Реклама 2

 

New blog posts

Administrator has not posted any blogposts yet.

Статистика сайту

site stats View My Stats

 

 

Огонек: Священики по прямій

by Guest on Jul 19, 2011

Огонек  Росія

 
 
Reuters
 
Залісці називають другим Ватиканом
 
 

Як вийшло, що кожна сім'я українського села Залісці виховала одного або кількох священиків, - пише Олена Кудрявцева в російському журналі Огонек.

Невелике село Залісці в Західній Україні називають другим Ватиканом, містом священиків чи просто кузнею кадрів для церкви. Тут стали священиками більш ніж 300 осіб, випередивши за чисельністю місцевих фермерів, вчителів і водіїв. Значна частина залісецьких священиків служить у Росії, але в липні, коли православні відзначають хрещення Русі, вони відвідують свою малу батьківщину

Слово "залісці" з наголосом на другий склад, означає, що село розташоване за лісом. Правда, за 700 років існування села місцевість навколо сильно змінилася, і тепер воно стоїть якраз посеред лісу. Залісці, розташовані осторонь від усіх трас, вкриті кронами гігантських беріз, каштанів, кленів і волоських горіхів, виявити неможливо навіть з гелікоптера. Не так просто відшукати шлях до села і низом.

Після дощу дороги, які так можна назвати з великою часткою оптимізму, перетворюються в пастку для машин і гумових калош. Проїхати можна тільки кіньми - їх тут запрягають двійками в невеликі дерев'яні візки, що нагадують колісниці древніх римлян. Процокає подібний транспорт, і на вулицях стає так тихо, що можна чути, як крутяться лелеки у своїх величезних, схожих на рятувальні круги, гніздах.

Але от масово, як під час епідемії якої, священики стали з'являтися наприкінці
1970-х років. Дивишся, людина все життя шофером була, їздила на важкому
тракторі, збирала цукровий буряк і раптом в 40-50 років стала священиком

- Знаєте, до нас зазвичай тільки один раз приїжджають, - про всяк випадок попереджає глава сільради Марія Копач, - вдруге таку дорогу осилити неможливо. Ми так мало вибори президентські не зірвали. Де перший будинок на пагорбі стоїть, там взимку завжди дорогу замітає, і нас повністю відрізає від світу. Ось там якраз бюлетені і застрягли. Довелося запрягати сани, тягнути їх через замети - адже в нас і до мінус тридцяти буває.

Чому саме тут, у такому потаємному місці виникло невичерпне джерело священнослужителів, однозначно сказати не може ніхто. Це факт тим більше дивний, що за вісім кілометрів, якщо йти навпростець через ліс, розташована знаменита православна святиня - Почаївська лавра, яка, за ідеєю, і повинна була б стати кузнею кадрів. Але феномен виник саме в Залісцях.

- Віра в цій землі була завжди, храм наш ніколи не закривали, - каже голова місцевої адміністрації Марія Петрівна, у якої в кабінеті на місці традиційного президентського портрета висить Почаївська ікона Божої Матері. - Але от масово, як під час епідемії якої, священики стали з'являтися наприкінці 1970-х років. Дивишся, людина все життя шофером була, їздила на важкому тракторі, збирала цукровий буряк і раптом в 40-50 років стала священиком. Можна сказати, прямо залишали люди трактори в полі і йшли в храм.

Галина Шляхтюк, директор місцевого Будинку культури, буденно перераховує тих, хто круто змінив свою долю. Довгий список прізвищ оповідає про якусь дивну неминучість звернення до Бога.

- Ось Дмитро Киричук довго вчився на хірурга, в Тернополі працював у районній лікарні, а потім став священиком, - каже Галина Іванівна. - Толік Семора журналістом був у великій газеті - священиком став. Старший Бойків серйозно радіоелектронікою займався - став священиком.

- Тобто, ким би людина не хотіла стати, все одно вона буде священиком? - Уточнюємо про всяк випадок.

