За 50 років, від часу першої операції, збільшення грудей стало однією з найпопулярніших послуг пластичних хірургів

Загалом у 2010 році послугами пластичних хірургів зі збільшення грудей скористалося півтора мільйони жінок. В україномовному сегменті інтернету можна знайти оголошення про операції зі збільшення грудей вартістю від 35 тисяч гривень.

Почалося все весною 1962-го року, коли мати шістьох дітей Тіммі Джин Ліндсі лягла на операційний стіл в лікарні Джефферсона Дейвіса в Х'юстоні, штат Техас. За дві години вона вже обмірковувала купівлю бюстгальтера розміром більше.

"Мені груди здавалися прекрасними. Вони були м’якими і дуже нагадували натуральні", - пригадує свої відчуття після операції пані Ліндсі, якій нині вже 80 років.

"Повністю усвідомити, що сталося, я змогла лише, коли вийшла на вулицю, і чоловіки почали насвистувати мені услід", - додає вона.

Пані Ліндсі не планувала тоді збільшувати груди. Вона прийшла до шпиталю, щоб усунути татуювання на них, а лікарі запропонували їй стати добровольцем у першій операції зі збільшення розміру грудей.

Операцію провели хірурги Френк Джиро та Томас Кронін. Як стверджують історики, саме хірург Джиро придумав новий тип грудного імпланта.

"Френк Джиро стиснув в руках пластиковий мішечок із кров'ю для переливання і помітив схожість із жіночими грудьми", - розповідає авторка книги "Створення краси: історія інновацій, які зробили нас красивими" Тереза Ріордан.

Першим "піддослідним кроликом" у хірургів була Есмеральда - пес, якому пересадили силіконовий мішечок із гелем.

"Ракета злітає завдяки тязі та підйомній силі – збільшення грудей нагадує щось подібне", - каже Томас Біггс, який працював з хірургами Джиро і Кроніним.

"Я робив операцію Есмеральді. Ми ввели імплант під шкіру і залишили його на кілька тижнів. Есмеральда зжувала шви, і нам довелося вилучити імпланти", - розказує медик.

Операція була успішною і хірург Джиро оголосив, що імпланти "безпечні, як вода". Невдовзі після цього хірурги розпочали пошук жінки, яка б погодилась на операцію.

Тіммі Джин Ліндсі майже нічого не пам'ятає про той день: "Пам'ятаю лишень відчуття чогось важкого у грудях після операції, але за три-чотири дні біль минув".

 Хірурги були задоволені роботою, але вони зовсім собі не уявляли, що саме сталося.

"Ясна річ, ми всі раділи, але якби мені хтось тоді сказав, чим усе це завершиться, я б не повірив", - каже пан Біггс. - Я не міг собі уявити значимість тієї операції".

Хірург Кронін розповів про операцію на засіданні Міжнародного товариства пластичних естетичних хірургів (ISAPS) в окрузі Вашингтон у 1963 році. "Ми змусили вибухнути світ пластичної хірургії", - пригадує пан Біггс. (на фото: Тіммі Джин Ліндсі: до операції, після і - зараз)

В пошуках пишного бюсту

Наприкінці 19-го століття в груди вводився за допомогою ін'єкції рідкий парафін. Імплантація жиру з інших частин тіла в груди була опробована в 20-ті та 30- ті роки минулого століття.

В 1950-х роках були спроби введення до грудей поліуретану та полівінілових губок, а також дерев'яних і навіть скляних кульок та тваринних хрящів. Є і безопераційні варіанти: вакуумний масаж, різні мікстури, креми та лосьйони, а також спеціальні бюстгальтери, які піднімають груди (так звані push-ups) і різного роду вкладиші.

Здавалося, що час працює на першопрохідців. Саме у ті роки вийшло перше число журналу Playboy і з’явилася довгонога лялька Барбі з пишними грудьми.

В Америці 1950-х років округлі форми і великі груди почали вважатися модними.

"Дивлячись на пишні бюсти Мерилін Монро та Джейн Рассел, жінки починали думати про потребу збільшення грудей", - пояснює Тереза Ріордан.

Звичайно, вони могли носити спеціальні бюстгальтери зі вставками, які візуально ніби збільшували груди, але жінки хотіли чогось більшого.

До першої операції з силіконом хірурги намагалися використовувати інші матеріали. В 50-ті роки лікарі вводили в груди полівінілові губки. Дехто стверджує, що сама Мерилін Монро користалася послугами хірургів.

Біограф актриси Ентоні Саммерс, одначе, заперечує подібні припущення, посилаючись на людей, які були добре знайомі з Мерилін Монро.

"Режисер Біллі Вайлдер називав груди Монро "дивом форми та твердості", на яке не поширюються закони гравітації", - каже пан Саммерс.

Техніка використання полівінілових губок, як здавалося на початку, мала гарні результати, але незабаром з'ясувалося, що тут є й недоліки: груди ставали занадто твердими.

Краса чи безпека?

З 1992 по 2006 рік силіконові імпланти зникли з американського ринку за рішенням Федерального управління США за контролем якості продуктів харчування та лікарських препаратів (FDA) через занадто велику кількість скарг через розриви та протікання.

Хірурги продовжували використовувати імпланти, які заповнювали розчином із сіллю.

Після низки розслідувань FDA дійшло висновку: силіконові груди відносно безпечні, попри ускладнення та невеликий ризик захворювання лімфомою.

Наприкінці минулого року спалахнув скандал із французькою компанією Poly Implant Prothese (PIP), яка займалася виробництвом та продажем бракованих силіконових імплантів для грудей.

Французькі власті заборонили імпланти виробництва PIP, а майже 30 тисячам жінок рекомендували усунути силікон із грудей.

Як вважають експерти, в 2011 році кількість операцій зі збільшення грудей у світі може бути меншою.

Силікон використовують не лише американські хірурги. Японські повії закачували силікон в груди, аби сподобатись американським військовим, які після війни прибули до тієї країни. Повії вважали, що воякам подобаються дівчата з пишними грудьми, тому і йшли на такі жертви.

Ін'єкції силікону, однак, могли призвести до утворення гематом чи навіть гангрени.

Силіконові імпланти у США також не можна було назвати повністю безпечними. Виникали ускладнення після пластичної операції: гематому, інфекцію, появу шрамів.

 З тих пір наука пішла вперед і вибір імплантів суттєво розширився.

"Раніше у нас було лише чотири розміри на вибір – великий, середній, малий та дуже малий. Тепер маємо 450 розмірів", - каже пан Біггс.

Операції збільшення грудей є другими за популярністю у світі після ліпосакції (операцій із видалення жиру). В деяких країнах, скажімо, у Британії, операції зі збільшення грудей впевнено посідають перше місце.

До хірургів звертаються не лише жінки, незадоволені своєю зовнішністю, але і пацієнтки, які мали рак грудей. Джиро та Кронін від початку сподівалися, що їхній винахід буде допомогати саме таким жінкам – жертвам раку.

Тіммі Джин Ліндсі довгі роки нікому не розповідала, що зробила операцію, і лише через багато років сказала про це деяким своїм друзям та членам родини. Через півстоліття після операції пані Ліндсі задоволена результатом, хоча й дивується, що нові груди – як, зрештою, і все у цьому світі – підвладні часу.

"Можна було сподіватися, що груди залишаться твердими, але все ж з роками мої силіконові груди, як і звичайні, почали обвисати. Мене це здивувало. Я гадала, що вони все ж не змінять форму", - каже пані Ліндсі і додає, що все ж задоволена цією частиною історії, яка перебуває в її грудях.

"Неймовірно, що я була першою", - каже вона.