Не жінка, а вітер…  
 
Автор: Юлія ТУНІК-ЧОРНА
Минають роковини трагічної загибелі молодої поетеси й художниці Рути Вітер
 
Минув рік, відколи Львів сколихнула звістка про смерть талановитої мисткині Рути Вітер (літературний псевдонім Юлії Пігель) (1981-2008 рр.). Обставини її загибелі залишаються нез’ясованими (ходили чутки, що трагедія сталася невипадково)...
Діапазон її зацікавлень і талантів не міг не захоплювати – вона шукала і знаходила себе у поезії, живописі, у моделюванні одягу та фотографії, а ще – у науковій діяльності. Її монографія «Сценічний костюм львівських театрів кінця ХХ – поч. ХХІ ст.» є справжньою дослідницькою знахідкою: книг на цю тематику майже немає. «Театральність» була їй властива і в житті, – каже рецензент її роботи Георгій Коваленко. – У тому, як вона розпускала ...

Continue reading

Львівська «Гіацинтова Мадонна» – це оригінал!
 Автор: Інна Корчук
Науковці Львівського музею історії релігії у своїй експозиції виявили сенсаційну знахідку.
Ще на початку 70-х рр. ХХ ст. музей отримав у спадок чимало цінних експонатів. Серед них була і алебастрова статуя Богородиці, начебто XVIII століття. Тепер, після довгих досліджень, музейні науковці впевнено заявляють – це унікальна пам’ятка ХІІІ століття – «Гіацинтова Мадонна».
Завідувач науково-методичного відділу Львівського музею історії релігії Микола Хмільовський заявляє, що у Львові давно не було таких сенсаційних відкриттів. Адже ця скульптура століттями вважалась чудодійною. За право володіти нею здавна змагались Україна та Польща. Унікальність «Гіацинтової Мадонни» важко переоцінити.
Микола Хмільовський розповів «ВЗ», чому досі скульптура ...

Continue reading

Посмішка безсмертної,  або Джоконда жила, Джоконда живе, Джоконда буде жити

Автор: Ольга Дубовик

Портрет пані Лізи Джокондо — так звучить назва найвідомішої картини світу у перекладі з італійської (Ritratto di Monna Lisa de Giokondo). Один з геніїв епохи Відродження італієць Леонардо да Вінчі творив шедевр майже три роки — з 1503 по 1506-ий, а потім ще довершував 1510 року. До рук замовника вона чомусь так і не потрапила, натомість художник продав її королю Франції Франциску-І за величезну на той час суму — 4 тисячі екю. « Мона Ліза» довго була окрасою королівського палацу в Фонтенбло, аж доки Людовік-XIV перевіз картину до Версалю і нарешті — до Центрального музею мистецтв у Луврі.
Схоже на те, що Джоконда не набула б такої світової слави, якби одного разу її не викрав з Лувру італійський столяр Вінченцо Перуджа. Це сталося 21 серпня 1911 ...

Continue reading

Чарлі САКУМА: «У попередньому житті я був українцем, козаком…»
Цього літа у столиці Японії Токіо відбувся семінар етнічної музики країн світу, на якому з десяток японців натхненно розучували пісню...
Японською мовою спілкувалась Ольга ГУДЗ.
“Взяв би я бандуру”. Керував ними вже відомий в Україні та за кордоном неординарний японець Чарлі Сакума. Пан Сакума, чи, як він себе всерйоз називає, Сакумачук, - недарма завжди привертає до себе увагу глядачів та преси: щирий фанат козацької України, грає на бандурі, носить козацькі вуса, “заплітає” гопаки, підскоки, притупи, голубці, а під час виступів приклеює собі до голови оселедця. Завдяки йому у Японію завезено ще п’ять бандур, які почали освоювати місцеві музиканти. Спеціально для “ВЗ” - ексклюзивне інтерв’ю із паном Сакумою. Розмова розпочалася у Токіо, а продовжилася у ...

Continue reading

Амур і Психея, або легенда про солодку парочку

Автор: Ольга ДУБОВИК

У давньогрецькій культурі Амур (Бог кохання) і Психея (душа) були уособленням надтонких поєднань найсвітлішого почуття з людською сутністю. Розкішний міф про устремління до Любови безліч разів надихав поетів, художників, скульпторів. Античний співець Апулей (ІІ століття нової ери) розповів історію «солодкої парочки» у своїх «Метаморфозах, або Золотому ослі», а згодом, уже у ХVIII столітті, легенда ожила у скульптурі італійця Антоніо Канови «Амур і Психея». Причому скульптор двічі «ліпив» сюжет: одна його робота досі дарує радість поціновувачам прекрасного у Луврі (Париж), а друга зберігається в Ермітажі (Санкт-Петербург). Гіпсова копія петербурзької версії прикрашає Музей Метрополітен у Нью-Йорку
Одного разу доторкнувшись поглядом до біломармурового дива у Луврі, ...

Continue reading

Солодка Даруся" – цукерки та стогони на сцені

Автор: Ірина Славінська

Потрапити в Молодий театр 1 і 2 грудня було неможливо.
В театральних касах Києва квитків на ці дні не продавали, інтернет-сервіси замовлення і доставки квитків пропонували всі вистави, крім потрібної, інтернет-бронювання на сайті Молодого театру виявилось тимчасово недоступне, а в касі театру вперто повторювали про "квитків на перше і друге грудня немає".
Чому цей дефіцит і ажіотаж?
Просто у Київ вперше привезли "Солодку Дарусю" у виконанні Івано-Франківського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. І.Франка.
Гастролі трупи молодих акторів організувала зокрема ГО "Земляцтво Івано-Франківців у місті Києві".
Театральна постановка роману місцями зухвала, в хорошому сенсі цього слова. Молодість і винахідливість тут сприяли. Недаремно середній ...

Continue reading

Іван МАРЧУК: «На замовлення не малюю, бо це сковує мене»

Автор: Божена ГОРОДНИЦЬКА

Відомий український художник, визнаний світом геній сучасності Іван Марчук каже, що Україну врятує лише чудо, але в чудеса не вірить.
Йому сумно жити в державному бардаку, але земля у нас красива, то ж її малює. Для митця немає гарнішої землі, ніж Україна, вищої цінності, ніж людина, і кращої музики, ніж муркотіння кота та каркання ворон. На кухні у художника завжди є “золотий фонд” – родзинки, курага, горіхи і мед. Це його “сердечна” їжа. “А як додати це все до вівсянки, буде божественна їжа…”, - усміхається Іван Марчук. У його голові часто виникають думки позбутися українського громадянства. Та, попри всю невдоволеність “країною, якої не існує”, саме так художник називає свою землю, він повернувся сюди на початку ...

Continue reading

Він міг зіграти все

Автор: Наталка ПОКЛАД

У столичному Будинку кіно відбулася презентація незвичайного літературно-художнього збірника «Тринадцять сповідей…». Його автор — знаменитий український актор Борислав Брондуков (1938–2004). Крім біографії та розповіді про його творчий шлях, у книжці багато фотографій, тож вийшов своєрідний сімейний альбом, де зібрані фото самого актора, його дружини, дітей, друзів. Та найголовніше — у збірнику подаються тринадцять віршованих освідчень у коханні Борислава своїй дружині Катерині: проза не могла передати всієї сили його почуття, і він довірив його віршованому слову. Книжку упорядкувала Катерина Брондукова, а фінансово її підтримав «Укрексімбанк». Фактично аналогів цьому виданню немає
Доля
Талант його був універсальним — у 1970–1980 роках Борислав Брондуков знімався в кіно у всіх ...

Continue reading

Автор: Наталія Довгопол

Традиції святочного маскараду в Україні не менш цікаві за британський Геллоуін або італійську комедію дель Арте. В українській традиції ряджені ходили від дому до дому з побажаннями доброго урожаю і достатку.
Звичай водити Козу – це містичне дійство, що прийшло до нас ще з дохристиянських часів і продовжує жити в обрядових дійствах сучасних колядників і щедрувальників.
Різдвяний Святвечір в українських сім’ях традиційно відзначали у тихому сімейному колі: готували дванадцять страв і носили хрещеним вечерю. А після Різдва наступали святки: час веселощів, імпровізованих вистав і масок.
Козу ведуть!
Найбільшою популярністю у східних слов’ян користувалася маска кози, символу урожаю. Зазвичай її робили із дерева, обклеюючи хутром. Нижня щелепа була рухомою, до неї прив’язували мотузку, і тоді "коза" могла клацати зубами. Іноді ...

Continue reading

Прикарпатці на Свят-вечір ставлять дідухи

Автор: Галина Добош, Івано-Франківськ

 Традиційна обласна виставка-конкурс різдвяної атрибутики «Дідух-2009» відкрилася в Івано-Франківському обласному науково-методичному центрі культури і туризму Прикарпаття. Понад 20 майстринь представили на ній дідухи й вінки, обереги і павуки. Їх можна не лише побачити, а й придбати. Бо все більше прикарпатців на Свят-вечір ставлять не лише ялинку, а й дідуха.
Ще з літа Ганна Розсипайло зі села Фитьків Надвірнянського району заготовляє для майбутніх дідухів та павуків овес, жито, пшеницю. Її дідухи великих розмірів, оригінальні, з додаванням сучасних елементів до традиційного переплетення обрядового снопа. Майстриня каже, що навчилася цьому сама. І у їхній домівці на Різдвяні свята дідух був незмінним атрибутом, навіть у часи заборон.
«Я чула, як говорили старші люди, коли ...

Continue reading