Реклама 2

 

New blog posts

Administrator has not posted any blogposts yet.

Статистика сайту

site stats View My Stats

 

 

Міф проти пам’яті: український вибір

by Guest on Nov 18, 2009

Міф проти пам’яті: український вибір

Автор:  Юрій Рубан

Кремль не раз оголошував ворожою політику президента України Віктора Ющенка з формування національної історичної пам’яті, називаючи її "переписуванням історії".

У своєму зверненні, присвяченому пам’яті жертв політичних репресій, президент Росії Дмитро Медведєв взагалі прирівняв "фальсифікацію історії" до спроб "перегляду результатів Великої Вітчизняної війни".

Почувши сигнал з "першопрестольної", в Україні заговорили про недопустимість чи несвоєчасність деконструкції радянських історичних міфів.

Дехто пропонує забути про історію до настання економічного процвітання. По-суті тиражується стара марксистсько-ленінська теза про первинність розвитку "економічного базису", який вирішить всі питання в соціальній "надбудові".

Але цей рецепт – не для європейської України. Маємо пам’ятати, що соціальні і економічні успіхи повоєнної Європи почалися в головах людей, в утвердженні модерних держав-націй, що сповідують цінність людини, примат її прав і свобод. Ці цінності стали потужними економічними факторам, що просували держави і суспільства до успіху.

А нам досі пропонують погодитися на пріоритет "великих смислів" над "маленьким своїм", як це робить Дмитро Заборін. Його стаття  вразила своєю парадоксальністю. Людина, яка встановлює імена загиблих та створює Електронну книгу пам'яті України, по-суті, закликає українців відмовитися від спроб побачити війну очима її солдат.

Поза сумнівом, кожен солдат Радянської (Червоної) Армії, що боровся з нацизмом, заслуговує на вдячну пам'ять. Та найкраще вшанування великої народної жертви – це недопущення повторення трагедії, якою стала для України Друга світова війна. Для цього нам доведеться дати українську відповідь на багато складних питань.

Пропоную почати з тих, які лежать на поверхні. Як сталося, що мільйони полеглих лишилися не похованими чи невідомими у забутих могилах? Чому їх не шукали відразу по війні, коли живі були і їхні побратими, і свідки? Чи не то тому, що мертві можуть свідчити?

Можуть самою своєю кількістю засвідчити правду про "геніальне керівництво" Верховного Головнокомандуючого. Можуть мільйонами реальних доль спростувати сталінський міф Великої Вітчизняної війни, міф про згуртованість єдиного і неподільного радянського народу навколо комуністичної партії.

Кремлівські літописці переважно говорили від імені безіменних героїв – справжні загиблі загрожували викриттям. Тому на правду про долю окремого солдата, посланого неозброєним в атаку на танки, кинутого напризволяще у "котлі", вбитого в спину "заградотрядом", було накладене жорстке табу.

За правду карали. Спроба показати "Україну у вогні" дорого коштувала Олександру Довженку. Десятки років лежав у шухляді роман Василя Гроссмана "Життя і доля", у якому була зроблена спроба сказати слово про трагедію єврейського народу.

Чому правда про долю людини на війні така небезпечна для сталінської історії? Бо ніколи не буде вона тріумфально-бадьорою, як це приписано їй сталінською ідеологією, а буде гіркою і печальною.

Адже життя солдат і цивільних, чоловіків і жінок, старих і дітей не почалося з чистої сторінки 22 червня 1941 року. Шлях кожного на тій війні визначала ще й довоєнна доля.

Злочини Гітлера змусили українців витіснити у далекі кутки свідомості спогади про Голодомор, про розстріляне національне відродження, про масові депортації.

Перед нами, громадянами незалежної України, все виразніше постає трагедія бездержавної нації, затисненої між двома тоталітарними режимами.

Звичайно, ця трагічність стосується не лише українців. За злам присяги справедливо покарані генерал Власов і сотні тисяч солдат "Русской освободительной армии".

Але чому перейшов на бік ворога кращий командир корпусу РККА, організатор перших успішних контрударів по німцях і героїчної оборони Києва? Чи не варто замислитися і над такими болючими сторінками в історії війни.

Дмитро Заборін відмовляє українцям у праві на осмислення власної долі у ХХ столітті. Замість цього він пропонує і надалі милуватися "размашистым празднованием Дня Победы" з парадом на Красній площі, не замислюючись над символічним смислом зрежисованого Сталіним дійства.

Згадаймо кінохроніку першого параду. Пихато-незворушно на трибуні Мавзолею стоїть сам Вождь, коли йому під ноги кидають гітлерівські прапори. Кидають ті, хто, за словами Йосифа Бродського, "смело входили в чужие столицы, но возвращались в страхе в свою".

Не велич і гордість, а покору мав засвідчувати цей апофеоз. Генералісимус таки примусив народи, які розстрілював, морив голодом, висилав, принести йому перемогу і не запитати про її ціну. Ще й з пекельною іронією проголосив одіозний тост "за довготерпіння російського народу, старшого брата радянських народів".

То невже новим поколінням необхідно повторювати цей ритуал, знову і знову марширувати Красною площею, щоб Сталін з могили приймав парад? Невже відмова від цього поклоніння може трактуватися як "перегляд підсумків Другої світової війни"?

На мій погляд, набагато людянішими є зустріч на могилах чи поминання убієнних.

Сталін і його спадкоємці так сконструювали міф про війну, щоб він виправдав перемогою над нацизмом і Голодомор, і колективізацію, і терор.

Всередині СРСР і назовні подвиг народу був використаний для виправдання тиранії, розширення радянської імперії і обґрунтування її "права" володарювати над людьми і народами.

Для здійснення спецоперації з народною пам'яттю будувалися небачено пишні меморіали. На монументальну пропаганду знаходились і час, і гроші, яких не вистачало ані на гідне поховання загиблих, ані на пенсії ветеранам, ані на допомогу солдатським вдовам і сиротам.

Не про увічнення пам'яті, а про збереження символів панування насправді турбуються ті, хто дорікає демократичним державам за спробу осмислити досвід Другої світової війни, за християнським, а не за сталінським обрядом, вшанувати загиблих.

Відвідувачам, що піднімаються на Мамаїв курган у Волгограді, екскурсоводи не розповідають, що крокують вони по братських могилах десятків тисяч солдат-сталінградців. Їх засипали бульдозерами і екскаваторами коли споруджували постамент "Родины-матери". Це один з багатьох прикладів внутрішнього протиріччя між офіціозним пафосом і зневагою до людини.

Безумовно, в Україні радянські солдати, що загинули в боротьбі з нацизмом, заслуговують на повагу і вдячність. Навіщо відмовляти у такій повазі воїнам Української повстанської армії, що загинули у боротьбі з тим же ворогом?

Бо це не вписується у сталінський міф війни, у якому мільйони моїх співвітчизників оголошені "посібниками німецько-фашистських загарбників" тільки тому, що бачили смисл перемоги в незалежності України, а не у встановленні в ній сталінського панування.

"Велика нічия" Дмитра Заборіна якраз і означає збереження сталінського міфу, а відтак конструювання в Україні двох пам’ятей про ХХ століття і двох ідентичностей. Вона означає розкол країни.

Насправді українці вже дали відповідь на такі пропозиції. На Заході, як і на Сході України, більшість українських громадян вважає, що держава існує для людини, а не людина для держави.

Ми хочемо мати українську державу, що сповідує цінність людського життя, повагу до прав і свобод людини. Це і є наша спільна демократична ідентичність.

Якщо ми не відмовимося від неї, це засвідчить, що ми засвоїли уроки Другої світової війни. Це буде наша найкраща пошана всім борцям за свободу.

Автор: Юрій Рубан для УП
Джерело: Українська правда 
www.pravda.com.ua
 

Політичні оглядачі 785 Переглядів

Заява Редакції

Використання матеріалів stattitablohy.ezreklama.com дозволяється лише за умови наявності імені автора роботи та прямого посилання (лінку) на цей сайт. Вебсайт і послуги http://stattitablohy.ezreklama.com є надані компанією EZREKLAMA (Манітоба, Канада). Відповідальність за зміст публікації несуть їх автори, думка редакції може не співпадати з думкою авторів публікації. Редакція залишає за собою право редагувати матеріали.

Українська музика рокeрує

ПИШИ УКРАЇНСЬКОЮ

Пиши українською
Тут спілкуються українською

HTML block #1

block.

Random Articles

Що можуть профспілки?

Що можуть профспілки? _________________________________________ Автор: Олександр Яцунь У пошуках чинників формування громадянського...

Культура/Суспільство

Стевія - медова трава замінник цукру

Стевія - медова трава замінник цукру Автор: Др. Dіана Мережко , Ph.D. __________________________________________ Багато сучасних людей щодня...

Здоров'я

ОЛЕНА ТЕЛІГА: ЧЕСТЬ І СИМВОЛ НАЦІЇ

Автор:  Богдан ЧЕРВАК В українській історії, без сумніву, забагато трагічних сторінок. Українці надто часто приспускають національні...

Література

5 років без Івана Павла Другого

 Автор: Наталка Кудрик У 2010 році минає 5 років, як відійшов у вічність Іван Павло Другий, визначний теолог, гуманіст, перший серед...

Релігія/Духовність

Виявлено вид динозаврів, що мав 15 рогів

На півдні американського штату Юта вчені відкопали рештки двох нових видів велетенських травоїдних рогатих динозаврів. Ці істоти жили на...

Наука/Технології

Actions

Поділитися

Надіслати друзям

Повідомлення

Very Bottom Block Position

 

Ваше оголошення тут

Пишіть admin@ezreklama.com

 

 

Реклама 3

Новини

Міністерські портфелі з українським корінням у новому уряді Канади

Nov 8, 2015

Етнічно та гендерно різноманітний новосформований канадський уряд буде діяти злагоджено та переконливо в обстоюванні української позиції на міжнародній арені та залучення нових партнерів до підтримки України. Такі сподівання висловлює посол Канади в Україні Роман Ващук. Канадський уряд в особі... Читати далі →

Новопризначений міністр Маріанна Мигайчук відвідала святкування 99-річчя Канадського-українського інституту "Просвіта" у Вінніпезі

Nov 8, 2015

Сьогодні, 7-ого листопада 2015 р., ми були свідками події історичного значення, яка відбулася у Вінніпезі, в приміщенні Канадського-українського інституту "Просвіта"  де відбувся бенкет з нагоди його 99-річниці. На запрошення голови Манітобської філії Ліги Українців Канади п.... Читати далі →

ВКонтакте, Яндекс та Мail.Ru почали "зливати" ФСБ дані про своїх користувачів

Sep 6, 2014

Субота, 06 вересня 2014 Соціальна мережа "ВКонтакте" включена до реєстру Роскомнадзору в рамках виконання скандального "закону про блогерів", прийнятого в Росії 1 серпня.  З відповідною заявою виступив прес-секретар Роскомнадзору Вадим Ампелонський.... Читати далі →


Footer block #1

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod.

Footer block #2

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod.

Footer block #3

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod incorrupte.

Footer block #4

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod.