Автор: проф. Олександр Пономарів

Останнім часом з'явилося багато охочих "удосконалити" текст державного Гімну України. Одні вважають, що текст застарів, інших дивує, що там ідеться не про ворогів, а про воріженьків.

Тобто, дивує, що слово з негативним забарвленням ужите з пестливим наростком. Ще один радіослухач запитує, чому цей вірш Павла Чубинського опинився на найвищому щаблі символічних сходів нашої держави.

"Ще не вмерла України і слава, і воля" - справді загальноукраїнський національний гімн, бо його слова написав наддніпрянець Павло Чубинський, а музику - галичанин Михайло Вербицький. Написали ще тоді, коли наша країна була поділена кордонами чужих держав.

З цим гімном українці багатьох поколінь сиділи по в'язницях, каралися на каторгах, воювали і вмирали за волю батьківщини. Недаремно всі загарбники нашої землі ненавиділи той гімн і всіляко намагалися принизити його. У незалежній Україні "Ще не вмерла...", блакитно-жовтий прапор і тризуб стали державними символами.

Критикам слів нашого гімну раджу звернутися до подібних творів інших народів. Гімн Греції, текст якого Діонісій Соломос написав у першій третині 19-го століття під час боротьби грецького народу за визволення з турецького ярма, починається так: "Впізнаю тебе, волю, з удару твого грізного меча. Впізнаю тебе з погляду, яким ти соломіць краєш землю".

А в національному гімні Франції "Марсельєзі", автор, якого військовий інженер Руже де Ліль написав його 1792 року, є такі слова: "Кривавий прапор піднято! Крокуймо, щоб нечиста кров королів та інших тиранів заповнила наші борозни".

"Мазурка" Домбровського, що стала національним гімном Польщі, починається так: "Єще польска нє згінела, кеди ми жиєми..." Цей вірш Юзеф Вибицький написав 1797 року, коли патріотично налаштовані діячі польської еміграції на чолі з генералом Домбровським почали формувати на півночі Італії військові загони, щоб боротися за визволення Польщі.

Що ж ми маємо тепер? Польща впевнено повернулася до Європи і співає свій гімн на рідній землі, а не в поході з Італії. Греція вже понад півтора століття вільна, хоч і втратила багато своїх земель і найбільшу перлину Візантійської доби - Константинополь.

Франція давно позбулася екстремізму революцій 18-19 століть. З погляду сучасних реалій багато що в текстах гімнів цих та інших країн застаріло, якщо підходити формально. Але в тому й річ, що національні символи не старіють. Вони постають у певні моменти історії кожного народу і залишаються з ним назавжди.

Автор: проф. Олександр Пономарів
Джерело: BBC Ukrainian