Автор: Михайло Галущак
 

Мало у кого виникають питання щодо героїчної сторони медалі студентів у бою під Крутами. Та й загалом, міфологізація події 29 січня 1918 р. породила у суспільстві більше відповідей, аніж самих запитань.

Своїми думками з читачами "Історичної Правди" поділився доктор історичних наук, професор, директор Центру українознавства Київського національного університету імені Т. Шевченка, академік Академії наук вищої школи України Володимир СЕРГІЙЧУК.

-------------------

- Чи можна розцінювати події під Крутами як громадянську війну? Адже у збройному протистоянні зійшлись сили УНР з урядом у Києві та Української народної республіки Рад з урядом у Харкові…

- Це не громадянська війна між українцями, бо під Крутами зійшлися послані більшовицьким вождем Леніним російські підрозділи на чолі з Муравйовим - з одного боку, а з другого - українська патріотична молодь, яка захищала свою незалежну державу. Жодних власне українських більшовицьких військ під Крутами не було.

Зрештою, це спланована війна проти Української Народної Республіки, яку ще в грудні 1917 року заповів Центральній Раді Ленін у своєму сумнозвісному ультиматумі, проти чого протестували навіть українські більшовики.

До речі, на І Всеукраїнському з’їзді рад робітничих, солдатських і селянських депутатів, що відкрився в Києві в середині грудня 1917 році, представники більшовиків запевняли делегатів, що ленінський ультиматум – це непорозуміння, і вони постараються цей конфлікт владнати.

Однак українські більшовики фактично не мали права голосу, вони тоді лише виконували вказівки з столиці Росії.

- Як так сталось, що у бою під Крутами УНР захищала молодь, а не регулярна армія?

- Головна причина - в наївності українських соціалістів, які переважали в Центральній Раді. Наші ліві сліпо довіряли своїм соратникам із сусідньої Росії, які нібито не повинні воювати зі своїми братами по класу в Україні.

Відтак українські соціалісти, особливо голова Уряду УНР Володимир Винниченко, ратували за те, що Україні не потрібна власна регулярна армія, бо, мовляв, Росія не буде на нас нападати – досить нам народної міліції.

Українське національне військо, яке творилося з травня 1917 року під проводом голови Українського військового генерального Комітету Симона Петлюри, було фактично розпущено, а сам він був примушений у грудні 1917 року до відставки.

Наприкінці січня 1918 року в Києві по суті не було українського регулярного війська – на захист УНР тоді зголосився тільки полк імені Костя Гордієнка під проводом полковника Всеволода Петріва, який прибув до столиці України із Західного фронту.

Всі інші українізовані частини російської армії через таке ставлення вождів Центральної Ради до творення власної національної збройної сили або розійшлися ділити землю, або під впливом більшовицької агітації оголосили про нейтралітет. (Два царських генерали, які не зрадили присязі УНР. Їхня доля у січні 1918-го
 

Тому й одержали трагічний результат: 29 січня 1918 року, коли київська молодь проливає під Крутами кров, на станції Ніжин – в кільканадцяти кілометрах від поля бою – прибулий з фронту українізований полк імені Тараса Шевченка, оголосивши нейтралітет, займається звичною муштрою, а перед цим ще й хотів роззброїти Студентський курінь у вагонах…

- Міфами овіяно формування цих студентських загонів УНР. Наскільки добровільною була участь цієї молоді у подіях на станції Крути?

- Це справді був волевияв української молоді, ніхто їх не примушував до цього здвигу.

Володимир Сергійчук - доктор історичних наук, професор Київського національного університету ім. Шевченка

- Який вплив мала ця битва на військово-політичну ситуацію на українських землях?

- Цей бій зупинив на кілька днів наступ російських більшовиків, відтак Центральна Рада змогла протриматися в Києві, що було надзвичайно важливо для делегації УНР на мирних переговорах у Бресті, яка готувала документи про визнання Центральними державами незалежності України.

Кому належав Брест у 1918-му? Суперечка між УНР, Білоруссю і Німеччиною

Тобто завдяки саме цій жертовності нашої молоді 9 лютого 1918 року Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія і Туреччина визнали УНР самостійною державою, в результаті чого їй було надано військову допомогу в очищенні української території від непрошених гостей.

- Як би Ви схарактеризували поведінку обох сторін під час бою?

- Самопожертва в ім’я України з боку ненавченої у військовому плані молоді й холодна безжальність досвідченого противника, якому поставлено завдання добиватися мети будь-якими методами.

- Неможливо оминути історію з 27-ома полоненими Студентської сотні, які потрапили до рук більшовиків. Наскільки ця сторінка бою вписувалась у тогочасну систему міжнародних договорів щодо полонених?

- А російські більшовики ніколи не дотримувалися конвенції про полонених [Женевська конвенція 1907 року - ІП]. Вони її і пізніше не підписали, що трагічно відбилося на радянських солдатах Другої світової, які потрапили в полон до гітлерівців.

- За різними підрахунками істориків, у бою під Крутами з української сторони загинуло кількасот осіб [насправді кількадесят - ІП]. Однак, під час перепоховання на Аскольдовій могилі 19 березня 1918 р. поховали 17 студентів. Звідки така диспропорція?

- Очевидно, були поховання не тільки на Аскольдовій могилі й Лук’янівському цвинтарі в Києві, де знайшли спочинок 22 відомих героїв і десять невпізнаних. Скажімо, на Переяслав-Хмельницькому цвинтарі Київської області виявлено могилу з написом, який засвідчує, що там похований Ілія Матюха, що загинув під Крутами.

До речі, ми й досі не знаємо всіх учасників бою під Крутами, тому й маємо прикрість, що до переліку учасників Крутянського бою було занесено тільки 77 осіб...

Проте пошуки героїв бою під Крутами все-таки дають результати, відтак встановлюються все нові й нові імена. Скажімо, в селі Самушин Заставнівського району Чернівецької області вже кілька років вшановують пам’ять київського студента Крисантія Спринжината, який народився тут 23 травня 1900 року.

Дворянин, попович і селянин. Три біографії загиблих під Крутами

Маємо завдячувати і наполегливості українського дослідника з Польщі Олександра Колянчука, який встановив імена шести вихідців з Лемківщини, що воювали під Крутами.

І якщо про Григорія Піпського, Івана Сорокевича й Ігоря Лоського було відомо, то тепер знаємо ще про трьох, яким вдалося вціліти: це учні 2-ї київської української гімназії Володимир Сорокевич (1900 – 1963), Іван Карван (1893 – 1976) і Кость Карван (1895 - ?). Всі троє здобули вищу освіту вже в умовах міжвоєнної Польщі, де й працювали.

Очевидно, ретельний аналіз наявних документів дасть можливість більше дізнатися і про долю Петра Сварики і С. Короля, котрі - як керівники Організаційного комітету Студентського куріня - 25 березня 1918 року зверталися до Військового міністерства УНР з проханням дозволити демобілізуватися їхнім товаришам, оскільки в університеті відновилися заняття.

 Хто був ініціатором цього перепоховання на Аскольдовій могилі? І з якою метою це було зроблено?

- На мою думку, саме ті крутянці, які залишилися в живих, насамперед названі вище Петро Сварика і С. Король. А про мету найкраще сказала Людмила Старицька-Черняхівська на перепохованні героїв Крут у Києві 19 березня 1918 року:

"Ми повинні всі, що лишилися живими, поклястись на цій могилі – віддати Україні все наше життя. Тільки всесильною працею на життя України можемо ми поквітувати їх жертву та зняти з них тягар марної, німої смерти".

Як склалася доля членів Центральної Ради в СРСР

А ще, аби стала ця могила над Дніпром для українців такою ж святою, як і на Чернечій горі в Каневі.

- З тестів Зовнішнього незалежного оцінювання Міносвіти вилучило імена Бандери та Шухевича. Ваш прогноз: чи не стане історія бою під Крутами наступною у цьому переліку?

- А що це дасть ініціаторам таких нововведень? Їхні попередники сотні років викидали з нашої історії Івана Мазепу, десятки років не давали згадувати крутянських героїв, Симона Петлюру, тих же Степана Бандеру і Романа Шухевича. Забороняли говорити про Голодомор… І чим це все закінчилося?

Зрештою, сьогодні на Аскольдову могилу приходять старі й молоді, щоб узяти наснаги від вогню самопожертви крутянських героїв.

І як при цьому згадують знищеного тими ж російськими більшовиками наркома освіти УСРР Володимира Затонського, який наказав зруйнувати могили полеглих під Крутами, аби українці забули про них? Хто з українців молиться за його душу тепер?

Україна вічно вшановуватиме тільки своїх героїв.

Дивіться також на тему "Бій під Крутами":

Життя після Крут. Скільки загинуло, скільки вижило і що було далі. КАРТИ, ФОТО

Реконструкція бою під Крутами 1918 року. ВІДЕО

Крути в історичній пам'яті. Як експлуатується міф

1918: армія України у кінохроніці. ВІДЕО

Михайло Галущак
Координатор проекту "Історичні діалоги" (Львів)

Історична правда