9 жовтня співакові Джону Леннону, одному з учасників славетної групи “Бітлз”, виповнилося б 70 років. У рідному місті Леннона Ліверпулі у день народження співака, якого було вбито 30 років тому, йому відкрили пам'ятник.

Українська служба Бі-Бі-Сі присвятила Джону Леннону свою п’ятничну програму, гостем якої був Володимир Різник - голова спілки звукорежисерів України і бітломан, який, зокрема, організував концерт “Come together” – “Будьмо разом”, присвячений ювілею Джона Леннона.

Бі-Бі-Сі: Говорять, Леннон нині живіший від всіх живих, то хто такий, на вашу думку, Джон Леннон і що таке “Бітлз”?

В. Різник: Тут є така ірраціональна теза, що якби у складі гурту не було Джона Леннона, у будь-якому разі це була б найвизначніша група в історії. Але Леннон – це не просто музикант, це людина, яка своїм нонконформістським мисленням, в тому числі музичним, створила із музичного проекту щось більше, ніж просто музичний гурт.

Бі-Бі-Сі: А чим для вас є “Бітлз”, як ви їх почали слухати?

В. Різник: Ось коли ви представляли мене, то сказали, що я звукорежисер і бітломан. І тут потрібно змінити акценти: насправді мій вибір професії, як, мабуть, у багатьох людей в цьому світі, які слухали “Бітлз”, залежав від таких людей як Джон Леннон. Музика спрямувала певним чином наше життя, в тому числі і професійне.

Бі-Бі-Сі: Є така фраза: англійську я вивчив б тільки за те, що нею говорив Леннон. А ви вивчили англійську, завдяки йому?

В. Різник: Пам’ятаю, звичайно, цю фразу. Я спочатку вивчив акорди, потім почав вчити алгебру, щоб мати змогу конструювати гітари, згодом звичайно і вивчив англійську.

Бі-Бі-Сі: У Радянському Союзі, наприклад, у 80-х роках, ці пісні були очевидно найкращим матеріалом для вивчення англійської мови.

В. Різник: Ще була газета англійських комуністів “Morning Star” - там можна було прочитати результати англійської футбольної ліги і хіт-паради англійської і світової сучасної музики. Цю музику можна було слухати тільки уривками, завдячуючи радіостанції Бі-Бі-Сі, і, так званому, чорному ринку, який, на щастя, мав місце у Радянському Союзі.

Бі-Бі-Сі: Затятий київський бітломан, колишній голова української служби Бі-Бі-Сі Олексій Сологубенко теж записував і переписував їх пісні на плівку в ті часи.

Олексій Сологубенко: Слухання мелодій, які десь там пробивались крізь тріскіт ефіру – це зовсім інше слухання, Наприклад, у “Бітлз” є така пісня “Girl”. Вона була записана у нас фірмою “Мелодія”, але вони не хотіли казати, що це саме пісня “бітлів”, казали, що це англійська традиційна народна. Так от у цій пісні “Бітлз” (це вже були десь 70-ті роки) є таке наче втягнення повітря в одному місці (спеціальний голосовий ефект), але коли я був малий, я не чув навіть цього ефекту, тому що старі магнітофонні записи все це витирали.

Колись у школі і в інституті в нас був вокально-інструментальний ансамбль, але навіть у той час ми мусили займатися перекладом: щоб співати ці пісні, треба було давати тексти в партком, або завучу по виховній роботі. Але тексти “Бітлз” були дуже прості, особливо “I love you and you love me”, “She loves You”… В перекладі вони виглядали досить примітивно, тому проблем з перекладом у нас не було. Головне, парткому потрібно було знати, про що пісня, чи немає там чогось “не того”.

Але деякі вже пізніші пісні – “Lucy in the sky in Diamonds”, “Sergeant Pepper”, “Revolver” - були іншими, от як, наприклад, перекласти withawithoutyou. Дуже багато пісень було екзистенціалістських, які основані на вирізках з газет, або на асоціаціях, щодо подій в Англії у той час. “I read the news todayoh, boy - the English army had just won the war,” - я щойно прочитав новину, англійська армія щойно виграла війну. Спробуйте донести і пояснити це секретарю парткому, який в принципі нічого не розумів ані в підтексті, ані в асоціаціях. І перше, що він запитав, коли я подав йому цей текст на рецензію, було: яка війна, і чому ми не знаємо, хто в кого виграв?

Бі-Бі-Сі: Пане Володимире, а чи знайомі вам ці реалії?

В. Різник: Звичайно, я жив у тому часі, можливо, після “Бітлз” за віком, але Радянський Союз абсолютно не був синонімом свободи - свободи інформації, свободи музичної інформації. Зараз, звичайно, спогади здебільшого іронічні про той час. Зокрема, про засоби як дістати платівку “бітлів”, про міфологію назв пісень, переклади, зокрема українською мовою, всі ці жарти, історії, яких насправді з “бітлами” ніколи не було

Бі-Бі-Сі: “Я вважаю “Бітлз” дуже цікавою командою, яка дуже вплинула на багатьох музикантів, і взагалі на життя, - говорить слухач Бі-Бі-Сі. - У гостя я б хотів запитати про безглузде вбивство Джона Леннона, бо це взагалі ніяк не вкладається в голові, що ви можете про це сказати?”

В. Різник: Що стосується безглуздого вбивства, то один мій приятель, великий поціновував і колекціонер, (на відміну від мене –латентного “леннономана”), він сказав, що це був постріл крізь Джона Леннона в нашу юність. Мабуть, в цій фразі є все. Що стосується постаті Джона Леннона, що без Джона “Бітлз” була б іншою групою, суто музичною, є багато цікавих речей, які з точки зору освіченого музиканта Джон робив не по науці музичній, але просто ідеально.

Бі-Бі-Сі: Який вплив ця трагедія мала на музику і музичну спільноту світу?

В. Різник: Не думаю, що це мало значний вплив на музику, а на спільноту, звичайно, мало великий вплив, навіть важко сказати - негативний чи позитивний. Тому що, хоча розпач існував, трагедія існувала… Але такі речі, коли біля готелю збирались кілька сот тисяч людей – вони просто ставлять свідомість на інший щабель. Тобто, фактично, своїм приходом - на щастя, у цей світ, і відходом - на жаль, Джон Леннон зробив цей світ кращим, це безумовно.

Бі-Бі-Сі: Пане Володимире, а як, на вашу думку, “Бітлз” вплинула на українську музику? зокрема ми прослухали в ефірі запис “Червоної рути”, написаної в 1968 році. Отже, пов’язані ці дві речі – “Бітлз” і “Червона рута” чи ні?

В. Різник: Фактично, вони пов’язані лише одним – пошуком свободи, пошуком волі, свободи музичного самовираження. А з точки зору аналізу, Івасюк – безумовно талановитий, і “бітли” – такі само обдаровані, вони виконували різні місії, на мій погляд. “Бітлз” – це був все ж таки не національний продукт, це був соціальний феномен, феномен оберту нової культури в середовищі, передусім, молодіжному. Івасюк, все ж таки навернув нас у національну свідомість.

Бі-Бі-Сі: Ви організатор концерту, присвяченого ювілею Джону Леннону...

В. Різник: Назва нашого концерту – вільна концертна акція “Come together” – будьмо разом. Переклад достатньо умовний, але, на наш погляд, відповідає сутності фрази в нашому рідному українському прочитанні. Акція відбудеться під час щорічної музичної ярмарки, де презентуються інструменти, світло, збираються музиканти, продюсери - всі небайдужі до музики люди. Під час цієї акції ми ставимо велику потужну сцену, з екранами. Зберемося, віддамо шану Джону, віддамо шану тим людям, які ніколи не забули, і не забудуть про Джона, і віддамо шану тому повітрю, тому впливу на розвиток людства, який безумовно залежав від Джона.

В нашому концерті буде і дитячий блок. Фактично, “Бітлз” і Леннон - це галактика. А якщо хтось має технічну освіту, то знає, що галактика за своїми власними законами розширюється, захоплюючи все нові зірки, планети. І сьогодні дуже багато дітей, молоді, які по-новому слухають цю музику. Наш концерт, ми не відзначаємо це просто як ювілей, як День народження. Леннон, для нас, і для всього людства – більше, ніж просто людський образ. Це людина, яка щось шукала, вона помилялася, як всі люди, але вона визнавала свої помилки. І що для України важливо тим більше – це була людина нонконформіст, вона не змінювала свої власні погляди на життя, і весь час відстоювала свої інтереси, і вони не були суто матеріальними. Сьогодні, на жаль, в Україні таких митців, відверто кажучи, не так вже багато.

Бі-Бі-Сі: Багато бітломанів страшенно нарікають на другу дружину Джона Леннона - Йоко Оно, яка, нібито, відірвала його від колективу і змусила думати про щось не те. Яка ваша думка з цього приводу?

В. Різник: Про це важко судити, Леннон був з цією людиною довгий час, мабуть щось за цим є…. Тим не менш, негативний сенс у сприйнятті бітломанами цієї постаті існує. Наприклад, у нашій добірці відеоматеріалів, які будуть супроводжувати наш концерт, бітломани порадили нам вирізати постать Йоко в тих кліпах, де вона присутня. І ми вирізали.

Бі-Бі-Сі: Якщо говорити про погляди Джона Леннона, окрім того що він виступав за права жінок чи расових меншин, він виступав також проти війни. І за це майже був депортований, принаймні президент Ніксон про це подумував, чи це дійсно так?

В. Різник: Ну а як можна виступати за війну, наприклад? Леннон просто свідомо та щиро не сприймав обмеження свободи. Війна – це просто наруга над свободою, він не сприймав насилля як такого. Тому виступати проти війни – це сутність його характеру, сутність самого Леннона.

Бі-Бі-Сі: Допис слухача на нашому сайті: “З Леннона роблять культ, але не треба забувати про інших учасників гурту, наприклад, з нами є сер Пол – його теж можна було б привітати. До речі, як сьогодні пам’ятаю, його концерт 14 червня 2008 року у Києві - я був в ейфорії, сльози були на мої очах від того дійства.”

В. Різник: Безумовно, ми говоримо про сера Пола як музиканта надзвичайно обдарованого, але у Леннона були трохи інакші способи музичного мислення. Наприклад, акорд у пісні “A Hard Day’s Night”.Такого музичного акорду не існує, скільки людей добирали музичні ноти, переставляли, шукали співзвучності, але як його видобув Леннон – до сих пір не знає ніхто, можливо, крім сера Пола Маккартні. Таким же чином, на відміну від Маккартні, тільки, здається, Леннон міг написати таку пісню “The benefit of Mister Kite”, тобто він побачив десь старовинну афішу кінця 19 ст., і просто слово в слово написав на неї музику. Маккартні ідеальний, але мелодіст, а Леннон, можна сказати, ідеальний ідеаліст.

Джерело: Бі-Бі-Сі