- Виходить так, - погоджується вона. - Відтоді так і повелося у нас, що практично у всіх сім'ях є священики, монахині або матінки, зайдіть в будь двір - не промахнетеся.

Від Котовського до Сави

П'ятсот дворів розкидані по великій площі досить хитромудро: якщо і була якась система розташування хат, то дуже складна, близька до хаосу. Кажуть, що в XVI столітті місцеві поселенці рятуючись від набігів турків схоронилися тут між ярів. Відтоді будинки, які замінили глиняні хати, стоять де доведеться - одні на схилах ярів, інші в низинах, треті, навпаки, на верхівках пагорбів, так, що за парканами відкривається зелена прірва.

Якщо брати в розрахунок хутори, розташовані на помітному віддалі, то село так просто не обійти: коли два роки тому сюди нарешті протягли газ, місцеві мешканці дізналися протяжність вулиць - 29 кілометрів. Захочеш піти за сіллю до сусідів - повернешся на інший день. Тому кожне господарство тут влаштовано на манер фортеці, щоб у разі чого не залежати від зовнішнього світу: вирощують овочі, ягоди, печуть хліб з великими дірками, тримають курей і корів, варять варення, роблять соки, збирають гриби і виготовляють сир за особливим рецептом. У молоко додають сіль, спеції, кип'ятять, а потім ставлять застигати на холод. Сир виходить м'який, яскраво-жовтий, як шматочки місяця.

Кожне господарство тут влаштовано на манер фортеці, щоб у разі чого не залежати
від зовнішнього світу: вирощують овочі, ягоди, печуть хліб з великими дірками,
тримають курей і корів, варять варення, роблять соки,збирають гриби і
виготовляють сир за особливим рецептом

Взагалі, інфраструктура в Залісцях досить аскетична: два храми, каплиця, сільрада, школа, незмінний магазин і Будинок культури, на дверях якого висить замок. Зараз у директора Галини Шляхтюк, можна сказати, вихідний - в православний піст дискотек у селі не буває, оскільки з місцевої молоді все одно ніхто не прийде, а приїжджим, які працюють на скуплених фермерами землях, весело і без дискотеки - спиртного в магазині достатньо. Тому у Галини Іванівни є час для екскурсії.

На кожному перехресті доріг тут стоїть особливий хрест, пофарбований білою фарбою. Якщо хтось помирає, на хрест вішають хустку, якщо йде в армію - вішають стрічку, відзначаючи, таким чином, два шляхи в невідомість. Хрести ці перестояли революцію в сусідній тоді Росії, Червону армію, яка прийшла в 1939-му, і всю радянську владу.

На паркан, за яким живе сім'я Гутовичів з п'ятьма священиками і донькою-матінкою, надіті друшляки, терки і скляні чашки, як голови переможених ворогів. Зараз всі, хто був удома на чолі з 85-річною Ганною Гутович, пішли пішки до Почаївської лаври. У дворі ідеальна чистота, на мотузках, пов'язаних з капронових колготок, сушаться постілки, а по чагарниках подорожників бродять індичата.

- Думаю, вся справа у ченці Саві, - каже сусідка Гутовичів, Ганна Бабак, завуч місцевої школи. - Він тримав все село в духовній напрузі, дуже праведно жив, проповіді говорив. Ось я своїх хлопчиків особливо і не виховувала, сім'я не була релігійною, нічого про Бога не говорили. Діти самі вирішили стати священиками. Старший син, Анатолій, був дуже старанний, вступав то в одне ПТУ, то в інше, потім влаштувався до знайомого працювати в Сергієву лавру і там раптом через якийсь час висвятився. Ну а для молодшого старший завжди прикладом був - теж його стопами пішов. Як так вийшло - навіть складно сказати.

Ганна Олексіївна говорить з деяким подивом, як ніби тільки зараз помітила порцелянових янголів в буфеті, численні ікони в будинку і розкладені на картатому аркуші паперу шматочки просфор.

