"Скляна істина" подружжя Білоус-Гудима

Автор: Ярина ФЕДЬКІВ

Важливим напрямом розвитку мистецької культури України є декоративно-ужиткове мистецтво. Проте воно ж - і найменш відома її сторінка. Пам'ятки цього мистецтва потрібно зберігати, правильно опрацьовувати та вивчати відповідні документальні матеріали щодо них. Своєрідний сплав давніх традицій і новаторських пошуків можна знайти в художньому склі, що було однією з провідних галузей декоративно-ужиткового мистецтва України другої половини XX ст. Гутне скло - витвір мистецтва, народжений у полум'ї. Традиції українського гутного скла, започатковані ще в XVI ст., продовжують нині подружжя Білоус - Гудима, які днями презентували свої роботи у Музеї українського народного декоративного мистецтва.

Творці виробів зі скла є послідовниками львівських майстрів-гутників. Колекція художнього скла, що зберігається в музеї (понад 4 тисячі предметів ХVІ - ХХ ст.) дає повне уявлення про розвиток склоробства на українських землях. Це - витвори Мечислава Павловського, який досконало володів багатьма техніками гутної обробки і зумів розкрити секрет прославленої на весь світ "венеціанської нитки". Яскравою творчою індивідуальністю позначені твори Франца Черняка, Богдана Валька, Петра Думича, Олексія Гери, Ярослава Мацієвського, Мар'яна Тарнавського, Василя Драчука. Виробам провідних митців Львівського об'єднання "Райдуга" Юрія Шаха, Лідії Вихаревої, Олега Богуславського, Олександра Ласовського притаманні досконалість форм і віртуозне застосування техніки гранування. Творчість Віталія Гінзбурга представлена мініатюрною пластикою зі склодроту й експериментальними композиціями зі скла та кришталю.

"І все, що зберігається у фондах музею, - це унікальність та історія. Саме завдяки ентузіазму сучасних майстрів ми маємо можливість долучитися до мистецтва, народженого вогнем", - зазначила у привітанні директор Музею українського народного декоративного мистецтва Адріана В'ялець.

Нині це вже друга презентація декоративних композицій Романни Гудими та Василя Білоуса, що йдуть по життю й у творчості у парі пліч-о-пліч (2002 рік - перша персональна виставка у Києві). Тандем цей чудовий: подружжя понад два десятиліття творить разом.

Романна Гудима та Василь Білоус є членами Національної спілки художників України, авторами мистецьких ідей у царині гутного скла, відкривачами та експериментаторами у розкритті його художньо-естетичних, декоративних і пластичних можливостей. Самобутні і неповторні твори цих митців здобули визнання як в Україні, так і за її межами - у Польщі, Німеччині, Фінляндії, Канаді, США, Голландії, Данії, Угорщині, Чехії, Росії. На відкритті виставки майстрів вітали - відома мистецтвознавець, член Національної спілки художників України Тамара Придатко, художники В'ячеслав Дудін, Станіслав Кадичніков.

Особливе місце у творчості митців посідає декорування виробів "венеціанською ниткою", секрет якої Василь Білоус запозичив у відомого майстра художнього скла Мечислава Павловського. Це - композиції "Метаморфози", "Сльози Христові" (розміщені над розп'яттям Спасителя). А рідна українська душа насамперед помітна у скульптурах. Милуючись витонченими лініями, пластикою жіночого тіла, забуваєш, що ця одухотворена краса у роботах "Медове кохання", "Жіночі фігури" - зі скла. Форми, поєднання кольорів, вдале застосування природних властивостей матеріалу - то все завдяки творчим здібностям і таланту Романни Гудими і Василя Білоуса. На виставці було презентовано як окремі роботи ("Морський мотив", "Смарагди для моєї дружини"), так і цілі композиції зі скла ("Подих віків", "Аквалегія"). Авторську техніку представляли - "Античність", "Весняна рапсодія".

"Спосіб виготовлення виробів зі скла відомий в Україні понад тисячу років. Принаймні вже у скіфських похованнях археологи знаходили скляні намиста із вкрапленням різнокольорових барвників. Назва цього промислу - гутництво - походить від слова "гута", що означає скловарну піч. Вироби зі скла не були буденними речами, а використовувалися як святкові мистецькі прикраси", - розповідає директор музею. Гутні вироби цінні своєю унікальністю, свободою самовираження, щирістю та індивідуальністю. Кожний із них опоетизований, бо художники не підсвідомо наслідують традиції українських майстрів гутного скла, а до кожної нової роботи підходять трепетно, натхненно, експериментуючи. Все відшліфовано до найдрібніших деталей: кольорова крихта, скляні нитки, рифлення, ліплення. У кожний витвір вкладено душу. Тонким ліризмом пройняті роботи творців з неабияким обдарованням, із глибоким розумінням природи скла й оригінальною манерою відтворення баченого.

"Гутне кольорове скло з його багатими виражальними і пластичними можливостями - безмежне царство. Це цілий Всесвіт і … наше життя. Всі твори виконані за давньою гутною технологією. Працюючи, зрозуміли, що творчі можливості в цьому матеріалі невичерпні. І зараз, коли за плечима - 30 років творчості, все ж упевнені, що скло не розкрило всіх своїх таємниць", - майстри просто зачаровують цікавими розповідями про гуту. "Гутне скло виробляють способом гарячого формування, коли всі операції - від першої до останньої: видування форми, її декорування, обробка деталей - здійснюють безпосередньо у плавильній печі. Запах скла? Можливо, це запах горілого дерева, киплячої води, вогню - температура відчуттів тримається десь на позначці +1400 °С. Еге ж, гаряче скло - одна із найскладніших технологій, аби зберегти її (не втратити), не лише кошти потрібні".

