Про дочасні парламентські вибори в Канаді з деякими українськими ремарками

Автор: Марта Онуфрів

У Канаді добігає до кінця гаряча політична осінь: 14 жовтня ц.р. багатоетнічне канадське суспільство винесе своєрідний вердикт гравцям власного політикуму. За місця в федеральному парламенті (не плутати з провінційними парламентами Канади) змагаються чотири політичні партії: Консервативна, Ліберальна, Нова демократична (НДП), блок Квебекуа. Причина дострокових виборів: неефективна праця парламенту через відсутність у ньому правлячої консервативної більшості. Виглядає, що прем`єр-міністр Канади Стівен Гарпер ініціював дочасні парламентські вибори, аби напередодні економічної рецесії зібрати кращий електоральний урожай.

Про політичні реалії країни кленового листка. Зазвичай, за право керувати країною змагаються між собою дві потужні політичні сили – консерватори й ліберали. Якраз два роки тому закінчилося тріумфальне десятирічне панування лібералів. Мало не перед самими федеральними виборами (2006р.) канадські ЗМІ до подробиць обсмоктували корупційну оборудку, яка відбулася за урядування прем`єр-міністра Жана Кретьєна й вийшла на суспільну поверхню при наступному ліберальному очільникові Пол Мартінові (останній був міністром фінансів в уряді Ж. Кретьєна). Ішлося про майже негласне скерування тогочасним урядом Канади значної суми грошей на культурний розвиток франкомовної провінції Квебек, щоб, до певної міри, вгамувати її сепаратистські настрої. Як згодом виявилося, частина цих грошей опинилася в партійній скарбниці лібералів. Реакція  канадського суспільства не забарилася: впродовж тижня електоральна підтримка Ліберальної партії катастрофічно впала з 68% до 38% (Ось як зріле демократичне суспільство миттєво реаґує на будь-які зловживання влади!).

Водночас бюрократична ліберальна верхівка підклала під свою партію міну сповільненої дії: на заміну Пол Мартінові спровадила зі США своєрідного варягу Майкла Іґнатьєва. Саме таким чином партійні функціонери прагнула далі утримувати свої позиції в країні! До речі, М. Іґнатьєв як скрайній шовініст російського зразка давно став подразником для багатьох етнічних груп Канади (українців, поляків та інших народів, поневолених колишньою царською Росією). Забігаючи дещо вперед скажу: днями в торонтонському округу Етобіко-Лейкшор буде вестися запекла боротьба за депутатське місце між лібералом Майклом Іґнатьєвим і знаним консерватором Патріком Боєром, великим симпатиком українців. Політичні опоненти надіються, що зусиллями певних етнічних груп таки вдасться усунути М. Іґнатьєва з канадської політики.

Зазначу, що на останньому З`їзді Ліберальної партії (фантастичне видовище, грудень 2006р.) вдалося переломати ситуацію на користь нових політиків. А відбулося це завдяки унікальній ініціативності та згуртованості українських делеґатів: через певні політичні домовленості провідником лібералів став француз Стефан Діон, а не, як передбачалося, М. Іґнатьєв. До честі С. Діона, упродовж перших післявиборчих днів він відсік від проводу складових організацій залишки бюрократичної номенклатури, значно оздоровивши й оновивши Ліберальну партію. Однак нині перед лібералами виникли певні труднощі: зовнішня привабливість чинного прем`єр-міністра Стівена Гарпера, якому симпатизують 34% канадських виборців, натомість Стефанові Діонові  - всього 4%. Хоч, виходячи зі соціологічних опитувань, упродовж останніх днів значно зріс рейтинґ лібералів, досягнувши 25% (консерватори - 32%). Цікавим є той факт, що С. Діон прагне ґрунтовно зайнятися екологією Канади, заставивши недальновидних промисловців розплачуватися своїми фінансами за шкоду, нанесену довкіллю.

Варто б ширше згадати про консерваторів. Напередодні чергових федеральних виборів Консервативна партія переживала не найкращі часи: пошуки свого місця в політичній ніші, зміна поколінь, внутрішні тертя, а то й розкол. Отож, у консерваторів не було жодного шансу перебрати кермо країни, однак після корупційного скандалу влада їм впала просто до рук. Правдоподібно, днями знову святкуватимуть перемогу консерватори. Наразі інтриґою нинішнього політичного сезону залишається кількість послів-консерваторів до федерального парламенту, тобто можлива проурядова більшість чи все та ж не зовсім ефективна меншість.

Утім, не все так безхмарно на консервативному обрії: їхньому провідникові С. Гарперу закидають занадто твердий характер із деякими елементами авторитаризму, невміння йти на будь-які компроміси, критикують його економічну програму. Виглядає, що з часом ліберали таки оговтаються від поразок, а відтак повернуться до влади. Ймовірно, матимуть нового харизматичного провідника, яким може стати надзвичайно перспективний політик Джерард Кеннеді (мати – українка). До речі, він знаний українському загалові зі спровокованого Партією реґіонів політичного скандалу, що стався на останніх дочасних парламентських виборах в Маріуполі Донецької області. Однак для здійснення можливих амбіційних планів потрібно лібералові Д. Кеннеді здобути перемогу в торонтонському округу Гайд-Парк, а це - побороти дуже популярну Пеґґі Неш (НДП).  

Із наближенням виборів все голосніше й гостріше звучить різка критика в адрес головних політичних гравців. Але, як ведеться в цивілізованому світі, президент сусідньої держави не називає канадського очільника «мазуриком», не лунають скандальні заяви з боку адміністрації канадського прем`єр-міністра «про зраду національних інтересів» одного зі своїх найвищих посадовців, спільний канадсько-американський інформаційний простір не злословить із приводу якихось передвиборчих несподіванок чи то в Канаді, чи то в США. На щастя, в Канаді, країні з усталеною демократією, безвідмовно працює закон та існує давно вироблена політична культура, що виключають будь-яку узурпацію влади, підкорення всього і всіх задля здійснення власних авантюрних планів, навіть на шкоду національним інтересам країни, щострашніше - планомірне руйнування найвищим державним посадовцем існуючої парламентської коаліції. Такого як в Україні не може трапитися в жодній демократичній країні світу! Бо подібні керманичі давно зійшли зі сторінок новітньої європейської історії й десь загнивають на її смітнику! Скажу, що нині нам, діаспорним українцям, соромно перед усім світом за політичний бедлам на Батьківщині!!!

Але про канадсько-українські інтереси. Мабуть, знову в федеральному парламенті не вдасться сформувати проукраїнське лоббі. Для цього потрібно хоча б 5-6 українських чи проукраїнських політиків, які б відстоювали інтереси нашої спільноти (а це потрібно робити повсякчас!). Правдоподібно, в депутатському корпусі залишиться українець-ліберал Борис Вжесневський, відомий своєю активною підтримкою помаранчевого Майдану, а також нещодавнім витребуванням від консервативного уряду матеріальної компенсації (10 млн. доларів), пов`язаної з інтернуванням українців під час Першої світової війни.

Однак, яким би не був результат дочасних парламентських виборів у Канаді, злагоджена державна машина далі працюватиме на захист всеканадських інтересів, на благо своїх громадян. Зокрема запорукою цього буде сильна й наступальна опозиція (зі своїм активно діючим опозиційним урядом!), яка контролюватиме кожен крок існуючої влади.

Утім, до дочасних парламентських виборів у Канаді залишилося зовсім мало. Отже дамо можливість його Величності часові розставити політичні крапки над усіма існуючими «і».

Марта Онуфрів, журналіст (Канада, Торонто)

e-POSHTA October 12 жовтня 2008 Vol.9 No.39 e-Пошта

magic tricks