Реклама 2

 

New blog posts

Administrator has not posted any blogposts yet.

Статистика сайту

site stats View My Stats

 

 

Яка двомовність нам потрібна?

by Administrator on Jan 15, 2009

Яка двомовність нам потрібна?

Автор: Микола Рябчук

Знаючи українську звичку постійно наступати на ті самі граблі, можна не сумніватися, що й цього року з наближенням президентських, і, можливо, й парламентських виборів, українці знову стануть свідками запеклих пропагандистських баталій на тему "державної", "офіційної" чи, принаймні, "регіональної" двомовності.

При цьому одні, як завжди, покликатимуться на досвід західних демократій, зокрема тих, де офіційна двомовність - як у Канаді, Бельгії чи Фінляндії, або й багатомовність - як у Швейцарії - узаконені на загальнонаціональному рівні.

Інші доводитимуть – також небезпідставно, – що узаконення "другої офіційної" в українських специфічних умовах призведе до дискримінації "першої офіційної" та її носіїв, – приблизно так, як це вже було за умов фіктивної "двомовності" в УССР і як це відбувається сьогодні із повсюдно зневаженою і дискримінованою білоруською мовою у формально начебто "двомовній" та Білорусі.

При цьому ані захисники української не намагатимуться з’ясувати належним чином тієї специфіки, котра неминуче, на їхню думку, перетворить "офіційну двомовність" в Україні у лицемірну версію совєтської одномовності.

Ані оборонці російської так і не розтлумачать, які ж саме правові механізми слід би Україні запозичити у Швейцарії, Бельгії, чи Канади, аби "двомовність" була схожа на їхню, а не на совєтську, чи сьогоднішню білоруську. Отож саме з’ясуванню цих двох специфік та механізмів i присвячено пропонований нарис.

Спадщина колоніалізму

У найзагальніших рисах українську мовно-культурну специфіку можна окреслити як постколоніальну.

Колонізація України російською, а згодом, і совєтською імперією відбувалася протягом кількох століть і її наслідки більш відчутні там, де вона була тривалішою - як на Ліво- та Правобережжі.

А надто там, де опір автохтонної мовно-культурної традиції виявився мінімальним, з огляду на її недостатню тяглість та слабку закоріненність (як на Півдні та Сході), а також з огляду на те, що традиційні адміністративні та поліційні репресії проти українського руху доповнювалися особливо інтенсивним переселенням людності.

Як наслідок, чисельність росіян на території України виросла практично від нуля (у XVII-XVIII столітті) до 8% за переписом 1926 року і 22% за переписом 1989.

Місто Київ, за даними Даніеля Бовуа, зробився переважно російськомовним допіру у 1830-тих роках, після поразки польського повстання й запровадження імперією низки цілеспрямованих русифікаційних заходів.

Західноукраїнські міста, котрі до їхньої окупації Совєтською армією в 1939 році практично не мали російського населення, зробились у 50-тих роках ХХ сторіччя на четвертину або й третину етнічно російськими.

Російський колоніалізм в Україні, зрозуміло, істотно відрізнявся від класичних "заморських" колоніалізмів – насамперед тим, що не дискримінував українців за етнічною ознакою, оскільки взагалі не вважав їх окремим етносом.

Дискримінація й навіть репресії поширювалися лише на тих українців, котрі ту свою етнічну (зокрема мовно-культурну) окремішність обстоювали, тобто не приймали офіційно відведеної їм ролі малоросів (регіональний варіант росіян) чи "совєтських українців" (ідеологізований варіант тих таки малоросів).

Колоніальна спадщина, отже, визначає специфіку мовно-культурної ситуації в Україні наступним чином:

По-перше, тривалі й систематичні, прямі й непрямі утиски українських мови й культури істотно ослабили їхні ресурси, їхню суспільну функціональність, а відтак і конкурентність стосовно панівних російських мови й культури, котрі подібних всебічних і радикальних утисків не зазнавали.

По-друге, політика русифікації, як елемент колоніалізму, не лише зробила більшість українців двомовними, а й перетворила багатьох із них на російсько-одномовних – насамперед у середовищах більш урбанізованих, а отже, як правило, освіченіших, економічно заможніших та культурно розвиненіших.

Все це істотно розширює ринок для російськомовного культурного продукту і водночас звужує для україномовного.

