Меню
Пошук у мережі
Популярні статті
Як змінити мову інтерфейсу у версії Windows 7 (і можливо, Windows 8),
Спосіб встановити LP-пакет на версії Windows 7, котрі не підтримують цю функцію досить простий і не вимагає зміни системних файлів, і для його...
27554 Переглядів
Що таке вугрова хвороба і "як позбутися прищів"
Ті, хто ніколи не стикався з вугровою хворобою не зрозуміють, які труднощі відчуває людина з прищами і вуграми на обличчі. Центр всіх думок...
23161 Переглядів
Культурно-національний рух в українських землях в XVI-XVII ст.
Національно - культурний рух в Україні Автор: Валерія Дроздова Православно церква на часи 16 століття формально...
19455 Переглядів
Проголошення ЗУНР. Злука ЗУНР і УНР. Акт Соборності
Автор: Ольга Ситник Висвітлюючи це питання, важливо підкреслити, що зазнавши поразки у Першій світовій Війні, «клаптикова Австро-Угорська...
13508 Переглядів
СПІЛЬНА РОБОТА СІМ’Ї І ШКОЛИ В ТВОРЧІЙ СПАДЩИНІ О.А. ЗАХАРЕНКА
СПІЛЬНА РОБОТА СІМ’Ї І ШКОЛИ В ТВОРЧІЙ СПАДЩИНІ О.А. ЗАХАРЕНКА Автор: О. І. Дворчук Черкаський національний університет імені Богдана...
12690 Переглядів
Реклама 2
New blog posts
Статистика сайту
Огонек: Священики по прямій
by Guest on Jul 19, 2011
Огонек Росія

Як вийшло, що кожна сім'я українського села Залісці виховала одного або кількох священиків, - пише Олена Кудрявцева в російському журналі Огонек.
Невелике село Залісці в Західній Україні називають другим Ватиканом, містом священиків чи просто кузнею кадрів для церкви. Тут стали священиками більш ніж 300 осіб, випередивши за чисельністю місцевих фермерів, вчителів і водіїв. Значна частина залісецьких священиків служить у Росії, але в липні, коли православні відзначають хрещення Русі, вони відвідують свою малу батьківщину
Слово "залісці" з наголосом на другий склад, означає, що село розташоване за лісом. Правда, за 700 років існування села місцевість навколо сильно змінилася, і тепер воно стоїть якраз посеред лісу. Залісці, розташовані осторонь від усіх трас, вкриті кронами гігантських беріз, каштанів, кленів і волоських горіхів, виявити неможливо навіть з гелікоптера. Не так просто відшукати шлях до села і низом.
Після дощу дороги, які так можна назвати з великою часткою оптимізму, перетворюються в пастку для машин і гумових калош. Проїхати можна тільки кіньми - їх тут запрягають двійками в невеликі дерев'яні візки, що нагадують колісниці древніх римлян. Процокає подібний транспорт, і на вулицях стає так тихо, що можна чути, як крутяться лелеки у своїх величезних, схожих на рятувальні круги, гніздах.
Але от масово, як під час епідемії якої, священики стали з'являтися наприкінці
1970-х років. Дивишся, людина все життя шофером була, їздила на важкому
тракторі, збирала цукровий буряк і раптом в 40-50 років стала священиком
- Знаєте, до нас зазвичай тільки один раз приїжджають, - про всяк випадок попереджає глава сільради Марія Копач, - вдруге таку дорогу осилити неможливо. Ми так мало вибори президентські не зірвали. Де перший будинок на пагорбі стоїть, там взимку завжди дорогу замітає, і нас повністю відрізає від світу. Ось там якраз бюлетені і застрягли. Довелося запрягати сани, тягнути їх через замети - адже в нас і до мінус тридцяти буває.
Чому саме тут, у такому потаємному місці виникло невичерпне джерело священнослужителів, однозначно сказати не може ніхто. Це факт тим більше дивний, що за вісім кілометрів, якщо йти навпростець через ліс, розташована знаменита православна святиня - Почаївська лавра, яка, за ідеєю, і повинна була б стати кузнею кадрів. Але феномен виник саме в Залісцях.
- Віра в цій землі була завжди, храм наш ніколи не закривали, - каже голова місцевої адміністрації Марія Петрівна, у якої в кабінеті на місці традиційного президентського портрета висить Почаївська ікона Божої Матері. - Але от масово, як під час епідемії якої, священики стали з'являтися наприкінці 1970-х років. Дивишся, людина все життя шофером була, їздила на важкому тракторі, збирала цукровий буряк і раптом в 40-50 років стала священиком. Можна сказати, прямо залишали люди трактори в полі і йшли в храм.
Галина Шляхтюк, директор місцевого Будинку культури, буденно перераховує тих, хто круто змінив свою долю. Довгий список прізвищ оповідає про якусь дивну неминучість звернення до Бога.
- Ось Дмитро Киричук довго вчився на хірурга, в Тернополі працював у районній лікарні, а потім став священиком, - каже Галина Іванівна. - Толік Семора журналістом був у великій газеті - священиком став. Старший Бойків серйозно радіоелектронікою займався - став священиком.
- Тобто, ким би людина не хотіла стати, все одно вона буде священиком? - Уточнюємо про всяк випадок.
- Виходить так, - погоджується вона. - Відтоді так і повелося у нас, що практично у всіх сім'ях є священики, монахині або матінки, зайдіть в будь двір - не промахнетеся.
Від Котовського до Сави
П'ятсот дворів розкидані по великій площі досить хитромудро: якщо і була якась система розташування хат, то дуже складна, близька до хаосу. Кажуть, що в XVI столітті місцеві поселенці рятуючись від набігів турків схоронилися тут між ярів. Відтоді будинки, які замінили глиняні хати, стоять де доведеться - одні на схилах ярів, інші в низинах, треті, навпаки, на верхівках пагорбів, так, що за парканами відкривається зелена прірва.
Якщо брати в розрахунок хутори, розташовані на помітному віддалі, то село так просто не обійти: коли два роки тому сюди нарешті протягли газ, місцеві мешканці дізналися протяжність вулиць - 29 кілометрів. Захочеш піти за сіллю до сусідів - повернешся на інший день. Тому кожне господарство тут влаштовано на манер фортеці, щоб у разі чого не залежати від зовнішнього світу: вирощують овочі, ягоди, печуть хліб з великими дірками, тримають курей і корів, варять варення, роблять соки, збирають гриби і виготовляють сир за особливим рецептом. У молоко додають сіль, спеції, кип'ятять, а потім ставлять застигати на холод. Сир виходить м'який, яскраво-жовтий, як шматочки місяця.
Кожне господарство тут влаштовано на манер фортеці, щоб у разі чого не залежати
від зовнішнього світу: вирощують овочі, ягоди, печуть хліб з великими дірками,
тримають курей і корів, варять варення, роблять соки,збирають гриби і
виготовляють сир за особливим рецептом
Взагалі, інфраструктура в Залісцях досить аскетична: два храми, каплиця, сільрада, школа, незмінний магазин і Будинок культури, на дверях якого висить замок. Зараз у директора Галини Шляхтюк, можна сказати, вихідний - в православний піст дискотек у селі не буває, оскільки з місцевої молоді все одно ніхто не прийде, а приїжджим, які працюють на скуплених фермерами землях, весело і без дискотеки - спиртного в магазині достатньо. Тому у Галини Іванівни є час для екскурсії.
На кожному перехресті доріг тут стоїть особливий хрест, пофарбований білою фарбою. Якщо хтось помирає, на хрест вішають хустку, якщо йде в армію - вішають стрічку, відзначаючи, таким чином, два шляхи в невідомість. Хрести ці перестояли революцію в сусідній тоді Росії, Червону армію, яка прийшла в 1939-му, і всю радянську владу.
На паркан, за яким живе сім'я Гутовичів з п'ятьма священиками і донькою-матінкою, надіті друшляки, терки і скляні чашки, як голови переможених ворогів. Зараз всі, хто був удома на чолі з 85-річною Ганною Гутович, пішли пішки до Почаївської лаври. У дворі ідеальна чистота, на мотузках, пов'язаних з капронових колготок, сушаться постілки, а по чагарниках подорожників бродять індичата.
- Думаю, вся справа у ченці Саві, - каже сусідка Гутовичів, Ганна Бабак, завуч місцевої школи. - Він тримав все село в духовній напрузі, дуже праведно жив, проповіді говорив. Ось я своїх хлопчиків особливо і не виховувала, сім'я не була релігійною, нічого про Бога не говорили. Діти самі вирішили стати священиками. Старший син, Анатолій, був дуже старанний, вступав то в одне ПТУ, то в інше, потім влаштувався до знайомого працювати в Сергієву лавру і там раптом через якийсь час висвятився. Ну а для молодшого старший завжди прикладом був - теж його стопами пішов. Як так вийшло - навіть складно сказати.
Ганна Олексіївна говорить з деяким подивом, як ніби тільки зараз помітила порцелянових янголів в буфеті, численні ікони в будинку і розкладені на картатому аркуші паперу шматочки просфор.
- Усе-таки вся справа у ченці Саві, - наполягає вона, починаючи молитву перед обідом.
Монах Сава, насельник Почаївського монастиря, був надісланий до Залісців в 1962 році. Була така радянська практика - висилати особливо обдарованих священиків подалі в ліси. Але на ділі Залісці виявилися не такі прості. По-перше, остаточно радянська влада прийшла сюди в 1939-му, і тому тут не було винищено такої кількості кращих представників народу, як в Росії, по-друге, місцеві жителі довгий час існували в очікуванні експансії католиків і тримали себе в духовній мобілізації. Ще в XVI столітті у відповідь на Люблінську унію, згідно з якою місцева православна церква повинна була визнати першість папи римського, виник потужний православний рух - були створені братства, які вели активне християнське життя, захищали храми і берегли православну віру.
Думаю, вся справа у ченці Саві, - каже сусідка Гутовичів,Ганна Бабак, завуч
місцевої школи. - Він тримав все село в духовній напрузі,дуже праведно жив,
проповіді говорив
Радянська влада на місцеві релігійні звичаї дивилася крізь пальці. Тим більше, що тут, завдяки працьовитості місцевих жителів, відмінно функціонував колгосп-мільйонер, який спочатку назвали на честь Котовського, потім на честь Жданова і, врешті-решт, вирішили назвати "Світанком", щоб більше не перейменовувати. Традицію ходити в храм тут передавали разом з навичками вирощування капусти, збору звіробою і березового соку.
- Наші діди і бабки були дуже віруючими, хоча подробиць вони, звичайно, не знали, - каже Марія Копач. - По суті, ми зараз знаємо набагато більше, ніж вони, але за радянських часів більша частина села, незважаючи ні на що, з ретельністю ходила в храм, особливо на великі свята, а менша частина, разом з міліцією, з таким же запалом її не пускала. Після пасхальної ночі рано в понеділок у школі обов'язково влаштовували якийсь довгий захід, і якщо ти не приходив - ганьбили на лінійці і дерли вуха. Цікаво, що зараз ті вчительки, які зривали з дітей хрестики і стояли в оточенні, щонеділі йдуть на літургію, а їхні діти стали священиками.
Монах Сава жив у маленькому будинку поруч з дерев'яним храмом Покрова. Жив він без жодних зручностей, вирощував троянди, дарував дітям на колядки по рублю і користувався неймовірним авторитетом серед місцевих жителів. Значна частина священиків, які прийшли до церкви в 1980-ті роки, зобов'язана цим саме йому.
- Він зберігав таку просту народну віру, - каже отець Федір (Мартинюк). - Закликав охороняти від спокус. Для цього, до речі, в нашому селі сьогодні створені всі можливості: доріг немає, умов для життя немає, для молоді ніяких розваг, окрім як на вечірню сходити.
"Краще кадило, ніж грядки"
Вітер великих змін - перебудова - в Залісцях був сильно отруєним радіацією. Про Чорнобиль тут досі говорять із здриганням, занадто вже близько рвонуло. Річка Ікша, що тече низом і розділяє білосніжні поля квітучої гречки майже навпіл, - притока Прип'яті. Після Чорнобиля, як кажуть місцеві, зі світом щось сталося і все стало не так, як раніше: зими стали теплі, а літа - холодні, люди стали швидше вмирати, комахи набули особливої стійкості до отрути, а молодь зовсім втратила повагу до старших . Але найгірше, як виявилося, було ще попереду.
- Страшні роки прийшли в середині 1990-х, - згадує Марія Петрівна. - Зарплату видавали оцтом, консервованими кабачками і горілкою. Отримуєш такий товар і думаєш, як на це прожити і дітей прогодувати. Ми тоді почали їздити до Польщі, везли туди все, що могли роздобути в магазинах, - унітази, мишоловки, таблетки від молі, сокири. Все це відбувалося в якомусь жахливому режимі, в постійному страху перед бандитами.
По-перше, остаточно радянська влада прийшла сюди в1939-му, і тому тут не було
винищено такої кількості кращих представників народу, як в Росії, по-друге,
місцеві жителі довгий час існували в очікуванні експансії католиків і тримали
себе в духовній мобілізації
Набагато безпечніше здавалося їздити на роботу в Росію. Особливо популярним способом заробітку були вилазки в Тамбов - обробляти буряк. На людину покладалася територія в 12 гектарів.
- Ми тоді з чоловіком поїхали вдвох, заробили дуже добре - за два місяці 5 тисяч рублів і 9 тонн зерна, - говорить Галина Шляхтюк. - Можна було купити "москвич", а зерно ми частиною обміняли на ліс, а частину засипали на горище, а потім з цікавістю спостерігали, як весь наш будинок наповнили довгоносики. Але в будь-якому випадку це були відмінні гроші, і в наступному році я хотіла їхати ще, правда, чоловік, з жахом згадуючи ці бурякові грядки, що йдуть за горизонт, сказав ні - краще вже я буду кадилом махати, ніж там надриватися.
У 1990-ті роки церква отримала небувалий приплив священиків. Висвячували буквально всіх, хто знав, що таке кадило. Призводила ця практика до досить абсурдних ситуацій. Кажуть, у священики пішов бандит, який одного разу побив архімандрита Саву - напав на його будиночок, покалічив монаха і витяг у нього золоті зуби. Ім'я злочинця Сава так і не назвав, і того вирахували за слідами інших злочинів.
- Слава Богу, хтось вчасно впізнав пройдисвіта і його не висвятили на священика, - кажуть місцеві. - Але взагалі, священик нині не той пішов. За радянських часів треба було серцем горіти, щоб потрапити на служіння, а зараз все просто. Йдуть не Богу і людям служити, а за задоволенням, за "нескромними" машинами і зручним житлом.
На загальному тлі сім'я Замковських виглядає винятком - у них в роду немає жодного священика. 70-річний Михайло Єлисейович, тракторист, збирає у себе у дворі квіти липи, їх потім можна продати по 14 гривень за упаковку. Його дружина Надія заклопотано лічить кількість місць на завтрашньому весіллі.
- Я в батюшок не вірю, я в Бога вірю, - каже вона, пропонуючи набрати малини в її саду. - Якщо буде якась потреба, я не до них піду, а упаду тут на коліна в картоплю і буду Бога просити. У мене син в Югославії служив і якось давно листів не було, тому на душі у мене стало неспокійно - пішла молитися. І потім виявилося, що в той момент він зайшов у занедбану школу, де пролунав вибух. Він дивом виявився живий - тільки осколком вухо подряпало.
Після Чорнобиля, як кажуть місцеві, зі світом щось сталося і все стало не так,
як раніше: зими стали теплі, а літа - холодні, люди стали швидше вмирати, комахи
набули особливої стійкості до отрути, а молодь зовсім втратила повагу до
старших
Сучасні новини політики та економіки йдуть у Залісці, здається, так довго, що дорогою втрачають всю свою гостроту. З кожним роком люди все менш охоче ходять на вибори, воліючи зайвий час провести в городі, користі, кажуть, буде більше.
... Дві конячки важко тягнуть вгору віз. Два роки тому з Маньки та Васьки вони перетворилися в Руду і Лисого - не дуже красиво, зате по-християнськи.
- Нам в семінарії пояснили, що людські імена тваринам давати - великий гріх, - говорить другокурсник Почаївської семінарії Микола Левусь. - Взагалі, все набагато зрозуміліше в житті, коли вчитися починаєш. Хоча багато братів, я розмовляв, не збираються після закінчення ставати священиками. Пішли, бо не знали, чим себе зайняти, або щоб виправитися, навчитися утримуватися від спокус.
Коні завозять нас на найвищу точку села, звідки в ясну погоду видно і сині куполи Покровського храму, і Почаївську лавру. Тут на велосипедах ганяють хлопчаки - майбутні священики в третьому поколінні. Восьмирічний Сегійко захоплено розповідає про останній мультик, а потім ділиться своїми мріями.
- Я хочу настільний хокей, ковзани і щоб усі люди стали православними, - говорить Сергій. - Православні люди живуть дружно, а неправославні сміються над Богом і знущаються над іншими, як Рома у нас в класі. Я з ним не буду дружити, поки він не стане православним. Допомогти йому? А як тут допоможеш, віру людина може обрати тільки сам, хіба можна примусити людину вірити?
***
У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.
Заява Редакції
Використання матеріалів stattitablohy.ezreklama.com дозволяється лише за умови наявності імені автора роботи та прямого посилання (лінку) на цей сайт. Вебсайт і послуги http://stattitablohy.ezreklama.com є надані компанією EZREKLAMA (Манітоба, Канада). Відповідальність за зміст публікації несуть їх автори, думка редакції може не співпадати з думкою авторів публікації. Редакція залишає за собою право редагувати матеріали.
Українська музика рокeрує
Most Recent Articles
- Jul 20, 2013 Іспит совісті - розмова про любов by DGoarrytor
- Dec 31, 2012 Щоб у полі врожайно, у коморі повно, а в домі – склінно... by Guest
- Mar 27, 2012 Рецепт життя від Блаженнішого Любомира Гузара by Guest
- Dec 27, 2011 У Ватиканi знайшли рукопис про трьох царiв, якi вiтали Iсуса by Guest
- May 3, 2011 Таємна Вечеря Ісуса "була в середу" by Guest
ПИШИ УКРАЇНСЬКОЮ
HTML block #1
Random Articles
Інтернет-користувачам загрожує новий вид шахрайства
Ізраїльські вчені з Університету Бен-Гуріона прийшли до висновку, що світ найближчим часом може захлеснути хвиля злочинів, класифікованих як...
Постать Миколи Міхновського в історії України
Автор: Тетяна Клименко У листі до російського міністра внутрішніх справ Сіпягіна в 1900 році, що був видрукуваний іменем “РУП” у львівській...
Прес-випуск: Про суб’єкти ЄДРПОУ по Глибоцькому району станом на 1 жов
Станом на 1 жовтня 2011 року в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) по області значилось 17648 суб’єктів, з...
Спотворення реклами
Автор: Резніченко Оксана Реклама оточує нас скрізь: на вулицях, на телебаченні, в інтернеті.... усюди є реклама. Це не є погано. Погано те, що...
Культура XIV-XVI століття
Автор: Коломоєць Ольга Після занепаду Київської Русі литовське проникнення, польська експансія, татарська агресія суттєво вплинули на перебіг...
Actions
Повідомлення
Very Bottom Block Position
Ваше оголошення тут
Пишіть admin@ezreklama.com
Реклама 3
Новини
Міністерські портфелі з українським корінням у новому уряді Канади
Nov 8, 2015
Етнічно та гендерно різноманітний новосформований канадський уряд буде діяти злагоджено та переконливо в обстоюванні української позиції на міжнародній арені та залучення нових партнерів до підтримки України. Такі сподівання висловлює посол Канади в Україні Роман Ващук. Канадський уряд в особі... Читати далі →
Новопризначений міністр Маріанна Мигайчук відвідала святкування 99-річчя Канадського-українського інституту "Просвіта" у Вінніпезі
Nov 8, 2015
Сьогодні, 7-ого листопада 2015 р., ми були свідками події історичного значення, яка відбулася у Вінніпезі, в приміщенні Канадського-українського інституту "Просвіта" де відбувся бенкет з нагоди його 99-річниці. На запрошення голови Манітобської філії Ліги Українців Канади п.... Читати далі →
ВКонтакте, Яндекс та Мail.Ru почали "зливати" ФСБ дані про своїх користувачів
Sep 6, 2014
Субота, 06 вересня 2014 Соціальна мережа "ВКонтакте" включена до реєстру Роскомнадзору в рамках виконання скандального "закону про блогерів", прийнятого в Росії 1 серпня. З відповідною заявою виступив прес-секретар Роскомнадзору Вадим Ампелонський.... Читати далі →