Реклама 2

 

New blog posts

Administrator has not posted any blogposts yet.

Статистика сайту

site stats View My Stats

 

 

Він міг зіграти все

by Guest on Dec 7, 2009

Він міг зіграти все

Автор: Наталка ПОКЛАД

У столичному Будинку кіно відбулася презентація незвичайного літературно-художнього збірника «Тринадцять сповідей…». Його автор — знаменитий український актор Борислав Брондуков (1938–2004). Крім біографії та розповіді про його творчий шлях, у книжці багато фотографій, тож вийшов своєрідний сімейний альбом, де зібрані фото самого актора, його дружини, дітей, друзів. Та найголовніше — у збірнику подаються тринадцять віршованих освідчень у коханні Борислава своїй дружині Катерині: проза не могла передати всієї сили його почуття, і він довірив його віршованому слову. Книжку упорядкувала Катерина Брондукова, а фінансово її підтримав «Укрексімбанк». Фактично аналогів цьому виданню немає

Доля
Талант його був універсальним — у 1970–1980 роках Борислав Брондуков знімався в кіно у всіх куточках Радянського Союзу, тож увійшов до когорти кращих і багато в чому незамінних акторів. Особливо яскраво розвинувся його комедійний талант. Одначе в часи свого найвищого творчого злету актор не втрачав власної національної сутности. В 1996 році, на фестивалі дитячого кіно в «Артеку», на запитання кримського тележурналіста про національність Борислава Миколайовича він відповів: «Мати моя — полька, батько — росіянин, а сам я — українець…» Бо й справді, хоч із 1970-го по 2000 рік він знявся у сотні фільмах різних кіностудій і багато його персонажів мали російські прізвища — майор Гребньов (кінострічкою «Я служу на кордоні» починається всесоюзна кар’єра актора), Паша Дьожкін із фільму «На вас чекає громадянка Никанорова», Ликін із «Дивись обома», а ще виконроб Зюбін, колишній танкіст Галкін, Тюнькін, Карпов, Пєрєдєлкін, Ізмайлов, усе ж неперевершеним за глибиною вираження людської сутности персонажів він залишився у фільмах саме українських — «Камінний хрест», «Тривожний місяць вересень», «Вавилон-ХХ». Навіть сам Брондуков у перші 7 років своєї кіноакторської кар’єри підкреслював, що найкраща його роль — злодій у «Камінному хресті» режисера Леоніда Осики. Саме за неї, як за найкращу чоловічу роль, він отримав приз на Всесоюзному кінофестивалі в Ленінграді в 1968 році.

Народився актор 1 березня 1938 року в селі Дубова на півночі Київщини. Мати Яніна нарекла його Болеславом, Болєком, проте реєстраторша ЗАГСу не знайшла в своїх талмудах такого імени, тож батьки змушені були записати свого сина Бориславом.

Грудною дитиною хлопчик тяжко захворів. Люди нараяли батькам: аби малий вижив, треба носити його до сходу сонця поблизу болота — хай дихає йодистими випарами. Тож батько так і робив — і цим вирятував свого нащадка.

Був слухняною дитиною, в школі вчився добре і закінчив її успішно. А коли у вересні 1961 року в першокурсників новоутвореного кінофакультету брали інтерв’ю, Борислав Брондуков сказав таке: «Ось які в нас кіндервунди. От я, наприклад, зробив свій перший кінотрюк, коли з дитячою безпосередністю вистрибнув з коляски, стукнувся об землю і заверещав. Але це був не голий натуралізм, адже я не просто верещав, а виражав почуття. Потім я захопився кінотеатральною діяльністю. У першому класі створив комплексну групу і запросив до неї хлопців села… Переглянувши який-небудь фільм, ми відтворювали епізоди, що запам’яталися. Сцену заміняв поміст недобудованої чи напівзруйнованої хати (це були перші повоєнні роки). Траплялось, що за вхід давали хто морквину, хто кілька картоплин. А що? Тоді це дорівнювало вартості квитка в партер на Магомаєва…».

До автодорожнього інституту в Києві він не пройшов за конкурсом (а ніч перед вступом ночував під ялинкою в Маріїнському парку). Та з отриманими оцінками брали до технікуму, і Борислав обрав гірничо-будівельний (ген згодом до автодорожнього вступив старший син Брондукова Костя: батько категорично заборонив йому йти «накатаним» шляхом актора, і коли хлопець став асом з ремонту автомобілів, дуже ним пишався).

…Борислава «виловив» у художній самодіяльності на «Арсеналі» кінорежисер Віктор Іванов, що саме взявся знімати на Київській кіностудії ім. Олександра Довженка фільм «За двома зайцями» (за п’єсою Михайла Старицького) й шукав виконавця ролі Галахвастова. За чиєюсь порадою він пішов на однойменну виставу, яку арсенальці ставили на сцені консерваторії, і вона йому сподобалась. Після вистави кінорежисер зайшов за лаштунки й сказав Брондукову: «Тобі треба вступати до театрального». Але той поставився до поради скептично. Однак доля повернула так, що невдовзі хлопець таки приніс документи до театрального. Згідно з однією із версій, на іспиті з акторської майстерности хтось із членів приймальної комісії зауважив: «Юначе, хіба з вашою зовнішністю йти в актори?» Тоді Віктор Іванов, теж член комісії, порадив Бориславу: «А ви покажіть, будь ласка, епізод з Галахвастовим…».

Узяв хлопця до себе Віктор Івченко, який набирав на кінофакультет отой знаменитий перший курс (1961 рік), де будуть навчатися уславлені згодом актори Іван Миколайчук, Раїса Недашківська, Валерій Бесараб та інші. Компанійський, жартівливий Борислав став душею товариства.

Потім був Київський театр російської драми ім. Лесі Українки, де, на жаль, не знайшлось режисера, який би відкрив Брондукова з його гострокомедійним обдарованням (у Києві відчувався дефіцит комедій), і він був задіяний лише у коротких масовках (як мовиться, ні слави, ні гонорару), тоді як його товариші вже успішно стартували в кіно. Тож 1988 року, отримуючи звання народного артиста УРСР, Борислав Миколайович згадав роботу в театрі одним іронічним реченням: «Носив стільці, підпирав стіни…»

Слава
Брондуков пориває з театром і на запрошення Леоніда Осики починає зніматися в його фільмі «Камінний хрест» (за Василем Стефаником), де грає роль злодія. Це був ризикований крок, адже актора-жартуна ніхто не міг уявити трагедійним. Проте виявилося, що Брондуков спроможний грати все, блискуче імпровізуючи, знаходячи «сіль» кожної ролі, пластично передаючи найтонші порухи людської душі. І звідтоді Осика знімав його ледь не в кожному своєму фільмі, вважаючи, як і деякі інші режисери, своїм талісманом. Актор був надзвичайно мудрим і знав людську природу досконало, тому був таким органічним у зовсім не схожих між собою образах. «У Брондукова, як у будь-якого хорошого комедійного актора, трагедійне обдаровання», — сказав про нього Юрій Іллєнко. Багатьох режисерів приваблювала зовнішність Брондукова, яка дозволяла викрешувати гумор саме на парадоксі. Навіть зовні схожий на знаменитого сміхотворця Миколу Яковченка, з таким самим народним характером гумористичного обдаровання і вродженим природним потужним українським гумором, актор відрізнявся від свого старшого колеги діапазоном таланту: Брондукову давались не тільки комедійні, а й трагедійні ролі.

1968 рік став для актора не просто успішним, а переломним у його кар’єрі. Після «Камінного хреста», що дістав чимало високих оцінок, він уже наступного року знявся в п’яти фільмах, зокрема в «Анничці» Бориса Івченка та «Вечорах на Івана Купала» Юрія Іллєнка. А потім замовлення посипались одне за одним. Його нарешті належно оцінили і занесли до акторського активу багато режисерів. Прийшла цілком заслужена слава не просто майстра, а короля епізоду. Російське кіно тих часів, зокрема ті кінематографісти, які цінували житейські, непретензійні ролі, без Брондукова своїх фільмів не уявляли. Він дуже багато знімався — за рік п’ять-шість ролей. Така інтенсивність, на диво, не шкодила зіграним персонажам, проте перенапружувала його власне життя. І коли нарешті після зйомок повертався до Києва, додому, то з насолодою поринав у побут: майстрував, ходив по магазинах за покупками, варив на всю сім’ю їсти…

Не був би Брондуков самим собою, якби завжди не придумував чогось смішного. Веселий на вдачу, він ішов на ризик і вмів ризикувати. Скажімо, на прес-конференції після вручення призів кінофестивалю журналісти спитали його: «Яку роль мрієте зіграти?» Без найменшої паузи він випалив: «Роль Леніна». Всі замовкли, переварюючи почуте, дещо напружились — ніхто не чекав такої відповіді. А він після паузи додав: «У театрі сатири…» Звісно, після того Борислава Миколайовича викликали в КДБ. Але його дуже любили, і багато що актору сходило з рук.

Катя
З першою дружиною прожив зовсім мало: та приховала, що була психічно хворою. Думав уже ніколи не одружуватись.

Із Катею познайомились випадково у кінці 60-х, коли дівчина вступала до театрального інституту. І це було щасливе кохання на все життя. Катерина Брондукова знялась у кількох фільмах, однак чоловік наполіг покинути акторську справу, тож вона зайнялась вихованням двох синів. А коли доля повела їх дорогами випробувань — один, потім другий і третій інсульти у Борислава Миколайовича, нестача коштів на лікування, бідність — стала не тільки берегинею родинного вогнища, а й щирим, відданим, незрадливим другом чоловікові.

Після другого інсульту в 1993 році актор таки став на ноги і, хоч із мовою були проблеми, продовжував зніматися. У 1996-му з нагоди 100-річчя кіно Брондукова нагородили Державною премією ім. О. Довженка — саме йому випала честь відкривати список лауреатів цієї премії. Потім Андрій Бенкендорф зняв його в ролі старого хіпі-робінзона у стрічці «Хіпініада, або Материк любови». А в 2000 році — третій інсульт і нерухомість. Катерина Петрівна перевозить його в Биківню, де сама народилась: на свіжому повітрі, серед природи чоловік скоро одужає… Через 4 роки його не стало.

Як зазначає кінокритик Лариса Брюховецька у післямові до збірника «Тринадцять сповідей», минають роки, а інтерес до постаті цього світлого, яскравого, багатогранного й високопрофесійного актора зростає, адже через нього і через зіграні ним ролі ми пізнаємо себе, таємничий світ людини, у різних його проявах. Створено кілька фільмів, зокрема «Біль і слава Болеслава» (канал «Глас», 2007). А у віршах довічно бринітиме його ніжність: «Хочеш — стану я росою, // Тільки умивайся; // Хочеш — ніжки поцілую, // Та не наглумляйся…»


Автор: Наталка ПОКЛАД
Джерело:
Українське слово
 

Мистецтво/Рукоділля 790 Переглядів

Заява Редакції

Використання матеріалів stattitablohy.ezreklama.com дозволяється лише за умови наявності імені автора роботи та прямого посилання (лінку) на цей сайт. Вебсайт і послуги http://stattitablohy.ezreklama.com є надані компанією EZREKLAMA (Манітоба, Канада). Відповідальність за зміст публікації несуть їх автори, думка редакції може не співпадати з думкою авторів публікації. Редакція залишає за собою право редагувати матеріали.

Українська музика рокeрує

ПИШИ УКРАЇНСЬКОЮ

Пиши українською
Тут спілкуються українською

HTML block #1

block.

Random Articles

Українці Канади починають святкувати Різдво

Українці Канади починають святкувати Різдво 6 січня, коли на небі з'явиться перша зірка, родини українців Канади зберуться разом, щоб...

Релігія/Духовність

Українська діаспора: менталітет «в екзилі»?

Автор: Ірина КИРИЧЕНКО Нашого — асимільованого — цвіту по всьому світу. Це істина, яка гірчить. Уміємо ми розчинитися до гіркоти в...

Культура/Суспільство

Тетяна Харитонюк: "Нова функція української держави - українська

Нова функція української держави - українська мова! Автор: Тетяна Харитонюк «Вас вітає найкраща марка України – Луга-Нова»...

Культура/Суспільство

OpEdNews: Демократична Україна, авторитарна Росія: Чому?

OpEdNews: Демократична Україна, авторитарна Росія: Чому? Автори: Андреас Умланд і Інгмар Бредіс...

Міжнародні відносини

В ізоляції

Автор:  Наталя ДРУЖБЛЯК Симптоми шизофренії проявляються у 16% здорових дітей.  “Кожна десята дитина у віці семи-восьми років...

Здоров'я

Actions

Поділитися

Надіслати друзям

Повідомлення

Very Bottom Block Position

 

Ваше оголошення тут

Пишіть admin@ezreklama.com

 

 

Реклама 3

Новини

Міністерські портфелі з українським корінням у новому уряді Канади

Nov 8, 2015

Етнічно та гендерно різноманітний новосформований канадський уряд буде діяти злагоджено та переконливо в обстоюванні української позиції на міжнародній арені та залучення нових партнерів до підтримки України. Такі сподівання висловлює посол Канади в Україні Роман Ващук. Канадський уряд в особі... Читати далі →

Новопризначений міністр Маріанна Мигайчук відвідала святкування 99-річчя Канадського-українського інституту "Просвіта" у Вінніпезі

Nov 8, 2015

Сьогодні, 7-ого листопада 2015 р., ми були свідками події історичного значення, яка відбулася у Вінніпезі, в приміщенні Канадського-українського інституту "Просвіта"  де відбувся бенкет з нагоди його 99-річниці. На запрошення голови Манітобської філії Ліги Українців Канади п.... Читати далі →

ВКонтакте, Яндекс та Мail.Ru почали "зливати" ФСБ дані про своїх користувачів

Sep 6, 2014

Субота, 06 вересня 2014 Соціальна мережа "ВКонтакте" включена до реєстру Роскомнадзору в рамках виконання скандального "закону про блогерів", прийнятого в Росії 1 серпня.  З відповідною заявою виступив прес-секретар Роскомнадзору Вадим Ампелонський.... Читати далі →


Footer block #1

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod.

Footer block #2

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod.

Footer block #3

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod incorrupte.

Footer block #4

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod.