Реклама 2

 

New blog posts

Administrator has not posted any blogposts yet.

Статистика сайту

site stats View My Stats

 

 

«УКРАЇНА НIБИ СТАВИТЬ ПЕРЕД НАМИ, РОСІЯНАМИ, ДЗЕРКАЛО»

by Guest on Jul 9, 2011

Автор: Олексiй ШИРОПАЄВ

росiйський публiцист, поет

Треба чесно і безстрашно вглядітися в нього

(УМ). — Усе-таки у ставленнi росіян до українців, до України таїться щось ключове, доленосне — для нас, росіян. Для українців Росія теж значима, але лише як точка відштовхування, що допомагає усвідомленню своєї, української, інакшості. Для росіян же Україна, навпаки, точка постійного тяжіння, ревнивої уваги, об’єкт поглинання як чогось «споконвічно свого» і переробки за власним образом і подібнiстю. Ніщо так не дратує росіян, як очевидні відмінності з українцями в мові, менталітеті, культурі, історичному досвіді. Якщо росіяни й визнають ці відмінності, то лише на рівні відмінностей, скажімо, між Владимирщиною та Рязанщиною, але ніяк не на рівні стосунків двох різних народів.

Відома думка, що Росія без України в імперському плані збиткова. Щось у цьому ж дусі говорив Бжезінський, та й не тільки він. Ця думка вірна. Але рiч навіть не стільки в економічному й геополітичному значенні України для Москви. Рiч, перш за все, в тому, що на традиційному російському ставленні до України, по суті, тримається російська імперська свідомість, завдяки якій російська імперія, хай і в урізаному вигляді, все ще існує. Підкреслюю: саме ставлення до України — не до Балтії, не до Кавказу — є визначальним для російської імперської свідомості. Як тільки росіяни відкриють для себе, що українці — це дiйсно інший народ, російський імперський міф розвiється, а з ним неминуче закінчиться й імперія.

Протилежнi iсторичнi вектори

Треба сказати, що на словах росіяни завжди готові визнати, що українці — народ, але — увага! — «братнiй народ». За цією лукавою формулою криється тверде переконання, що ми — росіяни і українці — ОДИН народ, покликаний жити в одній державі зi столицею в Москві. Говорячи про «братнiй український народ», більшість росіян сприймають українську мову і саме українство як прикре історичне непорозуміння, історичний вивих, що виник через шкідливий вплив Литви і Польщі. І при цьому росіяни не цiкавляться: а може, вивихом є вони самі?

Історично вивихнуті саме ми, росіяни. Нас вивихнула татарщина. Ще в ХIII столітті намітилися два протилежні історичні вектори, що визначили подальше формування українського і російського народів. Перший вектор — боротьба з Ордою в союзі з Європою, другий — боротьба з Європою в союзі з Ордою. Персоніфікувалися вони відповідно в особах Данила Галицького і Олександра Невського. Перший вектор — природний і логічний у культурно-історичному плані. Другий вектор — якнайглибше збочення з наслідками, що далеко йдуть: культурними, державними, історичними, психологічними, етичними. І якщо король Данило — знакова фігура України, то прийомний ханський син Олександр Невський — знакова фігура Росії, її «ім’я». Такий початок нинішніх російсько-українських стосунків. Уже після цього говорити про «два братнi народи» не доводиться. Цивілізаційна ворожнеча зумовлена вже цими двома історичними особами.

Їх можна назвати народостворюючими. Наскільки Данило Галицький несхожий на Олександра Невського, настільки українці несхожі на росіян — у своєму ставленні до права, свободи, власності. Якщо українська самосвідомість історично тяжіє до Європи, то традиційна російська самосвідомість сприймає Європу з більшою або меншою мірою ворожості, недовiри і заздрості, зворотною стороною якої виступає месіанська чванливість і викривальний пафос щодо «прогнилого Заходу». Європа для росіян — це «втрачений рай», звідки їх вирвали татарським арканом. Саме конфлікт між початковою європейською природою і нав’язаним азіатизмом історії і державності визначив російський психотип, усі його комплекси й фобії. Усі російські неврози — від пияцтва до більшовизму. Втративши Європу, росіяни захотіли її не просто забути — вони вирішили її зненавидіти, полюбивши при цьому своє історичне нещастя, весь цей нав’язаний їм долею азіатизм. Це психологічне і розумове збочення називається росiйським патріотизмом. Україна ж завдяки Литві і — так, так! — Речi Посполитiй — зберегла в собі причетність до Європи, збереглася як Русь у справжньому сенсі цього поняття. А ми переродилися до Московії, втративши одвічну цивілізаційну ідентичність. І ось саме це є предметом наших російських, точніше московитських ревнощів, що визначають наше ставлення до України.

Мiфологема «триєдиного росiйського народу»

Ще на Переяславській раді (1654), на горезвісному «возз’єднанні», треба сказати, вельми вимушеному з боку козаків, зустрілися два різні народи, що говорили на мовах різних культур. Мало хто знає, що в Переяславi козаки, погоджуючись дати присягу московському царю, наполягали, щоб і він, у свою чергу, присягнув козакам у дотриманні їхнiх вольностей. Тобто козаки заявляли себе носіями типово захiдної правової культури. Мабуть, віри Москві в козаків не було: чотири полки царевi в Переяславi так і не присягнули.

Як Росія «дотримала» козачі вольності, добре відомо: вже незабаром після Переяславської ради почалася московiзація України — насадження воєвод, згортання міської самоврядності, утиск козацтва, заохочення до доносiв тощо. Цар затверджував претендентів на гетьманство, садив воєвод по українських містах, будував фортеці в Україні, направляв дії московських і козацьких військ. Крім того, це відомство наглядало за діяльністю гетьмана і контролювало всі контакти українців iз Московією. Про Переяславські угоди в Кремлі вже й не згадували.

Потім був показовий геноцид у Батуринi (1708) — відповідь Петра I на спробу гетьмана Мазепи відстояти залишки суверенітету України. Далi — два знищення Запорозької Січі — Петром і остаточне — Катериною. Потім було перетворення України на набір типових губерній, царська політика русифікації і, нарешті, сталінський Голодомор як засіб придушення українського національно-визвольного опору. А зовсім недавно, за часів Віктора Ющенка, ми бачили, як Москва боролася з українським «історичним непорозумінням» шляхом маніпуляцій iз газпромівськими заглушками.

Як бачимо, врештi-решт культурно-історичний генезис росіян і українців абсолютно різний, навіть протилежний. Ми, росіяни, звичайно, брати українцям, але брати, яких піддали якійсь неприємній мутації. Ми небезпечні, нiбито маємо якусь руйнівну заразу, і тому нас інстинктивно обходять усі, хто живе західніше: українці, прибалти, а тепер і білоруси. Зате Китай притискається до нас усе щільніше.

Поряд з ідеєю «двох братнiх народiв» існує вже зовсім оскаженіла ура-патрiотична «концепцiя» «триєдиного російського народу», що нібито складається з великоросів, малоросів і білорусів. Ця міфологема розсипається при першому ж уважному розгляді. Мовна близькість? Упевнений, що більшість з адептів ідеї «триєдиного російського народу» не зможуть зрозуміти велику частину розмовних фраз українською мовою. Мовні відмінності між росіянами і українцями очевидні й значимi. Скажімо, сербська мова теж вельми подiбна до російської, проте нікому з нормальних людей не приходить у голову вважати сербів і росіян одним народом. До речі, у сербів і хорватів мова взагалі одна й та сама, але народи ці, незважаючи на загальний слов’янський корінь, зовсім не братнi, а цивілізаційно різноспрямовані. Скажуть: їх розділила релігія. Добре, візьмемо сербів і чорногорцiв — одна мова, одна віра. Відмінностей між ними у сотні разів менше, ніж між росіянами та українцями. Проте, незважаючи на великодержавне прагнення Сербії розглядати Чорногорію як своє продовження — не більше! — Чорногорія вважає себе окремим народом iз власною історією та культурою. І якщо вже такі «близнюки-брати», як Сербія і Чорногорія, врешті-решт розселилися по окремих квартирах, то що казати про Росію і Україну?!

Гоголь, як «стратегiчна висотка»...

На закінчення не можна не торкнутися ще одного моменту. Запекла російсько-українська суперечка розгортається на історіософському, економічному, політичному полях. Це велика суперечка про Україну як таку, про її суверенітет і спроможність. Триває вона і на полі культури. Тут, мабуть, головною стратегічною «висоткою», за яку борються росіяни, є ім’я і спадщина Гоголя. Аргументація російських ура-патріотів така: Гоголь писав російською мовою, називав себе росiянином — значить, нiякої особливої української ідентичності не існує, можна говорити лише про якусь «обласну» малоросiйську своєріднiсть, такий етнографічний відтінок. Зрозуміло, це звичайний прийом, покликаний виправдати імперську політику щодо України і саме існування імперії. Пора нарешті сказати правду: Гоголь типологічно (я вже не кажу про походження) суто український письменник, що мав ще і польське коріння, ще писав російською мовою через історичні і політичні обставини. Долю Гоголя зумовила доля України в імперії. Як ще мiг зробити літературну кар’єру талант, що народився в колоніальній провінції? Зрозуміло, треба було їхати в імперський центр, до Пітера, писати росiйською, причому ідеологічно витримано. Скажімо, на «Тарасі Бульбi» — козирнiй картi наших ура-патріотів — лежить явне тавро політичного пристосуванства. По суті, Гоголь створив яскравий, поетичний псевдоісторичний лубок, внісши вагомий внесок до імперської міфологеми «возз’єднання України з Росією». Але душевного комфорту Гоголю це не дало. У Росії він мучився, знемагав. Його «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» — це втеча до вже не існуючої України. По суті, це плач про Україну, захований у сміх, у яскраві південні фарби, у казковість, у політ стилю. У різдвяну пастораль Гоголь заховав свою скорботу про загиблу козачу вольність, про Україну.

Росія душила Гоголя, він рвався з неї, але куди йому було податися? До України, перетвореної на Малоросію? Там він був приречений на убоге провінційне животіння. І тоді новою, ідеальною Україною для Гоголя стала Італія. В Італії він воскресав духовно, звідти він писав відверті листи, в яких «Росія, Петербург, сніги, негідники» йшли в один рядок, через кому. В Італії він «пробуджувався на батьківщині». І чим все скінчилося? Росія в особі попа-мракобіса Матвія задушила-таки Гоголя. Ось і вся його, якщо коротко, історія. Гоголь не зміг або побоявся розібратися в собі, і це його згубило. Українсько-польську самосвідомість (характернi його відверті бесіди з поляками в Італії), що жила в ньому, він старанно, але марно душив надбудовною російською самосвідомістю. Росію, її холоди, обивателів, чиновників, дивну, безвихідну історію Гоголь не любив, хоч і боявся в цьому собі зiзнатися...

Що ж, підсумуємо. Нам, росiянам, час усвідомити, що отримання Україною незалежності глибоко закономірне. Це історична справедливість, з якою необхідно не просто змиритися, нам треба її зрозуміти і прийняти. Розуміння, що Україна справдi інша країна, справжній закордон — ось ключ до нашого самопізнання, самокритики і самозвiльнення, передумова зародження нової російської ментальності без імперських і антизахідних стереотипів. Якщо це станеться, все наше бачення історії і світу зміниться. Україна нiби ставить перед нами, росіянами, дзеркало. Треба чесно і безстрашно вглядітися в нього. І, як iдеться у нашій же, російськiй, приказці, «на зєркало нєча пєнять... (нема треба спихати на дзеркало)».

Олексiй ШИРОПАЄВ, росiйський публiцист, поет
http://shiropaev.livejournal.com/57101html 

Міжнародні відносини 631 Переглядів

Заява Редакції

Використання матеріалів stattitablohy.ezreklama.com дозволяється лише за умови наявності імені автора роботи та прямого посилання (лінку) на цей сайт. Вебсайт і послуги http://stattitablohy.ezreklama.com є надані компанією EZREKLAMA (Манітоба, Канада). Відповідальність за зміст публікації несуть їх автори, думка редакції може не співпадати з думкою авторів публікації. Редакція залишає за собою право редагувати матеріали.

Українська музика рокeрує

ПИШИ УКРАЇНСЬКОЮ

Пиши українською
Тут спілкуються українською

HTML block #1

block.

Random Articles

Свердлимо…

Надягнений на свердло кубик із деревини послужить обмежувачем глибини отворів. Свердлити в дереві, текстоліті чи пластмасі отвори малого діаметра...

Корисні Поради/Повчальні

Чого хочуть жінки, або навіщо всі ці дієти?

Д.Елдредж, С. Елдредж. Чарівна: Таємниця жіночої душі. - Львів: «Свічадо», 2011. – 248 с. Часто можна почути, що жінки надто...

Література

Зашлакованість, токсини, інтоксикація

Попадаючи в організм різними шляхами, токсини починають поступово відкладатися в тканинах, відбувається так звана «зашлаковка», або інтоксикація,...

Здоров'я

В Україні з'явився автобус-готель

Готель побудовано на базі туристичного автобуса Mercedes-Benz На українських дорогах було помічено незвичайний автобус, що являє собою...

Туризм і дозвілля

Українці чи громадяни України?

Українці чи громадяни України? Автор: Діана Дуцик Ідея цієї статті народилася з дискусії про те, хто ми є: українці чи громадяни України....

Політичні оглядачі

Actions

Поділитися

Надіслати друзям

Повідомлення

Very Bottom Block Position

 

Ваше оголошення тут

Пишіть admin@ezreklama.com

 

 

Реклама 3

Новини

Міністерські портфелі з українським корінням у новому уряді Канади

Nov 8, 2015

Етнічно та гендерно різноманітний новосформований канадський уряд буде діяти злагоджено та переконливо в обстоюванні української позиції на міжнародній арені та залучення нових партнерів до підтримки України. Такі сподівання висловлює посол Канади в Україні Роман Ващук. Канадський уряд в особі... Читати далі →

Новопризначений міністр Маріанна Мигайчук відвідала святкування 99-річчя Канадського-українського інституту "Просвіта" у Вінніпезі

Nov 8, 2015

Сьогодні, 7-ого листопада 2015 р., ми були свідками події історичного значення, яка відбулася у Вінніпезі, в приміщенні Канадського-українського інституту "Просвіта"  де відбувся бенкет з нагоди його 99-річниці. На запрошення голови Манітобської філії Ліги Українців Канади п.... Читати далі →

ВКонтакте, Яндекс та Мail.Ru почали "зливати" ФСБ дані про своїх користувачів

Sep 6, 2014

Субота, 06 вересня 2014 Соціальна мережа "ВКонтакте" включена до реєстру Роскомнадзору в рамках виконання скандального "закону про блогерів", прийнятого в Росії 1 серпня.  З відповідною заявою виступив прес-секретар Роскомнадзору Вадим Ампелонський.... Читати далі →


Footer block #1

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod.

Footer block #2

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod.

Footer block #3

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod incorrupte.

Footer block #4

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod.