А ви б хотіли управляти власною машиною часу?

    Мабуть кожен із нас вже визначився для себе з відповіддю на це питання. Було написано багато книжок, і знято безліч фільмів на цю тему. Багато хто із авторів зверталися в цьому до неймовірних і хвилюючих уяву машин. Інші, ж шукали цю можливість в космічних просторах, звертаючи увагу на чорні діри і неймовірні фізичні явища. Я би хотів звернути вашу увагу не на вищі матерії і те, що можуть осягнути тільки найрозумніші світу цього. Мені б хотілося, щоб ви звернули увагу на нас самих: звичайних людей, з плоті і крові, такими як я, і ви самі.

    Мабуть в кожного була ситуація, коли якась нетривала за часом подія тягнулася так довго, що здавалася вічністю. Ви, звичайно, не раз це відчували, коли робили якусь надокучливу для вас роботу. А ніхто із вас не пробував дивитися, як секундна стрілка переміщається по полю годинника? І після третього витка, можна відчути наскільки довгою може стати хвилина. І навпаки, коли час пролітає настільки швидкоплинно, що іноді нам би і хотілося, щоб він трохи призупинився. Хотілося би крикнути йому - Зачекай! Але все вже пройшло, минуло і ніколи не повернеться. Кожен з нас це не одноразово переживає, коли займається улюбленою справою чи коли знаходимося в обіймах коханої людини, або коли спостерігаємо захід сонця.

Хіба не можна це сприймати, як машину часу?

    Хоча, мабуть, у нашому випадку це буде зовсім не машина. Це ми самі! Кожен з нас може по-різному відчувати навколишнє середовище. Наші бажання, емоції - це ті стимули, які то змушують увесь світ крутитися для нас так швидко, що аж голова іде обертом. То сповільнюється до неможливості, і заставляє кожну хвилину проживати із найменшими подробицями. І все це робимо ми самі, не використовуючи ніяких машин, сама природа нас нагородила таким даром.

Чи може прокляттям? Адже чомусь саме ті хвилинки і біжать найшвидше, якими ми дорожимо найбільше?

    Я думаю, ми не раз будемо намагатися осмислити це і, можливо, навіть обговорювати. Амбіції людини завжди прагнуть чогось нового, незбагненного. А це така жадана можливість, можливість управляти часом.

    А давайте трохи ми із вами помріємо! Давайте уявимо хоча б на хвилинку собі! Що нам випала унікальна спроба, покерувати своєю внутрішньою машиною часом.

Що така можливість могла нам запропонувати?

   Ну, мабуть, все, що нам нецікаво і те що нам скучне. Саме ці хвилини, які є такими довгими для нас – ми би заставили пролітати непомітно. А ті секунди, які нам так милі і мимолітні, ми би розтягнули в нашому баченні до безкінечності. Ми би могли насолоджуватися щастям, а біду і нещастя не помічати. І це нормально, кожен би із нас так зробив, на то ми і люди. А хіба винні ми в цих своїх бажаннях? Але як би нам не хотілося, чомусь найважчі моменти нашого з вами життя нас і навчають. Дають нам можливість осмислити все, що відбувається, навчитися, робити висновки. Якщо вони будуть проходити непомітно, то ми так нічого не навчимося. І змушені неодноразово «наступати на одні і ті ж самі граблі». Мабуть тому, ця можливість для нас закрита. Природа потурбувалася за нас. Вона знала, що якщо дати нам волю, - то ми не виберемо важчий шлях, а піддамося слабостям.

Але якщо б все було навпаки?