Вимагаючи слухняності, звертайте увагу на особливості характеру дитини. Мляві, флегматичні діти, як правило, підкоряються розпорядженням дорослих.

Набагато важче вимагати слухняності від енергійних, рухливих. Такі ще погано на ногах стоять, а вже прагнуть самостійності. «Я сам», - каже хлоп`я, коли його починають одягати або годувати. На жаль, у відповідь часто чує: «Ти ще малий». Дитина плаче, протестує. Примхи? Так, але викликані вони бажанням відстояти свою самостійність, нехай навіть у такій, на погляд дорослих, дрібній справі, як бажання тримати ложку самому під час обіду. Але для дитини це важливо!

Часто діти, ще не навчившись оцінювати власні можливості, бажають робити те, що дорослі: запалювати газ, вмикати телевізор. Ваше категоричне «не можна» викличе у відповідь: «А я хочу!» Тут одного «не можна» недостатньо, потрібно пояснити, чому все ж таки татові мона, а йому - ні.

Діти у будь-якому віці не люблять, коли до них ставляться як до
маленьких. Намагайтеся вчити їх не повчаючи, опікуватися - не ображаючи. Не зазіхайте на їхнє право бути самостійними. Якщо у розмові з дитиною ви будете підкреслювати, що вона вже стає дорослою, багато може зробити сама, це надасть їй упевненості у собі, малюк з радістю виконуватиме будь-яке ваше прохання.

Примхливими та впертими діти стають не лише у сім`ях, де їх пестять та балують, але й в таких, де з ними поводяться занадто суворо. Деякі батькі зловживають заборонами: «Не бігай!», «Не галасуй!», «Не чіпай!».
Бідні діти! Вони просто не в силі запам`ятати, що їм дозволено робити, а що - ні. В них зростає дух протиборства. Вони протестують тим, що кричать, коли їх просять посидіти тихо, бавляться з тим, чого чіпати не можна, і навмисно його ламають.

Ясна річ, без заборон у вихованні не обійтися, але ефекту вони досягають тільки тоді, коли доцільні і коли не змінюються залежно від настрою дорослих. Скажімо, сьогодні хлоп`яті дозволили крутити настойку телевізора, а завтра - ні. Не вводьте дитину в оману: їй потрібно раз і назавжди зрозуміти, що можна, а що - ні. І чому.
Спокійно ставтеся до примх дитини. Намагайтеся збагнути, чим вони викликані. Малюк повинен знати, що криком та сльозами нічого не доб`ється. І не треба його вмовляти, краще залиште самого. Як збудження швидко почалося, так само швидко і минеться. Дитина сама йому не рада і хоче, щоб усі про нього забули. Ваш спокійний і доброзичливий тон допоможе їй.

“Добрий господар” № 11 2002р.