Реклама 2

 

New blog posts

Administrator has not posted any blogposts yet.

Статистика сайту

site stats View My Stats

 

 

Іван МАРЧУК: «На замовлення не малюю, бо це сковує мене»

by Guest on Dec 4, 2009

Іван МАРЧУК: «На замовлення не малюю, бо це сковує мене»

Автор: Божена ГОРОДНИЦЬКА
 
 Відомий український художник, визнаний світом геній сучасності Іван Марчук каже, що Україну врятує лише чудо, але в чудеса не вірить.
Йому сумно жити в державному бардаку, але земля у нас красива, то ж її малює. Для митця немає гарнішої землі, ніж Україна, вищої цінності, ніж людина, і кращої музики, ніж муркотіння кота та каркання ворон. На кухні у художника завжди є “золотий фонд” – родзинки, курага, горіхи і мед. Це його “сердечна” їжа. “А як додати це все до вівсянки, буде божественна їжа…”, - усміхається Іван Марчук. У його голові часто виникають думки позбутися українського громадянства. Та, попри всю невдоволеність “країною, якої не існує”, саме так художник називає свою землю, він повернувся сюди на початку 2000-х років після понад десятирічного життя у США й Австралії і продовжує творити…

- Не жалкуєте, що повернулися?

- Жалкую, - розчаровано відповідає Іван Марчук на запитання кореспондента “ВЗ”. - Але в Америці я вижив себе, тому мусив поміняти дислокацію на європейську країну або тікати назад в Австралію. Звідти я б вже не виїхав, бо то країна, яка пестить тебе як жінка. Але моя земля – тут. А люди страждають, бо дурні. Бог дав рай, а забрав з голови усвідомлення, що вони можуть за себе постояти. Наші таланти на цій землі не проростають, “держава” їх поїдає, як кицька поїдає кошенят. Кого не в силах з’їсти, той втік. І я свого часу втік. Якби не було цього гебістського преса, я б тут жив. А життя за бортом із часткою “не” було неможливим. Бо тебе не виставляли, не випускали, не приймали... Мною лякали, мовляв, як ти дружиш з Марчуком – буде тобі лихо. Прожити у такому психозі 20 років – жах. Дивуюся, як не спився, вижив, виїхав, повернувся…

- А зараз поїхати кудись вам нецікаво?

- Ще в радянські часи, живучи у Києві, я щодва-три тижні сідав у літак. Летів куди завгодно - у Крим, Москву - лиш би подалі від київського пекла. Мусив мати розривку. Не люблю поїздів, мені там скучно. А літаком – година часу, і я уже у Франківську чи Тернополі. Я – не турист. Хоча мене цікавить і архітектура, і екзотика, але після теракту 11 вересня боюся літати. Та й не можу просто тинятися по закордонах. Кілька років тому був у Голландії. Запросила мене давня шанувальниця. За сім днів зробив понад десяток робіт. Амстердам – чудо, а не місто. Між роботою музей Ван Гога відвідав. А згодом, коли їхав потягом через Голландію, вона видалася мені як пейзажисту нецікавою. Я б ту землю ніколи не малював, бо її там нема. Рівнина, порита каналами…

- Минув не один рік, відколи на Андріївському узвозі ви з Президентом заклали капсулу мистецького центру, але музею чи галереї Івана Марчука досі немає…

- Дякуючи нашому безвольному Президенту, який тільки видає укази і нічого не робить, цього музею вже, мабуть, не буде. Я його вже й не хочу... Мені потрібні були умови для роботи. Якби Данія, Франція, Німеччина, Голландія мала такого генія, як я, то я б не жив високо у мансарді в тісних кімнатках, де нема як повернутися, не те, що полотно велике малювати. Спілка мені не дасть приміщення, я вже стільки заяв писав… Вони дають всім – і дітям, і онукам, які ще ніде себе не показали, але не мені. Влада і мерія, щось там обіцяли, але то слова… Президент видає укази і тут же їх забуває. Ми з ним знайомі, але не можу і не хочу зараз з ним зустрічатися. Охолов до цієї ідеї…

- Ви у постійному конфлікті з владою. Маю враження, якби вам зараз дали Шевченківську премію, а не 1997 року, ви б відмовилися…

- Залежно, хто б давав (сміється. – Б.Г.). Звісно, підписує це діло Президент, але комісія ж змінилася. Була поганою, стала не кращою. Хоча там є кілька порядних людей, таких, як Сергій Якутович. Я пішов звідти, бо не міг боротися з отим засиллям несмаку і корупції. Там кожен мав свого наперед визначеного лауреата. І коли у 2008-му вже було домовлено два кандидати – Іван Остафійчук та Андрій Чебикін, я раптом згадав про Бориса Плаксія. Я хотів піти з Комітету, але відчував, що чогось недоробив. Ми похапцем зібрали документи. Я його відвоював. Тоді вперше в історії дали премію одразу трьом художникам. Я зробив добру справу і зі спокійною душею пішов. Не хотів більше марати там руки і нерви псувати…

- У музеї ви хотіли проводити майстер-класи. Передаєте своє вміння наступним поколінням?

- Ні, я – секретний. Вміння не передають, передають одержимість, або нав’язують. Якщо ти можеш подружитися з одержимістю – буде з тебе художник. Те, що робиться легко, так і виглядає. Я роблю все важко і довго. Пейзажі малюю на столі, схилений над ним день у день – це важко. Технології своєї не передам, бо мушу бути в одному екземплярі. Мушу робити те, чого ви ще не бачили.

- На замовлення малюєте?

- Ніколи не малював на замовлення. Хіба, коли не міг відмовити. Тобто раз у 2003 році – портрет Ющенка. Цю роботу замовила людина, яка мала будувати мій музей. Тоді, за рік до революції, я намалював Ющенка на тлі революції. І ще я намалював цій особі портрет його покійної дружини, яка розбилася на мотоциклі. Це було єдине і найважче замовлення. Є пропозиції, але я відмовляю. Замовлення мене сковують, відчуваю, що комусь щось винен...

- А участь у конкурсах берете? У нас у Львові, наприклад, є “Осінній салон “Високий замок”…

- Я – індивідуаліст, тому не подаюся на жодні конкурси і салони. Не хочу ні з ким змішуватися. А то ж повісять мої інтимні картини серед кількох крикливих мальовидел і вб’ють все, що у них є. Ті всі салони - то кітч. Саме слово “салон” – то вже кітч. Новацій там не буває. Я якось зайшов на молодіжну виставку в Український дім, думав, знайду якийсь талант. Коли оглянув експозицію, згадав собі про київську галерею мистецтв, яка організовує виставки “до дня жінки” і “ветеранів війни”. Ця молодіжна виставка виглядала як виставка “ветеранів війни”. Тоді мені знайомий пояснив: “Молодь перед тим, як сісти малювати, думає, кому вона продасть полотно”.

- У перших рядах сотні геніїв сучасності був і Демієн Херст (найвідоміший сучасний британський художник, який епатує на тему смерті)…

- Я був на його виставці в “Пінчук Арт-Центрі”. Наче в зоологічному музеї побував. Мистецтва там мало. Він потрапив у генії, бо найдорожчий. А зробити найдорожчого художника легко. У наш час його з нічого можна зліпити. Ну яку мистецьку цінність має велика біла балія, на дні якої тисячі недопалків? То треба було везти, щоб засмердіти зал? Хоча одна концепція мені сподобалася – велика “картина”, метрів так зо три на три, золоте тло, полички, і на тих поличках за склом – недопалки приклеєні, а кожен нахилений в інший бік. Скелети малі і великі теж гарно виглядали. У змії, наприклад, чудовий хребет. Кісточки – це красиво. Але це ж не творчість митця. Зварити, очистити і виставити кістки, даруйте, то не творчість. Це – бізнес. Такі самі сотні скелетів красивих стоять у зоологічному музеї.

- А ви ніколи не курили?

- Палив, як пас корови. Бавилися. У газетку закручували не тютюн, а листя сухе, і диміли, щасливі, що за язик пекло. На щастя, дурна звичка не прижилася…

- Зеновій Кецало казав, що для нього допінгом до роботи є тиша і спокій. Вони його надихають. Що для вас є допінгом?

- Максимум - 50 грамів коньячку вранці. Інша річ, що в мене ніколи не було натхнення, музи. Я є раб, прикутий до галери. Прокидаюсь о п’ятій-шостій ранку. Прогуляюся дорогою до майстерні, почитаю свіжу пресу і стаю до роботи. Часом злюся, бо хочу бачити світ, а змушую себе стояти біля мольберта. А часом вийду перед майстернею, подивлюся, як ті дітиська пообсідають з пляшками пам’ятник Шевченку, закурять собі… Жах! Така вакханалія з тим питвом…

- Та ви ж у їхньому віці теж, певно, любили погуляти…

- Я в їхньому віці любив лимонад з бульками. Пива ніколи не любив. Почав пиво сьорбати в Австралії у 1989 році. В селі виріс. Шибеником був. Лазив по деревах, крав у ворон яйця і у дівчат кидав. А коли приїхав на перші канікули з училища, всі шоковані були. Нікому дороги не загородив, нікого не обізвав, лише сидів і всіх малював. Бо я мусив привезти найбільше робіт. А коли робили згодом виставки, то я найбільше всіх критикував. А потім в Америці розівчився критикувати, бо там ніхто такого собі не дозволяє. Кажуть, неетично.

- Маєте рецепт, як збудувати рай на землі?

- Я знаю, що таке добро, любов, щедрість. А люди роблять часто зло, бо його легше робити і дорого не коштує. В українців є заздрість у душі. Я жив у світі і не знав, що це таке. Там немає такого. Всі тішаться успіхом своїх знайомих. Чужий успіх стає поштовхом до власного розвитку. У нас навпаки, успіх – поштовх до того, аби звалити когось з п’єдесталу. Люди там зайняті тим, що робить їхнє життя прекрасним. Якби кожен працював хоч на двадцять відсотків так, як я все життя, ми б вже давно жили в раю… 

Автор: Божена ГОРОДНИЦЬКА
Джерело: Високий Замок 
www.wz.lviv.ua
Фото з архіву «ВЗ»

 

 

Мистецтво/Рукоділля 1159 Переглядів

Заява Редакції

Використання матеріалів stattitablohy.ezreklama.com дозволяється лише за умови наявності імені автора роботи та прямого посилання (лінку) на цей сайт. Вебсайт і послуги http://stattitablohy.ezreklama.com є надані компанією EZREKLAMA (Манітоба, Канада). Відповідальність за зміст публікації несуть їх автори, думка редакції може не співпадати з думкою авторів публікації. Редакція залишає за собою право редагувати матеріали.

Українська музика рокeрує

ПИШИ УКРАЇНСЬКОЮ

Пиши українською
Тут спілкуються українською

HTML block #1

block.

Random Articles

Утворення, піднесення та занепад Галицько-Волинської держави

Автор: Брицький Владислав Наприкінці XII — у першій половині XIII ст. князівства Середнього Подніпров'я — Київське,...

Історія

Олександр Кагало: «У знайомих, які живуть на території колишнього цвин

Автор: Сюзанна БОБКОВА У кожному місті чи селі є так звані геопатогенні зони, де з людиною може статися неприємний трафунок… Ви можете...

Цікаво знати

Українські інвестиції: собі на шкоду

Автор: Володимир Лановий, для ЕП Автори щойно прийнятого Податкового кодексу помилково пишаються звільненням від оподаткування прибутку...

Бізнес/Економіка

Історія одного поліського села в роки Другої Світової

Тетяна Ясюк Воєнні дії на території Волині   Волинь опинилася в центрі бойових дій війни, власне бойові дії на території Волині почалися...

Історія

Жінки працюють, чоловіки керують

Чоловіки і жінки зрівнялися за кількістю робочих місць, але не керівних посад. Про це свідчать результати опитування роботодавців на...

Права людини

Actions

Поділитися

Надіслати друзям

Повідомлення

Very Bottom Block Position

 

Ваше оголошення тут

Пишіть admin@ezreklama.com

 

 

Реклама 3

Новини

Міністерські портфелі з українським корінням у новому уряді Канади

Nov 8, 2015

Етнічно та гендерно різноманітний новосформований канадський уряд буде діяти злагоджено та переконливо в обстоюванні української позиції на міжнародній арені та залучення нових партнерів до підтримки України. Такі сподівання висловлює посол Канади в Україні Роман Ващук. Канадський уряд в особі... Читати далі →

Новопризначений міністр Маріанна Мигайчук відвідала святкування 99-річчя Канадського-українського інституту "Просвіта" у Вінніпезі

Nov 8, 2015

Сьогодні, 7-ого листопада 2015 р., ми були свідками події історичного значення, яка відбулася у Вінніпезі, в приміщенні Канадського-українського інституту "Просвіта"  де відбувся бенкет з нагоди його 99-річниці. На запрошення голови Манітобської філії Ліги Українців Канади п.... Читати далі →

ВКонтакте, Яндекс та Мail.Ru почали "зливати" ФСБ дані про своїх користувачів

Sep 6, 2014

Субота, 06 вересня 2014 Соціальна мережа "ВКонтакте" включена до реєстру Роскомнадзору в рамках виконання скандального "закону про блогерів", прийнятого в Росії 1 серпня.  З відповідною заявою виступив прес-секретар Роскомнадзору Вадим Ампелонський.... Читати далі →


Footer block #1

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod.

Footer block #2

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod.

Footer block #3

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod incorrupte.

Footer block #4

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod.