Реклама 2

 

New blog posts

Administrator has not posted any blogposts yet.

Статистика сайту

site stats View My Stats

 

 

П’ять років на березі океану

by Guest on Mar 15, 2010

Автор:  Павло КУЗИК

Відпочинок на Флориді – мрія чи не кожного американця. Вони приїжджають туди сім’ями, проводять незабутні два тижні, купаються, засмагають, відвідують парки розваг. І повертаються до буденності, холодної і сірої, – туди, де немає пальм, а алігаторів можна побачити лише в зоопарку... Американська мрія була моєю реальністю. Впродовж майже п’яти років я жив і працював у лабораторії на березі Атлантичного океану, в одному з найгарніших і найменш забудованих куточків Флориди. То як же воно – жити на пляжі?

Життя лабораторії значною мірою керувалося ритмами океану. По-перше, були добові ритми припливів і відпливів, які визначали, чи зможемо ми після роботи побігати вздовж океану або пограти на пляжі у футбол. Від них залежала якість хвиль для серфінгу. Своєю чергою, ці ритми керувалися циклами Місяця, здатного міняти висоту припливів... На відміну від туристів, нас цікавила не так температура води, як урагани. Сезон ураганів триває з початку червня до кінця листопада, хоча їх найбільше і вони найсильніші наприкінці літа – на початку осені. Не раз ми змушені були забивати дошками вікна та двері, збирати свої речі й втікати світ за очі, сподіваючись, що буде куди повернутись... На щастя, щоразу центр урагану нас оминав, хоча якось, через ушкодження лінії електропередач, два тижні не було світла. Для Америки це щось…

Здатний океан піднести й більш неприємні сюрпризи. Якось у вітряний і дощовий вересневий день з’явилися чутки про корабельну аварію. Всі побігли на пляж. На каміння через дорогу від лабораторії викинуло пристойних розмірів яхту, яка не змогла впоратися з величенькими хвилями. Ми стояли, подумки співчуваючи власнику яхти, аж раптом почали кашляти, пчихати, плакати, наче серед нас зненацька почалась епідемія грипу. Вигадливіші припустили, що корабель перевозив отруйні гази, які потрапили в повітря. Правда виявилася гіршою: разом із хвилями вітер приніс до наших берегів так званий червоний приплив, спричинений масовим цвітінням мікроскопічних водоростей. Ці водорості накопичують нейротоксини – речовини, які порушують роботу нервової системи, викликають замор риби, почервоніння шкіри плавців, а потрапляючи в повітря – подразнення дихальних шляхів. «Червоний приплив» часто трапляється у Мексиканській затоці, де вода набагато тепліша, ніж в океані, а біля східного узбережжя Флориди це явище рідкісне. Як і рекордну кількість ураганів, його пояснювали глобальним потеплінням, та все ж сподівались, що надовго він не затримається... Даремно. «Червоний приплив» тримався біля наших берегів кілька тижнів, тоді раптово зник, лише для того, щоб через кілька днів повернутися з новою силою. Загинули всі лабораторні тварини, яких ми тримали в акваріумах з протічною морською водою, більшість риби у ставку перед гуртожитком, а я отримав запалення очей – не міг їх навіть розплющити. Лише коли похолоднішало, «червоний приплив» відійшов, і ми змогли зняти марлеві маски і вдихнути на повні груди.

Більшість часу, однак, океан був лагідним. Він приймав у свої обійми нас, розпашілих, після ігор на пляжі, заколисував на хвилях наші турботи, дарував натхнення... Бриз з океану охолоджував у спекотні літні дні, а взимку пом’якшував холодні подихи далекої Арктики. На пляжі ми палили багаття і спостерігали запуск «шатлів» із сусіднього мису Канаверал, особливо ефектний вночі. Океан був невичерпним джерелом різноманітних черепашок, акулячих зубів і дивовижних істот, яких час від часу викидало на берег. Як-от португальські кораблики – медузи із синьо-зеленим «вітрилом», гігантські кальмари, риби-молоти та ін.

