Росія залишається "тюрмою народів"

Російський імперіалізм живучий, як ніякий інший. Він постійно мімікрує, пристосовуючись до обставин та політичного моменту. Мов хамелеон, змінюючи зовнішній окрас, залишає без змін свою внутрішню сутність - великоросійський шовінізм. Так було в Російській імперії, яку лідер більшовиків В. Ульянов-Ленін називав "тюрмою народів", такою стала оновлена імперія - Радянський Союз, такою ж є і нинішня Російська Федерація, в якій начебто панує так звана керована демократія.

І хоча у Західному світі Росію політичні аналітики іменують "ліберальною імперією", насправді вона як була, так і залишається поліцейською державою, у якій поняття "демократія" (хай навіть і "керована") та "лібералізм" є лише машкарою для зовнішнього світу. Насправді ж з кожним днем у Росії посилюється поліцейський режим, при якому "крок вліво чи крок вправо" не те що для звичайного громадянина, а й навіть для основоутворювальних суб'єктів Федерації - національних автономій - означає не що інше, як "розстріл на місці". Прикладом тому - багатостраждальна Чеченська Республіка Ічкерія, прагнення якої до своєї незалежности жорстоко потоплене російськими кулями і бомбами у морі крови волелюбного народу.

Росія нині активно втручається у внутрішні справи молодих держав на пострадянському просторі під приводом захисту прав і свобод своїх громадян або так званого російськомовного населення, чи то за здійснення "права націй на самовизначення". У той же час у самій Російській Федерації елементарні права і свободи її громадян (як росіян, так і національних меншин) постійно порушуються. Про це і піде наша розмова із сучасним російським дисидентом, активістом національно-визвольного руху Татарстану Нафісом Кашаповим.

 Пане Кашапов, восени минулого року Ви як громадянин Росії офіційно звернулися до нашої влади з проханням про надання політичного притулку в Україні. Що спонукало Вас до такого кроку?

- Провокації російських спецслужб. Я - активіст національно-визвольного руху Татарстану, очолюваного моїм братом-близнюком Рафісом. Уже протягом багатьох років боремося за незалежність і самостійність нашої країни. Російській владі це дуже не подобається. Тож вона всілякими провокаціями прагне не тільки придушити у зародку будь-які вияви національної самосвідомости націй і народностей, що населяють територію Росії, а й дискредитувати в очах російської і світової громадськости будь-який національно-визвольний рух та його представників, висуваючи абсурдні звинувачення у кримінальних злочинах. Таких, скажімо, як тероризм… А подібні звинувачення за статтями Кримінального кодексу дозволяють російським спецслужбам влаштовувати будь-які провокації проти активістів національно-визвольних рухів неросійських народів та без суду і слідства запроторювати їх у тюремні застінки! Через такі провокації я змушений був залишити свою Батьківщину та шукати притулку в Україні. Нині працюю тут та, по можливості, намагаюсь брати посильну участь у боротьбі за незалежну державу Татарстан.

- Вочевидь, і звідси допекли російській владі, якщо вона вимагала екстрадиції Вас з України в Росію?

- Не знаю, не знаю… (сміється). Ну, що там для російської влади якийсь там татарин Нафіс Кашапов - політичний емігрант, який може боротися з нею хіба що газетним словом… Я ж не мільярдер, як, скажімо, Березовський, Ходорковський чи Лебєдєв, котрі своїми грошима спроможні фінансувати опозиційні до влади рухи…Річ у іншому. Ставши правонаступницею Радянської імперії у зовнішньополітичному плані, сучасна Росія успадкувала та зберегла і всю сутність системи радянського тоталітаризму, дещо "осучаснивши" її демократичними гаслами штибу "керованої демократії". Так звана керована демократія путінського розливу - це не що інше, як система придушення будь-якого вияву вільнодумства. Російським громадянам, як і за радянських часів, дозволено "інакомислити" не далі власної кухні. Інакше - будь ти банкір Лебєдєв чи неімущий татарин Кашапов - без розмов опинишся у кутузці. Тобто за будь-який публічний вияв вільнодумства ти будеш суворо покараний. Навіть якщо й емігруєш за кордон. Згадаймо долю екс-полковника ФСБ Литвиненка, отруєного на туманному Альбіоні агентами російської спецслужби…
Що ж до мене, то в січні минулого року під надуманим звинуваченням у зв'язках із терористами мене ледь не депортували із Сімферополя до Росії. Тільки втручання народного депутата України Мустафи Джемілєва завадило цьому. Я вдячний українській владі, яка, об'єктивно вивчивши ситуацію, зняла з мене всі звинувачення і надала право на проживання на вашій землі. Єдиними ж "доказами" звинувачень у тероризмі виступали фотознімки, на яких я був разом із лідерами чеченського Опору. Сфотографували ж, коли я привозив у Чечню гуманітарну допомогу від нашого руху… Ото і весь мій "тероризм"…

