Блог професора Пономаріва

Радіослухач Олег просить дати оцінку словам "проплатити", "прорахувати", "проробити".
Попри однакову структуру, ці дієслова не належать до однаково поширених у нашій мові.

"Прорахувати" означає зробити підрахунок, перерахувати щось, переносно - перебрати всі обставини, щоб знайти найкращий результат.

"Проробити" має багато значень, зокрема такі: виконати, здійснити щось, пропрацювати певний час, покритикувати когось та інші.

Слова "проплатити" немає в жодному словнику української мови. Мабуть, це те саме, що оплатити, сплатити.

Ще один Олег, а, може, той самий радіослухач вважає, що з двох варіантів слів "хрещення" і "хрищення" треба віддати перевагу другому, бо пов'язує його не зі словом "хрест", а з ім'ям, яке мав засновник християнства Христос.

Справді, в українській мові тривалий час уживалося паралельно і "хрещення", і "хрищення". Але згодом усталилися два словотвірні гнізда. Від "Христос" ( при відмінюванні цього імені ми наслідуємо грецьку традицію відкидати закінчення "-ос" у непрямих відмінках, тому маємо не "Христоса", а "Христа", "Христом" тощо), тож від цього слова утворені слова "християнство", "християнин", "християнізація", "христолюбність" тощо. А від "хрест" - "хрестити", "хрещений", "хрещення" і т.д. Хоч є і рідше вживані варіанти з "и" після "р": "хрищення", "христити" і т.д.

Радіослухач Яр запитує, чому слово "священик" пишемо з одним "н", адже воно походить від "священний", де маємо подвоєння.

У сучасній українській мові існують прикметники: "свячений" - той, над яким здійснено обряд освячення; і старослов'янський за походженням "священний" - божественний, глибокошанований, високий, шляхетний. Утворене від "священний" слово "священик" - служитель культу, який править у церкві, згодом утратило подовжену вимову "нн" під впливом "свячений", тому пишеться з одним "н".

Радіослухачка Тетяна пише, що її друзі -львів'яни вимовляють чоловіче ім'я РОман з наголосом на першому складі. «Але ж правильно РомАн?» - запитує радіослухачка і має рацію. У деяких говірках, крім РОман, кажуть ще Олесь, Орест (з наголосом на першому складі), але літературні наголоси в цих іменах ОлЕсь, ОрЕст, РомАн.

Радіослухач Олег, посилаючись на одну з праць пана Братка -Кутинського, "Феномен України", який пов'язує українське ім'я Дмитро не з загальновідомим іменем Димитрій, а з давньоарійським Митра. Насправді, це ім'я є українським фонетичним варіантом церковного імені Димитрій. У греків є ім'я Димитріос, яке походить від давньогрецької богині Деметри, а в сучасній грецькій мові воно вимовляється як Димитир. У нас воно видозмінилося на Дмитро за зразком інших чоловічих імен, які закінчуються на "о": Гаврило, Кирило, Петро.

Радіослухач Ігор просить пояснити відмінність між словами "поширення" і "розповсюдження". Ці слова мають відмінне значення в українській мові, а їх плутають ті, хто перебуває під упливом російської мови, де слово "распространение" має два значення, які по-різному перекладаємо українською мовою.

Розповсюджувати можна щось конкретне, наприклад, квитки, книги. А абстрактне - "поширення": поширювати знання, ідеї і т.д. Тому в текстах про ареали тварин, яких вивчає цей пан, доречним буде слово "поширення", а не "розповсюдження".

Автор: проф. Олександр Пономарів
Джерело: BBC Ukrainian