Творчість майстрів - це безперервні пошуки нових образів, найповніші виявлення власного мистецького світобачення. Їхні роботи - розповідь про красу природи, про щось ніжне, омріяне, казково прекрасне. Реальність і фантазія вплетені в феєрію барв, у переливи кольору й відтворені у мінливій масі скла. "Творчі задуми митців народжуються у душі. Особисто я ніколи не створюю ескізів. У мене все йде від настрою, подій навколо мене. Відчуття нового витвору, його матеріальне відображення у склі я можу "побачити" після почутої музики або побаченої вистави. Воно приходить до мене якось мимоволі", - зазначила на відкритті виставки п. Романна.

Чудова доля майстрів - дивувати й радувати, освітлювати життя красою. Василь Білоус народився на Сколівщині (Львівська область), Романна - у Львові, де зараз мистецьке подружжя мешкає і творить. Романна Гудима-Білоус закінчила Львівську академію мистецтв. Одразу після школи і протягом життя працювала на Львівській експериментальній кераміко-скульптурній фабриці. Саме у радянські часи гутництво набуло розвитку та розквіту, однак після 90-х років, як і багато інших галузей, цей промисел поступово занепав. Байдужість влади призвела, зокрема, до закриття двох найпотужніших заводів - у 2002 році закрився Київський завод художнього скла, а 2008 року остаточно ліквідували Львівську експериментальну кераміко-скульптурну фабрику.

Василь Білоус - член Національної спілки художників України з 1990 року, Романна Гудима-Білоус - з 1999-го. "Я колись закінчувала Львівський інститут декоративно-прикладного мистецтва, зараз це академія мистецтв. Колись нас не допускали до печей, нині студенти мають базу, де вони можуть робити і курсові, і дипломи. Але студенти самі цим не займаються, їх не можуть надовго туди пустити. Скажімо, скла зварили 50 кілограм і все: сьогодні - один дипломник, завтра - дві курсові - на тому і обмежується. Тож великих можливостей немає. Якщо хтось має приватну пічку, то може там навчитися", - розповідає майстриня. "На Заході - без проблем: захотіла - купила авто, а захотіла - придбала пічку, це нормально. Там є широкі можливості для того, а в нас із цим дуже складно. За кордоном усе набагато простіше, все доступно. Ми робимо тільки перші кроки", - підтримує дружину п. Василь.

Якою ж таїною, якими чарами треба володіти, щоб ніхто й ніколи не пройшов повз їхні роботи байдуже, щоб надовго затримувались зачудовані несподіваністю і силою образів, ніби відлитих не зі звичайного скла, а з якогось досі невідомого матеріалу, невідомою технікою - світоносною, красивою, звабливою. У пейзажах та багатофігурних композиціях завжди відкриваєш для себе щось нове - вони сприймаються щораз по іншому. "Скло має властивість заворожувати і притягувати до себе, -діляться своїми міркуваннями майстри. - Коли дивишся на розплавлену масу (1500°С), яка з однієї ємности переливається в іншу, з нижчою температурою, - тебе це все просто поглинає.

Скло дуже привабливе, норовисте, має доволі загадковий, примхливий характер. Тож грубого поводження не терпить. Ба більше, треба відчувати зв'язок між виконавцями і самим склом, іншими словами - весь технологічний процес праці, бо найменше захолодження - це неуспіх. Підігріти ще раз скло неможливо, його вже можна тільки розбити", -ділиться враженнями від роботи митець.

Справді, мистецтво художнього гутництва має особливу притягальну силу, його вироби доносять з давніх часів певну істину - символіку кольорів, орнаменту, свою смислову знакову систему. Художнє скло, як чудовий та неповторний витвір душі й вогню, здавна приваблювало людське око. У кольорових пластах неначе звучить музика гірських водограїв, а у внутрішньому просторі прозорих куль відбуваються дива зародження інших стихій, форм, кольорів.

Проте сьогодні згасає інтерес до цієї справи. Головним чином - у молоді. Це дуже хвилює майстрів. Та є сподівання, що проростуть таки свідомі паростки серед молоді і надалі збагачуватимуть скарбницю українських ремесел. І доки Романна і Василь продовжують великі традиції українського гутного скла і своїх учителів, доти є надія, що воно відродиться. Відродиться і кераміка, вишивка, килимарство у всій своїй величі й красі.

Праця подружжя Білоус-Гудима - вагома сторінка у царині українського мистецтва, про що свідчать дипломи, грамоти, державні нагороди, обласні премії, міжнародні виставки та симпозіуми, творчий доробок, який зберігається в музеях світу. А попереду у подружжя - нові творчі плани, експерименти, що породжують авторську техніку, унікальні твори, які збагатять скарбницю українського гутного скла.

Автор: Ярина ФЕДЬКІВ
Фото автора
Фото 1. Метаморфози
Фото 2. Жіночі фігури
Джерело: Українське слово http://www.ukrslovo.com.ua/