Але ніщо не дивувало Семі Джезіні, аспіранта лабораторії, який усе життя прожив біля океану. Він із легкістю визначав найекзотичніших тварин, плавуче насіння, принесене з далеких тропічних островів. Але навіть він здивувався, побачивши якось на піску незвичайного жука з кількома чорними смугами на надкрилах. Поклавши на долоню, пильно на нього подивився: «Цікавий жук. Ніколи такого не зустрічав». Глянувши йому через плече, я мало не помер від сміху. Так, це був колорадський жук – найбільший ворог українських огородників.

Майже щовечора, вийшовши на пірс за лабораторією, ми бачили дельфінів, які грайливо вистрибували з води. Запливали до нас і ламантини (морські корови) – великі добряки, і кити. З травня по серпень відкладали яйця морські черепахи. Акули, хоча переважно й невеликі, метр-два завдовжки, не тільки полювали на рибу. Мій знайомий стверджував, що величезна акула мало не відкусила йому ноги, але він зарізав її ножем, якого завжди тримає прив’язаним до пояса. На підтвердження своїх слів підняв штанину і продемонстрував жахливий шрам...

Одного вечора я гуляв біля океану. Міхаела, студентка зі Словаччини, саме пішла купатися, а Семі – серфінгувати. Але не встиг я відійти, як обоє з криками вискочили з води і довго вдивлялися в океан. Недалеко від берега періодично з’являвся чималий чорний плавник. Акула! Можливо, навіть велика біла. Ці гіганти, найнебезпечніші з акул, майже ніколи не трапляються на мілководді. Але ж могла й заблукати… На відстані кількох метрів я помітив іще один плавник – цього разу білий, але такий же здоровенний. Що б то могло бути? Дві акули? Чи то акула та косатка вирішили побавитися одна з одною? Лише переглянувши мої фото й порившись в Інтернеті, Семі дійшов висновку, що ми бачили величезного ската – манту. Ось чому плавники з’являлись на однаковій відстані один від одного. А різних кольорів були тому, що бачили їх зі спинного (темного) і черевного (світлого) боків.

З океану жили численні кулики, зуйки, мартини, крячки, пелікани та чаплі. Останні зухвало ловили рибу і в нашому ставку, ігноруючи напис «Рибалити заборонено». Одного липневого дня в ставку з’явився маленький алігатор. Ці рептилії на Флориді не дивина, живуть у кожному озерці, в кожній річечці, але соленої води не люблять. Цього алігатора це зовсім не хвилювало, та й риба припала йому до смаку. Він одразу став місцевою знаменитістю. На нього приїжджали подивитися з усіх околиць, фотографували. Коли студенти-практиканти почали кидати йому ковбасу і яйця, ми з Семі зрозуміли, що час діяти. Годувати алігаторів небезпечно, тоді вони починають розглядати людей як джерело їжі, стають агресивними (саме того року від нападу алігаторів на Флориді загинуло троє чоловік). Невідомо, чи вижив би малий у солоній воді, тож ми впіймали його й відвезли у прісноводне озеро за кілька кілометрів від лабораторії. По дорозі алігаторчик голосно квакав – кликав маму. Можливо, невдовзі він її і знайшов, бо в озері жило кілька дорослих рептилій.

Були й інші шкідники. Літніми вечорами доводили до нестями москіти, яких на Флориді аж 75 видів. Про їх кількість свідчать довколишні назви, як-от Москітна лагуна. Коли кусали вогняні мурахи, вражене місце пекло вогнем, не даючи заснути вночі. Коли ж під ранок нарешті вдавалося стулити очі, влаштовували побудку крикливі папуги. Єноти тягнули усе, що залишалося без нагляду. Я став свідком одного з їхніх злочинів. Коли російський професор необачно залишив відчиненими двері своєї кімнати, до нього одразу навідався єнот, узяв у передні лапи буханець хліба, залишений на дивані, спокійно вийшов з кімнати і зник у кущах. Єноти – універсали: не погребують ні овочами, ні м’ясцем, ні навіть помиями. А ще вони з легкістю лазять по пальмах і добре бачать у темряві. А от у інших наших сусідів, броненосців, зір взагалі нікудишній. Риються в землі, не звертаючи уваги ні на що довкола. Якось молодий броненосець перерив нам усе подвір’я не гірше за крота, кілька разів натикався на мою ногу, нюхав і продовжував свою брудну справу.

Життя на березі океану цікаве. Однак з часом мене, уродженця Карпат, почали гнітити рівнинні пейзажі Флориди. Кожного року, приїжджаючи додому, я ходив у гори. І ось я повернувся. Від мого міста до гір – рукою подати. Вони ніколи мені не набриднуть. Але знаю, про що тепер буду мріяти… Правильно – про море.

Автор:  Павло КУЗИК
Джерело: Високий Замок  
www.wz.lviv.ua

Туризм і дозвілля 781 Переглядів

Заява Редакції

Використання матеріалів stattitablohy.ezreklama.com дозволяється лише за умови наявності імені автора роботи та прямого посилання (лінку) на цей сайт. Вебсайт і послуги http://stattitablohy.ezreklama.com є надані компанією EZREKLAMA (Манітоба, Канада). Відповідальність за зміст публікації несуть їх автори, думка редакції може не співпадати з думкою авторів публікації. Редакція залишає за собою право редагувати матеріали.

Українська музика рокeрує

ПИШИ УКРАЇНСЬКОЮ

Пиши українською
Тут спілкуються українською

HTML block #1

block.

Random Articles

Прес-випуск: Підсумки роботи автомобільного транспорту Глибоцького рай

За січень–вересень п.р. автоперевізниками Глибоцького району було перевезено 48,4 тис.т вантажів, виконано вантажооборот у обсязі 39,3...

Бізнес/Економіка

У Новопокровських дітей немає води?

Така ситуація, як у смт. Новопокровка, Солонянського району Дніпропетровської області, є просто шоком для батьків і дітей. Тут знаходитися 2 школи,...

Права людини

Олекса Тихий. Справжній донецький українець (Част. перша)

Автор:  Василь Овсієнко "Я – для того, щоб мої земляки-донбасівці давали не лише вугілля, сталь, машини, пшеницю... Для того,...

Література

Генеральний план поглинання України 2000 – 2004 – 2010 –...?

Автор: Роман Ревчук У 2000 році президентом Росії став Володимир Путін, котрий одразу буквально кинувся втілювати в життя відому єльцинську...

Політичні оглядачі

Actions

Поділитися

Надіслати друзям

Повідомлення

Very Bottom Block Position

 

Ваше оголошення тут

Пишіть admin@ezreklama.com

 

 

Реклама 3

Новини

Міністерські портфелі з українським корінням у новому уряді Канади

Nov 8, 2015

Етнічно та гендерно різноманітний новосформований канадський уряд буде діяти злагоджено та переконливо в обстоюванні української позиції на міжнародній арені та залучення нових партнерів до підтримки України. Такі сподівання висловлює посол Канади в Україні Роман Ващук. Канадський уряд в особі... Читати далі →

Новопризначений міністр Маріанна Мигайчук відвідала святкування 99-річчя Канадського-українського інституту "Просвіта" у Вінніпезі

Nov 8, 2015

Сьогодні, 7-ого листопада 2015 р., ми були свідками події історичного значення, яка відбулася у Вінніпезі, в приміщенні Канадського-українського інституту "Просвіта"  де відбувся бенкет з нагоди його 99-річниці. На запрошення голови Манітобської філії Ліги Українців Канади п.... Читати далі →

ВКонтакте, Яндекс та Мail.Ru почали "зливати" ФСБ дані про своїх користувачів

Sep 6, 2014

Субота, 06 вересня 2014 Соціальна мережа "ВКонтакте" включена до реєстру Роскомнадзору в рамках виконання скандального "закону про блогерів", прийнятого в Росії 1 серпня.  З відповідною заявою виступив прес-секретар Роскомнадзору Вадим Ампелонський.... Читати далі →


Footer block #1

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod.

Footer block #2

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod.

Footer block #3

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod incorrupte.

Footer block #4

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod.