Таємне життя священиків

Автор: Anita Czupryn (Аніта Чуприн)

Фото : (© Mikołaj Nowacki/POLSKA) Polska Times.

Закохуються. Фліртують. Займаються сексом, плодять дітей. Як нормальні люди. З тією лише різницею, що в укритті. Понад половина польських католицьких священиків хотіла б мати легальних дружин і водночас відправляти меси в церкві. Священик  Войтек  робить покупки в Auchan: декілька пляшок французького вина, коньяк, сири,маслини, виноград. - То не на романтичний вечір з жінкою, - моргає, вказуючи на  пакети. - То на вечерю з єпископом.

Приходський священик мене просив дещо придбати. Ми зустрічаємося в бістро в супермаркеті. Священик знає, що я хочу писати репортаж про чоловіків в сутанах, які живуть з жінками, а водночас служать Церкві. Відразу пропонує, щоб мизверталися між собою на "ти". Високий, огрядний брюнет в джинсах. Долоні має широкі, кутасті, кругле лице, гострий погляд. Проживає на Помор'ї. Тридцятирічний, вживає молодіжну мову: "доганяєш", "розслабся". Часто говорить також "кузьва", а секс з жінкою називає "траханням". Але то віднедавна. Раніше було інакше. Закохався п'ять років тому. Вона була студенткою. -  Я абсолютно з'їхав з глузду через неї, - розповідає. Хотів відмовитися від священства.

Розмовляв з приходським священиком, був в єпископа. Почув: "Тільки не це. Ти одержиш час на роздуми. Офіційно ми відрядимо тебе на навчання". Неофіційно - і його керівництво про це знало - жив з жінкою в житлі, яке купив на її прізвище. Говорить, що купив їй також автомобіль. Протягом трьох років вели спільне господарство в будинку. Вона закінчила навчання і одного дня сказала йому, що пориває з ним. - Я інвестував в неї гроші, почуття, все. Повернувся до садиби священика голий як турецький святий, - розповідає.

Бог целібату не вимагає

Професор Юзеф Баняк з Відділу Теології Університету ім. Адама Міцкевича в Познані, соціолог релігії, для своїх досліджень провів з священиками понад 800 інтерв'ю про їх  приховане сексуальне життя. З цих інтерв'ю випливає, що для начальників Костелу найважливіше є одне: щоб священик не відмовився від священства та не хотів одружуватися. - Говорять: "Як ти хочеш, то владнай ці справи потихеньку. Не відходь, ми тобі допоможемо", -розповідає Юзеф Баняк. Священиків, які наважуються на шлюб з жінкою, костельні ієрархи трактують як зрадників. Бо розгубилися. Посміли виступити проти символу святості інституції. Підходять до питання так, як за часів середньовіччя. З тією лише різницею, що остаточно  залишаються позаду з таким мисленням.- Сьогодні парафіяни не роблять скандалу з того, що священик живе з жінкою, - говорить професор Баняк. - Якщо він добре виконує костельні обов'язки і чесний по відношенню до пастви, вміють бути поблажливі. Дорікають священикам головним чином за матеріалізм, дурість і хамство.

Тим часом вже 54 % священиків хотіло б засновувати сім'ї. 52 % переживає кризу, пов'язану зі священицькою тотожністю. Одна третя обдумує відхід з костелу. Головним приводом є целібат. - Целібат - то заборона подружжя і присяга самітності, - точно визначає професор Баняк. - Але  це  не означає  відсутність сексу. Священик не може мати дружини, але це не означає, що не має жінок. Якби однак одружився - був би викинутий з Костелу.

На думку Баняка, Бог не вимагає целібату. Вимагає її інституція Костелу. Щоб його  структура була цілісна, нічим не порушена, а священики слухняні. - Молоді семінаристи все частіше оспорюють факт обітниці покори, - продовжує професор. Отже, про таємні перелюби ієрархи часто нічого вже не говорять. Священики, з якими розмовляю, жаліють про одне: що не могли бути легальними чоловіками для своїх жінок (12 % визнало, що знаходяться  в постійних зв'язках). Погодилися з тим, що ламають заповідь: "Не чини перелюбу".

Але якби відійшли з Церкви, було б ще гірше. Важко опинитися їм в нормальному житті.  А тому майже 80 % тих, які позбулися сутани, говорить, що якби могли, повернулися б до Костелу. Роздерті на частини: там не уміють жити без жінок, бракує їм кохання, близькості другої людини. У світському світі також терплять: бракує їм відчуття безпеки, мають відчуття зради, сумують за Богом.

Єдиним діючим священиком, який погодився розмовляти відверто про своє сексуальне життя, є священик Войтек. Важко його однак визнати представником всього середовища, бо коли більшість говорить про потребу сімейного тепла і тривалого зв'язку, він вважає інакше. - Коли я повернувся на парафію, охопила мене сексуальна лихоманка. Одна, друга, третя жінка. Ти не маєш поняття, скільки жінок хоче спробувати сексу зі священиком. Але мене не цікавили парафіянки.

 
Домовляється з жінками через інтернет, зустрічається  вечорами, переважно на пустому о цій порі паркінгу дисконту. Знають тільки його ім'я. Говорить, що немає до них спеціальних відчуттів. Жодних романтичних побачень, розмов, порожніх обіцянок. Двадцять хвилин-півгодини - і по всьому.  Професор Баняк зауважує, що усе більше священиків користується інтернетом  з цією конкретною метою. - Костельна влада не розуміє, що так робиться: священик входить на чати, не мусить шукати жінку в парафії, легше йому приховати романс. Має автомобіль, багато часу і гроші. Між сьогоднішніми молодими священиками та їх начальниками панує прірва.

"Klecha"("Клеха") шукає коханку

Перевіряю, як то є з священиками на чаті. Я клікаю "Klechа-41". Представляється як священик Збишек. Цифри біля імені означають вік. Вже 15 років проживає в Словаччині. Шукає коханку. Раз на два місяці їде в Польщу, проживає в Тримісті (Гданськ, Сопот, Гдиня), тоді міг би і зустрічатися. Священик Збишек має, як описує, 176 см росту, важить 100 кг, має карі очі і є брюнетом. - Мав жінку, залишила мене, - пише. - Може тому, що в мені нема нічого особливого. Коли я повідомляю, що є журналісткою - відключається.

Наступний в списку відвідувачів - "Податливий Священик". Проживає у Вроцлаві, має 35 років, 181 см росту, важить 80 кілограмів. - Я красивий, як кінематографічний коханець. - пише. - Шукаю зрілу жінку, 40-50 років. - Що ти думаєш про целібат? - я питаю. У відповідь висилає усміхнене личко: - Секс-зустрічі не протирічать целібату. Я мрію про цілування стоп. Цього разу я відключаюся. - "Священик спокусить заміжню жінку" - наступне оголошення.  - А потім піде відправляти месу? - задаю провокаційне питання.  Відповідає мені цитатою з Кортасара: - "А по виконанню цього всього вмивається,  посипає руки тальком і знов стає тим, ким не є насправді".

Як чоловік і не чоловік

У віртуальному світі вони відважні. У реальному навіть ті, про яких я знаю, що мають дітей іпостійні зв'язки, не хочуть розмовляти, навіть анонімно. - Мені вдалося витягнути їх на довірливу розмову тільки тому, що сам я є священиком - говорить священик Петро Дзедзей, автор книжки "Покинуті сутани". Має 40 років, проживає в Щеціні. Провів понад сотню розмов з колишніми священиками, у віці від 30 до 80 років. У книжці з'явилося 26 анонімних інтерв'ю. - Також не хотіли розмовляти, в паніці відкладали слухавки. Але я мав адресу, їхав,  стукав у двері.  Говорили, що коли б не я був священиком, ніколи в житті б не відкрилися. Співбесідниками священика Дзедзея були ті, які для жінки наважилися на відхід зі  священства. Книжка вийшла в 2007 році. Однак сьогодні священики щораз рідше думають про те, щоб залишити сутани для жінки. По-перше надто багато мають до втрати, по-друге призвичаїлися до такого подвійного життя. - Молоді мають ще час, щоб щось осягнути, змінити професію, навчитися жити в суспільстві. А старі куди мають іти? Хіба тільки під міст, - говорить священик Дзедзей.  Священик Войтек: "Колеги, які мають жінок і дітей, не мають намірів відмовлятися від священства. Перейшли над цим до порядку денного. Ми розмовляємо про секс між собою, бо певних речей не вдасться приховати".

Перераховує:

- Священик А. проживає в  Іркутську. Живе з росіянкою, має дитину. Священик B. набешкетував в Мексиці, повернувся, але облишив там двійко дітей. Священик C. є військовим капеланом і батьком підлітка. Священик Д. працював в курії, але після конфлікту з начальником одержав пайок до страшної глушини - ледве 300 душ. Цвіте і пахне там 15 років, проживає з жінкою, також має доньку.

А священик Вінчеслав Л., колишній приходський священик парафії в Яніках? Скільки галасу було навколо нього, коли його молода коханка, Едита Л., народила донечку. А священик, переляканий, ще просив лікарку, щоб "щось зробила, щоб дитина не жила". Швиденько курія  вислала його у відрядження з Янікова. Куди? Того керівництво не хотіло повідомляти. Коли справа  притихла, священик знов регулярно відвідує коханку і дитину, вважає їх своїми. Однак у батьківстві не зізнається. 16 січня цього року до суду надійшов позов про встановлення, чи священик Вінчеслав є батьком дитини. Йдеться про проведення аналізу ДНК. Не визначено ще терміну слухань. Якщо батьківство буде доведене, прокуратура звернеться з приводу признання дівчинці 350 злотих аліментів місячно. - Так, насправді, з них ані чоловіки, ані батьки, ані коханці, ані священики. Таке не-відомо-що, - підсумовує священик Войтек.

Вільна американка

Дзвоню до священика А. до Іркутська. Наводжу результати найновіших досліджень професора Баняка. Священик А. ними обурений: - Ніхто священиків не змушує до того, щоб були священиками, - кричить. - Я невипадково дзвоню саме до вас, щоб про це поговорити, - говорю. - Бо я дізналася, що ви також живете з жінкою і маєте з нею дитину.  На  другій стороні телефону довга тиша. Нарешті чую: "Чиста плітка. Зрештою, тема целібату є безглузда. Не має про що розмовляти"   Я дзвоню до священика B., який "набешкетував" в Мексиці. Має 43 роки, є віце-директором одного з монастирських  будинків. - Я  за целібат, - заявляє. - Але я хотів би, щоб був вільний вибір: хай ті, що хочуть вибирати неодружений стан, присягають целібат, а ті, які хочуть мати дружин і сім'ї - також могли бути священиками. Нещодавно приїхав до мене колега з сусідньої парафії. З жінкою. Вона - пані доктор.

Вільні відносини.

Тільки секс, алкоголь, виїзди на відпочинок, розваги. Подружжя? По що? Чоловік плюс дружина дорівнює проблеми. Така вільна американка зручніша. Тему своїх  пригод  з жінками обминає: "Спочатку і перш за все я є чоловіком, потім священиком. Я на свою тему чув багато пліток. Моя невдача в тому що я подобаюся жінкам. Звідти ці плітки. З тією лише різницею, що є багато жінок, які попросту хочуть мати дітей з священиками. Сам я мав такі пропозиції. А я не уявляю собі торкатися жінки, якої я не кохаю". А що з дітьми? - Раз я був на говіннях в одній з парафії в Бартошицях. На зустрічі з молоддю я поцікавився хлопця: Ким є твій тато? "Священиком", - відповіла дитина. У цій парафії було п'ятеро дітей священиків. Багаті єпархії мають аліментний фонд. Бідніші (якщо священик "залетів" але в костелі веде себе добре) висилають його на хорошу парафію і сам платить аліменти. Але офіційно ніхто вам того не скаже. Курія виходить з передумови, що як священик любить бабів (висловлювання оригінальне), то ще є добре. Гірше, коли любить чоловіків.

Професор Баняк  визнає, що з дослідженнями гомосексуалістів серед священиків ще важче. Це більше табу, ніж факт, що священик займається сексом з господинею в будинку священика. Особливо після того, як Папа римський сказав, щоб до семінарій не допускали гомосексуалістів. "Передбачається, що одна третина священиків - геї. З тим, що великий відсоток молодих семінаристів набирає гомосексуальних ознак лише в семінарії", - каже професор Баняк. Дослідження професора Баняка дратують Церкву: - Єпископ Пєронек на мої попередні дослідження з 2001 року говорив: "Є до д...". І додавав: "Для чого порушувати такі справи, то внутрішня справа костелу". Вчора я одержав мейл від якоїсь віруючої католички: "Я бажаю вам  і всій  вашій сім'ї, що б ви захворіли на рак. За те, що розбиваєте католицький  костел в Польщі". Коли професор Баняк зробив дослідження серед колишніх священиків на тему їх кризи віри і приводів  виходу з костелу, багато осіб старалося  змаргіналізувати їх значення. - Один з єпископів махнув рукою звисока: "Для чого професор займається "колишніми?" -розповідає.  "Колишнім", тобто священиком, який вирішився легально утворити сім'ю є Юзеф  Стрежиньскі з Лісової Підкови. Чи щасливий?

- Як то в житті, - сміється. Як кожен семінарист, перед прийняттям священицьких висвячувань, склав декларацію життя в целібаті. - Це довічне зобов'язання, що я буду цього дотримуватися до останнього дихання, - говорить з легкими насмішками. - А цього гарантувати не можна. Я не знав свого майбутнього, своїх можливостей і потреб. Коли я полюбив жінку, я не хотів бути дволичним. Я думав: чи я повинен усе життя жаліти про це, що я відмовляюся від кохання? І вішати людям лапшу на вуха з амвона? Я поставив все на одну карту. Попросив єпископа про звільнення з целібату.

Церква підмітає під килим

Принципом костелу є те, щоб про певні речі, які трапляються, загалом не говорити. Так, немовби їх  взагалі не було. - Скажу дипломатично: після появи моєї книжки "Покинуті сутани", мої зверхники не були задоволені, - говорить священик Петро  Дзедзей.

Священик Юзеф втратив право на житло в садибі священика, одержувати фінансові винагороди, єпископ відмінив йому так звану канонічну місію. - Означає це, що в  костелі працювати вже не міг. Весь час я є священиком, але священицьких функцій виконувати мені не дозволено. - На Заході інакше. Там є мало священиків, отже беруть також тих, які знаходяться в  шлюбах. Мене американський єпископ тягнув на західне побережжя США. Може, коли б я не мав дітей, легше було б прийняти рішення про еміграцію, - додає.

Юзеф Стрежиньскі вирішив допомагати священикам і їх сім'ям. Заклав інтернетівський портал: Об'єднання Одружених Священиків і Їх Сімей (http://www.prezbiter.pl/). Це єдине місце в мережі, де священики можуть знайти пораду, підтримку і допомогу в пошуку роботи після  цього, як  позбудуться  сутани. - Однак більш беруть його в облогу жінки, які живуть з священиками, знаходяться на роздоріжжі,  бо весь час важко їм вирішитися на легальне подружжя. Їм також стараємося  порадити. Ієрархи церкви замовчують тему та існування цього порталу.

- Умивають руки, - говорить колишній священик. - Життя священика з жінкою то наступна із справ, захованих під килим в надії, що перемелеться, що затихне. А я говорю: не затихне Тільки чи костел це почує? Варто навести результати досліджень, які професор Баняк  зробив серед гімназистів. Одним із запитань було: чи ти хотів би лишитися священиком або монашкою? З 319 хлопців тільки шестеро визнало, що мало такі думки в дошкільному закладі. На 600 дівчаток жодна навіть і не думала про монаше життя.

Автор статті Аніта Чуприн ( у співпраці з Альдоною Мінорчик-Ціхи), переклад статті з мови оригіналу - Марія Якубович у виданні Polska Times.