СПІЛЬНА РОБОТА СІМ’Ї І ШКОЛИ В ТВОРЧІЙ СПАДЩИНІ О.А. ЗАХАРЕНКА

Автор: О. І. Дворчук

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, бульвар Шевченка 81, Черкаси, 18031, Україна

У роботі розглянуто концепцію підходу до виховання всебічно розвиненої особистості дитини в умовах співпраці сім’ї та школи, як основних соціальних інститутів.  Наголошено на особливості виховного впливу з боку батьків та вчителів, які подають безпосередній життєвий приклад. Встановлена модель співпраці сім’ї та школи є запорукою виховання гармонійної особистості в контексті педагогічної спадщини О.А. Захаренка.

An approach to upbringing the individual in the conditions of cooperation between the school and the family as central social institutions was viewed. The peculiarities of educational influence exerted both by the parents and teachers who set the direct example as to real life were emphasized. The established model of cooperation between the family and the school is a guarantee of upbringing the harmonious individual in the context of pedagogical heritage of O.A. Zakharenko.

 Ключові слова: сім’я, школа, виховання, вчитель, особистість.

Вступ

« Мета нашого виховання полягає
лише в тому, щоб виховати
людину – творця,
людину – громадянина.
Ми повинні виховувати людину,
яка зобов’язана бути щасливою»
А.С. Макаренко [20].

Формування людини – складний процес, який здійснюється як у результаті цілеспрямованого виховання сім’ї, школи, вулиці, так і під впливом різноманітних факторів. Визначальну роль у становленні особистості відіграє саме школа, як основний соціальний інститут, оскільки саме в стінах школи у дитині закладаються усі  цілісні орієнтації, засвоюються основні соціальні відносини і норми, формується соціальна поведінка [21].

Однак школа не є єдиним місцем, де формується і набуває свого досвіду особистість. У вихованні і становленні людини беруть участь сім’я, громадські організації, дитячі об’єднання. Тому школа обов’язково повинна враховувати особливості виховного впливу різноманітних навколишніх факторів, встановлювати
оптимальну взаємодію із соціумом, та створювати цілісний виховний простір.

Найбільш ефективною моделлю взаємовідносин між школою й соціальним середовищем, зокрема родиною, є їхня тісна взаємодія. У своїй педагогічній творчості О. А. Захаренко приділяв значну увагу проблемі виховання дитини саме в сім’ї і школі. Цьому питанню в сучасних наукових дослідженнях приділяється недостатня увага. У цій науковій роботі вперше піддаються системному аналізу форми, методи співпраці родини і школи в контексті праць О.А. Захаренка. У зв’язку з цим, на нашу думку слід виділити об’єкт дослідження – спільну роботу сім’ї і школи у вихованні всебічно розвиненої особистості.

Предмет дослідження – система роботи сім’ї і школи з виховання
особистості дитини в творчій спадщині О.А. Захаренка. Методи дослідження: історичний метод і зрівняльно-порівняльний методи. Мета роботи: Охарактеризувати сутність та особливості виховної системи О.А. Захаренка спрямовані на становлення особистості дитини. Практичне використання: Матеріал нашого дослідження матиме широке застосування з боку батьківського колективу, учителів які мали на меті стоїть виховання цілеспрямованої і гармонійно розвиненої особистості, студентів які навчаються у педагогічних навчальних закладах, що здійснюють підготовку сучасного педагога, а також усім кого цікавлять проблеми шкільного і родинного виховання в сучасній Україні.

1. Виховання в сім’ї і школі в історичному аспекті

У повсякденному житті народна мудрість здавна окреслює постулати формування особистості. Щоб зрозуміти глибину педагогічної думки народу, треба розглянути її сутність і окремі характерні особливості. У кожному суспільстві були і є люди, для яких педагогічна діяльність становить сенс життя. «Повчанні Володимира Мономаха дітям». Цей твір є високим досягнення педагогічної думки XΙΙ ст.

Велике значення надається розвиткові у дітей ініціативності та працьовитості. Праця розглядається як основа успіху, честі людини. Наголошується на заохочення до «діяння» прикладом власного життя батьків [1, 70-72].

1.1. Виховання в епоху Українського відродження. Погляди Г.С. Сковороди

Головний педагогічний принцип Сковороди – розвиток природних здібностей людини. Суттєві моменти його педагогічної теорії і практики, викладені у віршах, байках та у філософських творах, давно привернули увагу дослідників. Високо цінуючи працю вчителя, Григорій Сковорода був до нього вимогливим.
Учитель, твердив він, приклад для інших, його шлях тернистий, але « труд сладостен, если ты к нему рождён». «Учитель повинен вміти володіти голосом, уміти викладати прилично, тихо без крику» [цит. за 1,93-95].

У притчі «Благородний Еродій» Г. С. Сковорода протиставляє дві системи  виховання: демократичну та реакційну і фактично викладає основи своїх педагогічних поглядів. Автор уявляє виховання людини згідно з її природніми даними. На його думку, «главизна воспитания есть: 1) благо родить; 2) сохранить птенцеви младое здравице; 3) научить благодарности»[22, 123].

1.2. Педагогічна думка XYΙΙ – XΙX ст.

1.2.1. Педагогіка В.О. Духновича.

Мету і завдання школи він вбачав у формуванні особистості громадянина, патріота. Відповідно до цих завдань, він розробив основи розумового, морального і фізичного виховання дітей та молоді. У процесі розумового виховання учні мають засвоїти певне коло знань, що розвинуть їхні пізнавальні здібності. Ці знання стануть у пригоді в майбутній практичній діяльності, бо освіта це самоціль. Завдання батьків, наголошував він, дбати про фізичний розвиток дітей, прищеплювати необхідні гігієнічні навички, виховувати дітей у дусі любові до праці. Батьки повинні давати дітям гарний особистий приклад, готувати їх до навчання в школі [1,175].

1.2.2. Педагогічна спадщина І. Я. Франка, Лесі Українки
 
Метою виховання І.Я. Франко вважав всебічно розвинену особистість, для якої властиві готовність як до розумової, так і до фізичної праці. Завдання і зміст виховання й освіти, на його думку, полягають у тому, щоб через школу забезпечити
розумовий, фізичний і моральний розвиток дітей, навчити їх самостійно мислити. Особливо важливий вплив батьків на дітей у ранньому віці, але мало буде користі, якщо дорослі будуть обмежуватися тільки спостереженнями, милування
пустощами дітей. Батьки повинні наполегливо і мудро формувати моральні засади й  норми поведінки, розвивати у дітей прагнення до пізнання природи й життя.

1.3. Виховання на Україні за Радянських часів

1.3.1. Педагогічні ідеї А. С. Макаренка.

Надаючи великого значення особливості педагога–вихователя, Антон Семенович висував до нього певні вимоги. Зокрема, він повинен мати добру загальноосвітню, професійну і педагогічну підготовку, бути ініціативним, активним, енергійним, життєрадісним, гуманним і чуйним, вимогливим до себе і вихованців, працювати творчо, «з вогником», уміти аналізувати свою роботу і вміти вивчати досвід інших фахівців, не боятися труднощів, мати педагогічний такт. Щоб стати справжнім педагогом треба багато працювати над собою.

У «Книзі для батьків», яка є своєрідною енциклопедією сімейного виховання, чимало місця відведено педагогіці дошкільного дитинства. Праця не повинна перетворюватись у гру. Він радив батькам долучити дітей до постійних господарських справ, не робити за них те, що малята спроможні зробити самі.

1.3.2. Педагогічна спадщина В. О. Сухомлинського

Василь Олександрович відкрив нову сторінку в розвитку вітчизняної педагогіки і вніс значний вклад у розвинення проблеми шкільно – родинного виховання. Він вважав, що проблема шкільно-родинного виховання – одна з найжиттєвіших
проблем, над якою повинні працювати педагоги і батьки в теоретичному і практичному плані, « шкільно-сімейне виховання не тільки дає змогу добре виховати молоде покоління, а й одночасно є дуже важливою умовою вдосконалювання
морального обличчя сім’ї, батька й матері. Без виховання дітей, без активної участі батька і матері в житті школи, без постійного духовного спілкування і взаємного духовного збагачення дорослих і дітей неможлива сама сім’я як первинний осередок
суспільства, неможлива школа, як найважливіший навчально – виховний заклад і неможливий моральний прогрес суспільства» [24,198].