- Пригадується: після розпаду Радянського Союзу, коли в самій Росії набирав потуги національно-визвольний рух в автономіях Федерації, Борис Єльцин закликав тодішнє керівництво її суб'єктів брати стільки суверенітету та владних повноважень, скільки їм буде до снаги… Чимало автономних республік РФ (а одними з перших серед них були Чечня і Татарстан) зробили спробу скористатися тим закликом і стати суверенними. Чим завершився єльцинський заклик у Чечні - відомо: кров там ллється і сьогодні… А що ж Татарстан?

- Татарський народ ніколи не припиняв національно-визвольної боротьби за свою незалежність, оскільки постійно зберігалося радикальне національне ядро, у якому жила ідея відродження нашої державности. Незалежно від місця проживання, соціального стану, політичних і духовно-моральних поглядів татар, у них дуже сильний потяг до етнічного відродження, національної консолідації, відродження своєї державности, втраченої після захоплення Казані Московією 1552 року.
Коли ж стався розвал СССР, татарський національно-визвольний рух був близький до втілення своєї споконвічної мрії про відновлення державности. Але… Мріям поки що не вдалося втілитися у життя через об'єктивні й суб'єктивні причини. Головним руйнівним каталізатором тут виступило імперське мислення "демократичного" керівництва Росії. Наведений вами вислів Єльцина був лише гарним виразом обличчя при поганій грі. Якби автономні республіки втілили сказане у реальність, Російська Федерація або взагалі розпалася б, або ж перетворилася б в аморфну конфедерацію, де вирішальне слово було б не за московським "центром", а за республіками. Тож не могла московська імперська верхівка в момент тотального "дерибану" нею природних ресурсів (які мали стати народним надбанням національних республік), випустити такі ласі шматки з власного рота. Отже, й мови не могло бути про визнання у будь-якій формі права націй на самовизначення.
Використовуючи давній девіз імперії "поділяй і володарюй", російська влада зробила все для знівелювання можливостей проголошених нею ж принципів. Дивлячись правді у вічі, мушу визнати, що на хвилі руху за національне відродження чимало представників нинішньої владної верхівки Татарстану зробили блискучу кар'єру. Для них здобуття і збереження влади стало самоціллю. Тільки не для блага свого народу та побудови незалежного Татарстану, а для власного збагачення! Саме тому московській верхівці вдалося з допомогою цих манкуртів на певний час відтягнути появу на політичній мапі світу незалежної держави Татарстан. Початковий проект договору нашої республіки з Російською Федерацією, який стелив нам мирний шлях до незалежности, був так змасакрований цими перекинчиками і "центром", що від вдаваної широкої автономії Татарстану залишаються нині "ріжки та ніжки". Підписаний з Москвою 15 лютого 1994 року кабальний договір став потужним ударом по національному відродженню татарського народу.
Одним словом, Росія залишається тюрмою народів, проводячи дискримінацію за мовними, релігійними та расовими ознаками.

