Захисники безпритульних тварин в Україні заявляють про те, що у столиці та інших українських містах комунальні служби труять безпритульних собак. Активісти громадських організацій припускають, що у такий спосіб влада готується до чемпіонату Європи з футболу у 2012 році.

Тетяна Метильова, волонтер організації, що захищає безпритульних тварин, керівник громадської організації "Інститут сучасних проблем України", сказала в ефірі Бі-Бі-Сі, що в Україні дуже важко притягти до відповідальності винних у жорстокому поводженні з тваринами.

Немає тварини - немає проблеми

Тетяна Метильова: Отруєння безпритульних собак продовжується регулярно, постійно, незалежно від погоди і температурного режиму на вулиці. І не тільки отруєння, а й знищення іншими різноманітними способами, в тому числі централізовано. І я б ще не сказала, що є причина тільки в Євро-2012. Скоріше, Євро – це зручний привід відновити радянську практику позбавлення від проблеми шляхом знищення. Це звичний спосіб розв’язання будь-яких проблем. Немає людини – немає проблеми. Так само і з тваринами. Про те, що це здійснюється так масово, накопичено вже ціла цілина документів. Ми перейшли на документування всіх випадків, коли це буває можливо. Тобто, від складання актів громадськості з приводу знаходження масових місць отруєнь, де перебувають трупи тварин, до звернень до органів правопорядку, які, ясна річ, не відкривають кримінальних справ, хоча за законом належить це робити. Дають відписки, що немає підстав для порушення кримінальної справи. Але ці документи необхідні для того, щоб фіксувати факти.

Бі-Бі-Сі: А що потім робилось із цими документами?

Тетяна Метильова: А нічого. Хоча правове поле і припускає можливість відкриття кримінальних справ за фактом жорсткого ставлення до тварин, тим не менше, воно не є виписаним досконало, щоб це було на практиці можливо. Поки що нічого. Ми сподіваємося на те, що нагромадження фактичного матеріалу дасть можливість просто поставити владу перед фактом.

Бі-Бі-Сі: Не так давно в пресі була інформація про те, що від розкиданої отрути у дворі постраждала собака представника американського посольства…

Тетяна Метильова: Так, собака помічника посла. І ви знаєте, що цікаво? Що, по-перше, теж відмовлено у порушенні кримінальної справи, а по-друге, навіть труп собаки зник з експертизи.

Бі-Бі-Сі: Як зник?

Тетяна Метильова: Ну, так… Немає його. Зник у невідомому напрямку. Втік, мабуть.

Закони не на користь тварин

Бі-Бі-Сі: А могли б ви пояснити, чому немає якогось розв’язання конфлікту? Є люди, які захищають тварин... От ви згадували про те, що ви збираєте документацію, доводите, намагаєтеся якось вплинути, але далі, ніж оті звернення, скарги, воно нікуди не йде. В чому проблема?

Тетяна Метильова: Проблема в організації структури правового поля України, яке є внутрішньо не розробленим і суперечливим у цій частині. Зокрема, якщо закон від 2006 року "Про захист тварин від жорстокого поводження" нібито передбачає покарання за жорстоке поводження з тваринами, реально механізмів такого покарання немає. Зокрема, якщо взяти кодекс про адміністративні правопорушення, там є кілька статей, які до цієї ситуації можна притягнути, - вони захищають людину від тварини, а не тварин від жорстокості людини. Кримінальний кодекс містить 299 статтю, де передбачено таке покарання. Але тлумачення жорстокого поводження не існує ні в законі, ні в цій статті, і тому будь-які випадки жорстокого поводження включно з убивством не рахуються як жорстоке поводження. Можна вбити тварину, і це не буде жорстоке поводження. Тому правоохоронні органи мають можливість не займатися цією справою, а це вже закорінено у відповідному ставленні до тварини як до об’єкту, а не як до істоти, яка має якісь права на життя, на життя без болю, як це вже запроваджено, як це вже вкорінилося в менталітеті європейської людини.

Хто кусається більше?

Бі-Бі-Сі: Але ж і люди страждають від безпритульних тварин. Є багато повідомлень про те, скільки є покусаних людей безпритульними тваринами. Також був випадок, коли пси загризли у парку на Дорогожичах оператора. Що ви скажете на це? І, зокрема, про скупчення собак там, де ринки, вокзали, тобто, це неозброєним оком видно в будь-який період доби…

Тетяна Метильова: Як свідчить статистика з усіх регіонів України, левова частка покусів припадає на домашніх тварин. Тварин, які мають господаря. І безпритульні тварини становлять від 20 до 30% покусів від загальної кількості в усіх регіонах країни. Отже, безпритульні тварини становлять меншу загрозу, ніж тварини, які мають господаря. І це теж знову проблема правового поля України. Немає покарання хазяїна за поведінку його собаки. Немає відповідальності, не закладено в правове поле відповідальність хазяїна за взяту тварину. Звідси, до речі, випливають два аспекти проблеми. По-перше, неконтрольоване розмноження тварин приводить до зростання кількості безпритульних тварин. По-друге, немає відповідальності за те, що хтось взяв тваринку, погрався, викинув на вулицю… Діти народилися в неї – викинув на вулицю. І так далі. І немає покарання за спричинення шкоди людині з боку домашніх тварин, фактично. Такого, щоб воно було відчутним. Тобто, потрібно запровадити практику європейську, коли людина надає довідку від психіатра, надає довідку про можливість мати тварину.

Бі-Бі-Сі: Пані Тетяно, аргументи експертів або людей, яких можна назвати опонентами вашими, говорять про те, що ситуація з безпритульними тваринами в Україні досягла рівня неконтрольованості. Ідеться про те, що ані місцева влада великих міст, де найчастіше говорять про це, ані самі волонтери не можуть контролювати оцю зростаючу кількість безпритульних тварин. Чи це так?

Ситуація неконтрольована

Тетяна Метильова: Ситуація справді є неконтрольованою. Ще за дослідженнями 2006-2007 років, здійсненими міжнародними зоозахисними організаціями, Україна належить до групи країн, де ситуація неконтрольована. І це справді так. Але ця неконтрольованість… складається враження, що вона є цілком контрольованою і свідомо скерованою. Тобто, на кількості безпритульних тварин зав’язані величезні бюджетні кошти. Великі кошти, які не йдуть на розв’язання цієї проблеми, а йдуть у кишеню тих, хто займається з боку влади безпритульними тваринами.

Бі-Бі-Сі: Ви могли б конкретизувати, що маєте на увазі?

Тетяна Метильова: Конкретизую. Кількість грошей, які виділяються на знищення тварин, значно більша, ніж ті кошти, які потрібно витратити для того, щоб зменшити кількість безпритульних тварин гуманними методами. Зокрема, стерилізацією. Але складається враження, що хтось надто зацікавлений в країні у збільшенні кількості безпритульних тварин. Подивимося: 2009 рік. В законі "Про захист тварин від жорстокого поводження" була 14-а стаття, якою діяльність розведення тварин та збільшення їх кількості ліцензувалася. Ліцензію скасували через Верховну Раду. За ініціативою групи депутатів.

З другого боку, ситуація з кетаміном, яка склалася останнім часом. Коли кетамін як речовину, в якій міститься наркоз, що застосовується для тварин під час операцій, вносять до списку з обмеженим використанням, то виходить так, що неможливо кетамін використовувати при операціях на тваринах. У тому числі, при стерилізації. Це найбільш безпечний і найбільш поширений препарат, і тому ветеринари, починаючи з 5 січня - після того, як вийшла постанова Кабінету міністрів, - позбавлені можливості оперувати тварин і здійснювати стерилізації, аби запобігати безконтрольному розмноженню безпритульних тварин і власницьких тварин. Отже, будемо мати сплеск влітку. Сплеск народжуваності і сплеск кількості безпритульних тварин в країні. Ситуація погіршиться, а це дасть підставу владі знову-таки застосовувати ті методи, які не є гуманними, які не передбачено українським законодавством. Тобто, вбивство.

Бі-Бі-Сі: Ну, якраз влада говорить про те, що немає грошей… У зв’язку з кризою, багато різних причин. Немає грошей на те, щоб будувати притулки для тварин. А ви говорите про те, що виділяють великі кошти і так далі.

Тетяна Метильова: Кошти, які потрібні для вбивства, перевищують кошти, які потрібні для врегулювання проблеми гуманними методами. Зокрема, стерилізацією і застосуванням методу так званого ВСП. Тобто, відлов-стерилізація-повернення.

Треба змінити філософію

Бі-Бі-Сі: А чи є ті інструменти або ті кроки, які дадуть цей контроль? І які вони?

Тетяна Метильова: Наразі їх немає, тому назріла необхідність давно змінити саму, так би мовити, філософію підходу до розв’язання цього питання, цієї проблеми. Треба змінювати і законодавче поле і переорієнтовувати від боротьби з наслідками, власне, з кількістю безпритульних тварин до боротьби з першопричиною – джерелами збільшення цієї кількості. А ці джерела не тільки в розмноженні самих уже безпритульних тварин, а в першу чергу в розмноженні власницьких тварин і у відсутності якогось покарання за те, що люди беруть тварин і викидають їх на вулицю.

Отже, треба регламентувати і фінансово зацікавити господарів у тому, щоб вони були відповідальні за ці процеси, запозичивши при тому європейський досвід. А це реєстрація власницьких тварин як обов’язкова. Це пільгова стерилізація власницьких тварин, в тому числі, для певних категорій населення – для пенсіонерів, інвалідів і так далі. Це організація просвітницької діяльності серед населення щодо джерел поповнення безпритульних тварин. Відповідальності людини за ці процеси. От тільки в цих країнах ситуація нормалізується і покращується. А незалежно від того, які методи використовуються для зменшення – чи це відлов без повернення, чи це стерилізація з поверненням на місця – ці чинники не мають визначальної, вирішальної ролі. Більше того, в тих країнах – а це Вірменія, Азербайджан, Румунія, Україна, Молдова, Білорусь, де переважним засобом цих механізмів контролю є знищення безпритульних тварин, ситуація якраз є неконтрольованою і погіршується. Тобто, вбивство є найбільш неефективним методом розв’язання цієї проблеми.

Бі-Бі-Сі: А хто ефективно вирішує цю проблему? Є якісь приклади?

Тетяна Метильова: На східноєвропейських теренах це Польща і Литва, за визнаннями експертів, за проведеними дослідженнями, статистичними даними. І практично Польща не вдається до знищення тварин. Це відлов без повернення. Не застосовується в польському досвіді повернення на місця стерилізованих тварин. Але це облаштування нормального, гуманного рівня притулків, і це переважно робота по перевлаштуванню тварин. Перебування в притулках, якими би вони не були чудовими, але все-таки це ще не метод розв’язання. Перевлаштування – оце має бути головне завдання будь-якого притулку.

Бі-Бі-Сі: Всиновлення тварин?

Тетяна Метильова: Всиновлення, так.

Джерело: Бі-Бі-Сі