Їм би наші проблеми!

Автор:  Галина ВДОВИЧЕНКО

На фото -- чоловік робить стійку на руках просто на лікарняному ліжку. У чоловіка – півтіла, як у фантастичному американському фільмі. Але це не кадр зі спецефектами, це правдиве фото 37-річного Пенга Шуліна.

 ... Кілька років тому він потрапив під вантажівку, лікарі зробили йому низку операцій – практично видалили половину тіла, розмістивши внутрішні органи по-іншому. Шулін - єдиний у світі чоловік, що вижив після такої ампутації. А нещодавно лікарі Китайського реабілітаційного центру у Пекіні створили спеціальний пристрій, завдяки якому Шулін тепер ще й ходить. Те, що він навчився жити по-новому після трагедії, лікарі пояснюють не лише своєю фаховістю, а й силою волі пацієнта, його почуттям гумору та вмінням давати собі раду у безнадійній ситуації. В тому числі, до речі, – фінансовій. Що робить підприємливий Шулін? Відкриває власний магазин під назвою “Півлюдини-Півціни”.

Зрозуміло, що покупці не оминають його крамницю, купуючи щось необхідне саме у нього.

Інформації про Пенга Шуліна в Інтернеті супроводжують бурхливі обговорення. Читачі діляться загалом на два табори: одні вважають, що “після такого і жити не варто”, інші висловлюють щире захоплення духовною силою людини, яка, попри все, не впадає у відчай. Фантастичний чоловік! Подивишся на нього - і згадаєш тих здорових, з руками й ногами, які воліють жалітися на несправедливість світу, аніж вперто шукати вихід із тимчасових проблем.

… У групі дівчат та жінок, що ходять на шейпінг, нещодавно з’явилася новенька – дівчина із церебральним паралічем. Її недуга не одразу впадає у вічі, а все ж помітно, що їй доводиться робити певні зусилля, аби хода й координація рухів виглядали звичайними. Ця дівчина – “сонечко” групи. Вправи робить з усмішкою, старанно й намагаючись не відставати від інших. Під кінець заняття тренер каже: “А тепер міцно-міцно обняли себе - і розкинули руки вбік. Знову міцно-міцно обняли себе… І сказали подумки: “Як я себе люблю!”.

“Як я себе люблю!” - не подумки, а впівголоса промовляє “сонечко” і обертається до товаришок зі словами: “Себе треба любити!”. Можливо, тому і люблять цю дівчину у групі, що її світлої душі та щирих почуттів вистачає і на світ, і на людей, і на себе – таку, якою вона є, і таку, якою вона може бути, якщо ще трошки постарається…

Я думаю: як вони - Пенг Шулін і ця дівчина з ДЦП - сприймають інших людей з їхніми проблемами? “Нам би ваші проблеми…” - думають, мабуть.

Раз у раз випадає нагода згадувати відому казку, яка не втрачає актуальності. Про жабку, що впала у горщик з молоком. Хто не знає: аби врятуватись, жабка била лапками щосили, аж поки не збила масло. А тоді сперлась на грудку – і вискочила з пастки. У кожній казці є доля правди…

… Ще одна новина листопада запам’яталася мені: у селі Білоцерківці на Житомирщині чоловік копав колодязь, і його ноги затягнуло пісковим плавуном. Сім годин просидів В’ячеслав Гуменний на семиметровій глибині. П’ять з них йому намагались допомогти професійні рятувальники… Вони ніяк не могли дістатися до нього через вузький хід: діаметр колодязного кола становив лише 70 сантиметрів. Ноги полоненого тримав холодний і міцний, як цемент, пісок. Нічого не допомагало. Врятував характер та весела вдача 33-річного чоловіка. Він навіть розважав рятувальників анекдотами! І уважно слухав поради знавців, роблячи усе, що вони говорили. Кілька годин відгрібав себе з піску, але даремно. Не вдалося зачепити його й пожежним тросом – розрахований на 400 кілограмів карабін розігнувся… Почали пускати під тиском воду на дно колодязя та швидко її викачувати. І через сорок хвилин одна нога вивільнилася з пастки… А ще через півгодини – друга. Коментуючи подію, рятувальники говорили: якби чоловік запанікував, справа б закінчилась трагічно…

Нібито банальна думка – у важких ситуаціях виживає той, хто не дає собі розкиснути й опустити руки. Сили для порятунку у надзвичайній ситуації варто шукати не так зовні, як у середині себе.

Грошей немає? Ти просто наразі не бачиш, як і де їх можна заробити. Думай. Гроші народжуються в голові.

Кохана чи коханий покинули? Сприймай ці дні й місяці як період для іншого, завантаж себе роботою, спробуй свої сили у тому, що за браком часу відкладав “на потім”. А нове кохання прийде, коли й не чекатимеш.

Проблеми зі здоров’ям? А це вже справді проблеми. Але і тут найсильніша підтримка приходить від самого себе, від власної впевненості: я виберусь, я не здамся! Життя постійно підкидає нам нові докази цього простого й очевидного постулату - хоч у селі Білоцерківці на Житомирщині, хоч у Пекіні…

Автор: Галина Вдовиченко
Джерело: Високий Замок www.wz.lviv.ua
На фото: У Пенга Шуліна – міцні руки, а ноги йому нові зробили...