Мігрень або гемікранія (мігрень від грецького гемі - "напів" -, половина; cranion - череп) є особливим видом головного болю і відома з глибоких часів людства. Вона описана і згадується в "Каноні лікарської науки" Авіценни, працях Гіппократа. Блискучий художній опис хвороби дав М. Булгаков (лікар за фахом) у своєму відомому романі "Майстер і Маргарита": 

 "Мігрень - досить часте захворювання: нею, за різними джерелами, страждають - 5 - 10% населення. Захворювання звичайно починається в юнацькому віці, рідше в дитячому. Існують декілька видів або різновидів мігрені, які іноді досить сильно відрізняються один від одного і по силі і за формою прояву. Крім того, деякі невралгічні захворювання через сильний біль в області голови, яким вони супроводжуються, також називаються мігренню, хоча мають іншу природу, спосіб лікування та прогноз. Але в силу сформованих традицій вони називаються саме так і в просторіччі часто плутаються. Почувши словосполучення "шийна мігрень" необізнана глибоко в медицині людина випускає перше слово - "шийна" і акцентує увагу на другому - "мігрень". Хоча шийна мігрень є захворюванням зовсім іншої групи - неврологічним проявом остеохондрозу шийного відділу хребта і тому заслуговує цілком особливого окремого розгляду."

Отже, які види або форми мігрені виділені в даний час? Їх усього дві. Перша - класична, або офтальмічна мігрень, яка характеризується певними розладами зору.

Хворий починає нечітко бачити оточуюче середовище.  У нього виникає відчуття хмари і туману, може бути навіть своєрідне відчуття, що оточує - не реальний світ, а його віддзеркалення на поверхні води. З'являються ділянки випадання полів зору - скотоми. Скотоми можуть бути одна або декілька. Тривають вони, як правило, кілька хвилин, рідше - кілька годин і зникають безслідно. Розлади зору можуть виявлятися також простим зниженням гостроти або навіть тимчасовою сліпотою.

Іноді виникає зигзагоподібна лінія, що світиться. Наявність цих ознак навіть до останнього часу дозволяло вважати мігрень різновидом епілепсії. Зорові розлади розцінювалися як "аура", а больовий напад - як еквівалент судомного припадку. Класична (або офтальміческа) форма мігрені зустрічається відносно не часто - приблизно в 10 - 12% всіх випадків.

Друга форма - проста, або звичайна. При ній немає зорової аури, біль з'являється в області скроні або очного яблука, рідше - в області тімені і звідти розповсюджується по всій половині голови. Часто під час нападу шкіра обличчя на хворій половині гіперемована (почервоніла) або навпаки, бліда. Іноді ці ознаки чергуються один з одним. В області скроні проступає напружена, звивиста, болюча при дотику скронева артерія.

Крім того, виділяють ще і різновиди залежно від того, які ознаки (симптоми) супроводжують больовий приступ: офтальмоплегічна - супроводжується тимчасовим, повним або частковим знерухомленням очних яблук, опусканням повік, двоїнням в очах; вестибулярна - супроводжується запамороченням, ністагмом (сіпанням очних яблук); асоційована - може поєднуватися з порушеннями мови, порушеннями рухів і чутливості; черевна - з нападами болю в животі, блювотою, нудотою, поліурією (підвищеним сечовиділенням).

Після цих початкових проявів розвивається безпосередньо больовий напад, часто має дуже високу інтенсивність. Біль звичайно локалізується в області чола, скроні, очниці з одного боку голови, може поширюватися на інші області, охоплюючи всю половину голови, від чого хвороба і отримала свою назву - гемікранія. Бувають, проте, випадки і двосторонньої локалізації.

Яскраве світло, гучні звуки, кашель, розумова напруга викликають різке посилення болю. Часто виникає нудота і блювота потім, що приносить деяке полегшення. Загальна тривалість больового нападу різна і може становити від декількох годин до декількох діб. Хворого тягне на сон, і після сну хворобливі явища проходять, як правило, повністю. Однак відчуття тяжкості в голові і посилення головного болю при різких рухах, кашлі, чханні ще іноді залишається.

Діагностика

Щоб розібратися в механізмі походження мігрені, необхідно з'ясувати, що бере участь у цьому процесі. У порожнині черепа больові нервові закінчення містяться у твердій мозковій оболонці, в стінках артерій і венозних синусів. У невеликій кількості вони є в м'якій мозковій оболонці. Павутинна оболонка головного мозку і сама нервова тканина не містять больових рецепторів і тому больових подразнень не сприймають. Значить, біль може виникнути при впливі на тверду мозкову оболонку і на стінки артерій та венозних синусів.

Які причини можуть викликати подразнення даних утворень? Їх усього сім. У разі мігрені мають значення тільки три: порушення внутрішньочерепного кровообігу, різні гуморальні (обмінні) чинники, що діють безпосередньо на больові рецептори судин, синусів і твердої мозкової оболонки; різні процеси, що знижують пори збудливості кори головного мозку. На жаль, доводиться констатувати, що до останнього часу абсолютно точно і остаточно причини виникнення гемікранії ще не з'ясовані. Велике значення надається спадковому чиннику. Так, 70 - 90% хворих мігренню мають родичів, що страждають цим же захворюванням. Зовсім недавно біль при мігрені вважавсяся результатом спазму або падіння тонусу мозкових судин.

За сучасними даними, механізм больового нападу наступний: у першій фазі відбувається спазм судин головного мозку і мозкових оболонок, в результаті чого відповідна половина обличчя блідне, різні ділянки кори головного мозку одержують недостатню кількість крові і, як результат, - "аура" у вигляді зорових або інших порушень; в другій фазі відбувається падіння тонусу судин (в основному твердої мозкової оболонки) і пульсовий коливання їх стінок збільшується, що і служить больовим подразником відповідних рецепторів. Такий, у загальних рисах, механізм походження больового кризу.

Однак, якщо з механізмом більш-менш зрозуміло, то з причинами, що запускають у дію цей механізм, ще дуже багато нез'ясованого. В даний час причину вбачають в складних біохімічних зрушення, зокрема, збільшення серотоніну та простагландинів. Початок нападу може провокуватися найрізноманітнішими факторами, які можуть бути надзвичайно індивідуальними: куріння, алкоголь, втома, перебування в задушливому приміщенні, недосипання, запахи і деякі харчові продукти, голодування, порушення звичного режиму життя. Також, як уже згадувалося вище, існує ряд хвороб, одним з головних проявів яких є сильні головні болі, і тому в їхніх назвах присутня в тому або іншому вигляді слово "мігрень".

Зі справжньою мігренню вони більше нічого не мають спільного. Шийна мігрень (синоніми: базилярна мігрень, синдром хребетної артерії, задній шийний симпатичний синдром), мігренозна невралгія або "пучкова" мігрень, гортоновська мігренозна невралгія (невралгія великого поверхневого кам'янистого нерва).

Форми захворювання

Шийна мігрень - є результатом впливу патологічних кісткових і хрящових структур на хребетні артерії та її симпатичні сплетіння. Найбільш поширена причина цього впливу - остеохондроз шийного відділу хребта, і конкретно - першого і другого шийного хребця. Також подразнення може виникнути не в результаті остеохондрозу, а як наслідок травми, наприклад, "хлистової", при різкому гальмуванні в автомобілі і т.д. Хребетна артерія, в кінцевому підсумку, забезпечує кровопостачання потиличних і задневисочних частин, мозочок і структури внутрішнього вуха. Тому здавлення артерії або подразнення її симпатичного сплетіння викликає рефлекторний спазм інших внутрішньомозкових судин, призводить до недостатнього кровопостачання тих же самих областей, як і при гемікранії. Звідси й велика подібність зовнішніх проявів.

Так, при шийній мігрені спостерігається і больовий синдром (пекучий біль у потилиці, скроні, а іноді і в надбрівній частині), порушення зору (біль і відчуття піску в очах, туман перед очима), вестибулярні прояви (запаморочення, шум і тріск у вухах, зниження слуху). Відрізнити шийну мігрень від справжньої гемікранії часто дуже просто: необхідно притиснути додатково хребетні артерії (створити штучний компрес) в точці на межі середньої та зовнішньої третини лінії, що сполучає соскоподібний відросток і остистий відросток першого шийного хребця. Якщо надавлювання хребетної артерії в даній точці провокує або підсилює біль, це - шийна мігрень.

Мігренозна невралгія, або "пучкова" мігрень" - хвороба з невідомою причиною і механізмом розвитку. Характеризується пароксизмами сильного болю у скронево-орбітальній частині, що протікають у вигляді серій больових атак з можливою іррадіацією в щелепу, вухо, шию. Обличчя бліде або, навпаки, гіперемоване, хворі часто відчувають почуття припливу крові до верхньої частини тулуба.

Гортоновська мігренозна невралгія є ураженням великого поверхневого кам'янистого нерва, що має в складі судинорозширювальні волокна, через які імпульси досягають сплетіння сонної артерії і далі викликають розширення судин мозку і, як наслідок, больовий синдром. Розташований нерв в скроневій частині, і його ураження сильно нагадує мігрень, але для нього дуже характерний сильний біль, що нагадує  "викручування", "видавлюваня очей", як правило, вночі, що супроводжується сльозотечею і ринореєю (виділенням рідкого слизу з носових ходів). Часто втягується і скронева артерія.

Відрізнити ці захворювання від справжньої гемікранії не завжди просто і тому обов'язково потрібно звернутися до лікаря. Крім того, існує ще й цілий ряд захворювань, що мають схожу клінічну картину, але вимагають зовсім іншого лікування. Часто ці захворювання досить серйозні, тому в будь-якому випадку потрібні додаткові параклінічні дослідження, які дозволяють виключити симптоматичний характер мігрені (при мігрені істотних змін не знаходять).

Лікування

Істотних успіхів у лікуванні гемікранії поки не досягнуто, і говорити про перемогу над цим захворюванням не можна. Тим не менше, при правильному підборі препаратів, дотриманні певних правил вдається досягти порідшання нападів і зменшення їх інтенсивності в значній мірі.

Головна роль у профілактиці нападів належить режиму: регулярним прогулянкам на свіжому повітрі, прийому їжі, достатньому сну і т.д. Все це впорядковує діяльність вегетативної нервової системи і знижує ймовірність загострень. Часто благотворний вплив мають регулярні фізичні вправи.

Однак, якщо напад починається або вже почався, то необхідно медикаментозне втручання з метою зняти спазм мозкових судин, наявний у першій фазі. При успішному вирішенні цього завдання, друга фаза не настає і розвиток нападу попереджується. У другій фазі - вазопаралітичні (розширення судин і падіння тонусу їх стінки) необхідні судинозвужувальні препарати. Про наявність першої або другої стадії можна судити відповідно до блідості або гіперемії шкіряних покривів особи.

У першій фазі приносить ефект прийом таких препаратів як но-шпа, нікошпан, нікотинова кислота, нікотинамід, баралгін, невеликі дози нітрогліцерину. Підбір препарату здійснюється індивідуально, залежно від особливостей організму хворого та переносимості ним даних ліків. У другій фазі рекомендуються, кофеїн (іноді суттєве полегшення викликає випивання чашки кави), ерготамін, беллергал (комбінований препарат, що містить ерготамін), мідрін, метісегід (сансерт), індерал (пропанолал), котапресон (клонідин). 

Оскільки доведено участь у процесі серотоніну і простаглондінів, бувають дуже ефективні засоби для зниження рівня цих речовин в організмі. До них відноситься курантіл (дипіридамол, персантін), індометацин (метіндол, індоцід), ацетилсаліцилова кислота (при тривалому прийомі), ціпрогектадін (періактін), метісергід. Як і в першому випадку, підбір препаратів здійснюється індивідуально з урахуванням індивідуальності випадку та протипоказань.

Можуть принести користь і ліки, які знижують загальну тривожність пацієнта: антидепресанти і транквілізатори. Це амітрітілін, діазепам і т.д.

Існує також значна кількість нетрадиційних способів лікування захворювання. Так як причини його остаточно не з'ясовані, кожен з них має право на існування, якщо приносить результат. Як вже згадувалося вище, крім порушення внутрішньочерепного кровообігу, причинами мігрені можуть служити і інші процеси: різноманітні гуморальні чинники безпосередньо діють на больові рецептори та судині голови і черепа, вегетативна нестійкість, зниження порогу больової чутливості. У своїй більшості нетрадиційні методики спрямовані або на загальне оздоровлення організму, або на один з факторів, що впливають на больовий поріг і вегетативну нервову систему. У першому випадку підхід співпадає з рекомендаціями офіційної медицини (дотримання режиму - як загальнооздоровчого фактору), але досягається екстрасенсорними методами.

Народні засоби і нетрадиційні методи лікування

Також відомо безліч народних засобів, які використовуються для зняття больового нападу. Наприклад, один з них - накладання на скроню хворої половини голови свіжої шкірки лимона, очищеного від цедри і т.д. Всі вони, мабуть, є видом відволікаючого впливу і створюють додаткове вогнище подразнення в корі головного мозку в противагу вже наявного, в результаті чого вони або врівноважують, або нейтралізують один одного.

Один з найвідоміших нетрадиційних методів лікування - голкорефлексотерапія у всіх своїх різновидах (класична акупунктура, шіацу, аурикулотерапия, цубо-терапія і т. д.), широко представлена в арсеналі засобів проти гемікранії. Оскільки вплив відбувається рефлекторно через вегетативну нервову систему, яка відіграє значну роль у даному захворюванні, спостерігається значний ефект як у попередженні нападів, так і в їх купіруванні.

За теорією меридіанів основна причина мігренозних болів - надмірність або недостатність, тобто порушення циркуляції життєвої енергії "чи" в меридіані "потрійного обігрівача". Крім загального впливу на меридіани з метою відновлення циркуляції енергії, застосовуються симптоматичні точки: TR10, TR21, TR 23, VB43, LG4. Різновид рефлексотерапії - вплив на біологічно активні точки пальцевим натисканням - шиацу. При головних болях, у тому числі при мігренозних, використовуються точки волосистої частини голови на серединній лінії. Рекомендуються при цьому методі також використовувати для масажу такі місцеві і дистальні точки.

1) VB14 - над серединою верхнього краю надбрівної дуги;
2) перенісся, місце сходження надбрівних дуг;
3) VB20 - в поглибленні за соскоподібного відростка;
4) VB41 - сходження 4 і 5 плюсневих кісток;
5) TR5 - тильна поверхня передпліччя, посередині між променевою та ліктьовою кісткою, вище променевозап'ястному суглоба на 3 - 5 см (знаходять максимально хворобливу ділянку);
6) V60 - між зовнішньою щиколоткою і ахілловим сухожиллям;

Інші різновиди рефлексотерапії полягають у впливі на перелічені точки іншими методами: металевими пластинами (як правило мідними), сталевими кульками або використанням точок тільки певної анатомічної області (аурікулопунктура, краніопунктура).

Останнім часом досить широкого поширення набула мануальна терапія хребта і суглобів. У разі шийної мігрені цей метод буде методом вибору, тому що буде впливати на безпосередню причину захворювання, відновлюючи співвідношення хребців шийного відділу створюють компресію хребетної артерії. При усуненні компресії досягається швидкий і істотний ефект. Необхідно зауважити, що, у зв'язку з широким розповсюдженням ураження хребта - остеохондрозом, компресія хребетної артерії зустрічається досить часто і тому мануальна терапія приносить полегшення часто і за відсутності шийної мігрені у "чистому вигляді".

Один з видів мануальної медицини - остеопатія - пропонує також вплив на кістки черепа, виходячи з припущення, що порушення рухливості швів і співвідношення між кістками лицьового і мозкових відділів черепа призводять до порушення кровообігу і мікроціркуляуції спинномозкової рідини і, в кінцевому підсумку, до мігрені . Вплив здійснюється легким натисканням на різні ділянки черепа в такт диханню, а також на скронево-нижньощелепний суглоб.

Причиною мігрені, її пусковим механізмом, може стати певний запах. Однак за допомогою запахів мігрень можна і вилікувати.

 www.healt.ucoz.ua