Автор:  Наталя ДРУЖБЛЯК

Найчастіше жертвами цькувань стають дівчатка, які копіюють терплячих і покірних матерів

Олега в класі називали... “хлюпиком”. Або – “голим”. Через співзвучне прізвище. На фізкультурі худенький хлопчина займав останнє місце в шерензі. На уроці сидів за останньою партою, аби зайвий раз не дратувати забіяк. Тато Олега проявив батьківську мудрість – записав сина на карате. Відвідавши кілька занять, хлопець навідріз відмовився продовжувати бойовий вишкіл. Через синці і біль у м’язах.

Батько не здавався – відвів сина у тренажерний зал. Цього разу заняття припали до вподоби. За рік його було не впізнати – високий, сильний, стрункий. Почав займатися кікбоксингом. Тепер на синці скаржились його суперники. А однокласники боялися криве слово сказати в його присутності...

Діти – жорстокі. Факт, з яким треба змиритись. Дорослі – теж жорстокі, зате володіють акторською майстерністю. “Діти не ховаються під соціальними масками. Не розрізняють, що добре, а що погане. Вони тільки вчаться, – каже дитячий лікар-психіатр Олена Міндюк. – Що на думці – те на язику. Що прийде в голову – втілюють на практиці”.

Достатньо дитині чимось вирізнитися з-поміж однолітків – зовнішнім виглядом, бідним одягом, дефектами мовлення, незвичним ім’ям чи прізвищем – її цькуватимуть.

...Оксана торгує на ринку. Після закінчення школи їй так і не вдалося вступити у ВНЗ. Навіть у ПТУ не вчилась – не вистачило духу подати документи. У школі її обзивали “вонючкою” – негарна дівчинка щодня носила один і той же одяг... Вчителі робили їй зауваження через неохайність: плями на светрі, немите волосся, брудні нігті. Батька у дівчинки не було. Був вітчим. Такий же пияк, як і його дружина. Дівчина жила своїм життям - відлюдника. Дитячі комплекси супроводжують її досі. Вона стає схожою на матір.

“Дитина неакуратна - винні батьки, – переконана психоаналітик Христина Богатирьова. – Не вона обирає, у що вбратися. Одягає перше, що потрапить під руку”.

Неакуратні батьки, і діти – нечепури. Товсті батьки – товсті діти. Батьки – невдахи, діти – з мішком комплексів за плечима. Яблуко від яблуньки...

“Поведінка і соціальна адаптація дітей залежить від батьків, – каже Христина Богатирьова. – Від їхньої позиції. Деякі переконані: “Моя дитина має рацію. Завжди”. Інша крайність - дитина винна. В усьому. Проте більшість батьків взагалі не цікавляться особистим життям сина чи дочки”.

А у конфлікті, запевняє фахівець, винні обидві сторони. Не тільки нападник. Діти – байдуже, у садку чи школі – формують групи, в яких розігрують сімейні ролі. Хлопчик виявлятиме агресію до слабших, якщо його батько – деспот. Дівчинка стане жертвою, якщо її мати – м’яка, терпляча. Діти розігрують конфліктні ситуації у своєму середовищі. Приміряють на себе роль батьків – так легше опрацювати інформацію, мотивувати поведінку дорослих.

“З малою дитиною простіше налагодити контакт, – вважає психоаналітик. – Відмовляється йти у дитсадок чи школу? Поцікавтеся, що її непокоїть. Не приховуватиме правди. З підлітками спілкуватися важче. Якщо не побудували довірливих стосунків, донька чи син неохоче відповідатимуть на запитання. У таких випадках треба залучати психолога”.

Найпростіше, що можна зробити, – змінити школу чи дитячий садок. Новий колектив – нові правила гри. “Не допоможе, якщо дитина – закомплексована, не впевнена у собі, – запевняє психолог Юрій Живоглядов. – Не вистачить навчальних закладів. Піде зі школи – і проблему зі собою прихопить. Батькам слід поговорити з дитиною. Якщо дитина відчуватиме підтримку близьких, їй буде легше відстояти інтереси за межами дому”.

Яку пораду дати сину? Що підказати доньці? Думки психологів різняться. Одні наполягають на дипломатичних переговорах – конфлікти слід “гасити”, а не розпалювати. Інші вважають: дитина повинна “дати здачу”, інакше перетвориться на “хлопчика для биття”. А дитячі проблеми перекочують у доросле життя. Проте в унісон застерігають: не втручайтеся завчасно у конфлікт. Діти – мстиві. “Отримає на горіхи”.

Перетворити “білу ворону” на “прекрасного лебедя” – нескладно. Аби лише батьки захотіли...

Зверніть увагу на зовнішній вигляд дитини. Якщо не вистачає грошей, аби купити кілька обновок, спробуйте заощадити, а через місяць-другий потіште сина чи доньку недільним “шопінгом”. Дитина почуватиметься впевненіше у новому одязі;

Дитина не вимовляє усіх букв? Зверніться до логопеда. І чим швидше, тим краще;

У сина – клаповухі вуха? Заведіть його до хорошого перукаря. За допомогою стильної зачіски легко приховати недолік. Криві зуби? Брекети і коригуючі пластини виправлять ситуацію. Запевніть дитину: дбати про здоров’я – модно;

Якщо дитина – маленька на зріст або надто худа, однолітки насміхатимуться з її слабкості. Зацікавте спортом. Сильних і спроможних дати відсіч не ображають;

Син або дочка мають зайву вагу? Подбайте, щоб раціонально харчувались, не зловживали солодким та мучним. Запишіть на танці, аеробіку чи фітнес;

Дитина переживає нерозділені почуття, і про це дізнався весь клас? Згадайте юність, своє перше кохання. Розкажіть власну історію. Поясніть, що таке справжня любов. Але не переконуйте, що почуття невдовзі згаснуть. Дитина – максималіст. Її любов – до гробу;

Зацікавте сина чи доньку книгами. Якщо дитина добре вчитиметься, однолітки не виявлятимуть агресії. Важливіше вдало списати контрольну з алгебри, ніж дати стусана. 

Автор:  Наталя ДРУЖБЛЯК
Джерело: Високий Замок   www.wz.lviv.ua