Святослав Караванський:
ТВЕРДИЙ МОВНИЙ ГОРІШОК*

Перша стаття
Букет поглядів на український правопис такий різнобарвний, що можна схопитися за голову і запитати: «Що ж ми за нарід такий?». Питання на сьогодні без відповіді.

А втім, попри наявне стоголосся у незграйному хорі підкутих на всі чотири знавців мови можна вихопити (або, як дехто каже – виокремити) два прямо протилежних погляди:
1. Потрібні зміни
2. Ніяких змін.

Спробую коротко викласти суть кожного з цих поглядів.

1. Потрібні зміни.
Той факт, що вироблення нашого правопису відбувалося в СССР шляхом диктату тоталітарної політичної партії у парі з репресіями проти українських мовознавців, письменників та культурних діячів, не може не свідчити, що у виробленому таким шляхом правописі, є ляпсуси та перегини у бік сповідуваної тоталітарним центром ідеї злиття мов та ...

Continue reading

Святослав Караванський
Друга стаття
Хто з українців не знає слів царського міністра анти-освіти Валуєва щодо української мови? Гадаю, що й пані Матвієнко їх добре пам’ятає. Та мало того, що пам’ятає – боронить!

Та не може бути?

Я б і сам не повірив, якби не прочитав написане чорним по білому у “Л.У.” від 12.6.08. У своєму короткому але безапеляційному дописі “Знов[у] правописний свербіж” пані Матвієнко заперечує потребу змін в українському правописі, опрацьованому “пролетарською” владою згідно з Валуєвським постулатом “не було, нема й не може бути”.

Не буду лізти у правописні нетрі, а звернусь до зрозумілого кожному – до наших з вами прізвищ. Візьмім таку ”дрібницю”, як їх відмінювання. Чому ми маємо відміняти питомі українські прізвища на російський лад:
Кобзар – КобзарА, ...

Continue reading

Святослав Караванський: Світло й тіні мовного базару
Треття стаття
Для Майдану


Чи відродяться питомі риси нашої мови, відбиті в українському правописі, чи запанують риси, запроваджені кремлівською мафією з метою знищення нас як окремого етносу?

Згадаймо, чому московські царі, а потім і кремлівські боси свою політику в Україні підпорядкували одній спільній меті. Царі прагли до “обрусіння інородців”, а самозванні “вожді світового пролетаріяту” мріяли створити “єдиний соловецький народ” з єдиною для всіх мовою.

Для досягнення цієї мети “вожді” виявилися винахідливішами за царів. Вожді офіційно не забороняли мов “інородців”, а робили заходи, щоб якнайтісніше “наблизити” ці мови до мови російської. Для цього перероблено правописи “інородців”, їхню мову аж так засмічено російською ...

Continue reading

Якою мовою розмовляє Україна?

Автор: Людмила Стельмах

Половина України розмовляє російською, так, принаймні, я чую зусібіч, чи то в Росії, чи то тут — удома. І все ж таки, якою мовою розмовляє Україна?
Що стосується Росії, то там, судячи з нарікань учених-філологів, письменників і просто небайдужих, стурбованих росіян, не все благополучно з мовою. Значний внесок академіка Дмитра Лихачова в збереження чистоти та правильності російської мови. А ось російський актор Михайло Козаков (який до того ж майстерно володіє пером) спересердя якось зауважив, маючи на увазі мовні нісенітниці, недбалості: «Мені здається, що наші журналісти геть утратили совість».
Дедалі частіше звучать нарікання американської громадськості щодо стану англійської мови в їхній країні. Загальновідомі надзвичайна уважність, вимогливість і суворість французів до норм своєї мови.
Кажучи про геть ...

Continue reading

Немовлята кричать на рідній мові

Німецькі дослідники кажуть, що немовлята починають вловлювати тонкощі акценту їхніх батьків ще з лона матері.
Вчені дослідили плач 60 здорових немовлят із родин, у яких розмовляють німецькою і французькою.
 
Французькі новонароджені плакали з наростанням інтонації, тоді як у німецьких немовлят тональність плачу падала.
У статті, вміщеній у виданні Current Biology, дослідники висловлюють гіпотезу, що немовлята намагаються сформувати близькість з їхніми матерями, імітуючи їхні манеру говорити.
З дослідження випливає, що ненароджені немовлята ще в утробі матері впізнають першу мову, яку чують іззовні.
Науковцям було давно відомо, що плід здатний запам'ятовувати звуки з навколишнього середовища в останні 3 місяці вагітності, коли вони особливо чутливі до мелодики людських голосів і музики.
Раніше наукові дослідження ...

Continue reading

'Мовне питання': блог професора Пономаріва

Останніми днями найпоширенішою темою в інформаційному просторі став новий грип. Найчастіше можна почути, що його називають "свинячий", але іноді можна почути і визначення "свинний".
Насправді треба казити "свинячий грип", оскільки прикметника "свинний"немає в українській мові. Це непотрібна калька з російської мови.
У нас є ще низка прикметників, пов’язаних із назвами тварин. Від курки –"курячий". Так само "гусячий", а не "гусиний". Від "кози" – "козячий", а не "козиний". А от слова "яловий" і "яловичий" мають різне значення. "Яловий", якщо перекласти російською мовою, буде "холостой",а "яловичий" – це виготовлений з м’яса ...

Continue reading

Блог професора Пономаріва: Мовне питання

Продовжимо нашу розмову про наголоси. Оскільки в українській мові слова приходили з різних говірок, вони входили у літературну мову зі своїми наголосами. Але кожна норма уніфікується, вдосконалюється.
Зайві наголоси виходять з ужитку. Наприклад слово „новий” у 20-х роках ще вживалося з двома наголосами. Тепер літературним вважається вживання тільки з наголосом на другому складі.
Наприклад, у Рильського є „Нове життя нового прагне слова”, „Знак терезів – доби нової знак”, у Сосюри найкращий приклад з вірша „Любіть Україну”: „Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її вічну живу і нову, і мову її солов’їну”. Тобто треба виховуватися на найкращих зразках, а не на зразках тих поетів, які не засвоїли наголос і пишуть слова для пісень.
У нас є ...

Continue reading

Блог професора Пономаріва. Формули вітання

Aвтор: професор Олександр Пономарів

Є офіційні формули: „доброго ранку!”, „добрий день!”, „добрий вечір!”. Менш офіційні - „добридень!” і „добривечір!”.
Наша мова належить до тих, які у формулах вітання мають слова і ранок, і день, і вечір. Так само у білорусів, чехів, німців, росіян.
В інших мовах у вітаннях обходяться без ранку. Поляки одразу кажуть „добрий день” і „добрий вечір”.Так само і греки.
У відповідь українці кажуть „доброго здоров’я!” або відповідають так само - „доброго ранку!”, „добрий день!”, „добрий вечір!”.
Існує вітання і таке: „слава Ісу!”. Відповідь: „слава на віки Богу!”. Є неформальні вітання „привіт!”, „вітаю!”.
Прощаючись, ...

Continue reading

Виборча ко(а)мпанія в Україні

Автор: проф. Олександр Пономарів

У нас наближаються вибори. Тому збільшується частотність вживання слів, пов'язаних з виборами. По-перше, слова „кампанія" і „компанія". В українській мові вони близькозвучні, в російській - однакові, і називаються омофонами.
У нас вони тільки схожі за звучанням, але абсолютно різні за значенням. Біда в тому, що наші безграмотні політики на все кажуть або „компанія" або „кампанія".
Кампанія - це сукупність заходів, спрямованих на досягнення якоїсь мети: виборча кампанія, посівна кампанія, вступна кампанія. А компанія - це синонім до слова „товариство". Колись його обіграли, коли хотіли сказати, що ті самі люди йдуть в усі органи влади: „нова кампанія старої компанії". Отут доречно всі слова вжиті.
„Виборний" і „виборчий". Слово ...

Continue reading

Викидати труси не варто

Автор: професор Пономарів

Поговоримо про синоніми. У нас, наприклад, є такі слова: „зараз", „на разі" і „тепер". Це синоніми, але синоніми, як відомо, відрізняються або стилістичним забарвленням або відтінками значення. „Тепер" у сучасній мові вживаємо зі значенням „у наш час", у період, у який живе мовець. Наприклад, „Чого тепер не роблять люди" (з байки Леоніда Глібова) або „Ти хотів би жити тут не тепер, а через сто років?" (Олександр Довженко).

Continue reading