2. Роль виховання в сім’ї та школі у творчій спадщині О. А. Захаренка

В своєму педагогічному досвіді О. А. Захаренко поєднав думки своїх попередників: Г. С. Сковороди, В. О. Сухомлинського, А. С. Макаренка. На його думку, саме родина, сімейна педагогіка містять в собі багато цінного, що не завжди може реалізуватися в умовах шкільного виховання. Виховання як у сім’ї, так і школі
повинно мати чітку спрямованість. Співпраця батьків та вчителів повинна бути безперервною. Школа в процесі повсякденного життя повинна вчити батьків здійснювати процес виховання. «Кажуть, щастя людини в дітях. А до них причетна школа. Отже, безпосереднім творцем щастя багатьох сімей є вчитель»[7, 94].
Надаючи величезного значення родині, як першому соціальному інституту в вихованні дитини, О.А. Захаренко визначав, що будь-яка сім’я не в змозі без допомоги школи розв’язати всі питання виховного процесу. У свою чергу так і школа без участі сім’ї не в змозі виконати всі поставлені перед нею завдання. На основі
свого багатого педагогічного досвіду О.А.Захаренко прийшов до висновку, що успіху в родинно-шкільному вихованні можна досягнути тоді, коли батьки взаємодіють зі школою систематично. Тому на основі цього родинно – шкільне виховання повинно розпочатися створенням єдиного колективу батьків і вчителів, тим самим забезпечуючи вимоги як батьків, так і вчителів для того, щоб уникнути розбіжності у вимогах щодо виховання дитини.

У системі шкільно – сімейного виховання О.А. Захаренко сформулював мету і завдання, розробив форми та методи шкільного і сімейного виховання, розкрив механізм їх взаємодії. Він втілив у практику ефективні форми співпраці сім’ї і школи у Сахнівської середній школі, де педагог разом із батьками виховував дітей, громадян нашої країни.

3. Підходи до питання виховання в сім’ї і школі на початку XXΙст.

3.1. Сучасна модель родинно-шкільного виховання

Сучасна українська школа перебуває в пошуку нових методів та підходів у здійсненні взаємодії із сім’єю. Тому родинно-шкільний простір визначається як соціально-педагогічна система, що володіє певними критеріями та ознаками, такими як: соціальна, відкрита, інтегрована, ціннісноутворювальна, розвиваюча,
цілеспрямована. Важливим чинником є інтеграція виховного та навчального процесу [22,7]. Участь педагогів і батьків у сприянні саморозвитку та вихованню дитини вбачається у створенні особливих виховних та організаторських заходів щодо
різнобічності та гармонійного розвитку дитини. З моменту народження дитини вона знаходиться в такому соціально-виховному просторі , як сім’я, соціум, школа (рис 1).

Рис.1. Соціально – просторові впливи на дитячу особистість

Саме тому модель співробітництва сім’ї і школи реалізує принципи демократизму, рівність, партнерство у соціальних відносинах між батьками та вчителями. Учитель, батьки разом із дітьми формують цілі, зміст навчально – виховного процесу, обирають форми співпраці, дають оцінку цьому процесу.

3.2.Форми, методи співпраці сім’ї і школи у формуванні всесторонньо роззвиненої особистості

В педагогічній творчості О. А. Захаренка значна роль при вихованні гармонійно розвиненої дитини відводиться саме сім’ї і школі. Тому важливою умовою для створення навчально–виховної атмосфери в школі він вважав об’єднання двох могутніх інститутів, таких як сім’я і школа.

Даний принцип він реалізував у створенні моделі, яка називалася «педагогіка трьох: вчитель, батько та дитина». Дієвість такого підходу полягає у тому, що вчителі допомагають батькам, та надають практичні поради, щодо виховання дитини, як поліпшити взаємини у сім’ї. Також у Сахнівській школі була створена система так званої педагогізації батьків: це був університет батьків, які проводили педагогічні бесіди із фахівцями психологами, вчителями для кращого розуміння світу дитини того чи іншого віку. Широкого значення займав випуск газети «Дівочі гори». У ній занотовувалися бесіди класних керівників, психологів, конкретні життєві приклади.
Обов’язковою була робота семінару «Традиції сім’ї – традиції народу», де батьки та вчителі знайомилися із здобутками своїх пращурів. Особливо цінувалися зустрічі вчителів разом із батьками на зборах, де вирішувалися не тільки актуальні питання щодо виховного впливу, а і надавалися різноманітні поради, накреслювалися спільні заходи.

дитина
сім’я
школа
соціум
 
Особливо цінувалися «День моральних вчинків»: «...Ставлення до старших, рідних, ставлення до людини взагалі – це одне з найголовніших завдань складових
моральної культури...»[7, 63].

«Тиждень матері» був присвячений святу Восьмого березня. Діти готували творчій батьківський вечір; протягом учбового дня уроки проводили старшокласники;проходив конкурс учбових щоденників на успішність протягом тижня, тощо. Олександр Антонович вважав, що для розвитку справжньої особистості обов’язковим є формування здорового способу життя. « Закликаю! Давайте навчимося самі, навчимо своїх дітей зміцнювати і підтримувати своє здоров’я...» [7,70].

« Батько, матір, рідні учня – активні учасники навчально – виховного процесу. Практика показує, що слід шукати ненав’язливі шляхи прилучення батьків до школи, відкривати в кожному батькові, матері, дідусі, бабусі індивідуальну неповторність, педагогічне обдарування, майстерність...» [10,132].

Вивчення проблеми виховання в сім’ї і школі та аналізу творчої спадщини О. А. Захаренка дає змогу дійти висновків:

Висновки

1) Не можна недооцінювати вплив сім’ї на особистість дитини, адже батьки для дитини – безпосередній життєвий приклад.
2) Співпраця батьківського колективу з вчителями є запорукою
підвищення ефективності виховання дітей.
3) Головна мета сімейного і шкільного виховання – це вимога
любові.
4) Виховання як в сім’ї так і в школі, повинно спрямовуватися на
формування громадянина, повинна мати чітку, ідейну мету у вихованні
5) Основними напрямками роботи батьків і вчителів є трудові тижні, батьківські вечори, батьківські збори, «День моральних вчинків», «День матері» і т. д.
6) Умовою виховання гармонійно розвиненої особистості є спільна робота вчителів і батьків.

Список використаних джерел

1. Артемова Л.В. Історія педагогіки України: підручник. – К.: Либідь, 2006. –390 с.
2. Белень А.І. Академік з Надросся: директор Сахнівської середньої школи О.А. Захаренко //Село і люди. – 1997р. – 31січня. – С.6
3. Белкин А. С. Знаете ли вы своего ребёнка? – М.: Знание, 1986. – 80 с.
4. Варга Д. Дела семейные - М.: педагогика, 1986. – 158 с.
5. Воронцов Д.Д. Страна детства – М.: Знание, 1988 – 96 с.
6. Дворчук О., Свириденко О.О. Шляхи вдосконалення методики підготовки вчителя в університеті // Вісник Черкаського університету ім. Б. Хмельницького, Серія « Педагогічні науки. – Черкаси, 2005. – Вип. 74. - с. 145-150
7. Дворчук О.І. Процес виховання очима дитини //Педагогіка та конкретні методики: Матеріали YΙΙΙ Всеукраїнської студентської наукової конференції, «Актуальні проблеми природничих та гуманітарних наук у дослідженнях студентської молоді» (Черкаси, 18-19 травня 2006р.) /Відп. ред. Луценко Г.В. – Ч.: «Родзинка», 2006- с.109.
8. Дворчук О.І. Погляд дитини на постать учителя. //Педагогіка та конкретні методики: Матеріали ΙX Всеукраїнській студентській науковій конференції, «Актуальні проблеми природничих та гуманітарних наук у дослідженнях студентської молоді» (Черкаси,18-19 квітня 2007р.) /Відп. ред. Луценко Г.В. – Ч.: «Родзинка», 2007- с.71.
9. Діалоги о воспитании. Книга для родителей /Под ред Столетов В.Н., 3-е изд – М.: Педагогіка, 1985, - 288с
10. Жук П. Гарячий камінь: Про Сахнівську середню школу і її директора О.А. Захаренка //Радянська Україна. – 1980. – 18 травня.
11. Захаренко О.А. Про родинне виховання. Хрестоматія. /За ред. Л.І. Прокопенко. – Черкаси. ЧНУ ім. Б. Хмельницького, 2006. – 99с.
12. Захаренко О.А. Бібліографічний показник – 2-е вид., допов. – Черкаси, 2006. – 50с.
13. Захаренко С.О., Орлова Н.В. Деякі поради щодо формування в учнів загальнолюдських цінностей. / За ред. Л.І. Прокопенко. Черкаси, 2006. – 287с.
14. Захаренко С.О., Орлова Н.В. Формування духовних цінностей молоді у творчій спадщині О.А. Захаренка. /За ред. Л.І. Прокопенко. Черкаси, 2006. – 251с.
15. Захаренко О. Поспішаймо робити добро: Роздуми педагога – академіка про долю освіти і дитини, вчителя і людини, краю і Батьківщини. Черкаси, 1997. – 28с.
16. Захаренко О., Мазурик С., Школа над Россю. – К.: Рад. шк., 1979. – 150с.
17. Захаренко О.А. Поради колезі, народжені в школі над Россю. – Черкаси: Агрополіс, 2002. – с.19.
18. Земская М. Семья и личность – М.: Прогрес, 1986 – 135с.
19. Слово про вчителя // Освіта 22-29 січня 2003 р.
20. Кремінь В. Філософія освіти XXΙ століття //освіта України. – №102. – с. 6-7
21. Кремінь В.Г. Удосконалення педагогічної діяльності. //Матеріали Y Міжнародної наукової конференції. Теоретичні та методичні засади розвитку педагогічної освіти: педагогічна майстерність, творчість, технології. (Київ 15-17 травня ,2007року).
22. Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка: Підручник. – К.: Знання – прес, 2003. – 417с.
23. Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Хрестоматія. – К.:Знання – прес, 2003. – 686с.
24. М. Кулєба. Дитей лучше воспитывать вместе // Жизненное пространство. Товарищ № 44, июнь 2006, -с. 5
25. Лесгафт П.Ф. Семейное воспитание ребёнка и его значение – М.: педагогика, 1991. – 174с.
26. Лич П. младенец и ребёнок до 5 лет – 2-е изд. М.: Педагогіка, 1988. – 317с.
27. Любар О.О., Стельмахович М.Г, Федоренко Д.Т. Історія української школи і педагогіки: Навчальний підручник. – К.: Знання, 2006. – 439с.
28. Луначарський А.В. Про виховання. – М.: 1976. – с.306
29. Макаренко А.С. Твори в 7 т. – т. 5. – К.: Рад. шк. ,1954. – с. 269 – 284
30. Мудрость воспитания. Книга для родителей 2-е изд. – М.: педагогіка. 1989. – 304с.
31. Назаренко Л.М. Сутність та особливості моделі родинно – шкільного виховного простору. //Виховна робота в школі. – 2005. - №3 (4). – с. 2-10
32. Настольная книга для родителей. Хрестоматія по семейному воспитанию. Минск. Народное образование. 1987. – 173с.
33. Сковорода Г.С. Вдячний Еродій //Хрестоматія з історії вітчизняної педагогіки. – К.: Рад. шк. ,1961. – с. 122-123
34. Сухомлинський В.О. Проблема виховання всебічно розвиненої особистості. //Вібр. тв.: В 5-ти т. – К.: Рад. шк. , 1976. – Т.1. – с. 1-206
35. Сухомлинський В.О. Учитель і діти // Вибр. тв.: В 5-ти т. – К.: Рад. шк. , 1977. – Т.5. – с. 195-203
36. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям.// Вибр. тв.: В 5-ти т. – К.: Рад. шк., 1977. – Т.3.
37. Шевченко Т. Г. Малий кобзар. Вибрані поезії для дітей. К.: Веселка, 1977. – с. 98-103
38. Ярмаченко М.Д. Комплексних підхід до виховання. – К.: знання, 1985. – с.23
39. Ярмаченко М.Д. педагогічга діяльність і творча спадщина А.С. Макаренка //Кн. Для вчителя. – к.: Рад. шк., 1989. – с. 191.
40. Ярмаченко М.Д. розвиток виховання, формування особистості // педагогіка. – К.: Вища шк., 1986. – с. 38-60.

Avatar Image: Courtesy of Wiki Commons