Автор: Анна Свентах

Спеціаліст з вивчення біблійного івриту (офіційна мова Старого Завіту Біблії. – Авт.), старший науковий працівник Бродівського історико-краєзнавчого музею Андрій Корчак розповів про поїздки в Палестину, свою музично-неформальну молодість та ставлення до сучасного стану релігії.

- Я вважаю себе людиною віруючою, але ще й досі не визначився з релігією. Народився я у релігійній сім’ї. Батько належав до протестантів. Дід із греко-католика теж перейшов у цю релігію. А протистояння між різними конфесіями в «досовковий» період було дуже гострим. Ще в дитинстві я пройшов через усю цю релігійну кухню: з одного боку – Брежнєв, компартія, вчителі у школі, які кажуть, що Бога нема, а з іншого – будинок-молільня, маленькі темні лампочки і зашторені вікна під час читання Біблії. І навіть після перебудови, коли вже дозволили ходити до церкви, в мені все ще жили два світи.

- Чим жили в юнацькі роки?

- У той період мого життя для мене поняття «щастя» містилося у трохи переробленому вислові: «Секс, алкоголь, рок-н-рол». Наркотики наша компанія не любила, адже вважала, що від них може виникнути залежність, а від алкоголю – ні. Слухали Віктора Цоя, коли він ще сам деренчав на гітарі. Зараз це екзотика, а для нас все це було живим життям. Ми не шукали в музиці кумира, а просто слухали класних виконавців. Ну а потім уже пішли хіпі, патли, гітара. Навіть я трохи «музикував», але потім відійшов від цього. Якщо не можеш зробити у музиці нічого нового, то займайся витинанням з паперу чи складанням церков із сірників. Школа, батьки, комуністична партія чи український національний рух не могли дати того, що нам було потрібно. Та є й інший бік медалі. В той час відомі музиканти вживали наркотики, були замішані у різного роду непристойностях, а молодь усе це копіювала. Взагалі, я був у неформальних, кримінальних і релігійних колах і, в силу свого досвіду, можу сказати, що перші два – це суцільна тупість, самознищення. Хоча з моїх знайомих «ефект скочування» невеликий – ніхто із них не помер і не сів у тюрму.

- То як же влилися у релігійні кола?

- Дитинство, напевно, у мені прокинулося. Після закінчення університету ім. Франка (вступив у віці двадцяти двох років на перший курс стаціонарного навчання) почав обережно контактувати з біблійним гуртком при греко-католицькій церкві. Одного разу мене дяк з церкви запитав, чи я не знаю івриту, мовляв, треба було б для парафії. Я зацікавився цим і попросив знайомих купити мені у Львові «Підручник біблійної мови». Почав вчити, але потім поїхав у Петербург. Згодом знову повернувся до вивчення, але одружився і вже було не до того. Аж з третього заходу пішла наука. Хотів організувати у Бродах якийсь гурток, де б збиралися за обговоренням біблійних питань проповідники, пастори, освічені релігійні люди, але не вийшло. Зрозумів, що їм потрібна не культура, а більше набожність. А тому і переорієнтувався – почав розшифровувати написи на надгробках з єврейського кладовища. Показав людям і їх це зацікавило. Деякі навіть помандрують восени у Нью-Йорк. Одна моя знайома викладачка з Львівської політехніки попросила дещо перекласти. Я зробив для неї переклади, а вона мені надала корисну інформацію щодо можливості поїхати з Москви до Ізраїлю на стажування. Так я і потрапив у Палестину.

- Розкажіть про своє перебування у Землі Обітованій.

- Чесно кажучи, я не зовсім дотримувався програми стажування просто тому, що мені було не все цікаво. Наприклад, коли всі вчили іврит, я їздив на море в Тель-Авів купатися. А здебільшого наше стажування було просто відчиткою надгробків. Але я часу даремно не гаяв – сам собі влаштовував екскурсії. Палестину, напевно, краще знаю, ніж Броди (усміхається).

- Читали єврейську Біблію в оригіналі?

- Маєте на увазі Тору (перші п’ять книг Біблії)? Звісно, читав. І нічого проти християн там не знайшов. Це та ж сама Біблія, а ті, хто стверджує протилежне, – неосвічені антисеміти. Зовсім інша річ – книги Талмуду (кодекс релігійно-юридичних правил життя євреїв. – Авт.), які налічують близько п’яти тисяч сторінок. Там можна знайти вороже ставлення до християн, але це абсолютно характерно для Середньовіччя. У християн теж є трактати з антиіудейськими мотивами, та цього чомусь до уваги не беруть.

- Чим займаєтесь зараз?

- Обліковую всі придорожні хрести та фігури в районі, розшифровую різноманітні написи, записую цікаві легенди та історії, які з ними пов’язані. А також викладаю релігієзнавство у гімназії імені Івана Труша. Роблю це не сухо, а з різноманітними прикладами, від душі. Викладаю так, як я сам це розумію, адже жодних посібників для школярів з цього предмета немає. Звісно, хотілося б передати свої знання, але зараз, на жаль, це мало кого цікавить.

Автор: Анна Свентах
Джерело: Високий Замок  www.wz.lviv.ua