Реклама 2

 

New blog posts

Administrator has not posted any blogposts yet.

Статистика сайту

site stats View My Stats

 

 

Олекса Тихий. Справжній донецький українець. (Част. друга)

by Guest on Apr 7, 2012

Продовження. Частина перша тут

Коли я прибув туди 2 грудня 1981 року, Тихого в зоні якраз не було. Десь навесні 1982-го почули ми в нашій 17-й камері, що Тихого повернули з лікарні, він у сусідній 18-й камері. Чути було, як він блював. Василь Курило, якого виводили прибирати коридор, зумів переговорити з Олексою і приносив невеселі вісті про його здоровיя (а Курило лікар): шлунок нічого не сприймає, спайки кишок (див.: Василь Курило. Зустріч у вיязниці. Спогади політвיязня про Олексу Тихого. – Ґазета “Нескорена нація”, № 13, 1992).

Тихий мав ще операцію на виразку дванадцятипалої кишки.

Згодом Тихого перевели до нашої 17-ї камери. Він терпів люті болі, але осявав співрозмовника доброзичливою, та надто болісною усмішкою. Світло-сірі очі його світилися на правильному, красивому його лиці – от зразковий українець, чимось на Шевченка схожий.

Говорив спокійно, розважливо, ніколи не вживав лайливих слів чи жарґону, мова його була взірцева за лексикою, за стилем, якась аж надто правильна – так пишуть, а говорять простіше. При цьому був людиною залізної волі, рідкісної толерантности і виняткової терпимости. З ним не можна було посваритися.

Багато читав і осмислював прочитане, затівав розмови на філософські теми, особливо любив психологію, етику. Достойними співрозмовниками йому були Михайло Горинь та Юрій Литвин, але їх скоро розвели по різних камерах.

Улюблена тема його розмов – педагогіка. Це мав бути видатний педагог, але, кажу ж, замість кафедри він мав каторгу. В цьому розумінні в його особі маємо “пропащу силу”. Тихий чітко усвідомлював, що справа визволення нації потребує жертви найкращих.

І це нормальна, природна поведінка свідомої людини, яка поважає себе і почувається громадянином своєї батьківщини. Коли твій рід, твій народ загрожений – громадянин докладає зусиль, щоб усунути загрозу, а навіть покладає за спільноту своє життя. Але одна справа йти на бій у складі цілої армії, дещо інша – повставати одному з мільйона або з невеликою групою одержимих…

Василь Курило пропальпував Олексі живіт (мав чутливі пальці, бо коли підупав йому зір, то працював масажистом). Нічого не сказав Олексі, але співкамерникам за його відсутности зізнався, що підозрює метастази.

Олекса ж нічого не говорив про свої муки. І не стогнав. Хіба у сні. І зубами скреготів. Казав: “Хто не має про що дбати, той дбає про здоровיя”.

Коли Тихого діймав лютий біль, він кидав осоружну роботу, лягав на підлогу чи на купу шнурів, підбирав руками ноги під груди і так затято, без стогону, терпів. Мабуть, так йому було легше. Наглядач відчиняв перші двері, гримав ключем об ґратчаті двері, вимагаючи встати і працювати, не порушувати режиму.

Але Тихий не озивався: кожне слово буде розцінене як “пререкания”, після чого настане покарання. А їх і так доволі. Хоч би й ті вуса. Кожної неділі ведуть нас до лазні, де відбувається одна й та ж сама процедура: “Тихий, сбейте усы”. Тихий мовчки складає руки за спиною, демонструючи, що він того не робитиме, але й опору не чинитиме. Сідає на стілець. Банщик Грицько Кондратюк, постригши машинкою голову (цьому Тихий не противився), так само мовчки подає машинку наглядачеві і той зістригає вуса.

Ми не раз казали Олексі, що, може, на цьому не варто стояти, але він був упертий: “Якщо сьогодні поступлюся в цьому – завтра завимагають ще чогось”. Це принцип. Один відступ від принципу поставить тебе у ряд безпринципних, яким несть ліку і числа.

Камера в бараку особливого режиму в Кучинському таборі

Але він часом і дивував мене. Вийдемо на прогулянку в той дворик, а він, отакий зранений, стане в кутку на голову і стоїть довго-довго. Каже, це корисно для кровообігу (колись займався йогою). А ходив уже зігнувшись. У тому дворику більше лежав на лавці або й на снігу, підібгавши ноги під груди. Або набере води в рот і з годину сидить за книжкою чи за роботою. Це, каже, теж корисно. Психологічна вправа. Щоб зосередитися в собі. І не підтримувати порожніх побутових балачок.

Я передплачував журнал “Донбас” (він двомовний), і от у числі першому 1983 року зיявляється там стаття якогось Вадима Зуєва “Гримасы лицемерия”. Ішлося там про “сіоністів” вроді майбутнього лавріята Нобелівської премії Йосифа Бродського та Льва Копелєва (його, до речі поновлено в радянськім громадянстві 15 серпня 1990 року одним указом з Миколою Руденком). І доплетено туди інших “антирадянщиків” на ниві “сіонізму” та “українського буржуазного націоналізму”. Той “сіоніст” Копелєв, між іншим, свого часу сьорбав лаґерну баланду разом з Тихим, тому й виступив на його захист у 1977 році.

Зуєва неможливо переказати, його треба цитувати: “Объектом своих клеветнических нападок он (Копелєв. – В.О.) избрал донецкого профессора, члена Союза писателей Илью Исааковича Стебуна, гневно выступившего в качестве свидетеля на суде украинского националиста Тихого. В письме к донецкому ученому содержались демагогические рассуждения, раскрывающие антинародную сущность его автора. Попытка Стебуна дать отпор в открытой печати на каком-то этапе не нашла поддержки. И опять луч общественного негодования не выхватил из общей массы потенциального изменника. Можно представить себе, сколько вреда нанесено необоснованно терпимым отношением к замаскированным противникам. И только когда логическое развитие антинародной закваски и Копелева, и Тихого привели их – через выезд в Израиль – на задворки Западной Европы, когда, следуя жестоким законам предательства, подписались они под сионистским воззванием в защиту польской контрреволюции, всем стало ясно, какие лютые враги нас окружали".

Яка лексика, який стиль! “Антинародный”, “общественное негодование”, “изменник”, “необоснованно терпимое отношение”, “замаскированные противники”, “антинародная закваска”, “предательство” і, як логічний висновок: “какие лютые враги нас окружали”.

Кругом вороги! Отож, завдавай по них превентивних ударів. Отак і набили, одні кажуть, 40, а інші – всі 100 мільйонів “ворогів народу” (див. статтю Стефана Куртуа в “Черной книге коммунизма. Преступления. Террор. Репресиии”. Перевод с французского. М.: Три века истории. – 1999). Щоб ощасливити вцілілих…

Тільки, читачу, це, нагадую, написано не в 1937, а в 1983 році, журнал “Донбас”, ч. 1, сторінка 88. Саме тоді андроповське керівнитво запекло доводило світові, що в нього нема політвיязнів – виморюючи нас.

Я дав прочитати Олексі той журнал, радячи озватися, мовляв, осьдечки я, “на задвірках” Східної, а не Західної Європи, і не в Ізраїлі. Але він махнув на те рукою: “Як тільки візьмуся писати – зараз усе одно наглядачі відберуть. А якщо й напишу – то далі кагебіста воно не піде”.

Справді, в нього забирали кожен папірчик, коли інші вיязні могли щось і вберегти. Можна сидіти в одній камері, а режим різний. Безперешкодно з табору виходили тільки закриті конверти, адресовані прокурорам. А поверталися, здебільшого, з розпорядженням тих захисників прав: “Наказать”.

Коли Олекси не стало, я сам написав листа редакторові “Донбасу” – через прокурора Донецької области. Аби серце відвести.

Навесні 1983 року випустили Тихого на безкамерний режим. Там він мусив працювати кочегаром. Привезти тачку вугілля чи вивезти шлак не годен був, хто-небудь, найчастіше Євген Поліщук, допомагав йому.

Востаннє я бачив Олексу Тихого 7 березня 1984 року. Вивели мене зі співкамерником Балісом Ґаяускасом відкидати сніг біля прогулянкових двориків, а двері не зачинили. Бачимо: ведуть коридором Олексу. В довгому смугастому бушлаті, тримає він чорну свою торбинку в руці. Це – на етап. Казали потім, що повезли його на станцію Всехсвятська до лікарні, потім до Пермі. Там розрізали, подивилися, що смертельні метастази знищили шлунок, зашили й залишили вмирати.

Цей, за висловом Євгена Сверстюка, Дон Кіхот ХХ століття з обличчям европейського президента пішов на смерть так, як його предки йшли на палю.

Згодом, уже на волі, розповідали, що Олексі в Пермі 19 квітня 1984 року надали коротке, на 40 хвилин, побачення з першою дружиною, москвичкою Ольгою Олексіївною Тихою, та Володимиром, сином від другого шлюбу (він жив у Києві).

Тихий був страшенно худий: при зрості 178 см він уже в 1981 році важив 40 кг. Шлунок уже нічого не приймав. Його ввели попід руки, у нього навіть облазили нігті, але посміхався, був спокійний і просвітлений духом. Казав, що прощає всім, навіть своїм гонителям. “Памיятайте Нагірну проповідь”, – сказав на прощання.

Десь наприкінці травня Левко Лук'яненко дістав листа від дружини, Надії Никонівни, з Чернігова. Довго сидів над ним, потім устав блідий і почав ходити по камері. Пише мені на папері: "2 травня помер Олекса Тихий". Порвав папірця і вкинув у раковину.

Я зрозумів, що про це написано в листі тайнописом, і теж промовчав. Потім Левко сів біля труби опалення і став вибивати це повідомлення азбукою Морзе Василеві Стусу. (Ми тоді якраз усі вивчали ту азбуку – така мода пішла). Стус зрозумів, але не повірив собі: постукав тричі в стіну, викликав Левка і гукає через кватирку: "Я так зрозумів, що Олекса помер?" І так "спалив" Левка: його за розмову посадили до карцеру.

Згодом ми дізналися, що помер Олекса не 2, а 5 чи 6 травня: його покинули бездоглядним і виявили мертвим 6-го. Але тим часом Лук'яненко вирахував сорокову добу від 2 травня і запропонував ушанувати пам'ять Олекси Тихого голодуванням, а 39, 40 і 41 добу ще й мовчанням.

Говорили ми лише найнеобхідніші речі пошепки, щоб наглядачі не чули й не бачили. Адміністрація швидко здогадалися, в чому справа, вирахувала ініціатора і знову кинула його до карцеру. Того року так само ми вшановували Юрія Литвина та Валерія Марченка, наступного року – Василя Стуса...

Серце, самогубство чи вбивство? Як загинув Василь Стус

Поховали Олексу Тихого на кладовищі “Северное” в Пермі в присутності сина Володимира. Син хотів забрати батька на батьківщину, але йому сказали: “Якщо будете наполягати, то результати бактеріологічного аналізу можуть показати гепатит, і тоді не заберете його ніколи”.

Про перепоховання Тихого, Литвина і Стуса 19 листопада 1989 року можна прочитати у моїй статті “Повернення”, у книжці “Нецензурний Стус”, яку впорядкував Богдан Підгірний (Тернопіль, 2002), можна побачити у фільмі Станіслава Чернілевського про В.Стуса “Просвітлої дороги свічка чорна” ("Галфільм", 1992).

А я мушу розповісти ще один епізод.

1 вересня 1990 року був я в Донецькому університеті, де громадськість уперше вшановувала своїх краян Василя Стуса та Олексу Тихого. Були там Євген Сверстюк, син Стуса Дмитро, режисер Славко Чернілевський, ректор Володимир Шевченко, донецька просвітянка Марія Олійник, з Москви якраз нагодилися Іван Драч та Дмитро Павличко.

На 12-у годину набралося третину актової зали. Викладачі, бо ж студентів послали на помідори. “Оті порожні місця, – сказав Євген Сверстюк, – то місця витоптаних душ”. Зате був 79-літній професор Ілля Стебун.

Професор Ілля Стебун (в окулярах), який не соромився наклепів на колег по слову. Фото http://www.holos.org.ru

Я, не відаючи про його присутність, без коментарів зачитав місця зі стеноґрами його обвинувального виступу на суді проти Олекси Тихого і Миколи Руденка. Нагадав, як 1949 року парторг Спілки письменників Микола Руденко захистив Стебуна від звинувачень у “космополітизмі”. Хтось там у залі, як мені потім сказали, торкнувся його плеча: “А хто це такий – Стебун?” – “Це я”, – твердо сказав Стебун.

Тоді його спитали, а чи правда, що він писав доноси на Максима Рильського, Юрія Яновського, Олександра Довженка. “Цей список можна було б продовжити”, – була відповідь.

Сверстюк сидів у президії з одного краю столу, а я з другого. З зали надходили записки, і все з його боку. Як він потім сказав, була записка на виступ і від Стебуна. “Чого ж ви не надали йому слова? Цікаво, що б він сказав?” – “Усе, що б він не сказав, смерділо б”.

Стебун тільки 1989 року перестав завідувати кафедрою української літератури університету, але ще викладав.

Ба, у залі сидів також викладач Вадим Зуєв. Той самий!

 

На завершення – добра вість. У видавництві "Донеччина" в ці дні державним коштом (!) друкується двотомник: Олекса Тихий. Думки про рідний Донецький край (Том 1); Олекса Тихий у спогадах, роздумах, літературі (Том ІІ) / Упорядкували В.В.Овсієнко, М.І.Олійник, В.Ф.Півень, Є.Б.Фіалко.

До 85-річчя – 27 січня – з друком не впоралися. Тому презентація видання та вшанування великого подвижника українського духа призначені на 15 годину 8 лютого в Донецькій філармонії.
Донеччині потрібні справжні герої, потрібні провідні зірки, по яких слід орієнтуватися. Донеччани цінують справжність. Таким справжнім був Олекса Тихий, тому добра слава його швидко зростає.

 
Автор: Василь Овсієнко - Філолог. Громадський діяч, політв'язень (1973-1988). Історик дисидентського руху
Історична правда

Література 594 Переглядів

Заява Редакції

Використання матеріалів stattitablohy.ezreklama.com дозволяється лише за умови наявності імені автора роботи та прямого посилання (лінку) на цей сайт. Вебсайт і послуги http://stattitablohy.ezreklama.com є надані компанією EZREKLAMA (Манітоба, Канада). Відповідальність за зміст публікації несуть їх автори, думка редакції може не співпадати з думкою авторів публікації. Редакція залишає за собою право редагувати матеріали.

Українська музика рокeрує

ПИШИ УКРАЇНСЬКОЮ

Пиши українською
Тут спілкуються українською

HTML block #1

block.

Random Articles

«Абетка» для маленьких християн

Автор: Юлія ТУНІК-ЧОРНА Видавництво “Свічадо” вирішило подбати про рілігійне навчання наймолодших – у книгарні “Є” відбулась презентація...

Література

Як сонце діє на шкіру

Не дарма ми так радіємо сонечку у весняні дні - наш організм за зиму зголоднів без сонячного світла. Адже сонце сприяє виробленню вітаміну D3 -...

Здоров'я

Як єврей Курт Левін став українцем Романом-Павлом Миткою

Як єврей Курт Левін став українцем Романом-Павлом Миткою  Автор: Олеся ПАСТЕРНАК Андрей і Климентій Шептицькі, монахи-студити, врятували...

Література

Найбезпечніші авта 2012-го року

Звівши докупи результати краш-тестів та дослідивши технічні характеристики різних авто, видання Forbes з’ясувало, в якому з них водій та пасажири...

Транспорт

Дощ...

Сльозинка дощику повільно по вікні стікає. Вона мені про тебе нагадає. І очі вже наповняться журбою, і небу плакати захочеться рікою.

Блоги

Actions

Поділитися

Надіслати друзям

Повідомлення

Very Bottom Block Position

 

Ваше оголошення тут

Пишіть admin@ezreklama.com

 

 

Реклама 3

Новини

Міністерські портфелі з українським корінням у новому уряді Канади

Nov 8, 2015

Етнічно та гендерно різноманітний новосформований канадський уряд буде діяти злагоджено та переконливо в обстоюванні української позиції на міжнародній арені та залучення нових партнерів до підтримки України. Такі сподівання висловлює посол Канади в Україні Роман Ващук. Канадський уряд в особі... Читати далі →

Новопризначений міністр Маріанна Мигайчук відвідала святкування 99-річчя Канадського-українського інституту "Просвіта" у Вінніпезі

Nov 8, 2015

Сьогодні, 7-ого листопада 2015 р., ми були свідками події історичного значення, яка відбулася у Вінніпезі, в приміщенні Канадського-українського інституту "Просвіта"  де відбувся бенкет з нагоди його 99-річниці. На запрошення голови Манітобської філії Ліги Українців Канади п.... Читати далі →

ВКонтакте, Яндекс та Мail.Ru почали "зливати" ФСБ дані про своїх користувачів

Sep 6, 2014

Субота, 06 вересня 2014 Соціальна мережа "ВКонтакте" включена до реєстру Роскомнадзору в рамках виконання скандального "закону про блогерів", прийнятого в Росії 1 серпня.  З відповідною заявою виступив прес-секретар Роскомнадзору Вадим Ампелонський.... Читати далі →


Footer block #1

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod.

Footer block #2

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod.

Footer block #3

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod incorrupte.

Footer block #4

You can change this block in admin panel. Remember, if you change template, this block will be lost. We advise you to clone this block.

Ne lorem percipit efficiantur mei, ius ut simul vidisse. An vel probatus explicari appellantur. Has et comprehensam interpretaris, quo no inimicus maluisset temporibus. Ea mea quod.