Існування потужного російськомовного ринку в сусідній Росії ще дужче цю диспропорцію поглиблює – як за рахунок вільного перетікання російських продуктів на ринок український, так і за рахунок їхньої нижчої вартості, ширшого асортименту, більшої рекламної "розкрученості".

А також глибокої суспільної упередженості щодо гіпотетичної "кращості і первинності" російського продукту порівняно з переважно незнаним, але апріорі "гіршим" продуктом українським.

Ця масова упередженість є, власне, третьою і найголовнішою прикметою колоніальної спадщини в Україні. З одного боку, вона відбиває загальне, властиве усім колоністам-колонізаторам зневажливе ставлення до тубільців, до їхньої мови й культури, визнаних апріорі меншовартісними, придатними лише для фольклору та (або) перекривляння-висміювання тих-таки тубільців.

А з іншого, відбиває так звану інтерналізацію, тобто прийняття і засвоєння колонізаторської точки зору самими колонізованими, – насамперед тими, котрі намагаються асимілюватися в мову й культуру колонізаторів.

А також великою мірою й тими, котрі зберігають свою автохтонну мову, проте підсвідомо починають дивитись на себе очима колонізаторів. Тобто проектують самі на себе їхню зневагу і поводяться відповідно до очікувань панівної групи: розмовляють, наприклад, на публіці виключно мовою колонізаторів, аби не наражатися зі своєю тубільною мовою на їхні глузливо-поблажливі посмішки чи вдаване нерозуміння.

Без усвідомлення цього третього, найважливішого елементу колоніальної спадщини незрозумілою залишається причина збереження колоніальної ситуації в незалежній начебто Україні попри тривалу відсутність поліційних репресій, а навіть певну державну підтримку української мови в шкільництві, адміністрації та закладах культури.

Більше за те, без належного з’ясування цього елементу в Україні не лише гіпотетична "офіційна двомовність" справді неминуче буде совєтсько-білоруською, а не європейською.

Та ще й офіційна, українська начебто, одномовність буде не набагато ефективнішою у плані сподіваного відродження української мови й культури та практичного забезпечення мовних прав україномовних громадян бодай на рівні з громадянами російськомовними.

Державна підтримка української освіти чи (декларативна поки що) підтримка національного культурного продукту здатна зменшити деякі диспропорції між двома основними мовно-культурними групами. Проте не здатна змінити найголовнішого – домінантного суспільного дискурсу, який через безліч каналів, на різних рівнях санкціонує російськомовність як норму і водночас марґіналізує україномовність як девіацію - як регіональне дивацтво, "націоналістичну" обсесію чи, у випадку політиків, суто кон’юнктурне вдавання, яке теж не варто сприймати всерйоз.

Мова, як переконливо показали ще півстоліття тому французькі пост-структуралісти, є не лише нейтральним засобом комунікації, а й надзвичайно важливим інструментом здійснення влади, накинення волі, утвердження домінування, чи, навпаки, в опозиційних контр-дискурсах – засобом спротиву.

Всяке мовлення (чи, по-французькому, дискурс) закорінене у наявних владних стосунках, прямим і непрямим чином їх відбиває й підтримує, спираючись на відповідні суспільні інституції.

В Україні панівний дискурс визначається панівною групою – постсовєтською олігархією, котра володіє майже всіма виробничими та фінансовими ресурсами, основними мас-медійними інструментами та більшістю кишенькових політиків на всіх рівнях.

Практично уся ця "еліта" має совєтську (партійно-комсомольско-каґебешну) генеалогію і відтак в основній своїй масі є совєтськомовною і совєтськокультурною, себто практикує у повсякденні спрощений варіант російської мови і такий самий спрощений варіант російської культури (що можна приблизно порівняти з експортним варіантом американської культури для третього світу).

Найголовніша дискурсивна стратегія цієї групи – представлення наявної ситуації, у тому числі мовно-культурної, як "нормальної" та, відповідно, нейтралізація альтернативних поглядів – через їхнє замовчування, а ще більше – висміювання, перекручування та виштовхування до сфери обсесії й божевілля ("национальной озабоченности").

Цілком очевидно, що гасло офіційної двомовності у цьому контексті є спробою юридично закріпити постколоніальну "нормальність" (фактичне домінування російської мови і російськомовної олігархії) та законодавчо унеможливити її інституційну ревізію.

Прикметно, що жоден поборник "двомовності" в Україні не завдає собі клопоту пояснити стурбованим українцям механізму недопущення на місцевих теренах білоруського, чи совєтського сценарію функціонування двох формально нібито рівноправних мов, одна з яких - легко вгадати яка - неодмінно виявляється на практиці набагато "рівнішою".

Без такого механізму (і відповідних пояснень) покликання на досвід двомовності в деяких західних демократіях є, у кращому разі, безвідповідальним, у гіршому – лицемірним.

А тим часом саме цей досвід і ці механізми заслуговують окремого розгляду.

Автор: Микола Рябчук, для УП

За матеріалами УП : http://www.pravda.com.ua/news_print/2009/1/13/87626.htm

 

Політичні оглядачі 1054 Переглядів

Author

admin

Administrator

Заява Редакції

Використання матеріалів stattitablohy.ezreklama.com дозволяється лише за умови наявності імені автора роботи та прямого посилання (лінку) на цей сайт. Вебсайт і послуги http://stattitablohy.ezreklama.com є надані компанією EZREKLAMA (Манітоба, Канада). Відповідальність за зміст публікації несуть їх автори, думка редакції може не співпадати з думкою авторів публікації. Редакція залишає за собою право редагувати матеріали.

Українська музика рокeрує

ПИШИ УКРАЇНСЬКОЮ

Пиши українською
Тут спілкуються українською

HTML block #1

block.

Random Articles

У Новопокровських дітей немає води?

Така ситуація, як у смт. Новопокровка, Солонянського району Дніпропетровської області, є просто шоком для батьків і дітей. Тут знаходитися 2 школи,...

Права людини

Британські вчені вирішили суперечку про курку і яйце

Британські вчені дали відповідь на питання, яке багато років ставило у безвихідь найблискучіші уми людства: що з'явилося першим - курка чи яйце....

Наука/Технології

Московський патріарх вивіз залишки ілюзій

Московський патріарх вивіз залишки ілюзій  Автор: Олександр Палій, для УП Візит патріарха Московського Кирила в Україну добігає...

Релігія/Духовність

При світлі і без...

Автор: Тетяна Рубінська Добсон Джеймс, Добсон Ширлі. При світлі нічної лампи. – Львів:Свічадо, 2010. – 288 с. Скільки щасливих...

Література

70 років тому була створена РПЦ

В ніч з 3 на 4 вересня 1943 року Йосип Сталін зібрав у Кремлі трьох митрополитів, яких змогли терміново знайти енкаведисти -- митрополита Сергія...

Історія

Actions

Поділитися

Надіслати друзям

Повідомлення

Very Bottom Block Position

 

Ваше оголошення тут

Пишіть admin@ezreklama.com

 

 

Реклама 3

Новини

Міністерські портфелі з українським корінням у новому уряді Канади

Nov 8, 2015

Етнічно та гендерно різноманітний новосформований канадський уряд буде діяти злагоджено та переконливо в обстоюванні української позиції на міжнародній арені та залучення нових партнерів до підтримки України. Такі сподівання висловлює посол Канади в Україні Роман Ващук. Канадський уряд в особі... Читати далі →

Новопризначений міністр Маріанна Мигайчук відвідала святкування 99-річчя Канадського-українського інституту "Просвіта" у Вінніпезі

Nov 8, 2015

Сьогодні, 7-ого листопада 2015 р., ми були свідками події історичного значення, яка відбулася у Вінніпезі, в приміщенні Канадського-українського інституту "Просвіта"  де відбувся бенкет з нагоди його 99-річниці. На запрошення голови Манітобської філії Ліги Українців Канади п.... Читати далі →

ВКонтакте, Яндекс та Мail.Ru почали "зливати" ФСБ дані про своїх користувачів

Sep 6, 2014

Субота, 06 вересня 2014 Соціальна мережа "ВКонтакте" включена до реєстру Роскомнадзору в рамках виконання скандального "закону про блогерів", прийнятого в Росії 1 серпня.  З відповідною заявою виступив прес-секретар Роскомнадзору Вадим Ампелонський.... Читати далі →


Footer block #1

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod.

Footer block #2

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod.

Footer block #3

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod incorrupte.

Footer block #4

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod.