Ще з часів незалежності України кожна політична сила, йдучи на вибори, обіцяє нам нові обличчя, боротьбу з корупцією та різноманітні покращення у всіх сферах життя. «Потрібна люстрація, потрібна чистка влади!» – такі лозунги ми чуємо щоразу, коли починається чергова політична гонка за портфелями. Незалежно від того, які політичні сили рвуться до влади, усі вони звинувачують своїх попередників у корупції і неправильному та некомпетентному керуванні країною. Та, прийшовши у провладні кабінети, чиновники різко забувають про всі свої обіцянки. На даний час корупція в Україні, на жаль, є таким же явищем, як сніг узимку, чи дощ восени. Дуже рідко, а в більшості неможливо знайти чиновника, який з посмішкою на обличчі може прийняти відвідувача й безкорисно допомогти йому. Пересічний громадянин нашої держави звик до того, що заходячи в будь-який  кабінет, чи то чиновника, чи лікаря, чи когось іншого, потрібно нести подарунок, а в більшості випадків це просто визначена сума коштів.

Теперішнє керівництво країни пішло все ж таки на серйозний крок і вирішило провести люстрацію у владі. Безумовно, це заслуговує на повагу і підтримку. Головне, щоб усе це було не лише на словах, як у нас в більшості відбувається. Можна звільнити декількох політиків, яких зловили на «гарячому», можна спробувати при допомозі нових облич трохи зменшити розмір корупції, та набагато складніше викорінити в суспільстві систему негласних норм і правил, змінити те, що у нас називається «менталітетом». Досвід європейських, та й не тільки країн говорить про те, що для цілковитої і справжньої люстрації недостатньо частково змінити владу й заборонити перебувати в ній моральним, вибачте за слово, виродкам. Адже більшість чиновників залишаються на своїх місцях, незалежно від того, хто прийшов до влади. Справжня люстрація - це повна зміна політичного курсу й оновлення всіх гілок влади молодими, амбіційними людьми, у яких ще не зашкарубла в єстві єдина думка про збагачення. Людьми, які вважатимуть за сором брання взятки, чи наживання статку при допомозі своєї посади. Нові обличчя - це люди з іншим менталітетом, люди у яких на першому місці буде побудова великої держави і лише потім власний добробут.

Наша земля завжди «славилася» умільцями-корупціонерами та людьми, що перебуваючи довго при владі, забули що таке взагалі будь-які моральні принципи. З кожним днем все більшає інформації про випадки зловживання владою та корупційні скандали. Чого тільки коштують такі історії як з картинами та палацом колишнього генпрокурора Пшонки, чи пригоди судді Зварича, який, по його словам, «наколядував» під час різдвяних свят понад 963 тисячі гривень. А колишній міністр ЖКГ (2007-2010 рр.) і губернатор Запорізької області (2000-2001 рр.) О.Ю.Кучеренко! Він узагалі, будучи дуже багатою людиною - маючи два будинки в елітному селищі Конча-Заспа "Золоті Ворота", квартири на вул.Інститутській, на вул.Пушкінській і бог знає де ще, прикладає всі спроби для того, щоб забрати ще й майно у законних спадкоємців нині покійної дружини, з якою колишній губернатор Запорізької області розлучився за три з половиною роки до її смерті. І це при тому, що перебуваючи в офіційному шлюбі і проживаючи з дружиною, Олексій Юрійович зумів стати батьком чотирьох дітей від іншої жінки. Мало того, у судовому процесі, що відбувається у Шевченківському районному суді, щоб отримати «своє», пан Кучеренко, прикриваючись знайомствами в адміністрації президента, намагається чинити на законних спадкоємців майна померлої дружини тиск, чинить тиск на судові органи та продавлює незаконні судові рішення. І питання тут не настільки в тому, що колишній міністр, образно кажучи, хоче узаконити двоєженство, це вибір кожної людини окремо ні, питання в іншому - чи ж місце таким людям, що втратили будь-які моральні людські цінності, у владі? Чи ж буде процвітати наша країна за таких керівників?! Якось, в одному із інтерв’ю він, відповідаючи на запитання про іноземних інвесторів, які побоюються брати участь в українській приватизації, відповів – «Они не могут тут работать, поскольку они не знают, кому сколько дать, чтобы их не "кинули"». А ось вирізки з іншого інтерв’ю, даного телеканалу 112.ua - «Послушайте, давайте я вам честно скажу. Бизнеса без откатов, начиная с 90-го года, не было по определению. Были откаты сначала вот такие, а потом они росли, росли, росли. И все прекрасно это понимали!». А ще, розповідаючи про часи, коли він був міністром ЖКГ, пан Кучеренко розповідає у тому ж таки інтерв’ю  – «Я к концу второго года своего пребывания на "посаді" министра стал реально министром!». А що ж ви робили ті майже два роки, поки були не «реальним міністром»?! Відповіді на це питання ми, напевно, ніколи не знатимемо.

Можна довго приводити приклади, коли до влади йдуть одні і ті ж люди, котрі, вже наситившись безкарністю, забули про будь-які моральні і звичайні людські цінності й мають за ціль лише збагачення та вищий щабель у владі. Скажіть на милість, чи ж такі нові обличчя ми хочемо бачити? Можливо, люстрацію потрібно проводити не тільки по відношенню до діючих чиновників, а й відносно тих, що давно вже вибули з обойми, але намагаються усіма силами й способами у неї повернутись?! 

                                                                                                Левко Задерика