У XVI ст. святий Ігнатій Лойола записав «Духовні вправи», які допомогли йому бачити Ісуса у своєму щоденному житті. Однією з цих вправ був іспит совісті.

Отець Юзеф Августин, сучасний католицький польський письменник, зупинився на цій вправі й детально розписав її в книжці «15 хвилин щирости». В інтерв’ю для CREDO він розказує, чому важливо робити іспит совісті щодня і чи справді для цього достатньо 15 хвилин.

- Яка різниця між щоденним іспитом совісті й тим, який робимо перед сповіддю?

- Коли готуємося до сповіді, то часто зосереджуємося на формальному перелікові гріхів. У цей момент виникають почуття сорому, упокорення. Вони замикають нас на собі й часто перешкоджають зустрічі з Богом. Проте іспит совісті – це дещо інше. Це просте, повне любові та довіри ставання перед Богом як найкращим Отцем. Він знає наші слабкості, однак не відкидає нас. Навпаки: що більше слабкостей маємо, з тим більшою ніжністю Він схиляється над нами. Тож коли робимо іспит совісті щодня і не повинні одразу визнавати гріхи перед священиком, тоді легше сконцентруватися передусім на Богові, Який нас любить.

- Отже, перечислювання гріхів не є центральним елементом іспиту совісті. Тоді в чому він полягає?

- Кожен іспит совісті – це розмова про любов: Божу до нас і нашу до Бога; це діалог про те, що нас взаємно пов’язує. Головне у цьому діалозі – бути цілковито відкритим і щирим перед собою та Богом. Бо Ісус не підносить голосу на грішників, які приходять до Нього. Тому розмовляємо з Ним, як закохані наречені. Вони не мають що приховувати одне від одного. Все бачать і про все говорять: про прикрі та приємні справи, сумні й радісні, важливі і неважливі.

- Як виглядає цей діалог? Очевидно, щоденний іспит совісті має певну структуру?

Так. Він охоплює п’ять пунктів. Починаємо з подяки Богові, нашому Господу, за отримані благодаті. Потім просимо про благодать пізнання своїх гріхів. Третій пункт: задумуємось, які гріхи скоїли за день. Четвертий: просимо Бога, щоб вибачив наші провини. І нарешті постановляємо виправитися, з допомогою Його благодаті. Отець Ігнатій заохочує, щоб іспитові совісті щодня присвячувати всього лише 15 хвилин.

- Хіба цього достатньо?

- Святий Ігнатій окреслив час для різних конкретних методів молитви. Наприклад, для медитації він пропонує годину, а для іспиту совісті – 15 хвилин, але щодня. Треба тільки вибрати час і дотримуватися визначеної години «зустрічі». Тут Ігнатій керується особистим і душпастирським досвідом. Сам він проводив такий іспит совісті двічі на день: в обід і ввечері. Коли почнемо це практикувати, то зрозуміємо, що отець мав рацію.

- Але якщо цей іспит складається з п’яти пунктів, то за 15 хвилин по них можна тільки поверхово пробігтись...

- Іспит совісті – це не звіт перед директором фірми, а – ще раз підкреслю – розмова про любов. Якщо одного дня, наповнені радістю від пережитого, ми хочемо більше часу присвятити подяці, то іншого дня, коли нам важко погодитися з якимось із наших гріхів, можемо більше зосередитися на проханні простити і на рішенні виправитись. У кожній молитві – і також в іспиті совісті – треба керуватися потребою серця.

- Отже, щоденний іспит совісті – це також молитва?

- Так. Це один із найважливіших методів молитви. Святий Ігнатій Лойола в монастирі, де був настоятелем, у разі потреби міг звільнити підлеглого монаха від щоденної медитації, але не від іспиту совісті.

- З дитинства я звикла молитись тільки «Отче Наш», «Богородице, Діво»... Щоденний іспит совісті здається набагато складнішим...

- Він складний лише на перший погляд. Насправді ж це проста молитва. Замість думати, що це важко, треба спробувати. На початку, можливо, ви не будете задоволені зі своїх перших іспитів совісті. Але нічого страшного. Коли чогось вчимося – робимо помилки, погодьтеся. Тут треба покластися на Бога, бо Він є найкращим Учителем. Свята Тереза Велика часто казала, що від нас залежить час молитви, а від Бога – її якість.

- А що іспит совісті вносить у наше щоденне життя? Що дає на щодень?

- Великий мир у серці, примирення з Богом, із собою, з близькими. Це час, коли все зло, яке є в серці, ми викидаємо перед Богом, віддаємо Йому і починаємо цілісно дивитися на життя, бачити те, що є добрим у наших близьких, у нас самих, у світі. Тому потрібно розпочинати іспит совісті не з перелічування гріхів, а з перелічування благодатей і дарів Бога. Це геніальна інтуїція отця Лойоли: найперше дякувати Богові, а потім просити в Нього вибачення. Якби ми щодня робили такий щирий іспит, ми б не піддавалися так легко знеохоченню, розчаруванням.

- Чи знайомі Ви з мирянами, які роблять іспит совісті щодня?

- Так. Зустрічав багато світських осіб, які його практикують. Із часом він стає своєрідною потребою серця. Малі діти, з якими мама щодня розмовляє перед сном, згодом не вміють засинати без цієї розмови. Так і з іспитом совісті. Він може стати для нас таким важливим, як розмова маляти з мамою чи татом перед сном. Хіба Ісус не сказав, що ми Його діти?

- А який у Вас, отче, досвід практикування щоденного іспиту совісті?

- Такий, як і в багатьох інших людей, які шукають Бога (сміється). Зараз роблю іспит совісті менш формально. Дуже стараюся щодня ставати у щирості перед Богом. Люблю ввечері сісти в темній каплиці, оглянути в тиші цілий день: подякувати Богу за ласки, перепросити за хвилини слабкості, довірити Йому людей, яких того дня зустрів. Як уже сказав, усі ми, немов малі діти. Потребуємо обіймів Отця Небесного. А Ісус запрошує нас: «Прийдіть до Мене всі, обтяжені і втомлені, а Я вас потішу». Це і є суть щоденного іспиту совісті. Він показує, що життя – добре, красиве, бо воно є Божим даром.

www.credo-ua.org