- Дехто може звинуватити Вас в упередженості щодо цього…

- Яка там упередженість! Навпаки, гола правда! Прикладів тому -сила-силенна. Скажімо, нам, татарам, заборонили писати латиницею, хоча вона набагато ближча до фонетики нашої мови, ніж кирилиця. Заборонено відкривати татарський університет, закрили татарські незалежні ЗМІ, спецслужби переслідують татарські громадські, політичні і релігійні організації. Спонсорів, які фінансово допомагають їм, за командою з Москви також переслідують.
Такі ж претензії до "центру" мають і башкири, чуваші, марійці, удмурти, мордовці. Ще більш не задоволені народи Кавказу і Сибіру.
Невдоволення серед корінних національних меншин Росії поки що нуртує причаєно, але набирає сили, час від часу вихлюпуючись назовні то в одному, то в іншому місці… А влада для незадоволених приготувала своєрідну "гамівну сорочку". 2006 р. тодішній президент В. Путін підписав закон, який досить широко трактує поняття "екстремістської діяльности". Під дію цього закону підпадають: публічна образа держслужбовців у зв'язку із виконанням ними службових обов'язків, насилля чи погроза застосування його проти держслужбовців чи членів їхньої родини, а також публічне виправдання "тероризму". І нині цей закон діє на повну силу, поповнюючи російські тюрми всілякими "терористами", які висловлюють незадоволення владою.
Контингент російських в'язниць, на мою думку, незабаром може активними темпами поповнюватися активістами національно-визвольних рухів. Адже навіть ті куці права, що їх автономії мають, постійно московським центром обрізаються. Дійшло до того, що (за повідомленням газети "Обзор" від 10.06.08 р.) у Кремлі дедалі більше замислюються над можливістю ліквідації посад президентів автономій. Тобто Росія поступово повертається на "круги своя". І навіть не в часи СССР, коли національні автономії існували для проформи, а в часи "вєлікодержавія", коли "інородци" були для імперії другосортним "товаром"…

- І ще одне важливе запитання, пане Нафізе! У Києві вже тривалий час діє Татарський дім "Туган тел". Чи підтримуєте Ви, як представник національно-визвольного руху Татарстану, якісь зв'язки з цією організацією, чи відчуваєте Ви від неї якусь, бодай моральну, підтримку?

- Про що Ви говорите?.. Яка підтримка, коли ми з керівництвом "Туган тел" стоїмо на діаметрально протилежних позиціях щодо подій на нашій Батьківщині! Українці та кримські татари надають нам більшу підтримку, ніж співвітчизники. На жаль, як серед Ваших співвітчизників, так і серед моїх є чимало манкуртів, готових за подачки служити чужому дяді. Один з них - керівник "Туган тел" Кандафія Хуснутдінов, який вже десять років очолює цю громадську організацію. Ця людина, якій російський посол В. Чорномирдін вручив орден "Дружба" "за розвиток російської мови в Україні", - досить одіозна особа. Подейкують, що він тривалий час перебував в Узбекистані, і коли тамтешні спецслужби зацікавилися його діяльністю, він раптово вигулькнув у Києві, очоливши вже згаданий Татарський дім, подарований урядом Татарстану своїм співвітчизникам в Україні. Татарська громада небезпідставно підозрює, що призначили його на посаду не без підказки російських спецслужб. Адже в нормальній ситуації навряд чи змогла б людина, яка не знає татарської мови, очолити культурний центр "Татарський дім", а пан Канафія - зміг.
Тож, вочевидь, не випадково "Туган тел", покликаний начебто задовольняти культурні потреби татарської діаспори в Україні, насправді кинув її напризволяще, залишивши без моральної підтримки. Діти не мають можливости вивчати рідну татарську мову за підручниками, оскільки Татарський дім їх просто не видає. Співробітники "Туган тел" стомилися від постійних докорів, брехні, самодурства і недовіри керівника. Всіх незадоволених працівників пан Хуснутдінов просто звільняє з роботи. Таким робом звільнено керівника ансамблю "Лейсен" Альфію Шевченко та її чоловіка Володимира Шевченка, редактора журналу "Дуслик" Тетяну Капелюжну, керівника хору "Шатлик" Люцію Кудрицьку… На мою думку, керівник "Туган телу" спеціально гасить паростки духовно-національного відродження татарської діаспори. Значний відсоток татар в Україні, - на жаль, російськомовні, призабули мої співвітчизники або й не знають рідної мови (я вже не кажу про українську). І ось замість того, щоб при Татарському домі відкрити гуртки для вивчення моїми земляками рідної мови (та й української теж), пан Хуснутдінов відкрив тут російську бібліотеку та гурток з вивчення російської мови! Далі й нічого сказати, бо "хто платить - той і музику замовляє". А платять, без сумніву, російські спецслужби.
Але я переконаний: жодні перевертні "хуснутдінови" не спроможні зупинити відродження національної самосвідомости ні в Татарстані, ні в Україні. Прийде час, мої земляки струсять з себе лахміття імперської облуди і національної "меншовартости", стануть гідними громадянами незалежної України чи майбутнього незалежного Татарстану.

Розмову вів Микола ЧІПКО
Джерело: Українське слово http://www.ukrslovo.com.ua/