Реклама 2

 

New blog posts

Administrator has not posted any blogposts yet.

Статистика сайту

site stats View My Stats

 

 

Волинь - це бумеранг українсько-польських відносин

by Guest on Sep 18, 2009

Волинь - це бумеранг українсько-польських відносин

Автор: Богдан ЧЕРВАК

В українсько-польських взаєминах з'явилася нова-стара проблема. Нещодавно Сейм Республіки Польща в урочистий спосіб одностайно проголосував ухвалу стосовно чергової річниці подій на Волині у 1943 році. У документі, зокрема, зазначається, що "Організація Українських Націоналістів і Українська Повстанська Армія на кресах всходніх здійснювали антипольську акцію - масові мордування, які мали характер етнічної чистки та ознаки народовбивства". Не треба бути далекоглядним політиком, щоб зрозуміти, що саме таке трактування історії, якій уже більш як 60 років, обов'язково викличе в Україні адекватну реакцію: від здивування - до глибокого обурення.

Насамперед - про "здивування". Тут треба нагадати, що у 2003 році, коли українці і поляки відзначали 60-ту річницю так званої Волинської трагедії, парламенти та президенти двох країн ухвалили відповідні заяви, які прихильно були сприйняті більшістю населення як в Україні, так і в Польщі. Чимало істориків, політиків, громадських діячів тоді констатували, що Україна і Польща стали на шлях порозуміння в питанні, яке тривалий час було причиною гострих суперечок, а то й міжнаціонального протистояння. Здавалося, що після цього слід чекати лише наступних кроків, які розставлять усі крапки над "і" у, можливо, одному з найскладніших питань взаємин між двома сусідніми європейськими народами.

Та не так сталося, як гадалося. З року в рік певні політичні кола Польщі, з огляду на чергову річницю, піднімають справжню істерію у ЗМІ стосовно злочинів, що їх начебто чинили українці в особі ОУН і УПА на Волині у 1943 році. Безумовно, що апофеозом цієї істерії стала згадана ухвала Польського Сейму.

Тепер кілька слів - про "обурення". У тексті ухвали вживається словосполучення "кресах всходніх" для означення територій, які були, є і завжди будуть українськими, оскільки йдеться про Волинь як невід'ємну частину унітарної Української держави. Крім того, українців намагаються звинуватити в "етнічних чистках", тобто серйозному гуманітарному злочині. Такі випади не можуть не викликати обурення, хоч у даному разі це дуже м'яке визначення щодо інсинуації польської сторони.

Зважаючи на те, що ухвала Сейму Республіки Польща стала публічним документом, який чітко зафіксував позицію офіційної Варшави з приводу подій на Волині у 1943 році, вважаємо за доцільне викласти інший, тобто український, погляд на цю тему і проблему. Насамперед треба зазначити, що безглуздо заперечувати факти масових убивств під час українсько-польської війни. Зрештою, українська сторона цього ніколи й не робила. Але наш обов'язок полягає в тому, щоб оцінити цю подію не лише в історичному, а й політичному контексті. Іншими словами, важливо не лише бачити наслідки, а й з'ясувати причини, які призвели до того, що сьогодні зветься "Волинською трагедією". Отже, як відомо, Волинська земля - давньоруська історична область у басейні південних приток Прип'яті та верхів'ях Західного Бугу. У VII-X століттях Волинь населяли східнослов'янські племена дулібів, бужан і волинян. У X столітті тут постали міста Бузьк, Луцьк, Червень, а згодом - Холм, Кременець, Житомир та ін. Тоді ж Волинська земля увійшла до складу Київської Руси, будучи основною складовою Володимиро-Волинського князівства. У 1117 році перейшла до володінь Володимира Мономаха. За князювання Романа Мстиславовича (1170-1205) Володимиро-Волинське князівство об'єднало всі удільні князівства Волині. У 1199 р. Волинська земля стала частиною Галицько-Волинського князівства. У другій половині XIV століття Польща захопила західну частину Волині. Після Люблінської унії 1569 р. вона приєднала до себе всю Волинь і створила тут Волинське воєводство.

З цього часу історія відносин між поляками і українцями ніколи не відзначалася ідилічністю. Навпаки, минуле українців і поляків - це часто-густо кров і помста. Хмельниччина і Коліївщина найкраще ілюструють глибину українсько-польського протистояння. Щоправда, час заліковує рани. Але думати, що національна образа легко забувається - означає не відчувати реальності.

Нагадуємо, що після поразки Української Народної Республіки та відповідно до Ризької угоди 1921 року українські землі Волині та Галичини опинилися під протекторатом Польщі. Трагізм посилювався тим, що українська еліта значною мірою була деморалізована й тривалий час не могла змобілізувати маси на боротьбу за національне визволення. Цим вирішили скористатися поляки, які Галичину і Волинь трактували виключно як "східні креси" II Речі Посполитої. Тож практична польська політика щодо Галичини і Волині звелася до насильницької полонізації та вихолощення будь-яких проявів національного життя. За короткий час було знищено українське шкільництво, закрилися "Просвіти", ліквідовано кооперативний рух. Особливого приниження українці зазнали під час так званої пацифікації, коли польське військо і поліція оточували українські села і під приводом пошуку зброї займалися мародерством, катуванням вагітних жінок, дітей та старих.

Тільки з 1918 по 1924 рік на Волині було ліквідовано 500 православних церков та відібрано в українців 20 тис. гектарів землі разом із будівлями. Навіть носіння шапки-мазепинки і тризуба вважалося злочином.

Але на початку 1939 року уряд Польщі розпочав реалізацію нової програми, яка мала на меті остаточне "злиття" краю з рештою держави. Згідно з цим планом передбачалося інтенсифікувати польське посадництво на українських землях, прискорити еміграцію українців за кордон, посилити боротьбу з будь-якими проявами опору, остаточно спольщити адміністративний апарат, розширити польське шкільництво тощо. Рада міністрів Польщі зобов'язала кожного міністра щотижня подавати звіт про те, як він вирішує "українську проблему". Українці опинилися перед вибором: боротися або загинути.

Ось тоді національний спротив очолила Організація Українських Націоналістів, яка постала у 1929 році й мала на меті революційно-збройним шляхом визволити Україну від окупантів. Діяльність ОУН була підпільною і, на відміну від легальних українських партій, успішною. Не секрет, що саме відплатні акції ОУН - численні збройні напади на поліцію, експропріація банків, замахи на відомих польських політиків-шовіністів - дещо вгамовували непомірні апетити поляків і вселяли надію, що українська нація спроможна піднятися з колін.

Новий етап у взаєминах між поляками й українцями настав після 1939 року, коли Польща програла війну Німеччині, а Волинь відійшла до складу більшовицької Росії. Очевидно, що після цього польський терор щодо українців припинився, оскільки розпочалися масові репресії більшовиків супроти українців і поляків. Унаслідок цього кількість поляків, що проживали на Волині, істотно зменшилася. Однак скоро більшовики відійшли. У 1941 році Волинь опинилася під окупацією Німеччини. Логіка здорового глузду підказувала, що за умов німецької окупації поляки, які ще залишилися на Волині, не повинні встрявати у конфлікт із українцями. Натомість екзильний польський уряд, який перебрався у Лондон, віддав наказ саме на Волині творити підпільне збройне формування - Армію Крайову (АК), яка ставила собі за мету утримати Волинь у складі майбутньої польської держави. Так почалися нові репресії проти українців.

На цей час припадає процес активного становлення українських націоналістичних збройних формувань. У липні 1941 року на Волині постала Українська Повстанська Армія "Поліська січ" під проводом отамана Тараса Бульби-Боровця. Згодом почали діяти бойові загони ОУН. Українські націоналістичні організації боролися не просто проти окупантів, а за встановлення на українських етнічних землях незалежної держави. Це неминуче ставило їх у конфлікт з АК та польським урядом у Лондоні, який і надалі вважав Волинь польською землею. Ситуація загострювалася тим, що умови німецької окупації на Волині були особливо жорстокими. І коли на це наклалися ще й репресії АК, то реакція була адекватною. Поляків справедливо сприймали як окупантів, які нічим не відрізнялися від нацистів.

У своїх спогадах Т. Бульба-Боровець пише, що Головна Команда УПА намагалася увійти в контакт із польськими підпільними організаціями та представництвом польського екзильного уряду з метою припинення українсько-польської ворожнечі та нормалізації відносин між УПА і АК. "Одначе усі ці заходи були неуспішні, - констатує Т. Бульба-Боровець. - Шовіністичне польське підпілля і далі вважало Західну Україну невід'ємною складовою Польщі і на жодні переговори з "українськими зрадниками Польщі" не хотіло дати своєї згоди. Вони називали УПА "бандою", яка бореться і буде боротися проти цілости кордонів Польщі" (Бульба-Боровець Т. Армія без держави. - Львів, 1993).

