Автор: професор Пономарів

Слухачі запитують - чи правильно роблять диктори, які говорять рафінованою українською мовою? Чи правильне дуже тверде „ч", „щ" і т. д.? Я б не сказав, що мова дикторів радіо, і особливо телебачення рафінована. Літера „щ" позначає два звуки - твердий „ч" і твердий „ш". За нормами української ортоепії, науки про вимову, звук „ч" - твердий: „чабан", „часник", „череда", „човен". Тільки перед звуком „і" та в подовженій позиції перед „ю", „я" він дещо пом'якшується: „чіткий", „ніччю". Така вимова характерна для більшості говорів української мови, але головне - вона властива говорам Середньої Наддніпрянщини, на основі яких виникла сучасна українська літературна мова.
Вимова м'якого „ч" ...

Continue reading

Автор: Ольга Царинник

Питання культури мови телебачення - болюче для мовників. Інколи вуха в’януть від безграмотності телеведучих та журналістів, адже мова – їхня головна “зброя”, знаряддя праці. Однак нинішнє ТБ – насамперед сфера великого бізнесу і великої політики, тож їм, зрозуміло, не до мовних тонкощів. Невесела ситуація з українською і на радіо. Скажімо, “Ера-FM” дає багато цікавої різнопланової інформації. Але якою мовою? Начебто літературною українською, проте здебільшого нехтуючи її стилістичними, лексичними і навіть орфоепічними нормами, що на радіо неприпустимо. Адже, як відомо, лише стала вимова, обов’язкові для всіх правила відмінювання слів і синтаксичних зв’язків між ними, однакове розуміння змісту вживаних слів, єдиний наголос створюють ті якості літературної мови, які потрібні їй як засобу загальнонаціонального спілкування.

Continue reading

Автор: Богдан Цюпин

Обережно - кальки

Радіослухачка Таня з Києва запитує: „Як правильно перекласти українською мовою „столкнулся с проблемой"? Зіштовхнувся - це ж калька". По-перше, не все, що схоже за будовою, є калькою. Не можна ж казати, що „п'ю воду" - це калька з російської. Це спільні вислови у близькоспоріднених слов'янських мовах. Щодо вашого запитання, то українською мовою треба казати „зіткнувся з проблемою". Слава з Ужгорода питає, як правильно писати повістку: „викликається на судове засідання" чи „викликається в судове засідання"? Повістка або виклик - на судове засідання, бо кажемо „питання порушувалось на засіданні", „справу слухали на засіданні". Тому треба казати „виклик чи повістка на засідання". Але „в судовому засіданні взяли участь". Це залежить від того, з чим „засідання" пов»язується в реченні.

Continue reading

Кабінет міністрів України постановою від 27 січня затвердив офіційну транслітерацію українського алфавіту латиницею. Транслітерація прізвищ та імен осіб і географічних назв здійснюється шляхом відтворення кожної літери латиницею.

Continue reading

Автор: Професор Олександр Пономарів

У своїх листах радіослухачі часто запитують: „Чи закономірні наголоси типу будеш, будемо, підеш, підемо і т. д.?"
Незакономірні. Це наголоси діалектні.
В українській мові, оскільки вона має дуже велику територію поширення, є значні відмінності в наголошуванні слів. Тому треба посилатися на словники, там зазначено всі правильні наголоси.
Так от, дієслово „піти" відмінюється так: „я піду", „ти підеш", „він піде", „ми підемо", „ви підете", „вони підуть". Так само наголоси „будемо", „будеш", „будете" неправильні. Ці наголоси нелітературні, і х не варто вживати в офіційному мовленні.
Крім того, дуже часто роблять ту саму помилку, коли кажуть „наступає на ті самі граблі". Українською мовою треба казати ...

Continue reading

Блог професора Пономарева
У своїх листах слухачі ставлять багато запитань щодо культури української мови. Пан Пилип пише: „Мене дуже турбує засилля в українській мові кальок з англійської. Українські депутати, не усміхнувшись, можуть заявити, що закон повинен бути „прозоро-транспарентним".
Фуршети, пули, кастинги, фітнеси, тішорти і борди заполонили статті українських журналістів. Так, запозичення потрібні, особливо коли на позначення нових предметів чи явищ немає українських слів. Але часто проблемою є те, що українські журналісти просто не знають українських слів і тому калькують з англійської. Це соромно!" - каже пан Пилип.
Насамперед треба сказати, що ці слова - не кальки, а лексичні запозичення, це просто слова, які безконтрольно беруться з англійської мови.
Коли брати мову наших депутатів, то вона залишає бажати багато кращого, тому що переважна ...

Continue reading

Про Ґ і Г в українській мові

Автор: проф. Олександр Пономарів

Українська мова належить до тих індоєвропейських мов, де проривний задньоязиковий приголосний «ґ» перейшов у глотковий, або фарингальний «г». Зі слов'янських мов такий процес відбувся також у білоруській, верхньолужицькій, словацькій та чеській мовах. Порівняймо українське слово «голова», як воно звучить в інших слов'янських мовах.
Польське, нижньолужицьке «ґлова», російське «ґалава», болгарське, македонське, сербське, словенське, хорватське «ґлава». Але білоруське «галава» українське «голова», верхньолужицьке «глова», словацьке, чеське «глава».
З неслов'янських мов «ґ» перейшов у «г» і в інших мовах, зокрема в грецькій. Тому в словах грецького походження немає жодних підстав ...

Continue reading

Автор: проф. Олександр Пономарів

Про звертання, хрещення і глобалізацію

Радіослухач Андрій пише, що я на своїй сторінці вживаю словосполучення „пан Пилип". „Це вже усталилося, - запитує радіослухач - що слово „пан" приставляється до імені? В Америці теж кажуть „містер Філіп" чи в Росії „господин Филипп? Я думаю, що ні в Америці, ні в Росії так не кажуть. Наскільки я завжди собі уявляв від дитинства, то теперішнє усталене тупувате західняцьке звертання (не турбуйтеся, я сам західняк) не відповідає логіці спілкування. Офіційне звертання „пан" пов'язується або з прізвищем або з професією, підкреслює офіційність і сухість".
Тут радіослухач має цілковиту рацію. Слова „пан", „пані" в офіційному мовленні слід уживати не з ім'ям, а з прізвищем, назвою посади або професією: „пане президенте", ...

Continue reading

Блог професора Пономаріва

Автор: проф. Олександр Пономарів

Клопоти з числівниками

Числівники - дуже своєрідна частина мови. Річ у тому, що нові числівники в мові не утворюються. Іменники, прикметники - утворюються, а числівники - ні. Але саме в числівниках мовці особливо часто припускаються помилок.

Continue reading

Блог професора Пономаріва

Радіослухач Олег просить дати оцінку словам "проплатити", "прорахувати", "проробити".
Попри однакову структуру, ці дієслова не належать до однаково поширених у нашій мові.
"Прорахувати" означає зробити підрахунок, перерахувати щось, переносно - перебрати всі обставини, щоб знайти найкращий результат.
"Проробити" має багато значень, зокрема такі: виконати, здійснити щось, пропрацювати певний час, покритикувати когось та інші.
Слова "проплатити" немає в жодному словнику української мови. Мабуть, це те саме, що оплатити, сплатити.
Ще один Олег, а, може, той самий радіослухач вважає, що з двох варіантів слів "хрещення" і "хрищення" треба віддати перевагу другому, бо пов'язує його не зі словом "хрест", а з ім'ям, яке мав засновник християнства Христос.
Справді, в ...

Continue reading