- Усе-таки вся справа у ченці Саві, - наполягає вона, починаючи молитву перед обідом.

Монах Сава, насельник Почаївського монастиря, був надісланий до Залісців в 1962 році. Була така радянська практика - висилати особливо обдарованих священиків подалі в ліси. Але на ділі Залісці виявилися не такі прості. По-перше, остаточно радянська влада прийшла сюди в 1939-му, і тому тут не було винищено такої кількості кращих представників народу, як в Росії, по-друге, місцеві жителі довгий час існували в очікуванні експансії католиків і тримали себе в духовній мобілізації. Ще в XVI столітті у відповідь на Люблінську унію, згідно з якою місцева православна церква повинна була визнати першість папи римського, виник потужний православний рух - були створені братства, які вели активне християнське життя, захищали храми і берегли православну віру.

Думаю, вся справа у ченці Саві, - каже сусідка Гутовичів,Ганна Бабак, завуч
місцевої школи. - Він тримав все село в духовній напрузі,дуже праведно жив,
проповіді говорив

Радянська влада на місцеві релігійні звичаї дивилася крізь пальці. Тим більше, що тут, завдяки працьовитості місцевих жителів, відмінно функціонував колгосп-мільйонер, який спочатку назвали на честь Котовського, потім на честь Жданова і, врешті-решт, вирішили назвати "Світанком", щоб більше не перейменовувати. Традицію ходити в храм тут передавали разом з навичками вирощування капусти, збору звіробою і березового соку.

- Наші діди і бабки були дуже віруючими, хоча подробиць вони, звичайно, не знали, - каже Марія Копач. - По суті, ми зараз знаємо набагато більше, ніж вони, але за радянських часів більша частина села, незважаючи ні на що, з ретельністю ходила в храм, особливо на великі свята, а менша частина, разом з міліцією, з таким же запалом її не пускала. Після пасхальної ночі рано в понеділок у школі обов'язково влаштовували якийсь довгий захід, і якщо ти не приходив - ганьбили на лінійці і дерли вуха. Цікаво, що зараз ті вчительки, які зривали з дітей хрестики і стояли в оточенні, щонеділі йдуть на літургію, а їхні діти стали священиками.

Монах Сава жив у маленькому будинку поруч з дерев'яним храмом Покрова. Жив він без жодних зручностей, вирощував троянди, дарував дітям на колядки по рублю і користувався неймовірним авторитетом серед місцевих жителів. Значна частина священиків, які прийшли до церкви в 1980-ті роки, зобов'язана цим саме йому.

- Він зберігав таку просту народну віру, - каже отець Федір (Мартинюк). - Закликав охороняти від спокус. Для цього, до речі, в нашому селі сьогодні створені всі можливості: доріг немає, умов для життя немає, для молоді ніяких розваг, окрім як на вечірню сходити.

"Краще кадило, ніж грядки"

Вітер великих змін - перебудова - в Залісцях був сильно отруєним радіацією. Про Чорнобиль тут досі говорять із здриганням, занадто вже близько рвонуло. Річка Ікша, що тече низом і розділяє білосніжні поля квітучої гречки майже навпіл, - притока Прип'яті. Після Чорнобиля, як кажуть місцеві, зі світом щось сталося і все стало не так, як раніше: зими стали теплі, а літа - холодні, люди стали швидше вмирати, комахи набули особливої ​​стійкості до отрути, а молодь зовсім втратила повагу до старших . Але найгірше, як виявилося, було ще попереду.

- Страшні роки прийшли в середині 1990-х, - згадує Марія Петрівна. - Зарплату видавали оцтом, консервованими кабачками і горілкою. Отримуєш такий товар і думаєш, як на це прожити і дітей прогодувати. Ми тоді почали їздити до Польщі, везли туди все, що могли роздобути в магазинах, - унітази, мишоловки, таблетки від молі, сокири. Все це відбувалося в якомусь жахливому режимі, в постійному страху перед бандитами.

По-перше, остаточно радянська влада прийшла сюди в1939-му, і тому тут не було
винищено такої кількості кращих представників народу, як в Росії, по-друге,
місцеві жителі довгий час існували в очікуванні експансії католиків і тримали
себе в духовній мобілізації

Набагато безпечніше здавалося їздити на роботу в Росію. Особливо популярним способом заробітку були вилазки в Тамбов - обробляти буряк. На людину покладалася територія в 12 гектарів.

- Ми тоді з чоловіком поїхали вдвох, заробили дуже добре - за два місяці 5 тисяч рублів і 9 тонн зерна, - говорить Галина Шляхтюк. - Можна було купити "москвич", а зерно ми частиною обміняли на ліс, а частину засипали на горище, а потім з цікавістю спостерігали, як весь наш будинок наповнили довгоносики. Але в будь-якому випадку це були відмінні гроші, і в наступному році я хотіла їхати ще, правда, чоловік, з жахом згадуючи ці бурякові грядки, що йдуть за горизонт, сказав ні - краще вже я буду кадилом махати, ніж там надриватися.

У 1990-ті роки церква отримала небувалий приплив священиків. Висвячували буквально всіх, хто знав, що таке кадило. Призводила ця практика до досить абсурдних ситуацій. Кажуть, у священики пішов бандит, який одного разу побив архімандрита Саву - напав на його будиночок, покалічив монаха і витяг у нього золоті зуби. Ім'я злочинця Сава так і не назвав, і того вирахували за слідами інших злочинів.

- Слава Богу, хтось вчасно впізнав пройдисвіта і його не висвятили на священика, - кажуть місцеві. - Але взагалі, священик нині не той пішов. За радянських часів треба було серцем горіти, щоб потрапити на служіння, а зараз все просто. Йдуть не Богу і людям служити, а за задоволенням, за "нескромними" машинами і зручним житлом.

На загальному тлі сім'я Замковських виглядає винятком - у них в роду немає жодного священика. 70-річний Михайло Єлисейович, тракторист, збирає у себе у дворі квіти липи, їх потім можна продати по 14 гривень за упаковку. Його дружина Надія заклопотано лічить кількість місць на завтрашньому весіллі.

- Я в батюшок не вірю, я в Бога вірю, - каже вона, пропонуючи набрати малини в її саду. - Якщо буде якась потреба, я не до них піду, а упаду тут на коліна в картоплю і буду Бога просити. У мене син в Югославії служив і якось давно листів не було, тому на душі у мене стало неспокійно - пішла молитися. І потім виявилося, що в той момент він зайшов у занедбану школу, де пролунав вибух. Він дивом виявився живий - тільки осколком вухо подряпало.

Після Чорнобиля, як кажуть місцеві, зі світом щось сталося і все стало не так,
як раніше: зими стали теплі, а літа - холодні, люди стали швидше вмирати, комахи
набули особливої ​​стійкості до отрути, а молодь зовсім втратила повагу до
старших

Сучасні новини політики та економіки йдуть у Залісці, здається, так довго, що дорогою втрачають всю свою гостроту. З кожним роком люди все менш охоче ходять на вибори, воліючи зайвий час провести в городі, користі, кажуть, буде більше.

... Дві конячки важко тягнуть вгору віз. Два роки тому з Маньки та Васьки вони перетворилися в Руду і Лисого - не дуже красиво, зате по-християнськи.

- Нам в семінарії пояснили, що людські імена тваринам давати - великий гріх, - говорить другокурсник Почаївської семінарії Микола Левусь. - Взагалі, все набагато зрозуміліше в житті, коли вчитися починаєш. Хоча багато братів, я розмовляв, не збираються після закінчення ставати священиками. Пішли, бо не знали, чим себе зайняти, або щоб виправитися, навчитися утримуватися від спокус.

Коні завозять нас на найвищу точку села, звідки в ясну погоду видно і сині куполи Покровського храму, і Почаївську лавру. Тут на велосипедах ганяють хлопчаки - майбутні священики в третьому поколінні. Восьмирічний Сегійко захоплено розповідає про останній мультик, а потім ділиться своїми мріями.

- Я хочу настільний хокей, ковзани і щоб усі люди стали православними, - говорить Сергій. - Православні люди живуть дружно, а неправославні сміються над Богом і знущаються над іншими, як Рома у нас в класі. Я з ним не буду дружити, поки він не стане православним. Допомогти йому? А як тут допоможеш, віру людина може обрати тільки сам, хіба можна примусити людину вірити?

***

У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.

 Джерело: http://novynar.com.ua/worldabus/178103

Релігія/Духовність 642 Переглядів

Заява Редакції

Використання матеріалів stattitablohy.ezreklama.com дозволяється лише за умови наявності імені автора роботи та прямого посилання (лінку) на цей сайт. Вебсайт і послуги http://stattitablohy.ezreklama.com є надані компанією EZREKLAMA (Манітоба, Канада). Відповідальність за зміст публікації несуть їх автори, думка редакції може не співпадати з думкою авторів публікації. Редакція залишає за собою право редагувати матеріали.

Українська музика рокeрує

ПИШИ УКРАЇНСЬКОЮ

Пиши українською
Тут спілкуються українською

HTML block #1

block.

Random Articles

Яку воду п’ють українці?

Про стан питної води в Україні

Здоров'я

Модернізація.UA

Автор: Сергій Власенко Український споживач може стати потужним джерелом інвестицій для українського виробника одягу і взуття. Питання...

Бізнес/Економіка

Звернення «Канадської групи сприяння демократії в Україні» до міністра фінансів

«Канадська група сприяння демократії в Україні» звернулася з проханням до міністра фінансів Канади Джеймса Флагерті, повідомити про прогрес у...

Міжнародні відносини

Мед полікує легені. Поради зцілителів

Мед здавна використо-вувався нашими пращурами як корисна їжа, з косметичною метою і як ліки. Він зміцнює організм і допомагає боротися з хворобами...

Корисні Поради/Повчальні

Коли народжуєшся щодня

Автор: Тетяна Рубінська Народжуватися наново щодня Романчук Олег. Жити серцем. – Львів: «Свічадо», 2004. – 176 с....

Література

Actions

Поділитися

Надіслати друзям

Повідомлення

Very Bottom Block Position

 

Ваше оголошення тут

Пишіть admin@ezreklama.com

 

 

Реклама 3

Новини

Міністерські портфелі з українським корінням у новому уряді Канади

Nov 8, 2015

Етнічно та гендерно різноманітний новосформований канадський уряд буде діяти злагоджено та переконливо в обстоюванні української позиції на міжнародній арені та залучення нових партнерів до підтримки України. Такі сподівання висловлює посол Канади в Україні Роман Ващук. Канадський уряд в особі... Читати далі →

Новопризначений міністр Маріанна Мигайчук відвідала святкування 99-річчя Канадського-українського інституту "Просвіта" у Вінніпезі

Nov 8, 2015

Сьогодні, 7-ого листопада 2015 р., ми були свідками події історичного значення, яка відбулася у Вінніпезі, в приміщенні Канадського-українського інституту "Просвіта"  де відбувся бенкет з нагоди його 99-річниці. На запрошення голови Манітобської філії Ліги Українців Канади п.... Читати далі →

ВКонтакте, Яндекс та Мail.Ru почали "зливати" ФСБ дані про своїх користувачів

Sep 6, 2014

Субота, 06 вересня 2014 Соціальна мережа "ВКонтакте" включена до реєстру Роскомнадзору в рамках виконання скандального "закону про блогерів", прийнятого в Росії 1 серпня.  З відповідною заявою виступив прес-секретар Роскомнадзору Вадим Ампелонський.... Читати далі →


Footer block #1

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod.

Footer block #2

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod.

Footer block #3

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod incorrupte.

Footer block #4

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod.