Автор: Ігор Цап

Історія

Плаваючі транспортні засоби не новина. Історія їхня сягає більше двохсот років. Найдавніші з них існували в середині 18-ого століття.  Перший екіпаж суходіл/вода або суходіл/море був винайдений Неаполітанським принцом Раймондо з Сансеверо у 1750.  У 19 столітті такі машини були паровими.

Двигуном на бензині їх обладнали у 20- ому столітті. З цього часу дуже розширилися межі застосування цих машин. Їх використання сьогодні таке ж різноманітне, як кольори веселки.

“Амфібуси”

Сьогодні навколо автобусів-амфібій, або “амфібусів”, великий ажіотаж.  Вони пливуть по воді та їдуть по суходолі. Особливо їх помітно в туристичній індустрії по всьому світу. Вигляд амфібуса також суттєво змінився. Амфібуси більше не схожі на військові баржі та вантажівки часів Другої світової війни. 

Старі плаваючі транспортні засоби типу  DUKW (також відомі як човни-качки) замінили нові, гладенькі на вигляд, сучасні туристичні амфібуси 21 століття, які тепер можна побачити в міських гаванях річок.

Відео-кліпи Качок - Амфібусів

Переконайтеся самі, чому так зростає популярність цих туристичних плаваючих автобусів. Представлені нижче відео включають, але не обмежуються такими амфібусами:  "Lady Dive" (Леді Дайв)  в Оттаві, Амфібус в Старій частині Монреалю, тури на амфібусі "Harry Hippo" (Гаррі Гиппо) в Торонто, тури з гавані " Harbour Hopper"( Гарбур Гоппер) у Галіфаксі - (усі перераховані з Канади). Також ви побачите амфібус у Глазго (Шотландія), "Splashbus" (Сплешбас) у Роттердамі, "Riverride" (Ривер-райд) в Будапешті, "Busboat" (Бас-боут) в Хорватії, "London Duck Tours" (Лондон Дак турз) по Темзі, автобуси-амфібії на Мальті, в Ліверпулі, тури "Singapore Duck Tours" (Сінгапур Дак турз), автобуси-качки у Сан-Франциско, в Бостоні й у пустелі штату Арізона, з Остіна штату Техас, Філадельфії, плаваючий будинок на колесах "Terra Wind" (Терра Уинд), а також автобуси-амфібії з Кореї, Японії, Дубаї та інших куточків світу.

Якщо Ви не можете переглянути відео вище, прошу натиснути цей лінк:

http://www.youtube.com/view_play_list?p=B833FF0AE45E1215

Автор: Ігор Цап
Переклад: Дарія Дирик-Цап
Оригінал статті тут