Реклама 2

 

New blog posts

Administrator has not posted any blogposts yet.

Статистика сайту

site stats View My Stats

 

 

РОДОМ ВОНА- З ПЕТРИКІВКИ

by Guest on Jun 29, 2010

Більше восьми десятиліть плідно порала мистецьку ниву Марфа Ксенофонтівна Тимченко — широко знана майстриня декора­тивного малярства, член Національної спіл­ки художників і Національної спілки май­стрів народного мистецтва України, народ­ний художник України, перший лауреат Премії імені Катерини Білокур і володар найпрестижнішої державної нагороди — На­ціональної премії України імені Тараса Шев­ченка. Творчість майстрині відома не тільки в Україні, а й у багатьох країнах світу, де екс­понувалися її роботи.

А започаткувала свій творчий шлях Мар­фа Тимченко у рідному селі Петриківці Дні­пропетровської області, відомому ще з ча­сів козаччини осередкові народного маляр­ства. Тут вона 25 березня 1922 року наро­дилася, а в 1938 році закінчила місцеву школу майстрів декоративного розпису, де учителями з фаху були: організатор мисте­цької школи Олександр Статива і знаме­нита майстриня розпису Тетяна Пата.

Після двох років фахового навчання у Петриківці Марфуша (так її називали в юності, а близькі друзі — й понині) всту­пила до Київської школи майстрів народ­ного мистецтва, створеної на базі Цен­тральних експериментальних майстерень при Київському державному музеї україн­ського мистецтва (1940 року школу було реорганізовано в художньо-промислове учи­лище). Тут М. Тимченко навчалася у таких відомих майстрів своєї справи, як Олек­сандра Кулик, Микола Рокицький, Тетяна Флору та ін.

На жаль, через нестатки змушена була залишити навчання й піти працювати, аби заробити якусь копійчину як для себе, так і для хворої мами. Стала до роботи на Київ­ському експериментальному кераміко-ху­дожньому заводі з надією розписувати фар­форові вироби. Та їй випало працювати на під­готовчому процесі — виготовляти барвни­ки, причому за малу зарплату. Це не влаш­товувало молоду майстриню. І вона пода­лась до Коростенського фарфорового заво­ду, де дістала бажану посаду й захоплено оздоблювала порцелянові вироби барвис­тими петриківськими орнаментами.

Та не минуло й півроку, як почалася вій­на. Завод припинив роботу. З великими труднощами добиралась Марфуша до рід­ної Петриківки, разом з подружкою Гали­ною — сиротою, з якою познайомилася на заводі і запросила до свого села, оскільки тій не було куди їхати. У Петриківці хо­дили на роботу в колгосп. А потім Галина за комсомольською путівкою виїхала на схід. Марфі ж довелося пережити важкі роки фашистської окупації. П'ять разів уті­кала під час вивезення окупаційним режи­мом українських юнаків і дівчат на приму­сові роботи до Німеччини. Особливо запа­м'яталася остання втеча зі збірного пункту у Дніпропетровську, коли з подругою Ві­рою Клименко (згодом також видатною май­стринею) лютої зими ночували в степу у скир­ті соломи, потім манівцями, озираючись до­вкола, голодні й застуджені добиралися до­дому й довго ще потому переховувалися від лихого ока.

По війні Марфа знову у Києві. 1945 ро­ку її запросили на роботу у відділ народно­го мистецтва Інституту художньої проми­словості Академії архітектури УРСР. Там розробляла засобами петриківського роз­пису ескізи тканин, вишиваних речей, зра­зки розпису порцеляни, виробів з дерева — меблів, декоративних тарелів, скриньок тощо.

За створення художньо вартісних зраз­ків виробів для інтер'єрів Марфу Тимчен­ко 1947 року прийняли до гурту членів Спілки архітекторів України. Відтоді стала брати участь у художніх виставках. Роз­писувала каюти й салони пароплавів Та­рас Шевченко, "Микола Гоголь". 1951 ро­ку вже як член Спілки художників України разом з іншими митцями виконувала на­стінні розписи у павільйоні, спорудженому до Декади української літератури та мис­тецтва в Москві.

Важливим і цікавим у творчій біографії Марфи Тимченко є період її мистецької праці на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі, куди була за­прошена 1952 року. Там вона працювала упродовж майже трьох десятиліть. Разом з іншими майстринями-петриківчанками, зо­крема Вірою Клименко, Галиною та Вірою Павленко, також запрошеними до творчої праці на заводі, розробляла і впроваджу­вала у практику оригінальну технологію оздоблення порцелянових виробів засоба­ми петриківського розпису. Великою мірою саме завдяки цьому український фарфор набув виразних національних прикмет, став високо цінуватися як на внутрішньому, так і зовнішньому ринку.

Подібно до знаменитих китайських фар­форових виробів, оздоблених східними ор­наментальними розписами, набули великої мистецької цінності та популярності й окре­мі українські порцелянові твори, зокрема розписані петриківським орнаментом. Протягом тривалого часу фарфорові виро­би з петриківським розписом експортува­лися до багатьох країн Європи і всього сві­ту, в тому числі до Німеччини, Франції, США, Японії, країн Африки та ін.

Упродовж всього життя М. Тимченко створює квіткові й сюжетно-тематичні де­коративні композиції на папері, полотні, картоні, в яких винахідливо й цікаво ін­терпретує та розвиває елементи петриків­ського орнаменту. Володіючи природним від­чуттям краси барв і ліній, вона постійно ви­находить і вміло привносить щось своє, не­повторне, надаючи орнаментальним моти­вам привабливої новизни, своєрідної вели­чі й хвилюючої змістовності.

До своїх тематичних композицій май­стриня часто включає декоративно тракто­ваних птахів, домашніх тварин, звірів, які нерідко й визначають зміст твору. Такими є, наприклад композиції "Дружна пташина родина", "Крилатий птах", "Пава в куль­бабах", "Ведмежа сім'я", "Вівці", "Рік Ко­зи" та ін. Охоче виконує художниця тема­тичні роботи за мотивами фольклорних та літературних творів ("Свято Івана Купа­ла", "Коло млина, коло броду", "Засвіт вста­ли козаченьки", "їхали козаки із Дону до­дому", "Гуси-лебеді" тощо).

Взагалі декоративним композиціям Марфи Тимченко властивий інтенсивний, гар­монійно вибудований колорит, найчастіше теплих відтінків. її твори, в цілому вирізня­ються довершеністю композиційного вирі­шення, пластичною довершеністю, чіткою врі­вноваженістю ритмічного чергування різно­масштабних елементів. При цьому окремі де­талі мають і свою внутрішню, цікаво розроб­лену ритміку, що також узгоджується з усі­ма компонентами твору. Та, напевне, най­більш вражаючою особливістю декоратив­но-сюжетних і пейзажних картин Марфи

Тимченко є те, що при уважному їх розгля­данні в них «відкриваються» несподівані мистецькі ефекти. Ювелірно виписані скла­дові композицій раптом постають перед взором, немов компоненти фантастично-пре­красного казкового світу, у якому все зображене — з вимріяного авторкою квіт­кового царства. Хати, дерева, птахи, луки — то все своєрідні квіткові об'єкти. Тут і небо написане ніжними квітами, навіть дим з ди­марів плине гарними, тонально зображени­ми, ледь помітними квітами.

На початку 1970-х років відкрилася ще одна яскрава грань обдарування художни­ці. Вона почала малювати особисто винай­деними художніми засобами, побудовани­ми на принципах петриківського розпису, цілком оригінальні, виразно декоративні і водночас глибоко поетичні за суттю карти­ни-пейзажі. Віртуозно написані квіткоподібними елементами-мазками, пейзажі Мар­фи Тимченко можна порівняти з проник­ливо проспіваними піснями: то замріяно-елегійними ("Седнівські каштани"), то епічно-задумливими ("Озера"), то емоцій­но-експресивними ("Вітер"), а найчастіше мажорно-оптимістичними ("На лузі у Седневі", "Новий день", "У нашому дво­рі"). Взагалі тимченківські краєвиди озна­менували не лише початок нового етапу у творчості художниці, а й відкриття нового, досить своєрідного напрямку в народному декоративному малярстві України. Тобто йдеться про сміливе оновлення автором мис­тецької традиції, творення нової худож­ньої якості відповідно до вимог часу та рів­ня художницького світовідчуття, іншими словами, маємо справу з творчим посту­пом, коли хочете — з мистецьким подвигом художника.

Окрему вагому серію у творчому дороб­кові майстрині становлять композиції, в тому числі тематичні розписи на фарфорових виро­бах (декоративні вази, тарелі, кубки тощо), ви­конані за мотивами творів Т. Г. Шевченка і пов'язані з іменем Кобзаря. Можна сказа­ти, що шевченківська тема розпочалася для Марфи Тимченко ще в 40-і роки, коли вона виконала розписи в інтер'єрах паро­плава "Тарас Шевченко", про що вже зга­дувалося. А потім у різні роки й особливо в останні було створено композиції "Сім'я вечеря коло хати", "Хлюпочуться качато­чка", "Мені тринадцятий минало", "Кате­рина", "Ще треті півні не співали", "Реве та стогне Дніпр широкий", "Шевчен-кова липа в Седневі" та інші.

Твори шевченківської серії, як і численні інші роботи Марфи Тимченко, репродукувалися в багатьох виданнях, друкувалися у вигляді комплектів лис­тівок, календарів, окремих репродукцій, плакатів. Неабиякий успіх мав, наприк­лад, твір "Сім'я вечеря коло хати", ви­друкуваний свого часу як плакат. Ця та інші композиції полюбилися людям. Вони прикрашали громадські примі­щення, житлові помешкання, тішили людську душу. Отож цілком правомірно й справедливо творчість Марфи Тим­ченко удостоєна найвищої творчої наці­ональної відзнаки — Шевченківської премії.

Упродовж останніх років поважна ві­ком майстриня розробляє серію оригі­нальних декоративно-сюжетних компо­зицій на теми зі свого дитинства. Заду­мані вони як ілюстрації до літературно­го тексту про її дитячі роки — тексту, що його сама ж і пише. Ось один із сю­жетів серії — "Яз мамою на ярмарку купую мальовки". Тут засобами декора­тивного потрактування теми передано бар­вистий феєрверк ярмарку: маса персо­нажів, подані немов би експозиційни­ми ярусами рушники, мисники, полич­ки, кухонні набори тощо. І серед цього розмаїття виділяються постаті молодої жінки й дівчинки, що розглядають ви­ставлені, знову ж таки експозиційним рядом, аркуші з яскравими петриківськими розписами.

Про закоханість Марфи Тимченко з дитячих літ у чаруючу загадковість мис­тецтва, заворожуючу красу природи, роз­важливу мудрість людей розповідається в значній кількості композицій, об'єд­наних серією "Спогади про дитинство". Один з творів серії має назву "Я лю­бувалася тюльпанами". Як розповідала Марфа Ксенофонтівна, будучи малою, вона двічі на день бігала до сусіднього села, де мешкали бабуся з дідусем, щоб подивитись, як біля їхньої хати, на лузі квітують тюльпани. Бігала перед схо­дом і заходом сонця, аби побачити, як вони вранці "просипаються", а увечері "за­синають". На картині це виглядає так. На всю висоту полотна розмістилося роз­кішне дерево, зліва під ним, прихисти­лась мальовничо-чепурна бабусина ха­тина, а за нею, на лузі — море тюльпанів, якими зачаровано милується дівча, в захопленні піднісши до неба руки — яка краса!

Ще один пам'ятний епізод з часів ди­тинства втілила майстриня в картині "Че­рез волошки — заблукала". Було це ще до колективізації, як згадувала худож­ниця, її батьки, маючи дещицю поля, жнивної пори рано-вранці їхали підво­дою збирати урожай. Прихопили з со­бою й Марфушу. Коли проїжджали по­біля житнього поля, Марфуша побачила серед золотистих стебел стиглого жита цілу поляну яскраво синіх волошок. Ця картина глибоко вразила дитячу душу. Попросила тата зупинитись, на що той відповів: треба поспішати до роботи. Ко­ли приїхали на свою ділянку поля, бать­ки одразу стали до праці. Марфуша ж вирішила збігати до тих волошок, хоча й від'їхали від них далеченько. І таки май­нула в той бік. Прибігши, довго милува­лася квітами, пестила їх, щось до них про­мовляючи, зрештою нарвала букетик, щоб дома змалювати. Стала повертатись до батьків та й заблудила. Сюди-туди хо­дила, гірко плакала, а в який бік треба йти — не знала.

Тож і намалювала Марфа Ксено­фонтівна себе як розгублену й заплакану дівчинку, самотню серед безмежного зо­лотистого житнього поля. Закінчилося тоді все благополучно. Проїжджа під­вода підібрала невдалу мандрівницю, до­везла до Петриківки, а вже тато дав їй виховний урок, адже її довго повсюди шукали та хвилювались.

Своєрідно зафіксувала Марфа Тим­ченко спогад про голод 1933 року — на­писала картину "Я ходила до річки рва­ти рогіз, шукати качині крашанки". Вже сама назва цього твору промовляє, як ря­тувалися люди від голоду. Стебла рого­зу, як відомо, у нижній частині солод­куваті, тож там де він ріс — його спо­живали. На воді мешкали дикі качки, в очеретах звивали гнізда, несли яйця, яки­ми часом й живилися голодуючі.

До серії "Спогади про дитинство" Марфи Тимченко належать також ком­позиції "Ми з мамою працюємо", "Ми з мамою перемо", "Я на току", "Дівчин­ко, чия ти?" та інші.

Як відомо, в українському народно­му мистецтві здавна діяли своєрідні ро­динні династії митців — гончарів, різь-б'ярів, майстрів вишивки, ткацтва та інших видів народної творчості. Подібні родинні гурти майстрів формуються та діють і в наш час. Чи не найцікавішим серед них у художньому розумінні давно сформувався, так би мовити, сімейний мистецький ансамбль у складі подружжя Марфи Тимченко й уже покійного Івана Скицюка, їх доньки Олени Скицюк та онуки Оленки Кулик. Заслужену шану й авторитет ця дружня родина здобула собі самовідданою працею у галузі декоративного живопису, вмілим подаль­шим розвитком кращих традицій укра­їнського народного мистецтва.

Творча манера кожного з членів на­званого родинного колективу позна­чена прикметними індивідуальними ху­дожньо - стилістичними особливостями. Водночас мистецтво учасників цього гурту має характерні загальні ознаки і в ціло­му чітко відрізняється від інших родинних колективів своєю неповторною самобутні­стю. Так, наприклад, декоративні розпи­си, спільно виконані Марфою Тимчен­ко, Іваном Скицюком та Оленою Ски­цюк в інтер'єрах магазину дитячих ігра­шок "Казка" у Києві, в бібліотеці для дітей у Білій Церкві, в шкільній їдальні у м. Чкалові Херсонської області та в ін­ших громадських приміщеннях, відзна­чаються образно-стилістичною цілісніс­тю, високою художністю та справжньою унікальністю.

Кому з киян чи гостей столиці Украї­ни випало побувати у магазині дитячих іграшок «Казка», що на вулиці Великій Васильківській (кол. Червоноармійській), 54, напевне, запам'яталась справді казко­ва, емоційно піднесена атмосфера інтер'є­рів, що її створили виконані тут сімей­ним тріо живописно-декоративні розпи­си. Квітково-сюжетні буйнобарвні компо­зиції особливо вражали маленьких від­відувачів, які радісно впізнавали тут не­мало улюблених казкових героїв з неаби­якою майстерністю і проникливістю зо­бражених серед фантастичних квітів, де­рев та зела. Завдяки розписам магазин "Казка" впродовж тривалого часу був, по суті, одним з найоригінальніших і найпривабливіших художніх об'єктів міста, який охоче відвідували як місцеві меш­канці, так і гості столиці України, у тому числі іноземці.

Отож, нині прикро і боляче писати про те, що один з шедеврів декоратив­ного малярства — розписи інтер'єрів ма­газину "Казка" у Києві по-варварськи знищені новими хазяями. І ніхто за це не поніс відповідальності, як і ніхто не відшкодував морального терору, заподі­яного щодо авторів, й злісного знищен­ня мистецьких цінностей. Звичайно ж, автори розписів тяжко пережили нару­гу над їхнім художнім дітищем. І чи не найболісніше сприйняла це Марфа Ксенофонтівна — творчій лідер сімейного мистецького гурту, людина надзвичай­но тонкої організації душі, яка болісно реагує на прояви несправедливості, не­логічних руйнівних дій, аморальності.

Вірним подружнім і мистецьким со­ратником Марфи Ксенофонтівни Тим­ченко, своєрідним двигуном творчої по­туги всієї родини митців був (до відходу 2004 року в інші світи) Іван Степано­вич Скицюк — заслужений майстер на­родної творчості України, член Націо­нальної спілки художників і Національ­ної спілки майстрів народного мистец­тва України, учасник численних худож­ніх виставок, експонованих як в Україні, так і поза її межами, ветеран Другої сві­тової війни, котрий пройшов з боями й неодноразовими пораненнями від Сталінграда до Берліна і далі аж до Праги. Як учасник створення мистецької диво-казки у Києві мріяв і клопотався про за­снування у приміщенні «Казки» студії декоративного розпису — звертався з цією пропозицією у різні мистецькі й урядові інстанції, та ніхто його «не по­чув», і зрештою «Казки» не стало.

Іван Степанович при нагоді любив роз­повідати про війну. У його пам'яті навік закарбувалися аж надто гострі, по-своє­му незвичайні, драматичні воєнні епізо­ди. Одним із них є ніби й буденний, як для війни, та разом з тим дуже враз­ливий. В одному з боїв уже на німецькій землі наші воїни підбили ворожий танк. З нього, охопленого полум'ям, вискочи­ли члени екіпажу. І серед них — врод­лива, зовсім юна німкеня, на якій горіло обмундирування й розкішні шовковисті коси. Весь екіпаж танка, зрозуміло, за­гинув. Багато смертей довелося бачити на війні, згадував бойовий ветеран Іван Скицюк, та цей епізод по-особливому схвилював його душу. Чомусь стало жаль дівчини-фашистки, фанатичного ворога. Адже так безглуздо гинула створена при­родою і перетворена фашизмом на зло краса. Як, до речі, й створена митцями краса «Казки». Наведений бойовий епізод митець втілив в одному із своїх творів, присвячених подіям війни.

Третій член творчого родинного ко­лективу — Олена Іванівна Скицюк. Во­на не тільки донька, а й талановита послідовниця мистецької традиції творчо­го подружжя Марфи Тимченко та Івана Скицюка. Закінчивши Львівський інс­титут прикладного та декоративного мис­тецтва (нині Львівська академія мис­тецтв), вона стала більш уважно осми­слювати творчу практику батьків й від­крила в ній багато цікавого й корисного для себе. Загалом її творча манера є до­сить своєрідною. З одного боку, вона ні­би й не схожа з мистецьким почерком мами чи тата, а з другого — значною мі­рою зумовлена саме художніми форма­ми, виробленими батьками.

Олена Скицюк створила немало ори­гінальних живописно-декоративних ком­позицій, які принесли їй визнання. Те­мами для її творчих робіт слугують фоль­клорно-літературні мотиви ("Дідова дочка", "Гуси-лебеді"), враження від реа­лій природи ("Одуди", "В саду"), обра­зи, вибудовані творчою уявою ("Золоті квіти", "Пушинки") і т. ін. Член Націо­нальної спілки художників України, учас­ниця багатьох художніх виставок, О. Скицюк продовжує успішно працювати твор­чо та вміло передає свої фахові знання сту­дентам Київського державного інсти­туту декоративно-прикладного мистец­тва та дизайну ім. М. Бойчука.

Наймолодший учасник родинного мистецького гурту — Оленка Кулик. Донька Олени Скицюк, онука Івана Скицюка та Марії Тимченко, Оленка нещодавно закінчила графічний фа­культет Національної академії образо­творчого мистецтва і архітектури. Ма­лювати почала ще дитиною. їй подоба­ються твори бабусі й дідуся, а особливо мамині. Та вона прагне творити по-своєму. І це їй вдається. Вона також бе­ре участь в художніх виставках. Отож, є підстави сподіватися, що Олена Ку­лик своєю творчістю розвиватиме далі родинну мистецьку традицію. А перед нею попереду — ціле життя у молодій державі Україні. Щасти їй, доле!

В цілому твори Марфи Тимченко ви­різняються цілковитою самобутністю, шляхетною вишуканістю й художньою до­вершеністю, віртуозним артистизмом і поетичністю, що зумовлюється, напев­не, не лише бездоганною майстерністю, а й добропорядністю, щедрістю душі, ніжним, любовним ставленням автора до природи, людей світу. Марфа Ксенофонтівна не тільки чудовий худож­ник, а й була прекрасною дружиною для Івана Степановича, з яким у любові та злагоді прожили шість десятиліть. Вона — лагідно любляча, турботлива ма­ти для доньки Олени й сина Володими­ра, найбажаніша бабуся для онуків Мак­симка, Оленки та Іванка.

І в свої вісімдесят шість Марфа Ксенофонтівна не полишала пензля, продов­жувала в міру своїх сил працювати як ми­тець. Бо така вже її вдача. Без творчо­сті себе не мислила. Творчий неспокій — то сенс її життя. Адже вона — родом із Петриківки!

 Василь ЩЕРБАК,

кандидат мистецтвознавства, заслужений діяч мистецтв України

Унікальні оригінальні твори Марфи Ксенофонтівни Ви можете побачити на цьому сайті.

 
Мистецтво/Рукоділля 3700 Переглядів

Заява Редакції

Використання матеріалів stattitablohy.ezreklama.com дозволяється лише за умови наявності імені автора роботи та прямого посилання (лінку) на цей сайт. Вебсайт і послуги http://stattitablohy.ezreklama.com є надані компанією EZREKLAMA (Манітоба, Канада). Відповідальність за зміст публікації несуть їх автори, думка редакції може не співпадати з думкою авторів публікації. Редакція залишає за собою право редагувати матеріали.

Українська музика рокeрує

ПИШИ УКРАЇНСЬКОЮ

Пиши українською
Тут спілкуються українською

HTML block #1

block.

Random Articles

Слово Мойсея Фішбейна на церемонії вручення йому Відзнаки імені Блажен

Пані й панове! Друзі! Відзнака, що її я отримую, освячена ім’ям морального світоча – українського греко-католицького священика Омеляна Ковча....

Права людини

Велика нічия

Велика нічия Автор: Володимир В'ятрович Дискусії про те, чим була для українців перемога у Другій світовій війні і чи взагалі вона була,...

Політичні оглядачі

Дистанційний контроль системи опалення на базі GSM

Ефективність та функціональність автономних систем опалення зробила їх дуже популярними для використання у заміських будинках та котеджах. В...

Цікаво знати

Заробітчанський капітал

Автори: Марічка Набока, Надія Шерстюк, Радіо Свобода Рекордну суму - близько трьох мільярдів доларів – відправили додому за минулий рік...

Культура/Суспільство

Як виміряти ОВП питної води?

Як виміряти ОВП питної води?

Здоров'я

Actions

Поділитися

Надіслати друзям

Повідомлення

Very Bottom Block Position

 

Ваше оголошення тут

Пишіть admin@ezreklama.com

 

 

Реклама 3

Новини

Міністерські портфелі з українським корінням у новому уряді Канади

Nov 8, 2015

Етнічно та гендерно різноманітний новосформований канадський уряд буде діяти злагоджено та переконливо в обстоюванні української позиції на міжнародній арені та залучення нових партнерів до підтримки України. Такі сподівання висловлює посол Канади в Україні Роман Ващук. Канадський уряд в особі... Читати далі →

Новопризначений міністр Маріанна Мигайчук відвідала святкування 99-річчя Канадського-українського інституту "Просвіта" у Вінніпезі

Nov 8, 2015

Сьогодні, 7-ого листопада 2015 р., ми були свідками події історичного значення, яка відбулася у Вінніпезі, в приміщенні Канадського-українського інституту "Просвіта"  де відбувся бенкет з нагоди його 99-річниці. На запрошення голови Манітобської філії Ліги Українців Канади п.... Читати далі →

ВКонтакте, Яндекс та Мail.Ru почали "зливати" ФСБ дані про своїх користувачів

Sep 6, 2014

Субота, 06 вересня 2014 Соціальна мережа "ВКонтакте" включена до реєстру Роскомнадзору в рамках виконання скандального "закону про блогерів", прийнятого в Росії 1 серпня.  З відповідною заявою виступив прес-секретар Роскомнадзору Вадим Ампелонський.... Читати далі →


Footer block #1

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod.

Footer block #2

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod.

Footer block #3

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod incorrupte.

Footer block #4

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod.