При перевірці було встановлено, що ця рослина також має тонізуючу дію на організм. Лікування рослинами не є надуманим, винайденим способом лікування. Успішне застосування рослин з лікувальною метою - закономірний процес, що безпосередньо випливає з умов розвитку людського організму. Тому не тільки первісна людина, але і хвора тварина, якою керував інстинкт самозбереження, знаходили серед навколишньої природи потрібну рослину, іноді розплачуючись життям за невдалі пошуки.

Коли людина навчилася добувати вогонь тертям, що остаточно відділило її від тваринного царства, вона змогла використовувати для лікування поряд із сирими рослинами також і запікання на вогні або в гарячому попелі плодів, бульб і коренів лікарських рослин. У знайденого черепа неандертальської людини, віднесеної антропологами до одного з ранніх періодів матріархату, зуби дуже масивні зі стертими коронками. Масивність зубів антропологи пояснили тривалим вживанням рослинної їжі, а стертість коронок - домішкою до їжі землі і попелу (П. Д. Єфименко). У древньому кам'яному столітті (палеоліті) людина стала виготовляти першу зброю - кам'яну сокиру, дубину і спис - для полювання за дичиною. Однак зброя ця було недосконалою, і дичина стала тільки випадковим доповненням до рослинної їжі. Внаслідок цього людина поки не могла виявити цілющих властивостей тваринних продуктів, і лікарські рослини продовжували залишатися для неї основним лікувальним засобом. Тільки значно пізніше, в середині кам'яного віку (в мезоліті), коли були широко поширені лук і стріли, що зумовили перехід до мисливського господарства, дичину і тваринні продукти поряд з рослинними, стали постійною їжею людини. Людина змогла тривалий час спостерігати за дією на організм тварин продуктів і встановити лікувальні властивості деяких із них. Ще пізніше, в новому кам'яному віці (неоліті), почало розвиватися скотарство, землеробство.

Людина, котра тривалий час спостерігала за дією на тверин різних рослин, а також за хворими тваринами, помітила, що вони видужували при поїданні деяких трав. Так були відкриті нові цілющі рослини, і "аптека" наших предків поповнилася новими рослинними лікарськими засобами. З розвитком землеробства людина навчилася використовувати для лікування не тільки дикорослі, але й культурні рослини, вирощувані в інших ґрунтових, а іноді й інших кліматичних умовах. До часу розвитку скотарства виникла і гончарна справа, з'явився глиняний посуд. Це зробило можливим не тільки вживання вареної гарячої їжі, але і приготування настоїв і відварів з лікарських рослин, а також полегшило зберігання ліків. Археологи серед уламків глиняного посуду знаходять і посуд для розтирання і варіння лікарських рослин.

Отже, протягом десятків і сотень мільйонів років, коли формувався, еволюціонував організм людини, її предки харчувалися та лікувалися переважно сирими дикорослими рослинами, а пізніше і печеними.

www.rastenia.ucoz.com