Втіленням сили людини в грецькому епосі постає Геракл (римськ. Геркулес). Витоки легенди про Геракла пов'язані з мікенською міфологією. Геракл зображений у протиборстві з Фобосом (що означає «страх») в центрі щита, описаного Гесіодом в поемі «Щит Геракла».

Нев'янучий інтерес до міфу про Геракла говорить про те, як цінується в людині сила. Геракл став прикладом неприборканого людського прагнення проявити повною мірою свої можливості, життєстійкість. У стародавніх його сила викликала захоплення, але занадто велика сила лякала. Поет довершив зроблене міфологією, чудово показавши величезну силу в межах, прийнятних для людського сприйняття, оспівував і її красу, і доброчесність. «Іліада» Гомера - її називають «богатирської поемою»-конкурує за частиною сили з тією, яку виявляв Геракл. Могутній герой епосу поставлений в рамки певного кодексу, а саме кодексу честі. Демонстрація гераклової сили підпорядковується певним правилам, оскільки її неприборканість навіть за часів Гомера кваліфікувалася як насильство і засуджувалася як акт антигромадський і аморальний. Краса сили, отже, розглядалася (і розглядається) в соціальному контексті. Суспільство надає силі риси прекрасного у відповідності з переліком цінностей, на яких тримається громадський порядок.

У визнанні сили як чогось прекрасного закладено парадокс, очевидний як для древніх греків, так і для нас. Втіленням сили Геракл став по праву народження як син Зевса, який в свою чергу був сином Кроноса (творця Хаосу). Геракла перетворило на бога визнання як людьми, так і богами його надзвичайної сили і подвигів, які він зробив. Образи Геракла, Ахіллеса, героя «Іліади», і Одіссея, героя «Одіссеї», говорять про значущість сили в давньогрецькому суспільстві. Вони наводять на роздуми про парадокс, який закладений в цій якості, - кожен з героїв самотній. І сьогодні ми стикаємося з тим же парадоксом сили у поєднанні з самотністю, коли говоримо про долі світових чемпіонів. Перемогти їх не може ніхто, а минуща природа їхнього успіху очевидна, оскільки спорт мінливий, суперники незліченні, пам'ять людини коротка. Чемпіонський успіх - критерій відбору атлетів для увічнення в пантеоні слави, проте справжні спортивні подвиги обчислюються одиницями. Як би там не було, але герої спорту в сучасному суспільстві позбавлені рис гомерівських героїв.

Втілення ідеальних форм і фізичної краси атлета у творах мистецтва, особливо в скульптурі, сприяє нашому сприйняттю його потенційної сили як чогось прекрасного. Приклади можемо знайти і творах давньогрецьких скульпторів, в роботах Родена і Джозефа Брауна. Ми знаємо, що міць - це продукт сили і швидкості, а тому, перш ніж розглянути красу сили, звернемося до поняття «швидкість».

www.avangardsport.at.ua - футбольный зал