Нестерпні умови окупації спричинилися до кривавого конфлікту. Весною 1943 року німці готували чергове відправлення молоді на роботу до Німеччини. До цієї акції було залучено українську поліцію, однак вона відмовилася допомагати німцям. За це у Здолбунові фашисти роззброїли поліцаїв: 12 чоловік розстріляли, а решту вивезли до Рейху. Цей інцидент дав поштовх до масового переходу частин української поліції у лави ОУН і УПА та посилення німецьких репресій супроти українців.

Обставини ускладнювалися тим, що в ряди поліції почали масово вступати поляки. З них дуже часто формувалися каральні експедиції, які роз'їжджали селами Волині й переслідували мирне українське населення. У квітні 1943 року польські поліційні частини розташовувалися у багатьох районах, повітових містах, держмаєтках Волині. Саме поляки дуже часто провокували виступи німців проти мирного українського населення. Останньою краплею, що переповнила чашу терпіння, стали події 17 березня 1943 року в селі Ремель, що на Рівненщині. Тут каральні загони СС не без допомоги польської поліції вчинили криваву розправу над мирним українським населенням. Було замордовано і розстріляно 615 ні в чому не винних селян. Вціліло лише 70 мешканців села. За свідченнями багатьох опитаних, вдалося з'ясувати причини жахливого погрому. Виявилося, що "вина" українців полягала в тому, що вони взяли до своїх сімей колишніх полонених радянської армії - східняків-українців. До речі, не лише німці та АК відкрито виступали проти місцевого українського населення. У 1942 році на Полісся і Волинь вирушили спеціальні відділи червоних партизан, які були призначені для боротьби з німцями та УПА і в лавах яких було чимало польських комуністів.

Відплатні акції не забарилися. УПА вирішила деполонізувати Західну Україну, зокрема Волинь. Полякам було рекомендовано за 48 годин вибратися за Буг або Сян. З того часу й починається українсько-польська різанина на Волині.

Апогей протистояння припав на липень 1943 року. Польські джерела зафіксували, що у цей час відбулося близько 300 антипольських акцій. Більшість із них заторкнули насамперед Сарнський, Костопільський, Рівненський та Здолбунівський повіти. Відплатні акції відбувалися у Дубенському та Луцькому повітах. У липні-серпні перенеслися на Горохівський, Ковельський і Володимирівський. У серпні - Любінський. Це, без сумніву, свідчить про плановий характер дій українських націоналістів та намагання їх відтиснути поляків за історичні межі українсько-польського кордону. Зауважимо: відплатні акції УПА того часу не поширювалися на традиційні польські території.

Очевидно, що й поляки не сиділи склавши руки. Упродовж 1943 року на території Волині діяло понад 100 польських осередків самооборони. Зокрема, польські бази опору діяли в поселеннях Пшебраже Луцького повіту, Гута Степанська і Стара Гута Костопільського повіту, Панська Долина Дубенського повіту, Засмики Ковельського повіту, Білин Володимирівського повіту та ін. Більшість із них не витримували тиску УПА і були знищені. Тільки наприкінці 1943 року натиск загонів УПА було зупинено.

Тут також слід згадати, що, шукаючи можливість помститися українцям, чимало поляків вступали до лав радянських партизанів. На Волині 7 тис. поляків перебувало у складі різних "червоних" партизанських груп. Це також додавало жару до вогню, оскільки радянські війська і вважалися ворогом № 1 для бійців УПА та мирного українського населення, яке добре пам'ятало "перший" прихід радянської влади.

Із наближенням фронту змінювалася військово-політична ситуація і на Волині. У січні - березні 1944 року поляки створили 27-му Волинську піхотну партизанську дивізію АК, яка разом із радянськими військами вела жорстоку боротьбу з УПА. За січень - березень 1944 року польські партизани провели 17 боїв із підрозділами УПА. При цьому не обійшлося без значних втрат з боку мирного українського населення. Загалом саме дії 27-ї Волинської піхотної партизанської дивізії АК, як і регулярних збройних формувань радянської армії, спричинилися до витіснення загонів УПА за межі західної Волині.

Якщо підсумувати цей кривавий "фактаж", то можна дійти висновків, що основною мотивацією для відплатних акцій було бажання української сторони звільнити територію Волині від окупаційних сил, серед яких поляки, зокрема Армія Крайова, вважали Волинь частиною Польщі. Така наша правда.

Закінчити цю статтю хочу цитатою Ярослава Трінчука, яку свого часу отримав як відгук на одну із публікацій на тему подій на Волині у 1943 році.

"Дивує, чому у вивченні нашого минулого якось дивно опускаються ті моменти, коли спільні дії поляків і українців не просто мали позитивні наслідки, а й впливали на хід європейської історії. Ось пунктиром: трагічна битва на Ворсклі, Грюнвальдська битва, битва на Орші, на Синіх водах, Хотинська битва, перемога під Віднем. А Гадяцька угода, а шляхетний вчинок Богдана Хмельницького під Збаражем, коли він не скористався можливістю полонити Яна Казіміра, а розуміння Казіміром цього вчинку - під Берестечком, коли на військовій раді поляки обговорювали, що робити, якщо здобудуть перемогу (на щастя, так не сталося, Богун вивів війська з оточення, уникнувши генеральної битви), - Ян Казімір, до його чести, зауважив гарячим головам, що "ми не можемо бути менш шляхетними від тих людей", нагадавши, що козаки не скористалися перемогою під Пилявцями й не стали переслідувати переможених, а також навів як приклад шляхетне поводження Хмельницького під Збаражем.

Дорогі друзі поляки, майбутнє не дає нам права не шанувати один одного. А у нас, чесне слово, дуже багато моментів бути гордими з того, що діди наші і ваші виявляли і спільну хоробрість у битвах, і мудрість у політиці й дипломатії".

Автор: Богдан ЧЕРВАК, член Проводу Українських Націоналістів, провідник Київської міської організації ОУН
Джерело: Українське слово
http://www.ukrslovo.com.ua/

Міжнародні відносини 2899 Переглядів

Заява Редакції

Використання матеріалів stattitablohy.ezreklama.com дозволяється лише за умови наявності імені автора роботи та прямого посилання (лінку) на цей сайт. Вебсайт і послуги http://stattitablohy.ezreklama.com є надані компанією EZREKLAMA (Манітоба, Канада). Відповідальність за зміст публікації несуть їх автори, думка редакції може не співпадати з думкою авторів публікації. Редакція залишає за собою право редагувати матеріали.

Українська музика рокeрує

ПИШИ УКРАЇНСЬКОЮ

Пиши українською
Тут спілкуються українською

HTML block #1

block.

Random Articles

Характерні риси релігійного життя в Україні .

Релігійне життя на Україні Автор: Коломоєць Ольга. На   початку   90-х   років   в  ...

Релігія/Духовність

Домашня школа для чотирилапих

Домашня школа для чотирилапих  Як із цуценяти виховати ідеального собаку Автор: Богдан Пастернак Чимало людей, які вперше купують...

Тварини

Wikileaks: Польща через США захищала Україну

Влада Польщі після російсько-грузинської війни 2008 року закликала США не допустити збройного захоплення Росією територій України. Про це йдеться...

Міжнародні відносини

«А чи існують у житті дрібниці?»

Мадей Анджей. Добре, що Ти є: Зі щоденника місіонера. – Львів: Свічадо. 2010. – 128 с.   "Ніхто тебе не любить,...

Література

Відпочинок у Криму: Вражень не бракуватиме

Відпочинок у Криму: Вражень не бракуватиме Автор:  Ольга Жила  Кримський півострів можна вважати музеєм радянщини під відкритим...

Туризм і дозвілля

Actions

Поділитися

Надіслати друзям

Повідомлення

Very Bottom Block Position

 

Ваше оголошення тут

Пишіть admin@ezreklama.com

 

 

Реклама 3

Новини

Міністерські портфелі з українським корінням у новому уряді Канади

Nov 8, 2015

Етнічно та гендерно різноманітний новосформований канадський уряд буде діяти злагоджено та переконливо в обстоюванні української позиції на міжнародній арені та залучення нових партнерів до підтримки України. Такі сподівання висловлює посол Канади в Україні Роман Ващук. Канадський уряд в особі... Читати далі →

Новопризначений міністр Маріанна Мигайчук відвідала святкування 99-річчя Канадського-українського інституту "Просвіта" у Вінніпезі

Nov 8, 2015

Сьогодні, 7-ого листопада 2015 р., ми були свідками події історичного значення, яка відбулася у Вінніпезі, в приміщенні Канадського-українського інституту "Просвіта"  де відбувся бенкет з нагоди його 99-річниці. На запрошення голови Манітобської філії Ліги Українців Канади п.... Читати далі →

ВКонтакте, Яндекс та Мail.Ru почали "зливати" ФСБ дані про своїх користувачів

Sep 6, 2014

Субота, 06 вересня 2014 Соціальна мережа "ВКонтакте" включена до реєстру Роскомнадзору в рамках виконання скандального "закону про блогерів", прийнятого в Росії 1 серпня.  З відповідною заявою виступив прес-секретар Роскомнадзору Вадим Ампелонський.... Читати далі →


Footer block #1

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod.

Footer block #2

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod.

Footer block #3

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod incorrupte.

Footer block #4

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod.